Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №373/2846/24 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 373/2846/24

Провадження № 2-о/761/50/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва:

головуючий - суддя Савчук Ю.Н.

секретар судового засідання - Фортуна М.А.

розглянувши у порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання.

Заява обґрунтована тим, що з 19 січня 2019 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали витрати за спільні кошти, займалися благоустроєм будинку, разом придбавали побутові речі, відвідували родичів і друзів, разом святкували сімейні свята. Заявниця разом із ОСОБА_3 здійснили поховання матері заявниці ОСОБА_4 та поховання його матері ОСОБА_2 . Шлюб між ними не був зареєстрований, однак, як стверджує заявниця, вони планували його укласти, ОСОБА_3 зробив їй пропозицію. Реєстрації шлюбу не відбулось через початок повномасштабного вторгнення рф.

Сповіщенням сім`ї №135, яке було надіслано заявниці листом 1/10767 від 22.11.2014 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив ОСОБА_1 про загибель ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_7 року.

ОСОБА_1 просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої законодавством для сімей загиблих військовослужбовців.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12.02.2025 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.03.2026 року залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи батька ОСОБА_3 - ОСОБА_2

16.03.2025 року Міністерство оборони України подало пояснення у справі, у яких у задоволенні заяви просило відмовити. Пояснення обґрунтовано тим, що заявником не залучено до участі у справі інших заінтересованих осіб, а відтак неможливо встановити їх позицію у справі та чи існує спір про право, та, відповідно, чи підлягає розгляду справа за правилами окремого провадження. Крім того, заявницею не подано належних та допустимих доказів на підтвердження її факту проживання однією сім`єю із військовослужбовцем без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав і обов`язків подружжя. Також заявницею не подано доказів того, що ОСОБА_3 не перебував у зазначений період у зареєстрованому шлюбі.

19.08.2025 року представником заявниці адвокатом Лелекою Г.О. подано пояснення у справі, відповідно до яких у Сповіщенні № 35 про смерть ОСОБА_3 , яке надійшло на адресу заявниці, РТЦК вказало його статус як цивільного чоловіка ОСОБА_1 . Факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується, окрім письмових доказів, наявних в матеріалах справи, і показаннями свідків. Виписки банку про рух коштів по рахунку свідчать про наявність сімейного бюджету та здійснення спільних витрат. ОСОБА_3 купував майно для спільного користування, брав участь у витратах на утримання житла, зокрема, проведення ремонту, здійснював фермерські роботи, надавав допомогу щодо обслуговування авто. Спір про право у даній справі відсутній.

Заявник в судове засідання не з`явилась, однак зі змісту поданої заяви вбачається, що просить суд розглянути заяву за її відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, причини відсутності суду не повідомив, будь-яких заперечень щодо задоволення заяви суду не направляв.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суд, дослідивши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, дійшов до наступних висновків.

За правилами ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ст.294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Так, звертаючись до суду з даною заявою ОСОБА_1 вказувала, що з січня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 року (дату смерті ОСОБА_3 ) спільно проживали з ОСОБА_3 як дружина та чоловік без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, займалися благоустроєм будинку, відвідували родичів і друзів, разом святкували сімейні свята.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 під час заявленого періоду спільного проживання з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з іншою особою не перебував.

Сповіщенням сім`ї №135, яке було надіслано заявниці листом 1/10767 від 22.11.2014 року ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив ОСОБА_1 про загибель її цивільного чоловіка, стрільця-санітара 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій поблизу населеного пункту Ніколаєво-Дарїно Курської області (російська федерація).

За вказаним фактом було відкрито кримінальне провадження № 2024111240000445, інформація про яке внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.11.2024 року.

14.12.2024 року ОСОБА_1 було подано заяву про визнання потерпілою у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно з приписами ст.ст.16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Право на отримання такої допомоги мають члени сім"ї загиблого (померлого) військовослужбовця, коло яких визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Відповідно до вимог ч.1 статті 16-1ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Відповідно до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

У пункті 4.6 розділу IV Положення № 530 визначено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України обласними ТЦКСП.

П.20 постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» передбачено, що до заяви кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, додається, в тому числі рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю загиблої (померлої) особи з жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, - для виплати одноразової грошової допомоги чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім`єю із загиблою (померлою) особою.

Тобто, необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю заявниця обґрунтувала тим, що після смерті ОСОБА_3 вона має намір реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої законодавством для членів сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, однак відповідні органи вимагають документальне підтвердження факту проживання однією сім`єю без шлюбу.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

Сімейні відносини між заявницею та ОСОБА_3 не встановлені. Вирішення цього питання можливе тільки шляхом звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже, предмет доказування при розгляді справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу становить сукупність обставин, які відповідно до вимог ст. 3 СК України є основними ознаками сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом та наявність взаємних прав та обов`язків.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року в справі №127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі №354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17, від 18 грудня 2019 року в справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року в справі №490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року №757/8786/15-ц.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.

Заявниця подала до суду численні письмові докази, з яких убачається, що вона та покійний тривалий час проживали разом, мали спільний побут і взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю.

Так, на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю долучено фотографії зі спільного сімейного життя, на яких ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зображені разом під час відпочинку та святкування. Суд визнає ці фото належними доказами того, що сторони мали близькі тривалі відносини, жили як сім`я, спільно проводили дозвілля і побут.

При цьому, слід зазначити, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святах, спільні фото та користування спільними рахунками самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю (правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 р. у справі № 588/350/15-ц).

У своїй заяві ОСОБА_1 стверджує, що у неї з померлим був спільний бюджет та спільні витрати.

На підтвердження ведення спільного бюджету надано Договір про виконання робіт (надання послуг) № 003-597, укладений між ТОВ «Фудком» та ОСОБА_3 , предметом якого були розвантажувальні та навантажувальні роботи, у якому ОСОБА_3 зазначив адресу свого фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданих скріншотів з мобільного застосунку «Приват-24» ОСОБА_3 переказував грошові кошти на банківську картку заявниці, 13.10.2024 року та 17.10.2024 року у розмірі 10 000 грн., що свідчить про наявність між ними взаємної матеріальної підтримки та ведення спільного господарства.

Крім того, на підтвердження факту спільного проживання заявниця надала виписку з історії хвороби № 142/33, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 зазначив місце свого проживання: АДРЕСА_1 .

Із скріншотів сторінки у соціальних мережах вбачається статус ОСОБА_3 «у відносинах» та те, що він проживає в місті Переяслав-Хмельницький.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується Договором дарування від 24.12.2004 року.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 24.09.2021 року № 1981 та Витягу з Реєстру територіальної громади від 27.11.2021 року донька заявниці ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт проживання заявниці за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується рахунками на оплату житлово-комунальних платежів, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається із товарних чеків від 16.07.2020 року, від 12.06.2021 року, від 10.01.2022 року, 23.03.2023 року, від 09.04.2024 року, 23.06.2023 року, від 02.07.2024 року, від 20.07.2024 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбавалися меблі, шпалери, карнизи, саджанці.

Згідно накладних АІ 5820СІ від 30.01.2024 року та № 190 від 25.01.2024 року, замовником робіт із заміни радіатора, діагностики та ремонту ходової частини авто та послуг із доставки радіатора за адресою: АДРЕСА_1 . виступав ОСОБА_3 .

Відповідно до накладної № 17640 від 02.07.2024 року кошти в розмірі 1500 грн. за придбання пшениці «Нива» у кількості 700 кг були отримані від ОСОБА_3 .

Відповідно до Акту виконаних робіт від 09.11.2023 року замовником робіт щодо технічного обслуговування та ремонту транспортного засобу TOYOTA CAMRY, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 , виступав ОСОБА_3 .

У довідках № 80 від 20.01.2024, №3051 від 21.03.2024 , № 80 від 12.07.2023, № 80 від 01.02.2024 ОСОБА_3 зазначений як уповноважений власник (наймач, член ЖБК) за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім документів, 18.03.2025 року у судовому засіданні були допитані у якості свідків ОСОБА_6 - батька заявниці, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Показаннями свідків підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом, мали спільний бюджет, відносини носили характер сімейних. Зокрема, свідок ОСОБА_6 підтвердив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали, надавали взаємну допомогу, брали участь у витратах на утримання будинку, (робили ремонт, обробляли землю і т.д.), мали спільний бюджет. Свідок ОСОБА_8 , який є другом сім`ї, показав, що ОСОБА_3 здійснював ремонт авто, проводив ремонт у будинку, обробляв землю. Свідок ОСОБА_7 підтвердила факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2019 року, спільного придбання будинку в АДРЕСА_2 та земельної ділянки, яку вони разом обробляли. Свідок ОСОБА_9 підтвердила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний бюджет, піклувались один про одного (купували речі, продукти харчування, купували один одному подарунки), надавали взаємну допомогу.

Судом також враховано, що ухвалою суду від 19.03.2026 до участі у справі як заінтересовану особу було залучено батька померлого - ОСОБА_2 . Необхідність його залучення була обумовлена тим, що рішення у даній справі може вплинути на його права та законні інтереси, зокрема у сфері соціального забезпечення та спадкових правовідносин. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та двічі викликався у судові засідання, однак до суду не з`явився, будь-яких заяв, пояснень чи клопотань не подав. Заперечень щодо заявлених вимог або доказів на їх спростування до суду також не надав.

Крім того, відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, мати померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_10 - померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За таких обставин суд дійшов висновку, що відсутні будь-які заперечення з боку близьких родичів померлого щодо встановлення факту проживання заявниці та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу

Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. Згідно з вимогами ч.4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Отже, предмет доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім`єю передусім складає сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім`ї; спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті3,74 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

СК України не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20), у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 442/3741/21 (провадження № 61-1292св23.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2023 року у справі № 463/11211/19 (провадження № 61-1214св23) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

У постанові від 7 лютого 2024 року у справі № 383/821/22 (провадження № 61-5935св23) зазначено, що «предметом доказування під час розгляду справ про встановлення факту проживання однією сім`єю є, передусім, сукупність обставин, що згідно із законом складають основні ознаки сім`ї: спільне проживання, пов`язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов`язків, що визначено частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України(далі -СК України). Відповідно до частини четвертої статті 3 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства…. При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту також доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.10.2025 у справі №№ 314/510/25, провадження № 61-11230св25.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Отже, з наданих письмових доказів та показань допитаних в судовому засіданні свідків, судом встановлено, що заявниця постійно проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , по день його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону №2011-XII.

Відповідно до частин першої, другої статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Ч.4 ст. 16-1 Закону передбачено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

За таких обставин, оскільки заявниця не має іншої можливості підтвердити факт, що вони з ОСОБА_3 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, але встановлення цього факту породжує юридичні наслідки, оскільки, з таким фактом законодавство пов`язує можливість реалізації прав на призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, суд приходить до висновку, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доводів Міністерства Оборони України про те, що заява про встановлення юридичного факту не підлягає розгляду в порядку окремого провадження на підставі існування спору про право суд зазначає наступне.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до п. 5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.

Велика Палата Верховного Суду 18.01.2024 р. розглянула знакову справу №560/17953/21 стосовно юрисдикції судових справ, розпочатих за заявами цивільних дружин загиблих Захисників України, які намагаються встановити факт проживання однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем та отримати відповідну допомогу від держави як члени родини.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц.

А саме, Велика Палата Верховного Суду вказала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

У постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що справи про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень. Справи про встановлення юридичних фактів у судовому порядку вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Зокрема, згідно з п. 5 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Під час розгляду цієї справи не виявлено, що виник спір про право, зокрема, майновий спір.

Незгода Міністерства оборони з доводами заявниці не свідчить про наявність між ними спору про право цивільне, оскільки ОСОБА_1 має намір реалізувати передбачене законом право на отримання одноразової грошової допомоги. Доказів того, що на таку допомогу претендують інші особи, матеріали справи не містять.

Отже, доводи Міністерства Оборони України про те, що заява про встановлення юридичного факту не підлягає розгляду в порядку окремого провадження на підставі існування спору про право, не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст. 258-259, 315-319 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період з 19 січня 2019 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (дня смерті останнього).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.06.2026 року.

Суддя: