Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №492/813/26 — Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/813/26

провадження № 2/492/40/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання – Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -

встановив:

Заявниця звернулася до суду з зазначеною заявою, в якій просила суд видати відносно ОСОБА_2 обмежувальний припис, посилаючись на те, що ОСОБА_2 , який є співмешканцем заявниці, тривало вчиняє насильство в сім`ї відносно неї у формі психологічного насильства, за що неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Відділенням поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, 09 квітня 2026 року було винесено терміновий заборонний припис щодо ОСОБА_2 , однак його поведінка не змінилася та він продовжує вчиняти психологічне насильства відносно заявниці, внаслідок чого був повторно притягнутий до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим заявниця звернулася до суду з зазначеною заявою.

Заявниця у судове засідання не з`явилася, однак до суду від неї надійшла заява, згідно якої просила суд про розгляд справи за її відсутності, заяву підтримала, просила її задовольнити.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явився, однак від нього до суду надійшла заява, згідно якої просив суд про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення заяви.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням частини 3 статті 211 ЦПК України, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із вимогами частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Питання видачі обмежувального припису регулюється ЦПК України та Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особою, яка постраждала від домашнього насильства, в розумінні згаданого Закону, є особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі, а кривдником - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновку оцінки потреб сім`ї від 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 , заявниця у справі, та ОСОБА_2 , заінтересована особа у справі, є співмешканцями та спільно проживають однією сім`єю.

Отже, відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на заявницю та заінтересовану особу розповсюджується дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» протидія домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно із частиною 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

При вирішенні питання щодо застосування обмежувального припису суд на підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи, враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , заявниця у справі, зверталась до Відділення поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 , заінтересовану особу, за насильство в сім`ї у формі психологічного насильства відносно заявниці.

Відділенням поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області, 09 квітня 2026 року було винесено терміновий заборонний припис щодо ОСОБА_2 , заінтересованої особи.

Терміновим заборонним приписом АА № 566476 було зобов`язано кривдника ОСОБА_2 залишити місце проживання ОСОБА_1 , заявниці у справі, заборонено входити та перебувати в місці проживання ОСОБА_1 , заявниці у справі, та контактувати із нею.

Однак, ОСОБА_2 09 квітня 2026 року вчинив відносно ОСОБА_1 , заявниці у справі, домашнє насильство психологічного характеру.

Постановою Арцизького районного суду Одеської області по справі № 492/541/26 від 20 квітня 2026 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства у формі психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , заявниці у справі. Постанова набрала законної сили.

Також, постановою Арцизького районного суду Одеської області по справі № 492/589/26 від 23 квітня 2026 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 173-2 КУпАП, частиною 3 статті 173-2 КУпАП, частиною 3 статті 173-2 КУпАП, частиною 3 статті 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства у формі психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , заявниці у справі, та її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Постанова набрала законної сили.

Судом встановлено, що вимоги термінового забороненого припису ОСОБА_2 не виконав та був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2, частиною 3 статті 173-2 КУпАП за насильство в сім`ї у формі психологічного насильства відносно ОСОБА_1 , заявниці у справі. Після призначених судом адміністративних стягнень свою поведінку ОСОБА_2 не змінив.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що існує небезпека (ризик) щодо вчинення домашнього насильства психологічного характеру ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , заявниці у справі, тому наявні підстави для застосування обмежувального припису з метою запобігання вчинення психологічного насильства та забезпечення першочергової безпеки заявниці.

На підставі викладеного, давши оцінку всім дослідженим в судовому засіданні доказам, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 76-81, 89, 211, 247, 263-265, 294, 350-4, 350-6, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ), якому визначити тимчасові обмеження його прав, та покласти на нього обов`язки, а саме:

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатися ближче ніж на сто метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , місця роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вести листування (в тому числі за допомогою СМС-повідомлень), телефоні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто чи через третіх осіб

Обмежувальний припис видати строком на шість місяців.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.