Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №532/1485/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/1485/24 Номер провадження 22-ц/814/1061/26Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - Хлопкової Марії Сергіївни на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Макарчука С.М., повний текст судового рішення складено – дати не вказано

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 23.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 310288025 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

За допомогою мережі Інтернет відповідач перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику й Паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.

Перед тим як погоджувати заявку на кредитування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не лише перевірило особисті дані відповідача, а й платіжну картку з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.

Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV5H57S. 23.09.2021 о 14:30:11 відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснула кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику подальше укладення електронного договору на сайті є неможливим.

Відразу після вчинених дій відповідача, 23.09.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 11 000,00 гривень на її банківську карту № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Тому первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019.

28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно з якою, строк дії договору продовжено до 31.12.2020. Інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2022. Інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020.

Предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 161 від 23.11.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача.

Відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), який було фактично укладено після підписання договору кредитної лінії.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 04 серпня 2021 року.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: № 2 від 03.08.2021 та № 3 від 30.12.2022, якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 46 533,20 гривень.

06.03.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 06/03/24, відповідно до умов якого, позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 06/03/24 від 06.03.2024, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 46 533,20 гривень. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 310288025 від 23.09.2021 становить 46 533,20 гривень, яка складається з наступного: 11 000,00 гривень - заборгованість по кредиту; 35 533,20 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку за період 06.03.2024-10.06.2024.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 310288025 від 23.09.2021 в сумі 46 533,20 гривень, судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С. оскаржила його в апеляційному порядку. Просила рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2025 року скасувати. Постановити у справі нове рішення, яким позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 310288025 від 23.09.2021 року у розмірі 46 533,20 грн.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 11 056,00 грн. а саме: судовий збір у розмірі 6 056,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. покласти на відповідача.

Зазначала, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи. Між іншим Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, який є рамковою угодою.

Далі Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 28 листопада 2019 року №19, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2020 року №26, якою викладено договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року.

В послідуючому Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2021 року №27, та продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2022 року №31, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2023 року №32, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Таким чином відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 29 червня 2021 року №161 до договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 27 520,80 грн.

Зазначає, що 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було підписано договір факторингу № 05/0820-01, згідно умов якого до нового стягувача перейшли права вимоги за зобов`язаннями, у тому числі і за кредитним договором № 310288025.

Також було підписано реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року до договору факторингу № 2.

06.03.2023 року між ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 06/03/24 (Договір факторингу 3) відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 310288025.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач на виконання Договру факторингу 3 підписали Реєстр прав вимоги від 06.03.2024 до Договору факторингу 3, за яким від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» відмовив оскільки позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 310288025 від 23.09.2021 на першому етапі від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ «Юніт Капітал».

Мотивувальна частина

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - Хлопкової М.С.підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 вересня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 310288025, пунктом 1.1 якого передбачено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 11 000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - «Правила»). (а.с.13-зворот-16,18-24).

Відповідно до пункту 1.2 Договору, сума кредитного ліміту, вказана в пункті 1.1 Договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути в розпорядженні позичальника.

Згідно пункту 1.3 Договору, кредитодавець надає перший транш за Договором в сумі 11 000,00 гривень одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 23.10.2021.

У пункті 1.7 Договору вказано, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 23.10.2021.

Положеннями пункту 1.9 Договору визначено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

-1.9.1 виключно на період строку, визначеного в пункті 1.7 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 686,20 процентів річних, що становить 1,88 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

-1.9.2 за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах пункту 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 695,53 процентів річних, що становить 1,91 процентів у день від суми кредиту за кожний день користування ним;

-1.9.3 якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів у день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (пункт 4.4 Договору).

Цей Договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (пункт 4.15 Договору).

Судом установлено, що договір кредитної лінії № 310288025 від 23.09.2021 був підписаний електронним підписом відповідачки, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора MNV5H57S (а.с.10).

Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року (справа № 910/1162/19) та від 19.01.2022 року (справа № 202/2965/21).

Підписавши договір кредитної лінії електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач засвідчив, що він погодився на отримання грошових коштів у кредит саме на умовах, що визначені в договорі кредитної лінії № 310288025 від 23.09.2021. Сторони узгодили всі істотні умови надання грошових коштів у кредит, а отже, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними.

Таким чином, договір кредитної лінії № 310288025 від 23.09.2021 укладено між сторонами відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто шляхом пропозиції на його укладення однієї сторони та її прийняття іншою стороною та підписанням зі сторони позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно платіжного доручення від 23.09.2021 (а.с.17), ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало ОСОБА_1 кошти в сумі 11 000,00 гривень на її платіжну картку № 4149-49ХХ-ХХХХ-8988.

Відповідачем не спростовані доводи позивача щодо перерахування коштів у сумі 11 000,00 гривень на його банківську картку № НОМЕР_1 , вказану нею у Заявці на отримання грошових коштів у кредит від 23.09.2021 (а.с.11).

Враховуючи, що всі вихідні дані для отримання кредиту зазначались відповідачкою, суд вважає доведеним факт отримання нею кредиту в розмірі 11 000,00 гривень.

ОСОБА_1 частково виконувала свої зобов`язання за договором кредитної лінії № 310288025 від 23.09.2021. Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.30, на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 175,00 гривень.

Зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору.

Верховний Суд у пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14- ц зазначено, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Також Верховний Суд у постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 року зробив такі висновки: до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку може належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року по справі № 911/3685/17.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 310288025, розрахунків заборгованості (а.с.25), станом на 10.06.2024 заборгованість за даним договором не погашена і складає 46 533,20 гривень за період з 06.03.2024 по 10.06.2024, з яких: 11 000,00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 35 533,20 гривень - прострочена заборгованість за процентами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

У статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що факторинг це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до статті 350 ГК України факторинг - передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулюванняринків фінансовихпослуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом частини першої статті 6 Закону договір факторингу, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1)назву документа; 2)назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3)відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання-для фізичної особи, найменування та місце знаходження – для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6)розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаємо розрахунків; 7) строк дії договору; 8)порядок зміни і припиненнядії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Формулювання цієї норми вказує на її диспозитивність, тобто не виключається можливість зміни обсягу прав. Таким чином, відступлення прав, обсяг яких буде визначено в майбутньому, вважається законодавчо прийнятним.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі частини 1, 2статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа №910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.

Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Таким чином, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги.

Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги.

ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Водночас наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» вчинено договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01.

На підставі пункту 2.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

За змістом пункту 2.2 договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній.

Згідно приписів пункту 3.1 договору фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди.

У відповідності до пункту 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

За умовами пункту 8.4 договору даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.

Додатковою угодою № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, сторони внесли зміни в п. 8.2., яким погодили, що строк дії договору закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Після чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 28 листопада 2019 року №19, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2020 року №26, якою викладено договір між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2021 року №27, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2022 року №31, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду від 31 грудня 2023 року №32, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 06 липня 2021 року №161 до договору факторингу між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 .

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 23.09.2021 року № 310288025 у межах строку дії договору факторингу між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, що виникла в майбутньому.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паліон Плюс».

Після чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01.

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги від 31 липня 2023 року № 10 до договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» факторингу від 05 серпня 2020 року №05/0820-01 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на суму 46533,20 грн. яка складається з 11000 грн.заборгованості по кредиту; 35 533,20 грн. – заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

06.03.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 06/03/24, відповідно до умов якого, позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 06/03/24 від 06.03.2024, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 46 533,20 гривень. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» не здійснювало нарахувань за кредитним договором.

Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором № 310288025 від 23.09.2021 становить 46 533,20 гривень, яка складається з наступного: 11 000,00 гривень - заборгованість по кредиту; 35 533,20 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, що підтверджується випискою з особового рахунку за період 06.03.2024-10.06.2024.

Отже, у справі, яка переглядається, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу, права вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 23.09.2021 року № 310288025 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

На підставі ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 статті 13 ЗаконуУкраїни "Про електронну комерцію" розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно дозаконів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України (пункт 8 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення).

Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.

Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі (абзац другий пункту 4.10. Положення).

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення ).

Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення ).

У постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 Верховний Суд зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

На підставі пункту 1.7 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період).

Сторони погодили, що Положеннями пункту 1.9 Договору визначено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

-1.9.1 виключно на період строку, визначеного в пункті 1.7 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 686,20 процентів річних, що становить 1,88 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;

-1.9.2 за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах пункту 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.7 Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 695,53 процентів річних, що становить 1,91 процентів у день від суми кредиту за кожний день користування ним;

-1.9.3 якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів у день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першоїстатті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Натомість, у матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 23.10.2021 року, здійснення позичальником ОСОБА_1 сплати нарахований процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.

З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» кредиту в сумі 11000 грн, процентів за користування кредитом з 23.09.2021 року по 23.10.2021 року в сумі 6204 грн.

На підставі пункту 2.2.2.1 розділу 2 договору між Товариством зобмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 23.09.2021року №310288025 позичальник зобов`язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на банківський рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах договору.

Відповідно до пункту 5 договору міститься зазначення поточного рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» № НОМЕР_3 .

На підставі частини 1, 3 статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

У матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» за кредитним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 23.09.2021 року № 310288025.

Проте у матеріалах справи відсутні відомості про здійснення ОСОБА_1 сплати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» № НОМЕР_3 . кредиту в сумі 11000 грн, та процентів за користування кредитом з 23.09.2021 року по 23.10.2021 року в сумі 6204 грн.

Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для захисту права Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» з виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 від 23.09.2021 року № 310288025 з повернення кредиту в сумі 11000 грн, сплати процентів в сумі 6204 грн.

Щодо судових витрат пов`язаних з розглядом справи

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на викладене з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягає до стягнення судовий збір в сумі 895,56 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1848,50 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - Хлопкової Марії Сергіївни задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2025 рокускасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», заборгованість по кредиту від 23.09.2021 року № 310288025 в сумі 11000 грн, процентів за користування кредитом з 23.09.2021 року по 23.10.2021 року в сумі 6204 грн., а всього 17204 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» сплачений судовий збір в сумі 895,56 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1848,50 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 травня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль