Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №161/4627/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/4627/26 Провадження №33/802/559/26 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

з участю

захисника – Степанюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – адвоката Степанюка О.В. на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення в зв`язку із закінченням на момент розгляду строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 599950 від 24.02.2026 року: 24.12.2024 року о 14.25 в м. Луцьку по проспекту Соборності-проспекту Перемоги керував автомобілем марки Рено Мастер д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки БМВ Х5 з д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду під керуванням водійки ОСОБА_2 . В результаті ДТП – транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення вимог пунктів 13.1, 12.1 ПДР України за ст. 124 КпАП України.

Не погоджуючись із постановою суду захисник в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про її скасування, оскільки в діях його підзахисного відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Посилається, що висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 є помилковими та передчасними, оскільки суд не у повній мірі з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а викладені у постанові висновки не відповідають дійсним обставинам. Вказує, що раптове виникнення аварійної ситуації внаслідок попереднього зіткнення інших транспортних засобів та небезпечних дій невстановленого автомобіля стали причиною ДТП, що виключає наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 та наслідками події. Раптове зіткнення транспортного засобу попереду та «відкидання» автомобіля BMW X5 назад після удару є форс-мажорною ситуацією (непереборною силою) у контексті дорожнього руху та за таких умов водій позбавлений технічної можливості запобігти зіткненню.

В судове засідання ОСОБА_1 в зазначений час та дату не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав, захисник не заперечував проти продовження судового розгляду у його відсутності. З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд за відсутності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи та заслухавши доводи захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 245 КпАП України завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вимогами ст. 252 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 280 КпАП України регламентовано, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції вжито належних заходів, спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 599950 від 24.02.2026 року: 24.12.2024 року о 14.25 в м. Луцьку по проспекту Соборності-проспекту Перемоги ОСОБА_1 керував автомобілем марки Рено Мастер д.н.з. НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки БМВ Х5 з д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду під керуванням водійки ОСОБА_2 . В результаті ДТП – транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення вимог пунктів 13.1, 12.1 ПДР України за ст. 124 КпАП України.

Як вбачається з матеріалів справи вона, відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.03.2026 поверталася начальнику УПП у Волинській області ДПП Національної поліції України для організації доопрацювання та належного подальшого контролю. Зазначені в постанові суду недоліки були усунені шляхом приєднання до справи відповідної схеми ДТП та рапорта працівника поліції Сиротюка І.А., який складав протокол стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП України.

Разом з тим, порівнюючи наявні в матеріалах справи докази з доводами апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та фактичну відсутність події у зв`язку з наявністю невідповідності у даті вчинення ДТП, зазначеній у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 599950 від 24.02.2026 року, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість таких доводів з огляду на наступне.

Стаття 124 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.

Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв`язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.

При цьому, диспозиція статті 124 КпАП України не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку згідно протоколу - на п. 13.1, 12.1 ПДР України.

Тому, розглядаючи дану справу, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог саме п. 13.1, 12.1 України, які зазначені в протоколі працівником поліції та чи є між такими порушеннями і здійсненням ДТП причинно-наслідковий зв`язок.

Так, відповідно до п. 12.1. під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Пунктом 13.1. передбачено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Апеляційний суд, проаналізувавши пояснення захисника надані в інтересах ОСОБА_1 , зокрема і пояснення надані останнім в суді першої інстанції, наявну у матеріалах справи схему ДТП, письмові пояснення ОСОБА_1 та іншого учасника ДТП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дійшов висновку, що зазначені докази у своїй сукупності належним чином доводять вину ОСОБА_1 у порушенні вимог пунктів 13.1, 12.1 ПДР України, оскільки він не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки БМВ Х5 з д.н.з. НОМЕР_2 , який зупинився попереду під керуванням водійки ОСОБА_2 . В результаті ДТП – транспортні засоби отримали механічні пошкодження, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

За змістом протоколу та суті зазначеного у ньому правопорушення, невідповідності у діях водія ОСОБА_1 вимогам ПДР, перебувають у причинному зв`язку із настанням ДТП, а саме зіткнення з автомобілем марки БМВ Х5 з д.н.з. НОМЕР_2 , інші обставини в межах цієї справи не підлягають дослідженню. При цьому слід враховувати, що ОСОБА_1 рухався за автомобілем марки БМВ Х5 з д.н.з. НОМЕР_2 , що він сам не заперечує і що стверджується схемою ДТП, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , і мав дотримуватися безпечної дистанції із згаданим автомобілем попереду. А рухаючись проспектом Соборності, що знаходиться в межах населеного пункту, де стандартне обмеження швидкості становить 50 км/год, керуючись вимогами пункту 12.1. під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен був ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Отже, апеляційний суд вважає, що виходячи із сформульованого у протоколі та постанові суду змісту та суті правопорушення, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України, та його вина належним чином доводиться.

Що ж стосується доводів про відсутність події ДТП у зв`язку із зазначенням в фабулі правопорушення неправильної дати вчинення ДТП 24.12.2024, то такі доводи голослівні з огляду на наступне.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що позбавлений процесуальної можливості самостійно змінювати фабулу правопорушення та дату його вчинення на підставі рапорту, оскільки це є виключною компетенцією органу, що складає протокол, у чітко визначеному законом порядку. Відтак, суд розглянув справу виключно в межах обставин, викладених у самому протоколі, де датою події зазначено 24.12.2024 року.

Поряд з тим, на противагу помилковій даті у фабулі правопорушення в протоколі, яка не підлягала виправленню судом, наявні інші оформлені працівниками поліції документи, де також стверджується факт ДТП. Ця обставина фактично доводиться і письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими під час документування правопорушення з зазначенням дійсної дати пригоди - 24.02.2026, як і датованим протоколом про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП України. ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, яке повністю відповідає диспозиції ст. 124 КпАП України.

Незгода з судовим рішенням ґрунтується лише на суб`єктивній думці ОСОБА_1 та його захисника стосовно відповідності дій учасників ДТП вимогам ПДР, однак жодних доказів на спростування вини першого до суду не надано.

Відповідно ж до п. 7 статті 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Однак, відповідно до ч. 2 статті 38 КпАП України стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Тому п. 7 статті 247 КпАП України необхідно застосовувати у взаємозв`язку з іншими нормами. Так, п. 7 статті 247 КпАП України містить посилання саме на ст. 38 КпАП України, яка підлягає застосуванню лише у випадку, якщо наявна вина особи і існують підстави для накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до правової позиції, викладеної в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18), закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КпАП України, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення.

З точки зору матеріального (сутнісного) підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв`язку із чим відновлюються її добре ім`я, репутація), а нереабілітуючими – обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.

Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КпАП України, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєному адміністративному правопорушенні.

На момент розгляду апеляційним судом справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КпАП України, із врахуванням встановленої судом дати вчинення ДТП. Підстав для закриття провадження у справі з підстав відсутності події і складу адміністративного правопорушення, як про це просить захисник, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи викладене вище, обґрунтовані підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.05.2026 – без зміни.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 247, 294 КпАП України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , – адвоката Степанюка Олександра Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В. В. Гапончук