Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №537/2105/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 537/2105/25 Номер провадження 22-ц/814/520/26Головуючий у 1-й інстанції Фіцай О. Л. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13634,00 грн, що складаєтьсяіз заборгованості по тілу кредиту 6000,00 грн та заборгованості по несплаченим відсоткам 7634,00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що 03.02.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 355457445 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірило особисті дані відповідача, а й платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірило чи дійсно платіжна картка належить позичальнику.

Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 5ZH833ZS. Зокрема, 03.02.2020 19:48:18, відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.

03.02.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 6000,00 грн на його банківську карту № 4149-49XXXXXX-9130 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

12.05.2020 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №78 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 16 100,00 грн. Відповідно, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Реєстр прав вимог №78 від 12.05.2020 підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 03.02.2020.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 - якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1. ). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 8 від 17.12.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13634,00 грн.

14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 14/02/2022-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 14/02/2022-01 від 14.02.2022 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 13634,00 грн.

В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 355457445 від 03.02.2020 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 13634,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором №355457445 від 03.02.2020, становить – 13634,00 грн, яка складається з наступного: 6000,00 грн - заборгованість по кредиту; 7634,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку за період 14.02.2022- 13.03.2025.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення вмотивоване тим, що позивачем не доведено, що саме відповідач, ОСОБА_1 є боржником за договором № 355457445 від 03.02.2020.

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ «Юніт Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов ТОВ «Юніт Капітал» задовольнити в повному обсязі.

Вказує, що наявність у кредитному договорі унікальних ідентифікаторів відповідача (РНОКПП, паспортних даних та номеру телефону), його електронний підпис є вагомим доказом його участі в укладенні цього договору.

Вважає, що матеріли містять достатньо доказів для підтвердження укладення кредитного договору, перерахування коштів на рахунок відповідача та відступлення права вимоги.

Просить застосувати позицію судів апеляційної інстанції, сформовану зі спірних правовідносин та детально цитовану ним у доводах апеляційної скарги.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи, ціну позову, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 03.02.2020 укладено договір № 355457445, за яким позичальнику видано кредит у гривні, який підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 5ZH833ZS.

Згідно з п.1.1 Договору Товариство зобов`язується надати Позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 6000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Строк кредитування 30 днів, процентна ставка 0,01% відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом. У разі користування кредитом у понад вищевказаний строк застосовується базова процентна ставка 1,70%.

В заявці на отримання коштів від 03.02.2020 зазначена ОСОБА_1 .

Боржником за договором від 03.02.2020 № 355457445 є ОСОБА_1 .

Відповідачем у справі зазначена ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд вказав на те, що позивачем не доведено, що саме відповідач, ОСОБА_1 є боржником за договором від 03.02.2020 № 355457445.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Щодо факту укладання.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Із прийняттям ЗУ «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону №675-VIII.

За результатами перегляду справи в апеляційному порядку колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв`язку з чим прийшов до помилкового висновку відмову у задоволені позовних вимог.

Судова колегія вважає, що матеріалами справи доводиться факт укладання між ТОВ «Юніт Капітал» та ОСОБА_1 кредитного договору №355457445 та графіку розрахунків в електронному вигляді, які було підписано шляхом електронного підпису, за допомогою одноразового ідентифікатора 5ZH833ZS позичальника, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач в суді першої інстанції, сам факт укладення кредитного договору не оспорювала, а лише акцентувала увагу на те, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише тільки відносно діючої вимоги, що існувала на момент переходу. Про заперечення відповідачем укладання кредитного договору матеріали справи не містять.

Відповідач вважала, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 боргові зобов`язання відповідача за кредитним договором від 03.02.2020 ще не існували, тому не могли бути передані новому кредитору на час укладення 28.11.2018 договору відступлення права вимоги №28/1118-01.

За таких обставин, зауважувала, що у ТОВ «Таліон Плюс» не виникло право вимоги на зобов`язання відповідача, яке він би міг передати на підставі договору факторингу від 03.02.2020.

Разом з тим, вказувала на те, що розрахунок заборгованості наданий позивачем не може бути належним доказом, оскільки не є первинним обліковим бухгалтерським документом.

Відмовляючи в задоволенні позову районний суд виходив з того, що з доданих до позовної заяви документів неможливо встановити достовірно, що саме відповідач ОСОБА_1 є боржником за договором від 03.02.2020 №355457445.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів звернула увагу на різницю в написанні прізвища, ім`я та по батькові відповідача, яке в кредитному договорі зазначено як « ОСОБА_1 », а в позовній заяві « ОСОБА_1 ».

Відповідач про визнання оспорюваного кредитного договору недійсним до суду не зверталась.Доказів шахрайських дій зі сторони позивача, відповідачем надано до суду не було.

Технічні помилки, описки або використання російської мови в написанні прізвища не є автоматичною підставою для визнання договору нікчемним, якщо особу можна ідентифікувати за іншими даними (ІПН/РНОКПП, серія та номер паспорта).

РНОКПП є головним ідентифікатором особи.

З матеріалів справи вбачається, що районним судом був зроблений запит до Єдиного демографічного реєстру (а.с.92), з якого вбачається РНОКПП: НОМЕР_1 .

Зазначений код збігається з відображеним в кредитному договорі.

Таким чином, вказана обставина не може розглядатись як окрема підстава для відмови в задоволенні позову, оскільки фактично є опискою при вірному написанні прізвища позичальника, з огляду на те, що сам договір укладений на українській мові.

Вказані анкетні дані щодо відповідача-позичальника відповідають дійсності, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача були використані Товариством для укладення кредитних договорів від його імені - відповідачем суду не надані.

За таких обставин, у суду першої інстанції були відсутні підстави відмовляти в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем не доведено, що боржником за кредитним договором № 355457445 є саме - ОСОБА_1 .

Отже, вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що 03.02.2020 між ТОВ «Манфівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, укладено договір № №355457445 про надання кредиту в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію.

Щодо розміру заборгованості.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як було вказано вище, умовами договору сторони погодити строк на який останні був укладений та розмір відсотків які необхідно буде сплатити за користування кредитними коштами.

Тобто, нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пункту 1.1 предметом кредитного договору є зобов`язання кредитодавця надати позичальникові кредит на суму 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Кредит надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (пункт 1.2).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,01% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (пункт 1.3).

У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2. Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредиту вказаного в п. 1.2 Договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більш ніж 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Позичальник зобов`язаний повернути товариству кредит, нараховані проценти згідно п. 1.3 цього Договору не пізніше строку вказаного в п. 1.2. цього Договору (п. 1.7).

Розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п. 1.2. цього Договору, зазначені в графіку розрахунків , який є невід`ємною частиною

Згідно із пунктом 1.4 Договору за користування Кредитом протягом Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

На виконання умов кредитного договору, 03.02.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 6000,00 грн на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , призначення платежу: переказ коштів згідно договору №355457445 від 03.02.2020, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується платіжним дорученням та електронним повідомленням АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 31, 32 на звороті).

Зважаючи на вище наведене, а також зауважуючи, що умови договору були погоджені сторонами, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення заборгованості у розмірі 13634,00 грн, з яких 6000, - заборгованість по кредиту, 7634,00 заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами.

При цьому, відповідач не надала суду жодних доказів, які б спростовували неправильність розрахунку наданий позивачем, а лише у відзиві на позовну заяву вбачається її непогодження з ним. Однак, свій контррозрахунок заборгованості за кредитним договором до суду не надавала.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно положень статей 1077, 1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу №28/1118-01.

Відповідно до п. 1.3. визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитним Договором , в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також прав вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору, визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до Договору, а саме в Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.5. Договору факторингу, Реєстр прав вимоги – означає перелік Прав вимоги до боржників, що відступається за Договором.

Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п.п.4.1. п.4. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Надана копія договору факторингу №28/1118-01від 28.11.2018 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до фактора ТОВ «Таліон Плюс».

12.05.2020 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №78 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Відповідно до п. 5.3.3. договору факторингу №28/1118-01від 28.11.2018 ( у редакції з урахуванням додаткових угод до нього) визначено, що фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01-01, строк дії якого закінчувався 04 серпня 2021 року.

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.22 – якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №8 від 17.12.2021 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ "Таліон «люс» до ТОВ «ФК Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13634,00 грн.

Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги за Реєстром прав вимоги №8 від 17.12.2021 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, позивач долучає платіжну інструкцію, що свідчить про сплату ціни продажу за вищезазначеним Реєстром та виконання фактором свої обов`язків за Договором факторингу.

14.02.2022 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №14/02/2022-01 відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру боржників за Договором №14/02/2022-01 від 14.02.2022 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 13634,00 грн.

На підтвердження переходу прав вимоги за Реєстром прав вимоги №2 від 15.02.2022 до Договору факторингу №14/02/2022-01 від 14.02.2022, позивачем долучено платіжну інструкцію , що свідчить про сплату ціни продажу за вищезазначеним Реєстром та виконання фактором своїх обов`язків за Договором факторингу.

В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 355457445 від 03.02.2020 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 13634,00 грн.

Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Вказаних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 07.01.2026 при розгляді справи №727/2790/25.

Враховуючи вище зазначені норми права, висновки ВС при розгляді справи з подібними правовідносинами, колегія суддів приходить до висновку, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за договором між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредиту від 03.02.2020 року № 355457445 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Юніт Капітал».

Щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18-ц зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Так, інтереси ТОВ «Юніт Капітал» в місцевому суді, представляв адвокат Тараненко Артем Ігорович.

При подачі позову було заявлено, що витрати на професійну правничу допомогу становлять 6000 грн та складаються з вивчення матеріалів справи 2 год - 1000 грн; складання позовної заяви 2 год - 5000 грн.

На підтвердження витрат в суді першої інстанції Скаржник разом з поданням позовної заяви надав Акт прийому-передачі наданих послуг до договору № 10/03/25-02 від 10.03.2025 та квитанцію щодо сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Чинне процесуальне законодавство визначає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема такі як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тобто, в кожній конкретній справі при визначенні розміру відшкодування суд має виходити як з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), так і критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при встановленні розміру відшкодування витрат за надання правничої допомоги, крім іншого, мають бути враховані такі критерії як розумність розміру таких витрат, їх справедливість та пропорційність.

Матеріали справи не містять заперечень щодо суми витрат на правничу допомогу, відповідно постанови ВС від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи та за відсутності обґрунтованих заперечень, а отже, у суду відсутні підстави для зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на задоволення позову в повному обсязі, з ОСОБА_1 на корить товариства підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір як при подачі позовної заяви в сумі 2422,40 грн, так і при подачі апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн, що загалом становить 6056,00 грн.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п. 3,4, 381 384 ЦПК України - суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - задовольнити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року – скасувати, ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №355457445 від 03.02.2020 у розмірі 13634,00 грн, з яких: 6000,00 грн заборгованість по кредиту, 7634,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 6056,00 грн та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 09 червня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль