Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №754/9756/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-о/754/387/26

Справа №754/9756/26

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді - Сенюти В.О.,

секретаря судового засідання - Каба А.В.,

за участю:

заявниці - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Чухраєва Н.С. через підсистему «Електронний суд» звернулась до суду з вище зазначеною заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 .

Подану заяву мотивує тим, що заявниця ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своїм сином ОСОБА_2 . Зазначена квартира перебуває у спільній сумісній власності заявниці, сина заявниці - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Син заявниці систематично вчиняє домашнє насильство відносно неї. ОСОБА_2 почав красти речі з дому та виносити в ломбард, приводить сумнівні компанії додому, на які скаржилися сусіди через те, що в квартирі постійно галас та шум і перебувають сторонні особи, які спільно вживають наркотичні речовини (курять канабіс), в під`їзді безлад, натовпи людей. Одного дня, заявниця повернулася до місця свого проживання у ранковий час та виявила, що її син спільно зі своїм знайомим вживає алкогольні напої. На вимогу заявниці залишити житлове приміщення син почав висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою, принижувати честь і гідність, після чого наніс удар рукою. Після того як знайомий сина залишив помешкання, останній продовжив вчиняти щодо заявниці насильницькі дії, а саме - у коридорі житлового приміщення умисно наносив їй численні удари ногами по різних частинах тіла, зокрема, в область колінних суглобів та попереку, чим спричинив їй фізичний біль та тілесні ушкодження. Надалі син силоміць виштовхав її у побитому стані на сходовий майданчик. ОСОБА_2 проходив курс лікування та реабілітації у спеціалізованому реабілітаційному центрі у зв`язку з алкогольною та наркотичною залежністю. Наразі заявниця перебуває у вкрай тяжкому психологічному стані, оскільки постійно побоюється за власне життя та здоров`я, не маючи можливості передбачити подальший розвиток ситуації, пов`язаної з поведінкою її сина. Також останній, неодноразово висловлював на адресу заявниці прямі погрози фізичною розправою, зокрема погрожував "зарізати" її у нічний час, чим викликав у неї реальний страх за власне життя. На підставі викладеного, заявниця звертається до суду з даною заявою, в якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк - шість місяців, яким заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заборонити наближатися на відстань 300 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, заборонити вести листування, телефонні переговори з особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01.06.2026 заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 04.06.2026 року відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду за правилами окремого провадження

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 подану заяву підтримала, просила її задовольнити з викладених підстав.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення заявниці, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом зі своїм сином - ОСОБА_2 , родинний зв`язок з яким підтверджується цифровою копією документа Актового запису про народження № 1827 складеним Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві 07.10.1997, копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07.10.1997 Відділом реєстрації актів громадянського стану Ватутінського району міста Києва (а.с.16-17).

Зазначена квартира перебуває у спільній сумісній власності заявниці, сина заявниці - ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності від 04.11.2004 (а.с.18).

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 11.12.2023 у справі № 754/15676/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170,00 грн.) в дохід держави.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 11.01.2024 у справі № 754/17953/23 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 754/602/24 на ОСОБА_2 було накладено за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.).

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 754/6323/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі: 340 грн. та стягнути судовий збір у сумі: 605,60 грн.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 754/6324/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі: 340 грн. та стягнуто судовий збір у сумі: 605,60 грн.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 17.03.2026 у справі № 754/3570/26 на ОСОБА_2 накладено за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 грн.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 12.06.2025 у справі № 754/8272/25 на ОСОБА_2 накладено за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.).

ОСОБА_2 направлено до Центру у справах сім`ї та жінок Деснянського району міста Києва (м. Київ, вул. Закревського, 87-Д) для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на строк 3 (три) місяці.

ОСОБА_2 , будучи особою, направленою судом для проходження корекційної програми для кривдників, маючи реальну можливість, усвідомлюючи наслідки ухилення від проходження зазначеної програми, без поважних причин, з метою ухилення від її проходження, починаючи 29.07.2025 не звертався до Центру у справах сім`ї та жінок Деснянського району міста Києва, тим самим, умисно ухилився від проходження програми для кривдників, застосованої судом.

Згідно інформації з веб-порталу Судової влади України Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 10.10.2025 у справі № 754/17005/25 ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік.

Згідно копії Запиту щодо координації заходів та контролю за виконанням обов`язків засудженим ОСОБА_2 Деснянського УП ГУНП у м. Києві, останнє повідомило, що незважаючи на застосовані заходи кримінально-правового характеру, поведінка ОСОБА_2 не змінилася. Протягом іспитового строку він продовжує систематично вчиняти домашнє насильство.

Відповідно до Листа Деснянського районного відділу філії Державної установи "Центр пробації" № 3946/32/13/35-26 від 08.05.2026 ОСОБА_2 на виклики органу пробації не з`являється і про причини неявки не повідомляє.

Згідно Термінового заборонного припису серії АА № 484612 від 20.05.2025, Термінового заборонного припису серії АА № 457551 від 08.04.2024, протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 214888 від 08.04.2024,Термінового заборонного припису серії АА № 262462 від 27.05.2024, Термінового заборонного припису серії АА № 262463 від 27.05.2024, Термінового заборонного припису серії АА № 376965 від 26.11.2023, Термінового заборонного припису серії АА № 376966 від 26.11.2023, Термінового заборонного припису серії АА № 373504 від 24.11.2023 в графі "місце роботи" з 2023 року і по теперішній час стоять відмітки "не працює".

Таким чином, ОСОБА_2 систематично вчиняв і продовжує вчиняти щодо ОСОБА_1 дії, які мають ознаки домашнього насильства.

Заявниця в судовому засіданні вказує на те, що враховуючи обстановку, що склалася у спільному житлі, у неї виникли реальні побоювання за власне життя. Остання боїться повертатись додому та знаходитись з сином у одному приміщенні, проте позбавлена можливості змінити місце проживання, оскільки це єдине її житло, а дохід не дозволяє орендувати будь-яку іншу квартиру, саме тому заявниця вимушена постійно звертатися до органів поліції, жити у постійному стресі та страху з відсутністю можливості прогнозування завтрашнього дню, уявляти власну смерть, терпіти постійні образи, погрози, приниження та фізичні знущання сина, що в сукупності значно погіршує життя останньої.

Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:1) подружжя;2) колишнє подружжя;3) наречені;4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;6) особи, які мають спільну дитину (дітей);7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);8) дід (баба) та онук (онука);9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);11) рідні брати і сестри;12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

При цьому, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Таким чином, зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

При цьому, зазначене тимчасове обмеження права власності кривдника є виправданим відносно потенційної шкоди, що може бути нанесена постраждалій враховуючи, що кривдник веде антигромадський спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, часто перебуває у нетверезому стані, влаштовує сварки та бійки, псує майно, продає побутові речі з будинку, принижує заявницю та наносить останній побої.

Тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

У постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) та від 20.05.202 у справі № 673/1607/19 (провадження № 61-1432св20) зроблено висновок, що «враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях».

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Положеннями ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема: заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Наявність чи відсутність ризиків в поєднанні з доведеним фактом вчинення особою домашнього насильства є основною і фактично єдиною підставою для застосування чи не застосування обмежувального припису.

«Оцінка ризиків» та «наявність ризиків» - є основними обставинами, які повинні бути встановленні судом для ухвалення законного та обґрунтованого рішення в справах про видачу обмежувального припису.

Звертаючись до суду з вимогами про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , заявниця ОСОБА_1 обґрунтувала заявлені вимоги тим, що ОСОБА_2 вчиняє щодо неї фізичне та психологічне насильство.

Даний факт знайшов своє підтвердження під час розгляду справи по суті, був доведений належними письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, зверненнями заявниці до правоохоронних органів, судовими рішеннями.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Враховуючи усі надані заявницею докази, з огляду на встановлені судом обставини, суд, приходить до висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно заявниці, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та необхідність видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_2 .

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст.350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. ст. 350-1-350-6,350-8 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , в якому визначити тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , строком на 6 (шість) місяців з наступними заборонами, а саме:

- заборонити перебувати в місці спільного проживання з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі АДРЕСА_3 ;

- заборонити наближатися на відстань 300 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_1 ;

- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 як постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити вести листування, телефонні переговори з особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Копію рішення направити до Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві для взяття ОСОБА_2 на профілактичний облік та до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Оскарження судового рішення не зупиняє його виконання.

Заявниця - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено - 09.06.2026.

Суддя: В. О. Сенюта