Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №523/3089/26 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/3089/26

Провадження №2/523/3687/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді- Аліної С.С.

за участю секретаря судового засідання - Томілко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить суд усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 33,8 м2 шляхом знесення (демонтажу) частини самочинно реконструйованого нежитлового приміщення площею 33,8 м2, відповідно до даних технічного паспорту від 31.05.2018 року; усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом скасування державної реєстрації змін до розділу від 19.12.2018р., проведених на підставі рішення Державного реєстратора КП «Агенція державної реєстрації» Махортова І.О. за індексним № 44718311 щодо реєстрації зміни загальної площі об`єкта, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1573782251101) з 47,7 м2 на 81,2 м2.; стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування вимог посилається на те, що Пересипською окружною прокуратурою міста Одеси установлено факт порушення інтересів держави у сфері дотримання земельного та містобудівного законодавства під час реконструкції та подальшої реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Візирської сільської ради Лиманського району Одеської області Заїкою Л.О. 11.06.2016р. прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_2 .

Підставою для реєстрації права власності на майно були: технічний паспорт від 31.05.2018р., виданий ФОП ОСОБА_3 та довідка про членство в кооперативі і внесення пайового внеску в повному обсязі № 96, видана ЖБК «Центральний-22».

Позивач зазначає про те, що у технічному паспорті, виготовленому КП «ОМБТІ та РОН» від 03.06.2004р. наявний штам «самочинне будівництво» стосовно веранди площею 12,4 м2.

Надалі, на підставі договору купівлі - продажу від 18.06.2018р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М., який зареєстрований у реєстрі за № 470, ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 47,7 м2.

Того ж дня приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М. прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 47,7 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1573782251101).

Згодом, на підставі заяви ОСОБА_1 , 19.12.2018 державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Махортовим І.О., прийнято рішення № 44718311 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості.

При цьому, адреса нерухомості змінена з « АДРЕСА_4 » на « АДРЕСА_1 ». Також змінено статус об`єкта нерухомого майна з «квартира» на «нежитлове приміщення». Крім того змінено площу нерухомості з 47,7 м2 на 81,2 м2. Отже площа об`єкта збільшилась на 33,8 м2.

Підставами для проведення вказаної державної реєстрації були: технічний паспорт від 13.12.2018р., видавник: ФОП ОСОБА_4 та декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 29.11.2018 № ОД141183332087, видана Управлінням державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради.

Пересипська окружна прокуратура міста Одеси стверджує, що відповідачем здійснено самочинне будівництво нежитлового приміщення на земельній ділянці комунальної форми власності, яка не відводилась для вказаних цілей, чим порушено інтереси територіальної громади міста Одеси, а також відповідачем неправомірно набуто право власності на вказане нерухоме майно. У зв`язку із цим, самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню/демонтажу, а державна реєстрація права власності - скасуванню.

Підставою для реєстрації за відповідачем права власності на реконструйоване майно була декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 29.11.2018 № ОД141183332087 (Реконструкція квартири під нежиле приміщення з улаштуванням консолі та улаштуванням вхідного вузла без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані), однак Одеська міська рада не передавала відповідачу у, власність чи користування земельну ділянку.

Ураховуючи, що квартира АДРЕСА_3 розташовується на першому поверсі багатоквартирного будинку, збільшення площі нерухомості з 47,7 м2 до 81,2 м2 відбулося саме за рахунок земельної ділянки територіальної громади, що підтверджується порівнянням технічних паспортів на об`єкти нерухомого майна від 31.05.2018р. та 13.12.2018р., відповідно до якого площу нежитлового приміщення збільшено шляхом прибудови приміщення 1 площею 33,8 кв.м. Тому отримання права на цю земельну ділянку було необхідною умовою для проведення будівельних робіт з реконструкції.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 16.02.2026 року відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання по справі на 11.03.2026 року на 10 годин 10 хвилин, та надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 16.02.2026р. задоволено заяву заступника керівника Пересипської окружної прокуратури м.Одеси Гурської Л.М. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача по цивільній справі за позовом Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою шляхом знесення (демонтажу) та скасування державної реєстрації. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту: на нежитлове приміщення площею 81,2 метрів квадратних, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (РНОНМ 1573782251101), зареєстрованого за типом речового права - право власності за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 . Копію ухвали направлено до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для відома та виконання.

Ухвалою Пересипського районного суду м.Одеси від 27.03.2026р. задоволено клопотання прокурора Пересипської окружної прокуратури м.Одеси – Димерлій А.О. про витребування доказів по цивільній справі. Витребувано від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчену копію реєстраційної справи щодо об`єкту нерухомого майна за №1573782251101.Копію ухвали направлено до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для відома та виконання.

Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 27.03.2026 р. підготовче провадження у цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду на 27 квітня 2026 року о 12 годині 15 хвилин.

В судове засідання з`явився представник Пересипської окружної прокуратури м.Одеси Димерлій А.О., та представник Одеської міської ради Танасійчук І.М. позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

В судове засідання з`явився представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Кравченко І.В. позовні вимоги не визнав у повному обсязі, заперечував проти задоволення позову. Представник відповідачки ОСОБА_5 – адвокат Кравченко І.В. надав до суду відзив на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи. Представник вказує, що дійсно, на підставі договору купівлі - продажу від 18.06.2018р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М., ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 47,7 кв.м.

Приватним нотаріусом Назарчук Н.М. зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 47,7 кв.м.

У встановленому Законом порядку ОСОБА_1 подала до Управлінням ДАБК ОМР декларацію про початок будівельних робіт, яку 17.07.2018р. зареєстровано за № ОД061181981460. Згодом ОСОБА_1 до Управлінням ДАБК ОМР подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яку 29.11.2018р. зареєстровано за № ОД141183332087 (Реконструкція квартири під нежиле приміщення з улаштуванням консолі та улаштуванням вхідного вузла без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані).

Обидві декларації є діючими та ніким не оскаржувались, органом державної влади Управлінням ДАБК Одеської міської ради не було відмовлено у реєстрації декларації, тому після проведення відповідних будівельних робіт та отримання дозвільних документів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації) ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора для реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомості, яку проведено реєстратором 19.12.2018р.

Відповідачка ОСОБА_1 вже вісім років відкрито та мирно володіє своїм майно, жодних зауважень з боку органів представницьких органів територіальної громади м. Одеси та/або ДАБК та/або мешканців будинку вона не отримувала. ОСОБА_1 отримала декларацію про початок будівельних робіт від 17.07.2018р. № ОД061181981460 (Реконструкція квартири під нежиле приміщення з улаштуванням консолі та улаштуванням вхідного вузла без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані) та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 29.11.2018р. № ОД141183332087 (Реконструкція квартири під нежиле приміщення з улаштуванням консолі та улаштуванням вхідного вузла без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані).

Сторона відповідача наполягає, що при проведенні реконструкції квартири АДРЕСА_3 , земельна ділянка не забудовувалась, збільшення площі реконструйованої квартири досягнуто само за рахунок консолі, яка немає фундаментів, тобто немає безпосередньої прив`язки до земельної ділянки.

Проектування консольної вітрини, за рахунок якої збільшилась загальна площа реконструйованого об`єкту нерухомості, здійснювалось із випущенням із стіни залізобетонної консольної плити як несучої конструкції, без спирання на земельну ділянку.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що подання позову прокурором однозначно є втручанням у право особи на мирне володіння майном, що не відповідає принципам обґрунтованої пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правом власності. Просить відмовити у задоволені позову.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, вважає, що позов є не обґрунтованим, є не доказаним, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №461428650 від 23.01.2026р., на підставі договору купівлі - продажу від 18.06.2018р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М., який зареєстрований у реєстрі за № 470, ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 47,7 м2.

Того ж дня, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М. прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 47,7 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1573782251101) (а.с.40, 46-47);

Відповідно до технічного паспорту, який виготовлений КП «ОМБТІ та РОН» від 13.06.2004 року на квартиру АДРЕСА_3 , квартира має загальну площу 47,7 кв.м., житлову – 29,4 кв.м., також наявний штам «самочинне будівництво» стосовно веранди площею 12,4 м2.(а.с.41-45);

Відповідно до технічного паспорту, який виготовлений КП «ОМБТІ та РОН» від 31.05.2018 року на квартиру АДРЕСА_3 , квартира має загальну площу 47,7 кв.м., житлову – 29,4 кв.м. (а.с.48-50);

17.07.2018р. відповідачка ОСОБА_1 подала до Управлінням ДАБК ОМР декларацію про початок будівельних робіт, яку зареєстровано за № ОД061181981460 від 17.07.2018 року (а.с.51-52);

Також, відповідачкою ОСОБА_1 до Управлінням ДАБК ОМР подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яку 29.11.2018р. зареєстровано за № ОД141183332087 (Реконструкція квартири під нежиле приміщення з улаштуванням консолі та улаштуванням вхідного вузла без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані) (а.с.53-57);

Відповідно до технічного паспорту, який виготовлений ФОП ОСОБА_4 від 13.12.2018 року нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 , мають загальну площу 81,2 кв.м. (а.с.58-60);

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 отримала декларацію про початок будівельних робіт від 17.07.2018р. № ОД061181981460 (Реконструкція квартири під нежиле приміщення з улаштуванням консолі та улаштуванням вхідного вузла без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані) та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 29.11.2018р. № ОД141183332087 (Реконструкція квартири під нежиле приміщення з улаштуванням консолі та улаштуванням вхідного вузла без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані).

Обидві декларації є діючими та ніким не оскаржувались, також не було відмовлено у їх реєстрації взагалі.

Крім того, відповідно до акту обстеження, який складений 06.05.2025 року працівниками Пересипської районної адміністрації м.Одеси, на момент обстеження нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що будівельні роботи не ведуться, техніка та будівельники відсутні. Візуально зафіксовано: нежитлове приміщення «Смартлаб». Також, в акті зазначено, що відсутнє рішення про передачу землі у власність та про наявність реєстрації декларацію про початок будівельних робіт від 17.07.2018р. № ОД061181981460 (Реконструкція квартири під нежиле приміщення з улаштуванням консолі та улаштуванням вхідного вузла без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані) та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 29.11.2018р. № ОД141183332087 (Реконструкція квартири під нежиле приміщення з улаштуванням консолі та улаштуванням вхідного вузла без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані) (а.с.75-76,77,78);

Відповідно до листа Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин №01-15/104 від 03.06.2025 року, проектування квартири АДРЕСА_5 , велось згідно із Законом України «Про планування і забудову територій», який відповідно до п. 10 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (який набув чинності 12.03.2011 р.), визнаний таким, що втратив чинність. З урахуванням наведеного і керуючись нормами Закону України «Про планування і забудову територій» управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради був наданий висновок від 01.09.2008 р. № 01-10/3255/о (арх. № 381/08) замовнику - ОСОБА_6 на погодження проекту реконструкції квартири для розміщення офісу за адресою: АДРЕСА_6 (копія додається). Проект реконструкції квартири для розміщення офісу за адресою: АДРЕСА_1 , наданого для погодження ОСОБА_6 , в архіві Департаменту – відсутній (а.с.82-83).

Відповідно до висновку від 01.09.2008 р. № 01-10/3255/о (арх. № 381/08) замовнику - ОСОБА_6 погоджено проект реконструкції квартири для розміщення офісу за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.84-85);

На виконання Ухвали Пересипського суду м.Одеси від 27.03.2026 року, на адресу суду надійшла реєстраційна справа №1573782251101 на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.134-182);

З вказаної інвентаризаційної справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 18.06.2018р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М., який зареєстрований у реєстрі за № 470, придбала квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 47,7 м2.

18.06.2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Назарчук Н.М. прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 47,7 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1573782251101).

19.12.2018 року державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Махортовим І.О., прийнято рішення № 44718311 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 81,2 м2.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

У частині другій статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 6.306.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115 гс 19) зроблено висновок, що «законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва».

У постанові від 02 червня 2021 року в справі №509/11/17 (провадження № 61-268 св 21) Верховний Суд дійшов висновку, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна мають бути чинні власники спірного майна, а визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом.

У постанові від 27 жовтня 2021 року у справі № 202/7377/16-ц (провадження № 61-20139 св 19) Верховний Суд дійшов висновку, що, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39 гс 23) зроблено висновок, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Крім того, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва є неефективними способами захисту, вказував Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2022 року у справі №521/21538/19 (провадження № 61-204 св 22).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування рішень державного реєстратора є неефективним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Щодо позовних вимог в частині звільнення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 площею 33,8 м2 шляхом знесення (демонтажу) частини самочинно реконструйованого нежитлового приміщення площею 33,8 м2, відповідно до даних технічного паспорту від 31.05.2018 року, суд приходить до наступного.

За положеннями ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї з трьох зазначених у ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Саме такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-1328цс15, а також Верховним Судом у постановах від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17-ц, від 20.03.2019 у справі № 202/3520/16-ц.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 369/8792/16-ц (провадження № 61-21385св18), в якій зроблено висновок, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

Судом встановлено, що у встановленому Законом порядку ОСОБА_1 подала до Управлінням ДАБК ОМР декларацію про початок будівельних робіт, яку 17.07.2018р. зареєстровано за № ОД061181981460. Згодом ОСОБА_1 до Управлінням ДАБК ОМР подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, яку 29.11.2018р. зареєстровано за № ОД141183332087 (Реконструкція квартири під нежиле приміщення з улаштуванням консолі та улаштуванням вхідного вузла без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані).

Обидві декларації є діючими та ніким не оскаржувались, органом державної влади Управлінням ДАБК Одеської міської ради не було відмовлено у реєстрації декларації, тому після проведення відповідних будівельних робіт та отримання дозвільних документів (декларації про готовність об`єкта до експлуатації) ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора для реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомості, яку проведено реєстратором 19.12.2018р.

З огляду на викладені обставини, суд вважає безпідставними доводи прокурора про те, що нежитлові приміщення, мають ознаки самочинного будівництва, оскільки реєстрація права власності відбулася на підставі дозвільних документів. Тому вказані доводи, на думку суду, є безпідставними, оскільки не підтверджені належними і допустимими доказами.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) та скасування державної реєстрації.

При таких обставинах, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, підстави для стягнення судових витрат, у вигляді сплати судового збору, з відповідача також відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 383, 386, 391, 405 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Пересипської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) та скасування державної реєстрації - відмовити.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.06.2026 року.

Суддя: Аліна С.С.