Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №509/2696/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Провадження № 1-кс/509/484/26

Справа № 509/2696/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

Слідчого судді ОСОБА_1 ,

При секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-щі. Овідіополь клопотання ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42026162160000027 від 17.04.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області звернувся представник ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_3 з вищевказаним клопотанням в якому просила суд скасувати арешт майна, який був накладений 30.04.2026 року, ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області, а саме на: автомобіль «Infinity QX56» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , свідоцтво про реєстрацію т/з Infinity НОМЕР_1 та ключі від нього.

В обґрунтування клопотання зазначила, що Вказаний автомобіль належить третій особі - ОСОБА_4 , яка не має жодного відношення до даного кримінального провадження, вказаним майном не можливо забезпечити ні спеціальну конфіскацію, ні конфіскацію майна, як виду покарання або заходу кримінального - правового характеру, ні відшкодування шкоди, завданої підозрюваними внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Накладення арешту на автомобіль марки Infiniti, модель QX56, д.н.з. НОМЕР_1 , порушило право власності сторонньої особи, яка не має жодного відношення до даного кримінального провадження.

Прокурор Чорноморської окружної прокуратури ОСОБА_5 надала суду заперечення на клопотання про скасування арешту, відповідно до якого зазначила, що зазначений автомобіль використовувався під час вчинених кримінальних правопорушень підозрюваним ОСОБА_6 , тобто фактично є засобом їх вчинення. Крім того, в ході обшуку даного автомобіля виявлено та вилучено номерні знаки не встановленого зразку. Таким чином, підстави для скасування арешту майна, яке підпадає під ознаки речового доказу, який може бути піддано спеціальній конфіскації, відсутні. У зв`язку із чим, просить відмовити в задоволенні клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього письмовими доказами, вважаю клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим відділом відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління здійснюється досудове розслідування у кримінальному № 42026162160000027 від 17.04.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, діючи за попередньою змовою, з корисливих мотивів, із застосуванням фізичного насильства, незаконно викрали громадянина ОСОБА_7 , спричинивши своїми діями тяжкі наслідки.

Окрім цього, невстановлені особи, діючи в умовах воєнного стану, за попередньою змовою, з корисливих мотивів, із застосуванням фізичного насильства відносно громадянина ОСОБА_7 , спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження, вимагали та отримали грошові кошти в особливо великих розмірах.

27 квітня 2026 року в період часу з 11:31 годин по 13:30 годин, проведено санкціонований обшук на підставі ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області №509/2696/26 (провадження №1-кс/509/340/26) автомобіля марки Infiniti QX56 реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою слідчого судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 30.04.2026 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно, в рамках кримінального провадження № 42026162160000027 від 17.04.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, зокрема на автомобіль «Infinity QX56» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , свідоцтво про реєстрацію т/з Infinity НОМЕР_1 та ключі від нього.

Згідно вимог ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», а саме частиною 3 пункту 1 зазначено, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При вирішенні питання про арешт майна або його скасування для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Основною метою ст.. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).

Таким чином, суд розглянувши дане клопотання, з урахуванням положень ч. 2 та 4 ст. 170 КК України з урахуванням розумності та співрозмірності, застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту, а саме залишає накладений арешт на автомобіль «Infinity QX56» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , свідоцтво про реєстрацію т/з Infinity НОМЕР_1 та ключі від нього та передає вказане майно власнику на відповідальне зберігання до прийняття рішення у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.174 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Зобов`язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026162160000027 від 17.04.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України передати ОСОБА_4 на відповідальне зберігання майно : автомобіль «Infinity QX56» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , свідоцтво про реєстрацію т/з Infinity НОМЕР_1 та ключі від нього, із забороною його відчуження, передачі третім особам без позбавлення права користування вказаним транспортним засобом до прийняття рішення у кримінальному провадженні.

Попередити ОСОБА_4 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Зобов`язати ОСОБА_4 на першу вимогу надати зазначений транспортний засіб експерту, слідчому в разі призначення експертизи, проведення слідчих дій за участю даного транспортного засобу.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1