Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №753/17938/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17938/25

провадження № 1-кп/753/1680/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_6 ,

провівши підготовче судове засідання в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020002346 від 11.06.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва,

громадянина України, який зареєстрований та проживає за

адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 21 квітня 2026 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020002346 від 11.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.

Висунуте обвинувачення суд вважає доведеним та відповідно до якого ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 01.06.2025, приблизно о 01:00, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Севастопольська, 18, помітив потерпілу ОСОБА_9 , яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння і мала при собі салатову сумку одягнену через плече, яка матеріальної цінності не становить для потерпілої, в якій знаходилися мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi note 8 pro 6/128 GB» темно-синього кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 вартістю 2 640 грн, із сім-картою НОМЕР_2 , яка матеріальної цінності не становить для потерпілої, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi note 3 6/64 gb» чорного кольору вартістю 1 796 грн, із сім-картою НОМЕР_3 , яка матеріальної цінності не становить для потерпілої, ключі від квартири, які матеріальної цінності не становлять для потерпілої, якими вирішив ОСОБА_6 , таємно заволодіти.

У подальшому, ОСОБА_9 прослідувала до сходової клітини магазину «Червоне та Біленька» на вулиці Севастопольська, 18, що у місті Києві, де ОСОБА_9 , від втоми та вжитого алкоголю заснула.

Реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів і з метою таємного викрадення чужого майна, ОСОБА_6 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та пересвідчившись, що ОСОБА_9 міцно спить, ОСОБА_6 , взяв салатову сумку одягнену через плече з ОСОБА_9 , яка матеріальної цінності не становить для потерпілої, в якій знаходилися мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi note 8 pro 6/128 GB» темно-синього кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 вартістю 2 640 грн, із сім-картою НОМЕР_2 , яка матеріальної цінності не становить для потерпілої, мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi note 3 6/64gb» чорного кольору вартістю 1 796 грн, із сім-картою НОМЕР_3 , яка матеріальної цінності не становить для потерпілої, ключі від квартири, які матеріальної цінності не становлять для потерпілої.

Після чого, ОСОБА_6 , утримуючи при собі вказаний речі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_9 , матеріальної шкоди на загальну суму 4 436 грн.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачується у вчинені таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 01.06.2025, приблизно о 01 год. 00 хв., знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Севастопольська, 18, під час вчинення таємного викрадення чужого майна по відношенню до ОСОБА_9 , помітив в сумці потерпілої банківську картку, де умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що банківська картка є офіційним документом відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 року, підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п.15.2 ст. 15 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2000, ч. 4 ст. 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000 вчинив крадіжку банківської пластикової картки «Укрсіббанк» № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_9 , шляхом виймання із сумки потерпілої, з метою її подальшого використання у злочинних цілях, а саме заволодінні грошовими коштами.

Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинувачується у викраденні офіційного документу з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю та показав, що дійсно 01.06.2025, приблизно о 01:00, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Севастопольська, 18, помітив потерпілу ОСОБА_9 , яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння і мала при собі салатову сумку одягнену через плече. У подальшому, ОСОБА_9 прослідувала до сходової клітини магазину «Червоне та Біленька» на вулиці Севастопольська, 18, що у місті Києві, де ОСОБА_9 , від втоми та вжитого алкоголю заснула. Реалізуючи свій злочинний умисел, з корисливих мотивів і з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та пересвідчившись, що ОСОБА_9 міцно спить, взяв салатову сумку одягнену через плече з ОСОБА_9 , яка матеріальної цінності не становить для потерпілої, в якій знаходилися мобільний телефон, вартістю 2 640 грн, із сім-картою НОМЕР_2 , яка матеріальної цінності не становить для потерпілої, мобільний телефон, вартістю 1 796 грн, із сім-картою НОМЕР_3 , яка матеріальної цінності не становить для потерпілої, ключі від квартири, які матеріальної цінності не становлять для потерпілої. Після чого, утримуючи при собі вказаний речі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_9 , матеріальної шкоди на загальну суму 4 436 грн. Окрім цього, 01.06.2025, приблизно о 01 год. 00 хв., знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Севастопольська, 18, під час вчинення таємного викрадення чужого майна по відношенню до ОСОБА_9 , помітив в сумці потерпілої банківську картку, де умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи, що банківська картка є офіційним документом, вчинив крадіжку банківської пластикової картки «Укрсіббанк» № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_9 , шляхом виймання із сумки потерпілої, з метою її подальшого використання у злочинних цілях, а саме заволодінні грошовими коштами. Про вчинене щиро шкодує.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Судовий розгляд проводився відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження, відповідно й обвинуваченому, який надав суду ствердну згоду із запропонованим порядком.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Отже, за згодою учасників судового провадження, а саме обвинуваченого, який не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів тощо.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінальних правопорушень за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому тощо.

Щодо кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , то суд вважає її правильною та кваліфікує його дії як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та як викрадення офіційного документу з корисливих мотивів, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним кримінальних правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та кримінального проступку, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав, розкаявся), особу обвинуваченого, а саме: молодого віку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимого, з середньою освітою, має сім`ю та малолітню дитину 2025 р.н., наразі військовослужбовець Збройних Сил України та обіймає посаду командира взводу.

Обставинами, які пом`якшують покарання, є визнання вини, щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також за наявності всіх вказаних вище обставин, суд дійшов висновку, що застосування положень ст. 75 КК України щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням будуть правильними, оскільки останній не є таким, що не зможе виправитися без ізоляції від суспільства та потребує певного прощення державою без реального відбування покарання.

Суд, приймаючи рішення про застосування положень ст. 75 КК України, зважує й на думку потерпілої, яка відмовилася від заявлення цивільного позовів, не бажала брати участь у судовому розгляді, не висловлювала прохання до суду про призначення обвинуваченому суворого покарання до якого вона претензій не має.

Під час судових дебатів прокурор висловив позицію щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України, з іспитовим строком тривалістю три роки.

Запобіжний захід під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання щодо долі речових доказів вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням положень п. 1(б) ч. 1 ст. 72 КК України щодо переведення покарань різного виду до одного, остаточно обвинуваченому ОСОБА_6 визначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки.

На підставі ч. 4 ст. 76 КК України командиру військової частини за місцем служби здійснювати нагляд за військовослужбовцем ОСОБА_6 протягом встановленого іспитового строку тривалістю три роки.

У разі звільнення з військової служби до завершення встановленого іспитового строку тривалістю три роки, на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 Кк України покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Після набрання вироком законної сили речові докази у провадженні, а саме: два оптичних носія із відеозаписом події з камер відеоспостереження, зберігати у матеріалах провадження; мобільний телефон, повернутий під зберігальну розписку потерпілій, залишити останній як власниці за належністю.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_10