Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №286/4718/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/4718/24 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В.

Категорія 46 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 286/4718/24 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Барановського Ігоря Івановича, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 28 серпня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Кулініча Я. В..,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути на свою користь в солідарному порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальне відшкодування у розмірі 244500 грн, а також моральне відшкодування у розмірі 300000 грн.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 155500 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто в дольовому порядку із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 3054,77 грн., по 1527, 39 грн. з кожного.

13 травня 2025 року представник МТСБУ - адвокат Висоцька Х. О., звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила вирішити питання розподілу понесених МТСБУ судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

В обґрунтування заяви вказала, що 12 травня 2025 року було проголошено резолютивну частину рішення Овруцького районного суду Житомирської області у справі № 286/4718/24. Відповідно до змісту такого рішення судом відмовлено у задоволенні позовних вимог до МТСБУ. В першій заяві по суті (відзив від 11.04.2025 року) МТСБУ повідомляло, що розмір витрат МТСБУ на правничу допомогу у даній справі становить 2 000 грн., які підлягають розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору.

Судові витрати МТСБУ у даній справі становлять 2000 грн., що підтверджується доданими до відзиву копіями додаткової угоди № 140 від 01.04.2025 року до договору про надання послуг в сфері права № 3/4/2023 від 21.12.2022 року та витягом з такого договору. Однак, відповідно до резолютивної частини рішення суду, питання розподілу судових витрат, понесених МТСБУ, вирішено не було.

Додатковим рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 28 серпня 2025 року доповнено резолютивну частину рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Барановський І.І., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та МТСБУ про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Відмовлено МТСБУ у відшкодуванні судових витрат на оплату правової допомоги.

В апеляційній скарзі МТСБУ, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить змінити рішення, виключивши з мотивувальної частини висновок суду про відмову у відшкодуванні МТСБУ судових витрат, а в решті – рішення залишити без змін. Також просить скасувати додаткове рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 28 серпня 2025 року та ухвалити нове, яким стягнути на користь МТСБУ 2000 грн. понесених судових витрат в порядку, передбаченому ЦПК України.

Зокрема, зазначає, що на момент складання повного тексту суду було відомо зміст резолютивної частини такого рішення, а також зміст заяви МТСБУ про ухвалення додаткового рішення від 13.05.2025 року.

Однак, суд вирішив у мотивувальній частині такого рішення викласти мотиви відмови у стягненні судових витрат на користь МТСБУ, при цьому вийшов за межі своїх повноважень та порушив вимоги належного судового процесу.

Відмовляючи у стягненні на користь МТСБУ судових витрат, суд мотивував таке рішення тим, що представник МТСБУ не надала суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Вважає, що такі мотиви суду відображають неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також неповне з`ясування обставин справи та формулювання судом висновків, які не відповідають обставинам справи. Натомість, МТСБУ у відзиві чітко обґрунтувало вимоги про стягнення судових витрат, як з посиланням на норми закону, так і з посиланням на актуальну практику Верховного Суду, яка стосується саме витрат на правничу допомогу МТСБУ, а не будь якого іншого суб`єкта (про яку зазначено в оскаржуваному рішенні).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Згідно з положеннями статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Повноваження адвокатів як представників підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

У статті 30 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України " Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільногокодексу України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України " Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Також у цій постанові зазначено, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Матеріали справи свідчать, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником МТСБУ - адвокатом Висоцькою Х.О., до відзиву на позовну заяву долучено копію витягу з договору №3/4/2023 про надання послуг у сфері права, укладеного між МТСБУ та адвокатом Висоцькою Х.О. 21 грудня 2022 року; додаткову угоду № 140 до вищевказаного договору від 1 квітня 2025 року; копію довіреності № 6-01/311 від 5 грудня 2024 року, виданої МТСБУ адвокату Висоцькій Х.О.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Окрім того, адвокатом Висоцькою Х.О. надано докази надіслання сторонам цих документів.

Так, у п. п.5.2.4 витягу з договору №3/4/2023 про надання послуг в сфері права від 21 грудня 2022 року визначена вартість послуг, що надаються виконавцем у справах, у яких замовник є відповідачем (співвідповідачем, цивільним відповідачем) або третьою особою, а також в інших випадках – 2000 грн у справі, в якій ціна позову становить 10000 грн і більше.

У додатковій угоді від 1 квітня 2025 року зазначено про те, що вартість адвокатських послуг при розгляді вказаної цивільної справи погоджена сторонами у розмірі 2000 грн.

За таких обставин відсутня необхідність подання до суду детального опису робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, оскільки сторони погодили фіксований розмір гонорару адвоката.

Відтак, на користь МТСБУ підлягає стягненню 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, по 1000 грн. з кожного із відповідачів.

Щодо додаткового рішення слід зазначити наступне.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення, воно ухвалюється в тому самому порядку, що й основне рішення, та у випадках, коли первинний судовий розгляд залишив нерозв`язаними певні процесуальні або матеріальні питання.

У даному випадку судом першої інстанції відбулося порушення принципу незмінності судового рішення, адже після проголошення судового рішення суд, який його ухвалив, не має права його скасовувати або змінювати, за винятком виправлення описок чи арифметичних помилок.

Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою додаткове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, а не інструментом для реформування, зміни чи дописування тексту резолютивної частини вже проголошеного судового акта.

Згідно з принципом незмінності судового рішення суд, який ухвалив рішення, не має права його змінювати. Сама по собі відсутність у резолютивній частині основного рішення окремого застереження про відмову у стягненні судових витрат (за умови, що судом загалом було вирішено долю позову та розподілено судовий збір) не свідчить про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення з таким формулюванням.

Таким чином, додаткове рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 28 серпня 2025 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376, 381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2025 року в частині відмови у відшкодуванні Моторному (транспортному) страховому бюро України витрат на правничу допомогу,- скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 1000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 28 серпня 2025 року скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: