Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №755/1309/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026року

м. Київ

справа № 755/1309/23

провадження № 51-812 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

захисників: ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 травня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100040000120, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Корюківка Чернігівської області та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2024 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Вирішено цивільний позов, питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 19 травня 2025 року вирок суду першої інстанції щодо виправданого ОСОБА_6 залишено без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у зловживанні службовим становищем, тобто, в умисному, з метою отримання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжкої шкоди державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, за таких обставин.

Так, ОСОБА_6 , будучи головним інженером КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради, на підставі наказу начальника підприємства № 772 від 11 жовтня 2021 року у період з 01 по 16 листопада 2021 року виконував обов`язки начальника підприємства та у зв`язку з цим здійснював організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто був службовою особою у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України.

30 березня 2021 року між КП «АТП-2528» та ПП «ТТ-Нафта» було укладено договір № 30/03/21-0913 на закупівлю дизельного пального, бензину А-92 та А-95 загальним обсягом 780 000 літрів на суму 18 531 000 грн. У подальшому до зазначеного договору неодноразово вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод щодо збільшення ціни пального.

02 листопада 2021 року ОСОБА_6 , виконуючи обов`язки начальника зазначеного підприємства, підписав додаткову угоду № 6 до вказаного договору, якою було збільшено ціну дизельного пального з 24,12 грн до 25,15 грн за літр без ПДВ. Підставою для укладення цієї угоди були лист ПП «ТТ-Нафта» та експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати.

Однак, згідно з довідкою Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 07 липня 2022 року, укладення додаткових угод до договору, у тому числі додаткової угоди № 6, не відповідало вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки надані документи не підтверджували належним чином коливання ринкових цін та не містили обґрунтування пропорційності їх збільшення. За результатами перевірки також встановлено збільшення вартості предмета закупівлі та зменшення обсягів поставки пального.

Відповідно до висновку додаткової судово-економічної експертизи № 141/22 від 31 жовтня 2022 року документально підтверджено, що реалізація дизельного пального, бензину А-92 та А-95 за цінами, визначеними додатковою угодою № 6 від 02 листопада 2021 року, спричинила КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради матеріальну шкоду на суму 298 416 грн.

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи № СЕ-19/111-22/47861-ПЧ від 14 листопада 2022 року підпис від імені ОСОБА_6 у додатковій угоді № 6 виконаний саме ним.

Таким чином, ОСОБА_6 , використовуючи службове становище всупереч інтересам служби та діючи в інтересах ПП «ТТ-Нафта», безпідставно підписав додаткову угоду № 6 від 02 листопада 2021 року, чим спричинив КП «АТП-2528» матеріальну шкоду в сумі 298 416 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. На думку прокурора, виправдувальний вирок місцевого суду не відповідає положенням статей 94, 370, 374 КПК України, оскільки судом не надано оцінки кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, а лише формально перелічено докази. Стверджує, що не усунуто розбіжностей у висновках експертів, з огляду на це безпідставно не призначено додаткову або комплексну експертизу. Вважає, що показами виправданого спростовується рішення місцевого суду про те, що в діях останнього відсутня обов`язкова ознака суб`єктивної сторони - прямий умисел та мета отримання неправомірної вигоди. Стверджує про те, що виправдувальний вирок був ухвалений незаконним складом суду після скасування апеляційним судом ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 квітня 2023 року про повернення обвинувального акта прокурору, без належної процедури авторозподілу, на думку прокурора, дане кримінальне провадження було передано на розгляд тому ж судді. Вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України, оскільки не наведене переконливих мотивів ухваленого рішення, що свідчить про формальний підхід до перевірки доводів апеляційної скарги прокурора.

Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 частково підтримала подану касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначила, що ухвала апеляційного суду не відповідає положенням ст. 419 КПК України. Водночас, доводи касаційної скарги прокурора щодо ухвалення вироку незаконним складом суду не були підтримані.

Позиції інших учасників судового провадження

У запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 стверджує про безпідставність доводів, наведених прокурором. Наполягає на законності та обґрунтованості судових рішень щодо виправданого ОСОБА_6 , при цьому наводить докладні мотиви на спростування доводів касаційної скарги сторони обвинувачення.

Під час касаційного розгляду захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , а також виправданий ОСОБА_6 заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора. Вважали, що оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованим.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також встановлення достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Згідно з практикою Верховного Суду під час оцінки доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.

За правилами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було. Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин було вчинено, і обвинувачений є винним у вчиненні саме цього злочину.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, тобто дотрималися положень ст. 22 КПК України.

Мотивуючи свою скаргу, прокурор оспорює безпосередність та правильність оцінки доказів.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів у вироку є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд згідно зі ст. 94 КПК України повно та всебічно дослідив усі докази, запропоновані стороною обвинувачення, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку. Свій висновок щодо відсутності належних доказів, які би вказували на винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд зробив на підставі показань самого обвинуваченого, потерпілих, свідків та аналізу доказів сторони обвинувачення.

Не погодившись із вироком місцевого суду, представник публічного обвинувачення оскаржив його в апеляційному порядку.

Доводи касаційної скарги прокурора за змістом та суттю є аналогічними доводам, викладеним прокурором у апеляційній скарзі, яка була предметом ретельного дослідження суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, обґрунтовано дійшов висновку, що викладені в скарзі доводи про безпідставне виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 364 КК Україниє необґрунтованими, а виправдувальний вирок у цій частині - законним та мотивованим. При цьому зазначив, що, виправдуючи ОСОБА_6 , місцевий суд зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про дотримання в повному обсязі судом першої інстанції при постановленні виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України.

Апеляційний суд у межах, встановлених ст. 404 КПК України, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній доводи і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків.

Також, під час здійснення апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК України, оскільки повторне дослідження вже встановлених обставин не потребувалося, а суд апеляційної інстанції виходив із фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції, яким надав правильну юридичну оцінку.

Розглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд постановив ухвалу, у якій навів детальні мотиви прийнятого рішення і яка повною мірою відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо належної та повної оцінки доказів судом першої інстанції та визнання правильним рішення про відсутність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку з тим, що органом досудового розслідування не надано належних, достовірних та допустимих доказів, які були б достатніми для висновку про доведення винуватості поза розумним сумнівом останнього, провівши належний аналіз обставин кримінального провадження та надавши оцінку кожному доказу за критеріями ст. 94 КПК України, а сукупності доказів -з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про порушення принципу змагальності та неповноти дослідження доказів, які стосувались відмови у повторному дослідженні доказів, то вони є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Крім того, доводи касаційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції ухвалено вирок незаконним складом суду, на думку колегії суддів, є необґрунтованим та спростовується як матеріалами кримінального провадження, так і висновком про застосування норм права, викладеному в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 03 квітня 2024 року (справа № 442/3673/20) відповідно до якого, після скасування апеляційним судом ухвали місцевого суду про повернення обвинувального акта прокурору, постановленої в порядку ст. 314 КПК України, новий розгляд кримінального провадження судом першої інстанції за приписами ст. 76, ч. 1 ст. 416 КПК України здійснюється в тому ж складі суду, якщо відсутні інші обставини, що виключають участь судді у кримінальному провадженні.

В касаційній скарзі прокурора не наведено жодної з передбачених ст. 433 КПК України підстав, які б, виходячи з меж перегляду судом касаційної інстанції, дозволили дійти висновку про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, а тому касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2024 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 травня 2025 року щодо виправданого ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3