Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №501/2864/24 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 09.06.2026

Справа № 501/2864/24

2/501/462/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карпової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (надалі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 в якому просило стягнути з відповідача:

- заборгованість за договором позики № 5724251 від 16.06.2023 у розмірі 22729 грн., з яких: 7000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу; 15729 грн. – заборгованість за процентами за користування позикою;

- заборгованість за договором позики № 4229114 від 16.07.2023 у розмірі 22425 грн., з яких: 5150 грн. – заборгованість за основною сумою боргу; 17275 грн. – заборгованість за відсотками.

Всього позивач просить стягнути з ОСОБА_1 45154 грн. та судові витрати пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 3028 грн.

Позов обґрунтовує тим, що 16.06.2023 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5724251 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора w97851.

Відповідно до умов договору, позику відповідачу було надано у розмірі 7000 грн. строком на 75 днів, до 30.08.2023 року.

Відповідно до п.2.5 розділу 2 договору, позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті (а.с.1-10).

16.06.2023 року ОСОБА_1 відповідно до умов договору позики отримав грошові кошти у розмірі 7000 грн. на його банківську картку НОМЕР_1 , що вбачається з виписки по картковому рахунку в МТБ Банк.

Додатковою угодою №1 від 10.07.2023 року до вказаного договору строк повернення позики було продовжено до 28.09.2023 року на 80 днів (а.с.16).

13.12.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 13-12/2023, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача (а.с.19).

Згідно із витягом з реєстру боржників від 13.12.2023 року до договору факторингу № 13-12/2023 від 13.12.2023 року позивач набув право вимоги до відповідачка у сумі 22729 грн., з яких: 7000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 15729 грн. - відсотки (а.с.22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики за період з 13.12.2023 року по 30.04.2024 року заборгованість становить 22 729 грн., з яких: 7000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 15729 грн. – відсотки (а.с. 23).

ОСОБА_1 зобов`язання за договором позики перед первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» не виконав, грошові кошти та проценти за користування позикою не повернув.

16.07.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики з фіксованою диференційованою ставкою № 4229114 відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 8000 грн.

Знижена процентна ставка 0,01% на день, проценти за понадстрокове користування позикою 2,70% на день, строк дії договору з 16.07.2023 року по 07.08.2023 року.

16.07.2023 року ОСОБА_1 відповідно до умов договору позики отримав 8000 грн., що вбачається з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 в МТБ Банк.

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 21 від 20.03.2024 року до Договору факторингу №14/06/21, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 4229114.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики № 4229114 станом на 30.04.2023 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 22425 грн., з яких: 5150 грн. – заборгованість за основною сумою боргу; 17275 грн. – заборгованість за відсотками (а.с. 28-38).

Позивач наголошує, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаними договорами своєчасно не виконував та допустив заборгованість в загальному розмірі 45154 грн., яку відповідач просить стягнути з нього, а також просить стягнути сплачений ним судовий збір за подання позову до суду в розмірі 3028 грн. (а.с. 1-5).

Позивач ТОВ ФК ЄАПБ та його представник про час і місце розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку, у судове засідання не з`явилися. У позові просили суд розгляд справи проводити за їх відсутності, позов просили задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду повідомлений в установленому законом порядку, у судове засідання не з`явився. У заяві про перегляд заочного рішення суду зазначив, що кредитори не мали права нараховувати відсотки з огляду на те, що на момент укладення договорів позики він є діючим військовослужбовцем призваним за мобілізацією, а тому на нього поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Суд, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Положеннями ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 7 ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з принципом juranovitcuria («суд знає закони»), неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин учасниками справи не звільняє суд від обов`язку застосовувати належні норми права.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначає, що суди зобов`язані обґрунтовувати свої рішення, проте це не означає необхідності відповідати на кожен аргумент сторін. Обсяг цього обов`язку залежить від характеру справи та національних правових традицій (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, рішення від 18.07.2006).

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правових позицій ЄСПЛ (Бендерський проти України, № 22750/02, § 42), судові рішення мають достатньо висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються. Ефективність судового захисту передбачає реальний розгляд аргументів сторін.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання грошових коштів у позику.

16.06.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 5724251 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора w97851.

Відповідно до умов договору, позику відповідачу було надано у розмірі 7000 грн. строком на 75 днів, до 30.08.2023 року.

Відповідно до п.2.5 розділу 2 договору, позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового перерахування на рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті (а.с.1-10).

16.06.2023 року ОСОБА_1 відповідно до умов договору позики отримав грошові кошти у розмірі 7000 грн. на його банківську картку НОМЕР_1 , що встановлено з виписки по картковому рахунку в МТБ Банк.

Додатковою угодою №1 від 10.07.2023 року до вказаного договору строк повернення позики було продовжено до 28.09.2023 року на 80 днів (а.с.16).

13.12.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 13-12/2023, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача (а.с. 19).

Згідно із витягом з реєстру боржників від 13.12.2023 року до договору факторингу № 13-12/2023 від 13.12.2023 року, позивач набув право вимоги до відповідача у сумі 22729 грн., з яких: 7000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 15729 грн. - відсотки (а.с.22).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики за період з 13.12.2023 року по 30.04.2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 22729 грн., з яких: 7000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 15729 грн. – відсотки (а.с. 23).

ОСОБА_1 зобов`язання за договором позики перед первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» не виконав, грошові кошти та проценти за користування позикою не повернув.

16.07.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики з фіксованою диференційованою ставкою № 4229114 відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 8000 грн.

Знижена процентна ставка 0,01% на день, проценти за понадстрокове користування позикою 2,70% на день, строк дії договору з 16.07.2023 року по 07.08.2023 року.

16.07.2023 року ОСОБА_1 відповідно до умов договору позики отримав 8000 грн., що вбачається з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 в МТБ Банк.

14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 21 від 20.03.2024 року до Договору факторингу №14/06/21, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 4229114.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором позики № 4229114 станом на 30.04.2023 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 22425 грн., з яких: 5150 грн. – заборгованість за основною сумою боргу; 17 275 грн. – заборгованість за відсотками (а.с. 28-38).

Щодо стягнення заборгованості за основою сумою боргу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів.

Із змісту ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч.1, 2 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочила, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Між тим, за змістом ст.599 ЦК України, виконання зобов`язання, проведеного належним чином, припиняє його.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII.

Виходячи з вищенаведених приписів ЦК України, суд звертає увагу, про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Отже, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Тобто, підписуючи цей спірний договір із застосуванням процедури підпису, зазначеної у п. 6.2 цього договору, сторони усвідомлюють та підтверджують, що відповідно до ст. 639 та ст. 1055 ЦК України цей договір укладений сторонами у письмовій формі з дотриманням всіх вимог діючого законодавства України щодо процедури укладення та підписання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавців подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив їх. Після цього позикодавціі надіслали відповідачу одноразовий ідентифікатор у вигляді SMS-коду на зазначений номер телефону. Використання цього коду слугувало підтвердженням підписання договорів позики.

Уклавши ці договори на визначених у них умовах, відповідач підтвердив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати їх умови.

Згідно з положеннями вищевказаних договорів, кошти надавалися відповідачу ОСОБА_1 у безготівковій формі шляхом перерахування на його банківську картку № НОМЕР_2 , зазначену нею під час оформлення договорів позики, що встановлено з виписки МТБ Банк від 27.05.2025 року, довідки сервісу онлайн платежів iPay.ua.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач не користувався кредитом.

Водночас, відповідачем не надано жодних підтверджень, які б спростовували цей факт.

Відповідач свої зобов`язання за договорами позики належним чином не виконував, у встановлені договорами строки заборгованість не погасив.

З огляду на викладене з ОСОБА_1 , за договором позики № 5724251 від 16.06.2023 року підлягає стягненню 7000 грн. заборгованості за основною сумою боргу, а за договором позики № 4229114 від 16.07.2023 року 5150 грн. основного боргу на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» у цій частині є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що відповідають вимогам закону.

Розглядаючи питання щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами за договорами позики № 5724251 та 4229114, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок сплати процентів визначаються договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання (ст. 610 ЦК України). Позичальник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року (провадження № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця на нарахування процентів за користування кредитом припиняється після спливу строку кредитування або після пред`явлення позичальнику вимоги відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України.

Цю правову позицію підтвердила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16), зазначивши, що проценти можуть нараховуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Між тим, відповідач ОСОБА_1 не визнає та заперечує стягнення з нього процентів за договорами позики з огляду на те, що він є військовослужбовцем та має пільги відповідно до положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів для доведення статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Довідки форми № 5 виданої військової частиною НОМЕР_3 від 07.03.2025 року № 171/647, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 14.10.2022 року та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 , військовослужбовець за мобілізацією на підставі частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не повинен сплачувати проценти нараховані йому за користування позикою.

Таким чином заперечення ОСОБА_1 у цій частині позову є такими, що заслуговують на увагу, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи, а тому у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на нарахованими процентами за договорами позики № 5724251 та 4229114 слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 814,77 грн. (3028 грн. х 12150 грн. /45154 грн.)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договорам – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:

за договором позики № 5724251 від 16.06.2023 в розмірі 7000 грн., з яких: 7000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу;

за договором позики № 4229114 від 16.07.2023 в розмірі 5150 грн., з яких: 5150 грн. – заборгованість за основною сумою боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового в розмірі 814,77 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Чорноморський міський суд Одеської області тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя