Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №120/361/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

09 червня 2026 р. Справа № 120/361/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов`язати вчинити відповідні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є військовозобов`язаним та сином особи з інвалідністю ІІ групи — ОСОБА_2 . На підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, додавши необхідні документи.

За результатами розгляду заяви ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки, мотивоване відсутністю документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати особу з інвалідністю, здійснювати догляд.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані утримувати батька з інвалідністю, фактично не існує, що підтверджується наданими доказами.

Ухвалою суду від 16.01.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи та, оцінивши наявні у ній докази, в їх сукупності, встановив, що позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Батько позивача — ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується належними медичними документами.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши документи, які підтверджують: родинні зв`язки; інвалідність батька; склад сім`ї батька; відсутність інших осіб, здатних здійснювати догляд.

Комісією ТЦК прийнято рішення про відмову, мотивоване ненаданням документів щодо відсутності інших осіб, які зобов`язані утримувати особу з інвалідністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який наразі триває.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Згідно зі статтею 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову військовозобов`язані, які мають одного з батьків з інвалідністю І або ІІ групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Перелік необхідних документів, які підтверджують право на відстрочку військовозобов`язаного, передбачено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560.

Так, для підтвердження права на відстрочку за пунктом 13 частиною 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", військовозобов`язані подають наступні документи:

- для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

За обставин цієї справи судом з`ясовано, що позивач звернувся до відповідача з заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації з причин того, що він має батька з інвалідністю ІІ групи, який знаходиться на утриманні позивача.

До заяви позивач долучив всі необхідні документи для підтвердження наведених обставин.

Спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, у зв`язку відсутністю документів, що підтверджують неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та, відповідно до закону, зобов`язані утримувати особу з інвалідністю І чи ІІ групи.

Оцінюючи спірне рішення, суд зазначає, що відповідно до п. 59, 60 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць регулює Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов`язаних та резервістів".

Згідно із ч. 8 ст. 5 вказаного вище Закону, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов`язаних та резервістів", до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру відомості, зокрема, персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників, а також дітей (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження) - виключно за згодою призовника, військовозобов`язаного, резервіста (ст. 7 Закону).

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов`язаних та резервістів", актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

В даному випадку суд зауважує, що ані Законом № 3543-XII, ані Порядком № 560 не передбачено перелік документів, які має подати особа, яка має намір реалізувати своє право на отримання відстрочки, для підтвердження неможливості інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які зобов`язані за законом утримувати особу з інвалідністю І та ІІ групи.

Разом із тим відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності таких осіб.

Судом також не встановлено наявності інших невійськовозобов`язаних осіб, які б могли утримувати батька позивача.

Виходячи з вищевказаних норм Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", інформацію, яку не надав позивач, відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен перевірити за необхідності від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді, чого напевно зроблено не було.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 03 січня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького районного управління юстиції Вінницької області. Матір`ю відповідача є ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення Староміського районного суду м. Вінниці у справі №2336/10 від 02.04.2010 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, встановлено, що шлюб, зареєстрований Комарівською сільською радою Вінницького району Вінницької області 01 травня 1996 року (а/з №2), розірвано. Від даного шлюбу народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який після розірвання шлюбу залишився проживати з матір`ю.

На підставі цього судового рішення, а також витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00038712298, складеного 2 березня 2023 р., відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці, встановлено, що ОСОБА_3 після розірвання шлюбу зберегла своє прізвище « ОСОБА_4 ».

ОСОБА_2 (1973 р.н.), уклав новий шлюб з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), зареєстрований 16.09.2011 р. у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції (акт № 2403, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 ). Від цього шлюбу народжено двох дітей: ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 ) та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 ).

Згідно з військовим квитком ОСОБА_5 (серія НОМЕР_5 , особистий № НОМЕР_6 ), вона є військовозобов`язаною особою, а її неповнолітні діти не можуть самостійно здійснювати догляд за батьком ОСОБА_2 .

На підставі вищенаведеного, а також заяви ОСОБА_2 від 25.12.2025 року, у якій він підтверджує, що серед військовозобов`язаних членів сім`ї першого ступеня споріднення для власного утримання (догляду) обирає ОСОБА_1 , встановлюється, що саме ОСОБА_1 буде здійснювати догляд за батьком, враховуючи неможливість виконання обов`язків новою дружиною та неповнолітніми дітьми.

Враховуючи вищевикладене, саме на позивача, як сина, покладено обов`язок догляду за батьком з інвалідністю.

Отже, відповідач, відмовивши позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд доходить висновку, що рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 про відмову у наданні відстрочки є протиправним, оскільки прийняте без належної правової оцінки всіх обставин справи та з неправильним застосуванням пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Порушене право позивача підлягає ефективному захисту шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки.

Щодо вимоги зобов`язального характеру то суд враховує, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зважає на статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), якою передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З врахуванням приписів статті 2 КАС України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, приймаючи рішення, не перебирає на себе повноважень суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення спірного питання за встановлених судом обставин.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту, застосовується лише за наявності необхідних підстав, але завжди з урахуванням фактичних обставин справи. Тобто, в кожній конкретній справі суд, констатуючи незаконність рішення суб`єкта владних повноважень, повинен впевнитись у тому, що за встановлених обставин справи не існує законних перешкод для прийняття рішення на користь заявника.

Наведене також підтверджується положеннями ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом яких, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача лише в тому разі, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом. Інакше суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи із обставин цієї справи, на переконання суду належним способом захисту буде зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та ключовим обставинам справи, суд доходить до переконання, що адміністративний позов необхідно задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №4 від 26 грудня 2025 року на підставі розгляду заяви №20251223-251425, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», врахувавши висновки суду, що зазначені у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОРКПП НОМЕР_7 )

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 )

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар: