Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №754/9798/16-к — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 754/9798/16

Провадження по справі № 1-кп/522/377/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні № 42015161010001138 від 12.03.2015 за процедурою спеціального судового провадження, на підставі обвинувального акту стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ногінська, Московської області (Російська Федерація), громадянина України, з вищою освітою, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника - ОСОБА_9 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , 17.03.2014, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов`язків несення військової служби та з метою взагалі незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на службу до військової частини НОМЕР_1 не з`явився і командуванню про закінчення лікування не доповів, хоча повинен був і об`єктивно міг це зробити, а одразу став проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 за наявності реальної можливості до цього та відкрито заявляючи про своє небажання проходити військову службу.

Він же, вчинивши 17.03.2014 дезертирство, з наміром подальшого вступу на військову службу у збройні сили держави-агресора та з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, показав підлеглим приклад недисциплінованості, ігнорування вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників), що стало одним з дестабілізуючих факторів морально-психологічного стану особового складу, зниження мотивації підлеглих віце-адміралу ОСОБА_5 військовослужбовців Збройних Сил України до належного виконання своїх обов`язків, надання опору незаконним діям на території АР Крим та м. Севастополя збройних сил держави-агресора та підконтрольних Російській Федерації сепаратистів.

Крім того, не пізніше 15 липня 2014 року ОСОБА_5 продовжив свої злочинні дії та умисно, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, розуміючи, що Україна є суверенною і незалежною державою, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, порушуючи вимоги ст.ст. 1 - 3, 65, 68 Конституції України, Законів України Статутів Збройних Сил України, Військової присяги та інших керівних документів Міністерства оборони України, а також п. І ст. 6 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського Флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, вступив на військову службу у збройні сили держави-агресора - Російської Федерації з липня 2015 призначений на посаду заступника командувача Балтійським флотом ВМФ РФ (з місцем постійної дислокації у м. Капінінграді) та з березня 2016 призначений на посаду заступника командувача Чорноморського флоту ВМС Російської Федерації - начальника Севастопольського гарнізону, перебуваючи на яких, шляхом віддання наказів та розпоряджень підлеглим йому військовослужбовцям збройних сил Російської Федерації забезпечував бойову підготовку військовослужбовців та підрозділів збройних сил Російської федерації, які протягом 2014-2016 років здійснюють окупацію АР Крим та м. Севастополя, а також беруть участь в окупації частини території Донецької та Луганської областей України.

Він же, у період з серпня 2014 до березня 2016 року, діючи умисно, за попередньою змовою з іншими особами, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, розуміючи, що Україна є суверенною і незалежною державою, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, порушуючи вимоги ст. 1 - 3, 68, 73, 134 Конституції України, усупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/Юз, ВІД 16.12.1970 № 2734 (ЮСУ), від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), а також п. 1 ст. 6 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, як заступник командувача Балтійським флотом ВМФ РФ забезпечив бойову підготовку підпорядкованих підрозділів Балтійського флоту ВМФ ЗС РФ та здійснення їх вторгнення на територію України для сприяння діяльності терористичних організацій «Донецька народна Республіка» та «Луганська народна республіка».

Він же, з липня 2015 по теперішній час, діючи умисно, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, розуміючи, що Україна є суверенною і незалежною державою а також те, що АР Крим і м. Севастополь є її невід`ємною складовою частиною, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, свідомо порушив вимоги ст.ст. 1 - 3, 65, 68, 73, 134 Конституції України, усупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципи Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимоги ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ЮСУ), від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), а також п. 1 ст. 6 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, будучи військовослужбовцем збройних сил Російської Федерації і проходячи військову службу на посадах заступника командувача Балтійським Флотом ВМФ РФ та заступника командувача Чорноморського флоту ВМС Російської Федерації - начальника Севастопольського гарнізону, на виконання явно злочинних наказів інших співучасників злочину (досудове розслідування відносно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні), шляхом забезпечення бойової підготовки підрозділів збройних сил Російської Федерації, віддання наказів і розпоряджень підлеглим йому військовослужбовцям, взяв участь у веденні агресивної війни проти України на території АР Крим, м. Севастополя, а також окремих районів Донецької та Луганської областей.

Він же, з липня 2014 по теперішній час, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи явну злочинність своїх дій, розуміючи, що Україна є суверенною і незалежною державою а також те, що АР Крим і м. Севастополь є її невід`ємною складовою частиною, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, порушуючи вимоги ст.ст. 1 - 3, 68, 73, 134 Конституції України, усупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ЮСУ), від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), а також п. 1 ст. 6 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997, будучи військовослужбовцем збройних сил Російської Федерації і проходячи військову службу на посаді заступника командувача Балтійським Флотом ВМФ РФ та заступника командувача Чорноморського флоту ВМС Російської Федерації - начальника Севастопольського гарнізону, шляхом віддання наказів і розпоряджень підлеглим йому військовослужбовцям, сприяв військовій окупації території півострова Крим і м. Севастополя, а також окремих районів Донецької та Луганської областей, що призвело до загибелі людей, а також інших тяжких наслідків у вигляді заподіяння державі збитків на загальну суму понад 1 080 352 000 000 грн. внаслідок втрати об`єктів державної власності у АР Крим та м. Севастополі.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.

З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Обвинуваченого було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду обвинувального акту з дотриманням правил, передбачених ч. 8 ст. 135 та ст. 323 КПК України, зокрема шляхом надсилання повідомлень за останнім відомим місцем проживання обвинуваченого та шляхом публікацій повідомлень про виклик до суду в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»), а також шляхом розміщення повісток про виклик до суду на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та направлення документів на адресу його захисника.

Однак, обвинувачений до суду не з`явився, заяв чи клопотань не подавав, показів суду не надавав, у зв`язку з чим судовий розгляд у даному кримінальному провадженні здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) з обов`язковою участю захисника, що був забезпечений державою, який не заперечував проти апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_5 .

Відповідно до ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 01.04.2016 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне досудове провадження та судовий розгляд (in absentia) за відсутності ОСОБА_5 .

Згідно вимог, передбачених ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження вбачається, що військовою прокуратурою Південного регіону проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015161010001138 від 12.03.2015 стосовно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України.

27.06.2015 підозрюваний ОСОБА_5 оголошений у розшук.

У зв`язку з не встановленням місця перебування ОСОБА_5 , що позбавило орган досудового розслідування особисто вручити йому повідомлення про підозру від 13.02.2015 за ч. 1 ст. 408 КК України та повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри від 17.06.2016 за ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, зазначені повідомлення у день складання, відповідно до ст. 111, 135, ч. 1 ст. 278, ст. 297-5 КПК України, направлені у спосіб, передбачений КПК України, а саме надіслані за відомим місцем його реєстрації та місцем служби.

У ході проведення досудового розслідування ОСОБА_5 викликався до слідчого шляхом відправлення письмового повідомлення поштою за останнім відомим місцем його мешкання та служби.

Повідомлення про виклик до військової прокуратури Південного регіону за підозрою ОСОБА_5 публікувалось у друкованому виданні «Урядовий кур`єр» та на офіційному сайті військової прокуратури Південного регіону України.

Разом з тим, ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про розслідування стосовно нього кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, маючи на меті ухилитися від кримінальної відповідальності, умисно переховувався від слідства та суду.

Органом досудового розслідування вживалося всіх можливих, передбачених вимогами КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_5 для забезпечення останньому можливості безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду від 01.04.2016 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні.

Після постановлення ухвали слідчого судді про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 , відповідно до вимог ч. 4 ст. 46 КПК України, ст. 42 КПК України, п. 8 ч. 2 ст. 51 КПК України та ч. 2 ст. 297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, захисник знайомився з матеріалами кримінального провадження.

25.06.2015 слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_10 у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення» викладено повідомлення про завершення досудового розслідування та розкриття стороні захисту матеріалів кримінального провадження №42015161010001138 від 12.03.2015.

29.06.2016 захисником підозрюваного ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_11 отримано копію обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження вбачається, що повістки про виклик ОСОБА_5 , повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування, про закінчення спеціального розслідування, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження тощо надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, шляхом публікування на офіційному веб-сайті військової прокуратури Південного регіону України у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення», а копію процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 на виконання вимог ч. 2 ст. 297-5 КПК України направлялись захиснику.

Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду дане кримінальне провадження передано для розгляду до Приморського районного суду м. Одеси.

02.07.2018 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України.

За дорученнями про надання безоплатної вторинної правової допомоги в подальшому захист ОСОБА_5 здійснювався адвокатами ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , які відповідно до чинного законодавства, ознайомлювалися з матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою колегії суддів Приморського районного суду від 20.06.2022 призначено спеціальне судове провадження стосовно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог чинного законодавства судом у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення» викладено повістку про виклик ОСОБА_5 в судове засідання для участі в судовому засіданні, як обвинуваченого.

Підготовчий розгляд обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 відбувся 20.06.2022 за участю адвоката ОСОБА_9 . Судом прийнято рішення про призначення обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_5 до судового слухання на 28.06.2022 до судового розгляду, за яким судом ухвалено рішення здійснювати спеціальне судове провадження.

Судові повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 на 05.07.2018, 06.09.2018, 22.10.2018, 10.12.2018, 05.02.2019, 09.04.2019, 01.07.2019, 26.09.2019, 27.11.2019, 10.02.2020, 14.04.2020, 23.06.2020, 15.09.2020, 27.01.2021, 21.05.2021, 29.07.2021, 22.10.2021, 15.12.2021, 02.06.2022, 16.06.2022, 28.06.2022, 02.11.2022, 07.11.2022, 23.02.2023, 03.03.2023, 08.03.2023, 16.03.2023, 27.06.2023, 07.08.2023, 14.08.2023, 07.09.2023, 11.12.2023, 08.02.2024, 26.03.2024, 04.04.2024, 21.03.2025, 15.04.2025, 25.04.2025, 05.05.2025, 03.06.2025, 20.06.2025, 27.06.2025, 23.09.2025, 20.10.2025, 28.10.2025, 20.01.2026, 06.04.2026 надіслано до засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме газету «Урядовий кур`єр», а також надіслано за останнім відомим місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 .

Під час здійснення спеціального судового провадження судом вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення його доступу до правосуддя, який у кожне судове засідання викликався у порядку ст. 323 КПК України шляхом розміщення публікацій оголошень про виклик обвинуваченого у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр», на сайті «Судова влада України», на офіційному веб – сайту суду та шляхом направлення судових повісток про виклик обвинуваченого за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_5 , які поверталися до суду з відмітками поштового відділення АТ "Укрпошти" про відсутність обвинуваченого за вказаною адресою.

В судовому засіданні приймав участь захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_9 , який був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування, здійснював участь у дослідженні доказів під час судового розгляду, виступ у судових дебатах.

Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження стосовно обвинуваченого, який перебуває у розшуку, суд вважає, що стороною обвинувачення, судом вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя.

У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був проінформований належним чином про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_9 вважає недоведеною його винуватість у інкримінованих злочинах, оскільки на його думку, обвинувачення ґрунтується на припущеннях та доказах, які є недопустимими, а тому просив суд ухвалити виправдувальний вирок. Зазначив, що не має можливості зв`язатися з підзахисним та з`ясувати його позицію щодо пред`явленого обвинуваченого.

Враховуючи порядок, визначений вимогами КПК України, здійснення спеціального судового провадження, яке проводиться за відсутністю обвинуваченого, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду. При цьому судом забезпечено застосування до обвинуваченого належної правової процедури в контексті приписів вимог ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а тому поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив, що в лютому 2014 році працював на посаді заступника начальника штаба ВМС. Обвинувачений ОСОБА_5 на той момент обіймав посаду начальником штабу. Обвинувачений був грамотною та досвідченою людиною.

Обвинувачений ОСОБА_5 подав рапорт на звільнення, після чого він був направлений на ВЛК. Після лікування ОСОБА_5 повинен був прибути на службу, проте не зробив цього. ОСОБА_13 особисто попереджав, що у разі неприбуття на службу, ОСОБА_5 буде відповідати як СЗЧ.

ОСОБА_5 були відомі вимоги директиви Д1 (усі військовослужбовці АРК повинні були вибути з території АРК на материкову територію України), тобто він повинен був вийти на материкову територію України. Його дії підірвали моральний, психологічний стан і бойову спроможність ВМС.

Рішення ОСОБА_5 не переміститись на материкову територію України було добровільним, ніяких обставин не було, які б вплинули на неможливість прибути, або заважали цьому.

Потім свідок дізнався, що ОСОБА_5 був призначений на посаду першого заступника командувача Балтійським флотом ВМФ РФ.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомив, що з 1988 року проходить службу, працює начальником управління ВЧ НОМЕР_2 .

В лютому – березні 2014 року проходив службу на посаді заступника командувача ВМС України. Обвинуваченого ОСОБА_5 знає, він був першим заступником командувача ВМС України. ОСОБА_5 грамотний, підготовлений офіцер, зрадник українського народу.

Під час блокування з боку росії штабу ВМФ України з боку неупізнаних людей ОСОБА_5 усунувся від виконання службових обов`язків. Обвинувачений ОСОБА_5 повинен був прибути після лікування в госпіталі до ВЧ, проте здійснив СЗЧ, а саме не виконав директиву Д1, тобто не прибув на материкову частину України.

ОСОБА_5 був носієм інформації державної таємниці. За характером його посадових обов`язків він відповідав за підготовку бойового складу. Його неявка потягла серйозні негативні наслідки, знизила морально – психологічний стан особового складу. Це була зрада України, ганьба для офіцера.

Директива Д1 була опублікована в ЗМІ, всі військовослужбовці знали її зміст.

Командування ВМС перемістилось до м. Одеси. Пізніше з`явилось фото ОСОБА_5 в військовій формі рф, що підтверджує те, що ОСОБА_5 зрадив Україну.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив суду, що обіймає посаду радника командувача ВМС, з 2014 – 2016 рік - командувачем ВМС.

ОСОБА_5 знає з 1994 року, разом навчалися в СМУ, далі паралельно просувалися по службі в ВМС. В лютому 2014 року ОСОБА_5 виконував обов`язки заступника начальника ВМС. Він тимчасово виконував обов`язки командувача ВМС. 21 лютого 2014 року надійшло розпорядження відправити на Майдан сили морської піхоти. Їх туди відправили, проте вони не були задіяні в придушенні конфлікту. Відправляли за бойовим розпорядженням ОСОБА_5 та ОСОБА_16 ОСОБА_5 у спілкуванні висловлював позицію щодо небажання керувати МВС України: воювати проти Росії він не хотів, оскільки був етнічним росіянином.

Коли були захоплені будівлі штабу ВМФ України, ОСОБА_5 підписав на себе та ОСОБА_16 наказ на відбуття на ВЛК, для визначення ступеня придатності до проходження військової служби. Дав команду не готувати кораблі до виходу в море. Також ОСОБА_5 готував аеродром до зустрічі російських військ. Потім почалися провокації з боку козаків. Накази ОСОБА_5 призводили до того, що військові частини та стратегічні військові об`єкти були заблоковані. ОСОБА_5 та ОСОБА_16 тим, що не включалися в вирішення ситуації, знизили боєздатність ВМСУ, оскільки не надавали накази тактичним командирам. ОСОБА_5 відкритим текстом повідомив, що не бажає проходити службу в ВМС України.

Потім ОСОБА_5 визначено місце дислокації – м. Одеса, куди він не прибув, за що був позбавлений військового звання і нагород. ВЛК визнала ОСОБА_5 обмежено придатним, проте висновок ВЛК Кримського регіону мав бути затверджений у Києві, в Міністерстві оборони. Відпустка йому не надавалась у зв`язку з відсутністю підстав. ОСОБА_5 не прибув до військової частини. Надалі він був призначений першим заступником командувача Балтійського флоту Російської Федерації.

ОСОБА_5 – адмірал із стажем служби більше 30 років, тому не міг не знати порядок дій у вказаній ситуації. Після блокування військової частини ОСОБА_5 було заборонено знаходитись в військовій частині, щоб він не здійснював активні дії за Російської Федерації.

Допитаний в судовому засіданні свідок свідка ОСОБА_17 вказав, що ОСОБА_5 дійсно займав посаду першого заступника командувача ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ). Після того як Російська Федерація розпочала агресію, у тому числі з застосуванням своїх збройних сил, проти суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України, ОСОБА_5 не давав дозвіл підлеглому особовому складу для деблокування будівель військових частин. Також ОСОБА_5 висловлювався з приводу небажання залучати особовий склад для оборони об`єктів з метою недопущення «проливання крові». При цьому в кінці лютого 2014 року ОСОБА_5 відправив себе на проходження ВЛК в ВМКЦ Кримського регіону, залишивши командування на ОСОБА_18 14.03.2014 та в подальшому у визначені дати, відповідно до директиви, після лікування, в порушення вимог Статуту ОСОБА_5 , не з`явився на службу до військової частини НОМЕР_1 та не приступив до виконання своїх службових обов`язків, хоча мав на це можливість. Надалі, відповідно до директиви від 06.05.2014, у зв`язку з анексією Криму, всі військовослужбовці ВМС ЗСУ зобов`язані були прибути у строк до 12.05.2014 до м. Одеси, однак ОСОБА_5 не прибув. Більше того, у липні 2014 ОСОБА_5 вступив на військову службу у збройні сили держави агресора - РФ та був призначений на посаду заступника командувача Балтійським флотом ВМФ РФ (у м. Калінінград). На вказаній посаді ОСОБА_5 , окрім іншого, займався бойовою підготовкою російських військових моряків чим діє на шкоду суверенітету та недоторканості, обороноздатності України, в тому числі які протягом 2014-2016 брали участь в окупації територій Донецької та Луганської області.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомив суду, що на військовій службі з 1994 року. З ОСОБА_5 проходив службу з 2005 по 2014 рік на різних посадах. У 2014 році ОСОБА_5 обіймав посаду першого заступника командувача ВМС. Він добре знав законодавство України, був військовим професіоналом, характеризувався позитивно як військовослужбовець.

Наприкінці лютого 2014 року місцеве населення почало блокувати командування ВМС, бойові частини, входи та виходи з території військових об`єктів. В один із днів під головуванням командувача ВМС ОСОБА_20 відбулася нарада, на якій були присутні ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , він, тобто свідок, ОСОБА_19 свідок та ще кілька посадових осіб. ОСОБА_21 повідомив про факти блокування штабу ВМФ. ОСОБА_5 заявив, що погано себе почуває та буде лягати до лікарні, після чого зазначив: «Самі приймайте рішення». З цього моменту він більше не з`являвся на території військової частини.

Блокування тривало до кінця березня. Згодом натовп людей повалив ворота штабу ВМФ та зайшов на територію військової частини разом із представниками Російської Федерації, які виставили охорону та заблокували будівлю. Вони розшукували командувача ОСОБА_22 , якого згодом вивели з будівлі ВМФ та посадили до мікроавтобуса, після чого вивезли на територію ВЧ.

Інші військовослужбовці не розуміли своїх подальших дій. Разом із натовпом на територію зайшли ОСОБА_5 і ОСОБА_16 , які намагалися забрати особисті речі зі службових кабінетів. ОСОБА_5 свідок після цього не бачив. Йому відомо, що ОСОБА_5 не висловлював наміру проходити військову службу у Збройних Силах України.

Після цього особовий склад розійшовся по домівках і збирався у визначених місцях за телефонними дзвінками. Військовослужбовці очікували команди на вихід з території АРК на підконтрольну Україні територію.

За командою ОСОБА_22 16 квітня 2014 року ОСОБА_19 прибув на підконтрольну Україні територію — до м. Одеси. В м. Одесі ОСОБА_19 дізнався, що ОСОБА_5 став заступником командувача Балтійського флоту Російської Федерації.

ОСОБА_5 повинен був прибути до місця проходження військової служби, визначеного для ВМС України — міста Одеси. Він мав можливість зв`язатися телефоном або через мережу Інтернет та отримати інформацію щодо розпоряджень для особового складу. Також він мав можливість прибути та продовжити службу або офіційно відмовитися від її проходження. ОСОБА_5 не був звільнений зі складу ВМС України та обіймав другу за значенням посаду в командуванні ВМСУ. Своїми діями він знехтував обов`язками військовослужбовця та вимогами присяги на вірність народу України. Він мав захищати Україну від агресії Російської Федерації, однак перейшов на бік держави-агресора та розпочав службу у Збройних силах РФ. Будучи носієм державної таємниці, він володів службовою інформацією, що становила важливе значення.

Зі слів інших осіб відомо, що згодом ОСОБА_5 став заступником командувача Каспійського флоту РФ з бойової підготовки, брав участь у парадах ВМФ РФ.

Допитаний в судовому засідання ОСОБА_23 повідомив суду, що у лютому–березні 2014 року проходив військову службу в командуванні ВМС України в Криму разом із ОСОБА_5 .

Адмірал ОСОБА_5 обіймав посаду начальника Севастопольського гарнізону. Військові частини гарнізону були заблоковані підрозділами так званої «самооборони Криму» та регулярними військами Російської Федерації. ОСОБА_5 порушив вимоги дисциплінарного статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки не з`явився на службу та не очолив організацію спротиву підпорядкованих йому військових підрозділів проти озброєних формувань, які на той момент офіційно не були ідентифіковані. Фактично командир самоусунувся від виконання обов`язків, що негативно вплинуло на підлеглий особовий склад. ОСОБА_5 покинув місце служби і співпрацював з ворогом. Рішення ОСОБА_5 , за оцінкою свідка, було добровільним.

Після цього, за наявною інформацією, ОСОБА_5 обійняв посаду заступника командувача Каспійського флоту Російської Федерації з бойової підготовки та координував підготовку підрозділів, які залучалися до бойових дій на території Донецької та Луганської областей України.

Після лікування ОСОБА_5 не був звільнений зі складу ВМС України в установленому порядку. Його дії розцінюються як такі, що сприяли окупації Криму військовими Російської Федерації.

Також під час телефонної розмови із сином ОСОБА_5 сказав: «Все по плану, сдаем Крым, как это было заплановано». Його син на той момент також був воєнним моряком і був в рейсі на той час.

Прокурором долучено у судовому засіданні під час судового розгляду процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Під час здійснення спеціального судового провадження судом безпосередньо досліджено зібрані докази, якими підтверджується вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 111 КК України та спростовує позицію сторони захисту щодо невинуватості обвинуваченого:

- Постанова від 12.03.2015 про виділення з матеріалів досудового розслідування № 42014161010000190 матеріалів досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 408 КК України;

- Витяг з наказу командування військово – морських сил Збройних Сил України від 13.05.2014, відповідно до якого вбачається, що на виконання спільної директиви Міністерства оборони України від 06.05.2014 № Д-1 віце-адмірала ОСОБА_5 визнано ввважати таким, що станом на 12.05.2014 не прибув з тимчасово окупованої території АР Крим та м. Севастополя до нових місць дислокації;

- Постанова від 27.06.2015 про здійснення розшукових заходів підозрюваного ОСОБА_5 ;

- Копія витягу з ЄРДР № 42015161010001138 від 12.03.2015 стосовно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 110; ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3; ч. 1 ст. 408; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України;

- заява начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31.10.2014 про прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України стосовно частини особового складу ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка до визначених місць служби з тимчасово окупованої території АР Крим не прибула, достовірне місце їх знаходження не встановлено. Додано матеріали службового розслідування за вказаним фактом у тому числі:

- акт службового розслідування, затвердженого начальником південного територіального управління Військової служби правопорядку від 04.08.2014 , відповідно до якого встановлено, що станом на 30.07.2014 віце – адмірал ОСОБА_5 згідно підписаних контрактів перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, знаходиться у розпорядженні Міністра оборони України, начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України та не виключався із списків особистого складу Збройних Сил України;

- Заява командування військово – морських сил Збройних сил України від 27.05.2014 про вчинення військовослужбовцями кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 407 КК України;

- Директива Міністерства оборони України та Збройних Сил України від 06.05.2014 Д-1 про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язані з тимчасовою окупацією території України;

- Повідомлення т.в.о. командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України від 05.05.2014, відповідно до якого вбачається, що оповіщення про створення організаційної групи з питань обліку військовослужбовців ВМС ЗСУ, що висловили бажання продовжити службу в Збройних Силах України та прибути на материкову частину України з тимчасово окупованої території АРК;

- Витяг з наказу командування військово – морських сил Збройних сил України від 17.03.2014 № 47, відповідно до якого віце адмірала ОСОБА_5 , який 14 березня 2014 виписаний з Військово – медичного клінічного центру Кримського регіону після проходження військово – лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби, вважати таким, що не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- Витяг з наказу командування військово – морських сил Збройних сил України від 20.05.2014 № 238, відповідно до якого віце-адмірала ОСОБА_5 звільнено з займаної посади та зараховано у розпорядження Міністра оборони України;

- Постанова від 03.08.2015 про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень №42015161010001138 та №42015160690000017;

- Заява начальника головного відділу ГУ військової контррозвідки про від 08.05.2015 про вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 407 КК України;

- Копія зобов`язання від 10.08.2009 ОСОБА_5 щодо не розголошення державної таємниці; не сприяння іноземним державам, організаціям, іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України; виконувати вимоги режиму секретності тощо;

- Інформаційний лист начальника штабу – першого заступника командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України від 19.08.2015, відповідно до якого вбачається, що колишній перший заступник командувача військово – Морських Сил Збройних Сил України віце – адмірал ОСОБА_5 мав першу форму допуску до державної таємниці; ОСОБА_5 у письмовій формі про свій виїзд з України не повідомляв; доступ до державної таємниці ОСОБА_5 припинено наказом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.06.2014 № 177;

- Інформаційний лист начальника головного відділу 5 управління ГУ ВК ДК СБУ про отримання відомостей про вчинення ОСОБА_5 правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 408, ч. 3 ст. 111 КК України. Додаток оптичний диск.

- Протокол огляду від 12.08.2015, а саме оптичний носій на якому записано 5 файлів: на 1 та 2 файлі «В Балтийске парад Елисеев» видно фотознімки на яких зображено 3 та 2 особи, одна з яких чоловік у військовій формі, зовнішньо схожий на віце – адмірала ОСОБА_5 , на 3 та 5 файлі містяться відеозаписи під назвою «В Балтийске прошел парад в честь дня Военно – морского флота России», який був опублікований 27.07.2014 з посиланням на «ютуб», парад проводився перед публікою, серед якої був чоловік ззовні схожий на віце – адмірала ОСОБА_5 ;

- Протокол огляду від 12.08.2015 оптичного носія, на якому відображено скріншоти з сайту міністерства оборони Російської Федерації: на 1, 2 сторінці під назвою «Гвардейскому полку соединения ВКО Балтийского флота вручено Боевое знамя нового образца», на сторінці 3,4 опублікована новина 07.11.2014 під назвою: « На Прибалтийском судостроительном заводе «Янтарь» состоялась торжественная церемония спуска на воду сторожевого корабля «Адмирал Эссен», на сторінці 5-6 опублікована новина від 09.07.2015 під заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на 7-14 опублікована новина від 20.11.2014 під заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_6 »; на сторінці 15-17 опублікована новина від 09.05.2015 під заголовком: «В Санкт – Петербурге прошел военно – морской парад», відповідно до яких на вказаних заходах приймав участь заступник командуючого Балтійським флотом віце – адмірал ОСОБА_24 ;

- Протокол огляду оптичного носія, на якому зображено скрін фото з резолюцією: командующий украинским флотом вице-адмирал ОСОБА_25 переведен на российский Балтийский флот на должность заместителя командующего по боевой подготовки;

- Протокол від 16.06.2016 огляду документів, наданих Генеральною прокуратурою до військового прокурора Південного регіону:

- фотокопії матеріалів досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 42014000000000457 за фактом розв`язання та ведення представниками влади Російнської Федерації і Збройних Сил Російської Федерації проти України, що спричинило загибель людей та інші тяжкі наслідки;

- фотокопії № 42014010470000019 за підозрою командувача Чорноморського Флоту Російської Федерації адмірала ОСОБА_26 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110; ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 111; ч. 3 ст. 27, ст. 113; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 437; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України;

- Постанова про об`єднання матеріалів кримінального провадження №42016160690000042 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3 КК України, № 42016160690000043 за ч. 2 ст. 28, ст. 437 КК України, № 42016160690000044 за ч. 3 ст. 110 КК України, зареєстровані на підставі рапорту слідчого СУ військової прокуратури Південного регіону України ОСОБА_10 ;

- Постанова про об`єднання кримінальних проваджень № 42015161010001138 та № 42016160690000042;

- Ухвала Приморського районного суду від 15.03.2016 про дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу в судове засідання для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою;

- Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 01.04.2016 про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015161010001138 від 12.03.2015 стосовно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 408 КК України;

- Інформаційний лист начальника головного відділу ГУ військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ від 04.04.2016, щодо окремих результатів виконання доручення слідчого ВП ПР України, відповідно до якого вбачається про наявність даних, які свідчать про призначення ОСОБА_5 на посаду заступника командуючого Чорноморським флотом РФ – начальника Севастопольського гарнізону. Встановлено, що він займається організацією бойової підготовки російських моряків та іншими питаннями повсякденної життєдіяльності ЧФ РФ у м. Севастополі АР Крим, про що свідчить доданий до листа скрин документальних матеріалів з вебсайту міжнародної системи Інтернет;

- Інформаційний лист начальника головного відділу ГУ військової контррозвідки Департаменту контррозвідки СБУ від 16.05.2016 стосовно ОСОБА_5 про те, що останній повернувся на тимчасово анексовану територію АР Крим і перебуває у м. Севастополі (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Повідомлення підозрюваному ОСОБА_5 про злочин та начальнику штабу – першого заступника командувача Військових Сил України про складення 17.06.2016 повідомлення про зміну раніше повідомленої 03.08.2015 підозри про нову підозру за ч. 3 ст. 110; ч. 1 ст. 111; ч. 1 ст. 408; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України. Кожному адресату направлено повідомлення про підозру, пам`ятку, повістку про виклик підозрюваного при здійсненні спеціального розслідування на 25.06.2015. Повідомлення про злочин ОСОБА_5 отримано адвокатом ОСОБА_11 ;

- Постанова від 16.06.2016 про відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015161010001138 від 12.03.2015, яку отримано адвокатом ОСОБА_11 ;

- Рапорт слідчого СВ СУ військової прокуратури Південного регіону України від 16.06.2016 про вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 КК України, ч. 1 ст. 258 – 3, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України;

- завірені належним чином фотокопії матеріалів досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 42014000000000457 та № 12014010470000019, а саме докази ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України;

- інформаційний лист заступника начальника Головного управління – директора департаменту інформаційно – аналітичного забезпечення Головного управління розвідки Міністерства оборони України ОСОБА_27 від 09.06.2016, про встановлення того, що станом на березень 2016 року колишній начальник штабу – перший заступник командувача Війського – Морських Сил Збройних Сил України контр – адмірал ОСОБА_16 звільнений у запас «за станом здоров`я». Відсутня інформація стосовно безпосереднього місця поточного перебування згаданої особи.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що ґрунтується на вимогах ст. 94 КПК України.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, що ґрунтується на вимогах ст. 94 КПК України.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 750/11509/18 від 01 квітня 2020 року.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідка, суд приходить до висновку, що вказані докази є належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані в порядку, встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Неможливість проведення допиту обвинуваченого жодним чином не впливає на повноту судового розгляду і на переконання суду щодо доведеності «поза розумним сумнівом» винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оскільки сукупність безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів прямо і опосередковано свідчить про вчинення ним інкримінованих злочинів.

Всі докази, досліджені безпосередньо судом, у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 усвідомлював характер своїх суспільно небезпечних дій і бажав настання суспільно небезпечних наслідків.

Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3; ч. 1 ст. 408; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, за обставин, встановлених судом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані вірно за ознаками кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3; ч. 1 ст. 408; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України за ознаками:

- за ч. 3 ст. 110 КК України – посягання на територіальну цілісність і недоторканість України, що призвело до загибелі людей та інших тяжких наслідків.

- за ч. 1 ст. 111 КК України – державна зрада, тобто діяння умисно вчинене на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3 КК України – інше сприяння діяльності терористичної організації, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- за ч. 1 ст. 408 КК України – дезертирство, тобто нез`явлення на службу з лікувального закладу з метою ухилення від військової служби;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України – ведення агресивної війни проти України, вчинене за попередньою змовою з іншими особами.

Згідно із приписами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами відповідно до вимог ст. 50 КК України.

Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує, що обвинувачений відповідно до ст. 12 КК України вчинив не тяжкий, тяжкий та особливо тяжкий злочин, раніше не судимий.

При призначенні ОСОБА_5 певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3; ч. 1 ст. 408; ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесено до нетяжкого, тяжкого та особливо тяжких, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого та спричинені наслідки.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання слід ураховувати, що покарання як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його пост кримінальну поведінку як прояв ставлення до скоєного. Адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи підвищену суспільну небезпечність вчинених обвинуваченим злочинів проти основ національної безпеки України, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також роль кари як мети покарання, колегія суддів дійшла висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого ним дають підстави застосувати до ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в рамках санкцій ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України, що відповідає меті покарання за ст. 50, 65 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд вважає за необхідне застосувати ст. 54 КК України та позбавити обвинуваченого військового звання «віце-адмірал».

Потерпілих у кримінальному провадженні немає, цивільний позов не заявлявся.

Кримінальним правопорушенням шкода не завдана.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Керуючись ст. ст. 72, 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376, 395, 532, 615 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 110 КК України - у виді 15 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 111 КК України - у виді 13 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3 КК України - у виді 8 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 408 КК України - у виді 5 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 437 КК України у виді 14 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_5 військового звання «віце-адмірал».

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту його затримання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити/надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_28

Судді: ОСОБА_29

ОСОБА_30