Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №161/7717/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/7717/26 Провадження №33/802/562/26 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

з участю

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_1 – Плебановича А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою захисника Плебановича Андрія Сергійовича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , місце роботи невідоме, громадянина України, до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.05.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , місце роботи невідоме, громадянина України, РНОКПП невідомий, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, і піддано його адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , місце роботи невідоме, громадянина України, РНОКПП невідомий, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КпАП України, і піддано його адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст.36 КпАП України піддано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , місце роботи невідоме, громадянина України, РНОКПП невідомий, - остаточному адміністративному стягненню в межах санкції ст.122-4 КпАП України – у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , місце роботи невідоме, громадянина України, РНОКПП невідомий на користь держави судовий збір в сумі 665,60 гривень.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 03.04.2026 року о 16.52 годині, керуючи транспортним засобом, а саме – автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Конякіна, 18, в місті Луцьку, на нерегульованому пішохідному переході не надав перевагу в русі пішоходам, та здійснив наїзд на малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України.

Крім того, 03.04.2026 року о 16.52 годин, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, а саме – автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Конякіна, 18, в місті Луцьку, після здійснення наїзду на малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КпАП України (а.с.28-29).

Не погоджуючись із постановою суду захисник Плебанович А.С. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою в частині накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення. Вважає накладене стягнення занадто суворим, таким, що не відповідає принципу пропорційності та індивідуалізації призначення покарання, не відповідає меті адміністративного стягнення, гуманності, справедливості, фактичним обставинам справи, а також без врахування та дослідження характеристики соціальних зв`язків.

Вказує на те, що ОСОБА_1 щиро визнає вину у вчиненні ним адміністративних правопорушень. Потерпіла сторона не має претензій до ОСОБА_1 .

Наголошує на тому, що ОСОБА_1 єфізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з ЄДР від 03.04.2026 року. Останній займається наступними видами економічної діяльності, зокрема надання послуг вантажним автомобільним транспортом та надання послуг з перевезення речей. Керування транспортним засобом та перевезення речей є основним видом заробітку для останнього. Позбавлення його права керування призведе до позбавлення його можливості отримувати дохід, що є основним джерелом його доходу.

Окрім цього, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, є ветераном праці, має дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є інвалідом з дитинства (довічно), його дружина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла. Свою доньку він забезпечує та здійснює догляд за нею самостійно.

Вважає, що позбавлення ОСОБА_1 права керувати транспортним засобом призведе до кардинальної та негативної зміни його життя, йому прийдеться самостійно шукати нові види зайнятості для заробітку та нові джерела доходу, щоб забезпечувати свою доньку всім необхідним.

Судом першої інстанції обрав адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через суворість. Повідомляє, що ОСОБА_1 готовий понести відповідальність за вчинені ним адміністративні правопорушення у вигляді більш м`якого виду адміністративного стягнення - штрафу, та виконати його одразу після розгляду апеляційної скарги. Таке адміністративне стягнення буде необхідним i достатнім для виховання ОСОБА_1 в дycі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень правопорушником.

Просить постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.05.2026 року змінити в частині призначення адміністративного стягнення та, на підставі ст.36 КпAП України, призначити ОСОБА_1 більш м`який вид адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КпAП України (а.с.38-42).

В судове засідання законний представник малолітнього потерпілого ОСОБА_2 – ОСОБА_6 не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Учасники, які з`явилися в судове засідання не заперечували щодо продовження слухання справи у відсутності ОСОБА_6 . А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги; заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити; приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КпАП України суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.

Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винуватості ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху і вчиненні адміністративних правопорушень.

Як вбачається зі змісту оскарженої постанови судом першої інстанції належним чином перевірені всі обставини справи, а висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ст.124, ст.122-4 КпАП України, ґрунтуються на наявних та доведених належним чином, досліджених в судовому засіданні доказах.

Постанова судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.05.2026 року в частині факту вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КпАП України, ОСОБА_1 та іншими учасниками не оскаржується, а тому в силу ч.7 ст.294 КпАП України перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає.

Разом з тим, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови в частині накладеного адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами апелянт вказує на те, що при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 судом не було враховано обставини, що пом`якшують відповідальність, зокрема те, що останній свою вину визнав повністю, потерпіла сторона до нього претензій не має, окрім цього те, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, є ветераном праці, має дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є інвалідом з дитинства (довічно), його дружина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла, свою доньку він забезпечує та здійснює догляд за нею самостійно, а також те, що він єфізичною особою-підприємцем по наданню послуг вантажним автомобілем та послуг з перевезення речей, керування транспортним засобом є основним видом заробітку для останнього, а позбавлення його права керування призведе до позбавлення його можливості отримувати дохід, що є основним джерелом його доходу.

Апеляційний суд вважає, що дані доводи апелянта на висновок суду першої інстанції в частині накладеного адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не впливають з врахуванням наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до статті 36 КпАП України при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відповідно до п.2.10 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Санкція статті 124 КпАП України передбачає накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Санкція статті 122-4 КпАП України передбачає накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

З системного аналізу норм Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що його завдання полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного впливу.

Також слід зазначити, що судова дискреція (судовий розсуд) охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

В оскаржуваній постанові зазначено, що суд констатує, і це достовірно вбачається з відеозапису з камери спостереження, що 03.04.2026 року о 16.52 годин, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, а саме – автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Конякіна, 18, в місті Луцьку, наближався до нерегульованого пішохідного переходу, на якому в цей момент вже перебували пішоходи, а також в правій смузі здійснив зупинку транспортний засіб. Однак, як достовірно вбачається з відеозапису з камери спостереження, що ОСОБА_1 не зменшив швидкість, внаслідок чого, здійснив наїзд на ногу малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Окремо суд вірно звернув увагу на те, що безпосередньо перед наїздом на малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 здійснив спробу об`їзду дитини, яка становила для нього небезпеку для руху. Зазначена обставина достовірно вбачається з наданого суду відеозапису, та беззаперечно свідчить, що ОСОБА_1 виявив небезпеку для руху, та в порушення вимог ПДР України, спробував здійснити її об`їзд.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Встановлено, що обираючи вид та розмір стягнення за вчинені адміністративні правопорушення, суд першої інстанції врахував, що адміністративні правопорушення, передбачені ст.124, ст.122-4 КпАП України, було вчинене ОСОБА_1 внаслідок комплексного ігнорування ним вимог ПДР України та їх грубого порушення, внаслідок чого було здійснено наїзд на пішохода безпосередньо на пішохідному переході.

При цьому визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КпАП України, судом першої інстанції взято до уваги, однак саме по собі є недостатньою умовою для застосування найлегшого виду адміністративного стягнення, передбаченого санкціями інкримінованих статей КпАП України, за вчинені ним порушення, як і врахування того факту, що ОСОБА_1 працює водієм і це є його основне джерело доходу.

За наведених обставин апеляційний суд погоджується з мотивами, наведеними у судовому рішення, щодо обрання ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, щиро розкаюється у вчиненому правопорушенні, з потерпілою стороною примирився, претензій до нього не має, є пенсіонером за віком, є ветераном праці, має дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка є інвалідом з дитинства (довічно), його дружина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 померла, свою доньку він забезпечує та здійснює догляд за нею самостійно, а також те, що він єфізичною особою-підприємцем по наданню послуг вантажним автомобілем та послуг перевезення речей, не є підставою для зміни накладеного адміністративного стягнення.

Окрім цього, посилання захисника на те, що робота ОСОБА_1 пов`язана з необхідністю щоденного керування автомобілем, а призначена судом санкція у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік унеможливить його роботу і ускладнить фінансове забезпечення його сім`ї, також не є підставою для зміни накладеного адміністративного стягнення.

Апеляційний суд вважає, що накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення буде необхідним та достатнім для попередження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні нових адміністративних правопорушеннях.

Це рішення суду належним чином обґрунтовано і сумнівів у його правильності щодо доцільності застосування адміністративного стягнення, обраного судом ОСОБА_1 , не викликає.

Відповідно усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі та наведені ним та його довірителем в ході розгляду справи апеляційним судом, щодо незаконності судового рішення в частині накладеного стягнення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності та пом`якшення йому накладеного стягнення за вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.122-4, 124 КпАП України.

З урахуванням наведеного приходжу до висновку, що постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12.05.2026 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її зміни, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КпАП України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Плебановича Андрія Сергійовича в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124 КпАП України залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.