Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №758/4311/19 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/4311/19

Провадження № 2/758/1275/26

Категорія 45

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М., Оболонської Ю.С.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в міста Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 відшкодування завданої матеріальної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення суму в розмірі 93 906,73 грн, відшкодування завданої моральної шкоди суму в розмірі 65 000,0 грн, а всього суму в розмірі 158 906,73 грн.

Позов мотивований тим, що 05.03.2019 р. Подільський суд міста Києва, визнав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. Одразу після дорожньо-транспортної пригоди позивач був доставлений до Київської міської клінічної лікарні № 8 каретою швидкої допомоги, та перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з діагнозом: «Чисельні пошкодження, осколковий хребця L-3, перелом правої лонної кістки», з 04.07.2018 р. по 06.07.2018 р., що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 12621. З 06.07.2018 р. по 28.07.2018 р. позивач знаходився на операційному лікуванні у відділені нейрохірургії Олександрійській клінічної лікарні м. Києва з заключним клінічним діагнозом: «Хребетно-спинномозкова травма. Компресійний уламковий перелом тіла L-3 переломи тіл Th10, Th11, Th12, L-1. L-2. L-3. FrC. Перелом лонної кістки справа. Закрита травма грудної клітки», що підтверджується випискою із стаціонарної карти хворого № 3000728. 31.10.2018р по 06.11.2018р знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні неврології Київської міської клінічної лікарні №5, виписка з історії хвороби № 9746. 26 листопада 2018 року в наслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав третю групу інвалідності ураження опорно-рухового апарату. Період лікування Позивача включав комплекс діагностики на суму 4 059,30 грн, придбання медичних препаратів, на суму 30 747, 43 грн. Заплановані витрати на проходження процедур реабілітаційного лікування на суму 49 100,0 грн. Загальна сума складає 83 906,73 грн. Крім отриманих позивачем середньої тяжкості тілесних ушкоджень, в наслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений транспортний засіб мотоцикл «МХ 125 S» державний реєстраційних номер НОМЕР_1 , яким керував позивач, а саме пластикова обшивка корпусу (задня, середня, передня частини), крила, руля, приладової панелі руля, пошкоджено важіль заднього гальма, багажна система, дзеркало бокового огляду, підніжка, та інші частини що потребують заміни та ремонту. Таким чином загальний розмір матеріальної шкоди заподіяної в результаті винних дій відповідача складає 93 906 грн, що складається з: витрати на придбання ліків в сумі 83 906,73 грн; витрати на речі які були пошкоджені в сумі 10 000,00 грн, тощо. Окрім фізичної та матеріальної шкоди діями відповідача також завдано позивачу немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у його житті: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксовані уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та не стійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакція замикання; побоювання що до майбутнього стану здоров`я. В момент дорожньо-транспортної пригоди позивач переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров`я, а головне страху за своє життя. В подальшому позивач був вимушений проходити стаціонарне та амбулаторне лікування з періодичним відвідуванням лікувального закладу. Впродовж всього періоду лікування позивач почувався не зручно, дискомфортно, був змушений пристосовуватися до незручних умов існування. Так більше двох місяців Позивач не міг вільно пересуватись та сидіти, більшу частину часу приходилося проводити лежачі у ліжку. В період лікування позивач потребував зовнішньої допомоги, з приводу чого почував себе як джерело клопоту та обмежень для близьких. Дотепер продовжуються проблеми зі здоров`ям у вигляді періодичних болів, кардинальне обмеження фізичної активності. На утриманні позивача перебувають 4 неповнолітні дитини та мати пенсіонер. В наслідок отриманих травм позивач не має можливості займатися фізичним трудом і відповідно працювати на попередньому місці роботи. Таким чином, позивач оцінює моральну шкоду у розмір 65 000,0 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 01.04.2019 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (суддею Войтенко Т.В.).

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.09.2019 р. дана справа розподілена на суддю Ларіонову Н.М.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву, в зв`язку з чим відповідно до вимог ст.ст.223 ч.4, 280 ЦПК України розгляд даної справи проведений в заочному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1 ст .4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В силу ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

У свою чергу, загальні підстави відшкодування майнової шкоди визначені ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Судом встановлено, вироком Подільського районного суду м. Києва від 05.03.2019 р. (справа № 758/11570/18) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп., без позбавлення права керувати транспортними засобами. Та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави вартість проведеної по справі автотехнічної експертизи №12-1/1564 від 27 серпня 2018 року в розмірі 1287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) гривень 00 копійок, та судово-медичної експертизи №1390/е від 22 серпня 2018 року в розмірі 1974,70 грн. Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Зі змісту вироку вбачається, що при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_2 цивільний позов не заявлявся.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, враховуючи визначений ч. 6 ст. 82 ЦПК України принцип обов`язковості обвинувального вироку суду у питанні вини відповідача, позивач у силу того, що цивільний позов у рамках вказаного вище кримінального провадження не заявлявся, обґрунтовано звернувся до суду із даним позовом у порядку цивільного судочинства про відшкодування шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_2 , і саме він має нести відповідальність за завдану позивачу майнову та моральну шкоду.

Отже, вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, спричинив потерпілому ОСОБА_1 тілесні ушкодження середньої тяжкості, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286 КК України. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно висновку судово-медичної експертизи №1390/е від 22.08.2017, отримав наступні тілесні ушкодження: «закрита травма хребта у вигляді компресійного перелому тіла 3-го поперекового хребця; закрита травма тазу у вигляді перелому правої лонної кістки.

Як вбачається з медичного обстеження Київської міської клінічної лікарні № 8 від 05.07.2018 р. ОСОБА_1 , то він перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні з діагнозом: «Чисельні пошкодження, осколковий хребця L-3, перелом правої лонної кістки», з 04.07.2018 р. по 06.07.2018 р., що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого № 12621.

Згідно виписки із стаціонарної карти хворого № 3000728 Олександрійської клінічної лікарні м. Києва вбачається, що з 06.07.2018 р. по 28.07.2018 р. ОСОБА_1 , з заключним клінічним діагнозом: «Хребетно-спинномозкова травма. Компресійний уламковий перелом тіла L-3 переломи тіл Th10, Th11, Th12, L-1. L-2. L-3. FrC. Перелом лонної кістки справа. Закрита травма грудної клітки».

Крім того, позивач ОСОБА_1 з 31.10.2018 р. по 06.11.2018 р. знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні неврології Київської міської клінічної лікарні №5, що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого № 9746.

26 листопада 2018 року в наслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав третю групу інвалідності ураження опорно-рухового апарату до 05.11.2019 р., що підтверджується довідкою МСЕК від 29.11.2018 р., серії АВ № 0976847.

Як вбачається з матеріалів справи, період лікування ОСОБА_1 включав:

- комплекс діагностики на суму 4 059,30 грн;

- придбання медичних препаратів, на суму 30 747, 43 грн;

заплановані витрати на проходження процедур реабілітаційного лікування на суму 49 100,0 грн;

Загальна сума складає 83 906,73 грн, що підтверджується квитанціями, які знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, сума в розмірі 10 000,0 грн (93 906,73 - 83 906,73) не підтверджена належними доказами, томуз ОСОБА_2 підлягає відшкодування матеріальної шкоди підлягає сума в розмірі 83 906,73 грн.

Встановленим судом обставинам, відповідають цивільні правовідносини, пов`язані із відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій, які регулюються Цивільним Кодексом України.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховний суд України в п. 9 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за №4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини; завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У постанові КЦС Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 263/16183/18 суд зазначив, що при визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди судова колегія приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц (провадження № 61-18385св19) зазначено, що: «під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти висновку про те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв`язку між ними та вини заподіювача шкоди».

Тому оцінюючи доводи, якими позивач обґрунтував стягнення моральної шкоди, суд враховуючи ступінь понесених моральних страждань та переживань, неможливості продовження активного життя, погіршення та позбавлення можливості реалізації своїх звичок та бажань, та вважає, що, заявлений позивачем розмір моральної шкоди підлягає задоволенню, тому можливим стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 65 000,00 грн.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вказані положення та встановлені обставини, а також з урахуванням надання достатніх належних та допустимих доказів, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

На підставі п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1 489,07 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди - суму в розмірі 83 906,73 грн, на відшкодування моральної шкоди - суму в розмірі 65 000,00 грн, а всього - суму в розмірі 148 906,73 грн ( сто сорок вісім тисячі дев`ятсот шість грн 73 коп).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 489,07 грн (одна тисяча чотириста вісімдесят дев`ять грн 07 коп).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін у справі:

позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_3 ).

Суддя Н. М. Ларіонова