Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №509/2411/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2411/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

Головуючого судді Козирського Є.С.,

секретаря Лепешенкової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,-

ВСТАНОВИВ:

14 квітня 2026 року представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на одну другу частку в праві спільної часткової власності на нежитлові приміщення, загальною площею 138,5 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - припинивши на цю частку право ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на одну другу частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:3940, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , - припинивши на цю частку право ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.1-3).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що вони з відповідачем з 25 липня 1987 р. по теперішній час перебувають у шлюбі. У період шлюбу подружжям придбано наступне майно:

1)нежитлові приміщення, загальною площею 138,5 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.09.2016 р. Перчеклій І.М., приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області та зареєстрованого в реєстрі за №2033; право власності на житлові приміщення зареєстровано 08.09.2016 р. Перчеклій І.М., приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області, на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 2033 від 08.09.2016 р., акту приймання-передачі від 08.09.2016 р., договору, посвідченого 18.08.2017 р. та зареєстрованого в реєстрі за 2464, про внесення змін до договору купівлі-продажу, посвідченого 08 вересня 2016 року Перчеклій І.М., приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 2033; ринкова вартість нежитлових приміщень становить 302470,00 грн;

2)земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:3940, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , - на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 30 травня 2018 року Перчеклій І.М., приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області, та зареєстрованого в реєстрі за №1495; право власності на вказану земельну ділянку 30.05.2018 р. зареєстровано Перчеклій І.М., приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області, ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 1495 від 30.05.2018 р.; експертна грошова оцiнка земельної дiлянки склала 99 923,00 грн, продаж земельної дiлянки за домовленiстю сторiн вчинено за 100 000,00 грн.

Позивач звернулася до суду та вважає, що вказане нерухоме майно набуто під час шлюбу, а тому воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу шляхом визнання за позивачкою права власності на його частку та припинення на цю частку права власності відповідача.

16 квітня 2026 року ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11 травня 2026 року на 11:30 год у залі судового засідання в приміщенні суду.

У підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 подав заяву, в якій повністю визнав позов та просив розглядати справу без його участі (а.с.47).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 травня 2026 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду на 02 червня 2026 року на 14-30 год.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Представником ОСОБА_3 було подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та просила розглядати справу за наявними матеріалами справи. Позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити. Також, представником ОСОБА_3 подано заяву про доручення до матеріалів справи копії свідоцтва про шлюб.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи. Позов визнає в повному обсязі. Просить його задовольнити.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, надані сторонами, приходить до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 25 липня 1987 року виконавчим комітетом Авдєєвської міської ради народних депутатів міста Ясиновата Донецької області зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 242. Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим виконавчим комітетом Авдєєвської міської ради народних депутатів міста Ясиновата Донецької області 25 липня 1987 року.

У період перебування в шлюбі сторонами придбано наступне майно:

1)нежитлові приміщення, загальною площею 138,5 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08.09.2016 р. Перчеклій І.М., приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області, та зареєстрованого в реєстрі за №2033 (а.с.16-17);

2)земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:3940, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , - на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 30 травня 2018 року Перчеклій І.М., приватним нотаріусом Чорноморського міського нотаріального округу Одеської області, та зареєстрованого в реєстрі за №1495 (а.с.12-13).

Згідно пп.3,4 договору купівлі-продажу від 08.09.2016 р., зареєстрованого в реєстрі за №2033, ринкова вартість нежитлових приміщень становила 302470,00 грн, балансова вартість - 33 336,20 грн., продаж вчинено за домовленістю сторін за 80 000,00 грн, в тому числі ПДВ – 13 333,33 грн.

Згідно пп. 4-5 договору купівлі-продажу земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за №1495, експертна грошова оцiнка земельної дiлянки склала 99 923,00 грн, продаж земельної дiлянки за домовленiстю сторiн вчинено за 100 000,00 грн.

За змістом частин 1 та 7 статті 41 Конституції України, частин 1 та 5 статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення ст.60 СК України дозволяє зробити висновок, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує допоки не спростована. Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстроване на ім`я одного з подружжя (постанова ВС у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.07.2022 року у справі №495/6578/17).

Частиною 1 статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до пунктів 23,24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання; спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом; до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч.1 ст. 71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом; при цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка, які саме об`єкти в натурі відповідають частці в праві спільної часткової власності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 344/5437/17 (провадження № 61-124св20)).

Якщо сторони не вимагають реального поділу (виділення конкретних кімнат, частин будинку з окремим входом), а лише поділу права власності, суд ділить майно в ідеальних частках, визнаючи право спільної часткової власності.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11).

Придбавши вказане нерухоме майно під час перебування в шлюбі, сторони набули право спільної сумісної власності на спірне майно відповідно до зазначених положень закону.

Стаття 63 СК України, передбачає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними.

Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Право подружжя на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя передбачені статтею 65 СК України.

Відповідно до частини 2 статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, однак дружина або чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Частиною 4 статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Оскільки об`єкти нерухомості набуті подружжям під час шлюбу та не спростована презумпція їх спільності, суд вважає, що нежитлові приміщення, загальною площею 138,5 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - та земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:3940, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , - є об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін, у зв`язку з чим суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки кожна із сторін відповідно до ст.ст.370, 372 ЦК України має право на 1/2 частину від спільного майна, а реєстрація права власності лише за ОСОБА_2 порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 як співвласника такого майна. Підстави для відступу від рівності часток у спірному майні подружжя у даній справі відсутні.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.57, 60, 61, 69, 70, 71, СК України, ст.ст. 355, 364-365, 368-369, 372 ЦК України, ст.ст.12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку в праві спільної часткової власності на нежитлові приміщення, загальною площею 138,5 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - припинивши на цю частку право власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123782000:02:004:3940, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , - припинивши на цю частку право власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський