Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №140/5234/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/5234/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір-Сервіс Плюс» про накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір-Сервіс Плюс» (далі – ТзОВ «Альтаір-Сервіс Плюс», відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей в межах суми податкового боргу в розмірі 19046,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований як юридична особа та перебуває на податковому обліку, у зв`язку з чим зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України (далі – ПК України). Станом на день звернення до суду за ТзОВ «Альтаір-Сервіс Плюс» обліковується податковий борг у сумі 19046,25 грн. Головним управлінням ДПС у Київській області (попереднє місце обліку) на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу форми «Ю» від 29.10.2021 №0061208-1309-1013 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яка була повернута податковому органу 12.11.2021. Відповідач податковий борг не сплатив.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №140/7676/22 позов про стягнення податкового боргу було задоволено, однак вжиті позивачем заходи з примусового стягнення заборгованості виявилися безрезультатними, оскільки платіжні інструкції на примусове списання коштів поверталися банківськими установами без виконання через відсутність коштів на рахунках відповідача. Проведеними позивачем заходами також встановлено відсутність у відповідача майна, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу, зокрема нерухомого майна, земельних ділянок, транспортних засобів, тракторів, самохідної та іншої сільськогосподарської техніки.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, який має податковий борг, у разі відсутності у такого платника майна та/або якщо балансова вартість такого майна є меншою за суму податкового боргу чи воно не може бути джерелом його погашення.

Позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності ТзОВ «Альтаір-Сервіс Плюс», що знаходяться в банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та емітентах електронних грошей, у межах суми податкового боргу в розмірі 19046,25 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач відзив на позов не подав, хоча копія ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі була надіслана відповідачу, яку він отримав 14.05.2026, про що свідчить повідомлення про вручення документів.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач пред`явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Альтаір-Сервіс Плюс» зареєстроване як юридична особа 18.02.2019 та взяте на облік як платник податків в ГУ ДПС у Волинській області, що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на 28.04.2026 за відповідачем обліковується податковий борг в загальній сумі 19046,25 грн, про що зазначено в довідці про наявність заборгованості по платежах до бюджету (а. с. 25).

Головним управлінням ДПС у Київській області (попереднє місце обліку) було надіслано податкову вимогу форми «Ю» від 29.10.2021 №0061208-1309-1013.

Крім того, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №140/7676/22 податковим органом надсилались до банківських установ платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів, а саме: №61 від 10.03.2023; №207 від 19.06.2024; №270 від 27.11.2024.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №140/7676/22 позивачем надсилались до банківських установ платіжні інструкції на примусове списання (стягнення) коштів, а саме: у період з 10.03.2023 по 27.04.2026 надсилались до банківських установ понад 108 електронних та паперових платіжних інструкцій на примусове списання (стягнення) коштів, а саме: №ЕПІ-0320-1302-000920076 від 27.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000913409 від 24.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000899938 від 23.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000894969 від 22.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000888157 від 21.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000880975 від 20.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000872066 від 17.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000865568 від 16.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000849983 від 15.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000842902 від 14.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000836391 від 13.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000830216 від 10.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000823305 від 09.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000805300 від 08.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000801044 від 07.04.2026; №ЕПІ-0320-1304-000791971 від 06.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000779615 від 03.04.2026; №ЕПІ-0320-1304-000758512 від 02.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000757003 від 01.04.2026; №ЕПІ-0320-1302-000749906 від 31.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000742663 від 30.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000727541 від 27.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000711975 від 26.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000691348 від 24.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000684626 від 23.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000671992 від 20.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000656890 від 19.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000641104 від 18.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000632862 від 17.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000400487 від 16.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000613192 від 13.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000597665 від 12.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000582508 від 11.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000575898 від 10.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000569176 від 09.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000554762 від 06.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000539557 від 05.03.2026; №ЕПІ-0320-1304-000512708 від 03.03.2026; №ЕПІ-0320-1302-000499050 від 27.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000483538 від 26.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000468510 від 25.02.2026; №ЕПІ-0320-1304-000458730 від 24.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000449963 від 23.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000446613 від 20.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000431102 від 19.02.2026; №ЕПІ-0320-1304-000422089 від 18.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000414006 від 17.02.2026; №ЕПІ-0320-1304-000404678 від 16.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000392115 від 13.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000376836 від 12.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000355560 від 11.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000354446 від 10.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000338528 від 09.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000323541 від 06.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000305435 від 05.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000290263 від 04.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000283492 від 03.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000268465 від 02.02.2026; №ЕПІ-0320-1302-000245091 від 30.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000229913 від 29.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000217289 від 27.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000202516 від 26.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000200690 від 23.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000182854 від 22.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000170745 від 21.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000162983 від 20.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000145570 від 19.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000090617 від 13.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000074609 від 12.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000059439 від 09.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000045312 від 07.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000030418 від 06.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000027165 від 05.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000012184 від 02.01.2026; №ЕПІ-0320-1302-000397857 від 30.12.2025; №ЕПІ-0320-1302-000383356 від 29.12.2025; №ЕПІ-0320-1302-000351341 від 25.12.2025; №ЕПІ-0320-1302-000320795 від 23.12.2025; №ЕПІ-0320-1302-000309448 від 22.12.2025; №ЕПІ-0320-1302-000300897 від 19.12.2025; №ЕПІ-0320-1302-000295064 від 18.12.2025; №ЕПІ-0320-1302-000285761 від 17.12.2025; №ЕПІ-0320-1302-000279664 від 16.12.2025; №ЕПІ-0320-1302-000268039 від 15.12.2025; №ЕПІ-0320-1302-000261500 від 12.12.2025; №ЕПІ-0320-1302-000246215 від 11.12.2025, №ЕПІ-0320-1302-000232732 від 10.12.2025, №ЕПІ-0320-1302-000217940 від 09.12.2025, №ЕПІ-0320-1302-000201381 від 08.12.2025, №ЕПІ-0320-1302-000189733 від 05.12.2025, №ЕПІ-0320-1302-000185063 від 04.12.2025, №ЕПІ-0320-1302-000175895 від 03.12.2025, №ЕПІ-0320-1302-000171431 від 02.12.2025, №ЕПІ-0320-1302-000165174 від 01.12.2025 та інші платіжні інструкції за період з 30.10.2025 по 12.12.2025.

Однак, вищевказані платіжні інструкції були повернуті банківськими установами без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках відповідача,

Проведеними позивачем заходами встановлено відсутність у відповідача майна (нерухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТзОВ «Альтаір-Сервіс Плюс» від 14.04.2026 (а. с. 19).

Крім того, з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №8 3-0/2-1007/2-26 від 03.03.2026 (вх. №1228/5/03-20-13-02-05 від 23.02.2026) вбачається відсутність у відповідача зареєстрованих земельних ділянок.

Також з листів Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області №33889/5 від 24.02.2026 (вх. №23.02.2026 №1225/5/03-20-13-02-05, №1126/5/03-20-13-02-05, від 19.02.2026 №1171/5/03-20-13-02-05 та №1175/5/03-20-13-02-05) слідує, що за відповідачем трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні, причіпні та начіпні машини в Головному управлінні Держпродспоживслужби у Волинській області не зареєстровані.

Із відповідь Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці №3Х/3.2/2982-26 від 25.02.2026 (вх. №1227/5/03-20-13-02-05 від 23.02.2026) вбачається інформація про відсутність у відповідача зареєстрованого рухомого майна.

У зв`язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу у розмірі 19046,25 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктами 15.1-15.2 статті 15, підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Платник податків зобов`язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Право податкового органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пунктом 20.1.33 статті 20 ПК України.

Ця норма, окрім того, що надає повноваження органу ДПС на звернення до суду, визначає й підстави для накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №804/4273/13-а та від 30.05.2022 у справі №825/2335/18.

В силу вимог абзацу 2 підпункту 94.6.2 статті 94 ПК України застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Крім того, відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За приписами підпунктів 14.1.39, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня;

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 59.1, 59.5 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Позивачем, з метою погашення податкового боргу, направлялася боржнику податкова вимога форми «Ю» 29.10.2021 №0061208-1309-1013.

Станом на час звернення позивача до суду з цим позовом податковий борг відповідачем не сплачений.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Водночас право податкового органу на звернення до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Таким чином, податковий орган в силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України наділений повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 30 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.

За змістом підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Така норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є:

1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Отже, відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, як підстава для накладення арешту на кошти платника податку у банку, має бути підтверджена під час судового розгляду.

До того ж, така відсутність відповідного майна має бути саме на момент, коли у контролюючого органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом коштів.

Підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Тобто, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в контролюючого органу на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.12.2024 у справі №2040/6056/18, від 18.12.2024 у справі №817/1775/17, від 27.06.2025 у справі №813/2423/18 від 01.11.2023 у справі №380/4604/20, від 06.02.2020 у справі №826/8691/16, від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а, від 30.04.2020 у справі №813/3003/14, від 14.05.2020 у справі №820/5660/16, від 30.05.2022 у справі № 825/2335/18.

При цьому відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України, не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є чіткою і обов`язковою до виконання.

У відповідності до пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Як вбачається з матеріалів справи, перед зверненням до суду з відповідним позовом позивач вжив необхідних заходів з метою встановлення наявності у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, зокрема, було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З урахуванням наведеного, оскільки за відповідачем обліковується податковий борг в загальній сумі 19046,25 грн та у нього відсутнє майно, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, тому суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності ТзОВ «Альтаір-Сервіс Плюс» що знаходяться в банку, в межах суми податкового боргу.

За змістом статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

За правилами частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу, відсутність доказів його сплати, а також встановлено відсутність майна відповідача для погашення цього податкового боргу, то наявні усі підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку відповідача.

При цьому, арешт коштів накладається у межах суми податкового боргу, право на стягнення якого наявне в контролюючого органу на момент прийняття цього судового рішення, а саме 19046,25 грн, оскільки арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання зобов`язань платника податків щодо погашення податкового боргу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Такі витрати позивачем у справі не понесені.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 44106679) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір-Сервіс Плюс» (45401, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Винниченка, 19, кв. (прим.) 2, код ЄДРПОУ 42827333) про накладення арешту на кошти та інші цінності задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір-Сервіс Плюс», що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей в межах суми податкового боргу в розмірі 19046 (дев`ятнадцять тисяч сорок шість) гривень 25 копійок.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський