Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №274/322/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/322/26 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.

Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Бондар О.О., Шалоти К.В.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу №274/322/26 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» – Солдатенка Андрія Михайловича на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М. у м. Бердичеві,

в с т а н о в и в :

У січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом у якому просила стягнути з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії-Житомирське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на свою користь кошти в сумі 98096,48 грн, а саме: 77324,73 грн - пені, 5204 грн - 3% річних, 15567,75 грн - індексації. Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 являлась клієнтом АТ «Державний ощадний банк України». Між нею та АТ «Ощадбанк» укладались договори банківського вкладу починаючи з 20.10.2011, які в подальшому, у зв`язку із закінченням строку їх дії вона неодноразово переукладала. 09.08.2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» в особі Філії - Житомирське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», було укладено договір № 9569637907 на строковий вклад (депозит) «Мій пенсійний» 6 міс, строком до 09.02.2023, за умовами якого, вона внесла кошти в сумі 59946,74 грн під 16% річних. З огляду на це, банк мав повернути депозит з нарахованими відсотками в сумі 64764,48 грн (59946,74 грн. (сума вкладу) х 0,08 (відсотки за 6 місяців (16% річних/2)). Проте, дані кошти на її неодноразові звернення повернуті не були, тому вона була змушена звернутися до суду щодо захисту її майнових прав. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.05.2025 по справі №274/3674/24, залишеним в силі постановою Житомирського апеляційного суду від 02.10.2025 частково задоволені позовні вимоги: стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором №1956637907 на строковий вклад (депозит) "Мій депозит Пенсійний" 6 міс (капіталіз %) від 09.08.2022 у загальному розмірі 64 742,48 грн, з яких: 59946,74 грн – депозит (вклад), 4795,74 грн – проценти, нараховані на депозит (вклад). Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 63 735,38 грн (за період з 09.02.2023 по 26.04.2024 – день звернення з позовом до суду). Дане рішення суду виконане 15.10.2025 року. Разом з тим, внаслідок неправомірних дій банку щодо неповернення депозитних коштів позивачці, має бути сплачена пеня за весь період прострочення, тобто з 27.04.2024 по 14.10.2025 року. Крім того, мають бути виплачені зобов`язання в порядку ч.2 ст.625 ЦК України. З огляду це, 29.10.2025 вона звернулася до банка із відповідною вимогою. Проте, відповідь на лист ОСОБА_1 , попри її неодноразові звернення відповідачем досі не надана, що вказує на ухилення від виконання банком своїх майнових зобов`язань. На підставі наведеного, з метою захисту своїх споживчих прав позивачка звернулася до суду із відповідним позовом.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії-Житомирське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 97871,95 грн, а саме: 77035,66 грн - пені, 5194,00 грн - 3% річних, 15642,29 грн - індексації. Сума коштів, яка підлягає стягненню АТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії-Житомирське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 , зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії-Житомирське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір в розмірі 1328,15 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» – Солдатенко А.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 . На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.05.2025 у справі №274/3674/24 набрало законної сили 02.10.2025 та повністю добровільно виконано Банком 13.10.2025, на користь ОСОБА_1 сплачено: 59 946,74 грн – депозит (вклад); 4 795,74 грн – проценти, нараховані на депозит (вклад), з утриманням ПДФО у сумі 863,23 грн та військового збору в сумі 239,79 грн; 63 735,38 грн пені, нарахованої на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»; 1 391,14 грн у якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Копії платіжних документів на підтвердження проведення даних виплат на користь позивачки саме 13.10.2025 були додані до відзиву, досліджені в судовому засіданні та маються в матеріалах справи. Представник Банку посилається на невідповідність оскаржуваного рішення суду принципам розумності та справедливості, балансу інтересів боржника та кредитора при незастосуванні судом положень ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки. Позивачка вимагає сплатити пеню, згідно ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за несвоєчасне повернення депозиту та процентів за період з 27.04.2025 по 14.10.2025 в розмірі трьох відсотків вартості послуги (розмір процентів по депозиту – 4 795,74 грн) за кожен день прострочення в сумі 77 324,73 грн. Рішенням суду першої інстанції з урахуванням заперечень відповідача та дати виконання рішення суду від 23.05.2025 у справі № 274/3674/24 в даній справі стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь позивачки пеню в сумі 77 035,66 грн. При цьому, розмір процентів, які несвоєчасно повернуті позивачці та є базою нарахування пені становить лише 4 795,74 грн. Звертає увагу суду, що розмір стягнутої судом пені 77 035,66 грн в п`ять разів перевищує суму процентів 4 795,74 грн на які вона нарахована, а з урахуванням вже сплаченої Банком пені за виконаним рішенням суду 63 735,38 грн, загальний розмір пені в тридцять разів перевищує суму процентів 4 795,74 грн, на які вона нарахована. Нарахування та стягнення позивачкою пені, яка в 30 разів перевищує суму процентів за договором на які вона нарахована явно не відповідає принципам розумності та справедливості, є нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення і направлено виключно на безпідставне збагачення позивачки за рахунок державного банку. Додаткове нарахування судом пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на суму процентів – 4 795,74 грн в розмірі, що в 15 разів перевищує їх суму при вже виконаному рішення суду та вже сплаченій пені в сумі 63 735,38, не відповідає вимогам закону, принципам розумності та справедливості і є безпідставним. Розрахунки суду щодо стягуваних сум не відповідають матеріалам справи в частині розміру процентів, нарахованих на депозит (вклад) як бази таких розрахунків. Позивачем в позовній заяві та судом першої інстанції для обрахування пені, відсотків річних та індексу інфляції використана сума 4817,74 грн, яка не відповідає матеріалам справи та чинному рішенню суду від 23.05.2025 у справі №274/3674/24. Таким чином, наведені судом першої інстанції розрахунки пені, відсотків річних та індексу інфляції, зокрема в частині бази їх нарахування, не відповідають обставинам справи та не можуть бути підставами для стягнення визначених ними сум.

28 травня 2026 року представник ОСОБА_1 – Гуменюк О.В. подав відзив у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги АТ «Ощадний банк України» в особі Філії-Житомирське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» та залишити в силі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25.03.2026 року. У відзиві зазначає, що відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Апелянт як підставу зменшення розміру пені зазначає лише той факт, що вона значно перевищує розмір збитків, проте не зазначає інших обставин, які мають істотне значення для її зменшення. Разом з тим, вважає в даному випадку слід врахувати обставини за яких виник відповідний борг. Вказкує, що даний розмір пені визначений саме в ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», згідно якої у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Саме такий великий розмір пені визначений самим законодавцем, оскільки споживач є слабшою стороною у правовідносинах та покликаний стимулювати його до якнайшвидшого виконання покладених зобов`язань. Як встановлено в оскаржуваному судовому рішенні споживач протягом тривало часу в досудовий спосіб намагалась повернути у Банку власні кошти з нарахованими відсотками, а потім довгий час доводити своєї право в суді. Натомість, сама наявність такого спору як захист прав вкладника по витребуванні в Банку власних заощаджень і нарахованих договірних відсотків вказує на можливий підрив довіри до фінансової системи, оскільки показує споживачам, що Банк не може гарантувати збереження їхнього вкладу та виконання договірних зобов`язань. А тому, застосування пені в даному випадку буде покликане також на майбутнє стимулювати на вчасне виконання Банком власних зобов`язань. В іншому випадку споживачі будуть почуватися незахищеним без відповідної сатисфакції визначеної законом. Застосування судом зменшення неустойки забезпечуватиме лише рівність у майнових інтересах сторін на момент припинення відносин, але у тому випадку, коли такий «баланс» влаштовує порушника, стимулюючої функції (через економічну невигідність продовжувати порушення) якнайшвидше повернути борг неустойка не виконуватиме. Зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (п. 8.15) від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 09.08.2022 між ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір №19569637907 на строковий вклад (депозит) «Мій депозит Пенсійний» 6 міс (капіталіз %) строком до 09.02.2023, за умовами якого, ОСОБА_1 внесла кошти в сумі 59946,74 грн під 16% річних.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 02.10.2025 рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.05.2025 по справі №274/3674/24, залишено в силі. Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Житомирського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» задоволено частково. Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором № 1956637907 на строковий вклад (депозит) "Мій депозит Пенсійний" 6 міс (капіталіз %) від 09.08.2022 у загальному розмірі 64 742,48 грн, з яких: 59 946,74 грн – депозит (вклад), 4 795,74 грн – проценти, нараховані на депозит (вклад). Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 63 735,38 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Згідно чеку № 4493 від 15.10.2025 ОСОБА_1 отримала кошти в сумі 100 000,00 грн та чеку № 3941 від 17.10.2025 кошти в сумі 25 000,00 грн.

29 жовтня 2025 року ОСОБА_1 , з метою досудового врегулювання спору, зверталась до банку з вимогою про сплату банком на її користь пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідь на зазначену вимогу банком не надано.

Згідно розрахунку позивачки, внаслідок неправомірних дій банку щодо неповернення депозитних коштів, їй має бути сплачена пеня в період прострочення з 07.04.2024 по 14.10.2025 в розмірі 77324,73 грн, 3 % річних в період з 09.02.2023 по 14.10.2025 в розмірі 5204,00 грн та індексація в розмірі 15567,75 грн.

На підтвердження проведення банком виплат на користь позивачки відповідачем надано платіжні документи від 13.10.2025 на суму 59946,74 грн (призначення платежу виплата за договором № 1956637907 від 09.08.2022 - виплата суми банківського вкладу; на суму 3692,72 грн (призначення платежу виплата за договором № 1956637907 від 09.08.2022 - виплата відсотків за користування банківським вкладом); на суму 1391,14 грн (призначення платежу виплата за договором № 1956637907 від 09.08.2022 - судові витрати); на суму 63735,38 грн (призначення платежу виплата за договором № 1956637907 від 09.08.2022 - випала пені); платіжний документ від 16.10.2025 на суму 1284,78 грн (призначення платежу - код сплати: 101).

Із наданих позивачкою квитанцій вбачається, що кошти по виконанню рішення Бердичівського міськрайонного суду від 23.05.2025 в цивільній справі № 274/3674/24 нею були отриманні 15.10.2025 року.

Згідно наданих представником Банку первинних документів, датою валютування є 13.10.2025, що вказує на момент виконання судового рішення.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з пункту 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Як встановлено, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, просила стягнути з відповідача пеню відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», обчислену за період з 27 квітня 2024 року по 14 жовтня 2025 року у розмірі 77324,73 грн.

Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але зміст його положень дає підстави для висновку, що цим Законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), надання комунальних послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо.

Тобто, вказаним Законом врегульовані саме договірні відносини за участі споживача як спеціального суб`єкта, яким відповідно до ст.1 цього Закону є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.22 цієї статті); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п.17).

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець прострочує виконання (надання) послуги згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги).

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Системний аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що пеня, встановлена ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь позивача і виключно в межах строку дії відповідного договору, тобто в межах існування споживчих правовідносин.

Разом з тим встановлено, що депозитний договір № 19569637907 від 09 серпня 2022 року був укладений між сторонами строком до 09 лютого 2023 року і не продовжувався, а рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23.05.2025 стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором № 1956637907 у загальному розмірі 64 742,48 грн, з яких: 59 946,74 грн – депозит (вклад), 4 795,74 грн – проценти, нараховані на депозит (вклад). Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 63 735,38 грн.

Отже, по закінченню строку депозитного договору між сторонами припинилися договірні правовідносини з договорів банківського вкладу, а відтак між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання банку зі сплати коштів (повернення вкладу і процентів) підлягають застосуванню положення ст.625 ЦК України у разі його невиконання.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, де, скасовуючи судові рішення про стягнення пені за ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» і ухвалюючи нове про відмову у позові в цій частині, Велика Палата зазначила, що внаслідок розірвання за рішенням суду договорів банківського вкладу правовідносини сторін за цими договорами припинено, споживчі правовідносини відсутні, а тому Закон України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини і пеня за ч.5 ст.10 цього Закону не нараховується. До грошового зобов`язання з повернення коштів, застосовуються приписи ст.625 ЦК України у разі його невиконання.

Схожий за змістом правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, де Велика Палата вказала, що за змістом ст.ст.546, 549, 550 ЦК України неустойка (пеня) за своєю правовою природою є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань і, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов`язання, а відтак може нараховуватися лише в межах погодженого сторонами строку дії договору. Право кредитора нараховувати обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, що призвело до неправильного вирішення спору в частині стягнення пені.

В той же час, рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 5194,00 грн та індексація в розмірі 15642,29 грн за період з 09.02.2023 по 14.10.2025 ухвалене судом першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.625 ЦК України.

Відповідач не спростував правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та індексації за вказаний період.

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, судове рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 27 квітня 2024 року до 14 жовтня 2025 року в сумі 77324, 73 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення пені.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення в частині позовних вимог про стягнення процентів за договорами банківського вкладу та пені за частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ, оскільки суди вважали, що між банком та кожним з позивачів існують споживчі правовідносини. Проте суди не врахували, що такі правовідносини припинені рішенням суду про розірвання договорів та існують правовідносини з виконання грошового зобов`язання, на які не поширюється дія умов договорів та Закону № 1023-ХІІ, тому позивачі не звільнені від сплати судового збору».

За звернення до суду із позовом ОСОБА_1 не сплачувала судовий збір.

Позов ОСОБА_1 задоволено на 21,24% (заявлена сума - 98096,48 грн, стягнуто судом апеляційної інстанції - 20836,29 грн х100 : 98096,78 грн = 21,24%).

Отже, стягнутий судом першої інстанції судовий збір із АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Житомирське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави в розмірі 1328,15 грн підлягає зменшенню до 282,74 грн.

За подання апеляційної скарги АТ «Державний ощадний банк України» сплатило 1996,80 грн судового збору, квитанція №2221401094001 від 10.04.2026 року.

Апеляційна скарга АТ «Державний ощадний банк України» задоволена на 78,7 % (оскаржувана сума 97871,95 грн, зменшено судом апеляційної інстанції до 20836,29 грн).

Оскільки, оскаржене судове рішення скасоване в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 27 квітня 2024 року до 14 жовтня 2025 року, то судовий збір за подання банком апеляційної скарги покладається на позивача пропорційно розміру позовних вимог в задоволенні яких відмовлено. Відтак, на позивача покладається судовий збір в розмірі 1571,48 грн за подання банком апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» – Солдатенка Андрія Михайловича задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року в частині стягнення пені в розмірі трьох процентів від суми невиконаного зобов`язання на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 77324, 73 грн скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення пені.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року в частині стягнення судового збору з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь держави змінити, зменшивши розмір судового збору з 1328,15 грн до 282,74 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 1571,48 грн за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Т.М. Павицька

Судді О.О. Бондар

К.В. Шалота