Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №183/4717/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року

м. Київ

справа № 183/4717/22

провадження № 51-2905 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021041440000408 від 01 жовтня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ювілейне Дніпровського району Дніпропетровської області, неодруженого, працюючого в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ТЛД+» (далі - ТОВ «ТЛД+») на посаді водія автотранспортних засобів, зареєстрованого і проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2025 року стосовно ОСОБА_6 .

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на його користь - 31 216,50 грн майнової шкоди, 100 000 грн моральної шкоди та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідно до вироку суду, 26 серпня 2021 року приблизно з 21:30 до 22:00, більш точний час під час судового розгляду не встановлено, ОСОБА_8 під`їхав на своєму автомобілі «Daewoo Lanos» до магазину «Спаський», розташованого на вул. Козинця, 47/3 у с. Спаське Дніпровського району Дніпропетровської області, вийшов з транспортного засобу і там побачив свого знайомого ОСОБА_6 , який під`їхав на автомобілі «Lada Priora». ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_8 і привітався, після чого на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків між ними відбувся конфлікт. Під час сутички ОСОБА_6 умисно завдав ОСОБА_8 лівою рукою, стиснутою в кулак, одного удару в ділянку правої вилиці, від чого ОСОБА_8 розвернувся до нього спиною і прикрив обличчя руками, а ОСОБА_6 , не зупиняючись, заподіяв йому не менше двох ударів правою рукою, стиснутою в кулак, у ділянки скроні та виличної кістки справа, а коли потерпілий нахилився, умисно заподіяв йому три удари правою ногою в ділянки скроні, виличної кістки та щелепи справа.

У результаті умисних злочинних дій ОСОБА_6 спричинив потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому нижнього орбітального краю верхньої щелепи (нижня стінка правої орбіти) праворуч зі зміщенням уламків, набряку та гематоми в ділянці верхньої щелепи праворуч, які за характером належать до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я строком понад три тижні (більш як 21 день).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2025 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування норм матеріального права в частині вирішення цивільного позову, просить змінити вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2025 року стосовно ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди зі 100 000 до 10 000 грн.

На обґрунтування своїх вимог захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі зазначає про те, що:

- відшкодування моральної шкоди, наявність якої та відповідних причинних зв`язків має бути доведено потерпілим, має виключно компенсаційний, а не каральний, обтяжуючий або запобіжний характер і не може бути способом збагачення або проявом помсти з боку потерпілої особи;

- суди попередніх інстанцій у повному обсязі на засадах розумності, виваженості і справедливості не врахували в цьому кримінальному провадженні критерію визначення моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь потерпілого, а саме того, що, з огляду на ступінь вини засудженого, причиною завдання тілесних ушкоджень потерпілому був обопільний конфлікт;

- суди не взяли до уваги, що ОСОБА_6 хоча й винуватий у заподіянні потерпілому ОСОБА_8 фізичного болю та шкоди здоров`ю, що вимагало лікування, але спричинені ним наслідки не були небезпечними для життя і здоров`я потерпілого;

- суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки факту збільшення розміру заявлених потерпілим позовних вимог за відсутності при цьому відповідних фактичних обставин, які, на її думку, давали би дійсні підстави для зміни обґрунтування та ціни позову;

- на її думку, у цьому кримінальному провадженні не доведено факту спричинення потерпілому, згідно зі статтями 15, 16, 23, ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), моральної шкоди в такому розмірі, котрий насправді, з урахуванням критеріїв розумності та справедливості, відповідав би грошовій сумі 100 000 грн;

- на її переконання, глибині душевних страждань потерпілого відповідає сума в розмірі 10 000 грн, що є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди шляхом зміни судових рішень у цій частині;

- розмір моральної шкоди, яку заявив потерпілий ОСОБА_8 , а також сума, стягнута з обвинуваченого згідно з вироком суду, на її переконання, є завищеними, адже сторона цивільного позивача, на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, не довела справжніх втрат нормальних життєвих зв`язків потерпілого, погіршення його виробничих і ділових відносин, а також інших непоправних і важких для нього наслідків кримінального правопорушення та пов`язаних із цим немайнових втрат;

- не зважаючи на бажання ОСОБА_6 примиритися з потерпілим, між ними було відсутнє порозуміння щодо способу і розміру відшкодування завданої шкоди, про що свідчить тривала невизначеність потерпілого щодо суми позовних вимог, а саме збільшення її розміру під час судового розгляду;

- суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив доводи апеляційної скарги, зазначивши, що ОСОБА_6 протягом чотирьох років не відшкодовував потерпілому завданої шкоди.

Крім наведеного вище, захисник також не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про неспроможність доводів ОСОБА_6 в частині викладених мотивів місцевим судом щодо відвідування потерпілим правоохоронних і судових органів як складової завданої моральної шкоди. Вважає, що ця обставина не є обґрунтованою і не може бути віднесена до складу заподіяної потерпілому моральної шкоди, з урахуванням не лише відшкодування судових витрат згідно зі статтями 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), а й відсутності в цій частині належного обґрунтування заявлених позовних вимог.

При цьому захисник у скарзі також посилається на необхідність врахування численних процесуальних і матеріальних норм законодавства та судової практики, а саме: засад кримінального провадження, визначених приписами статей 7 -10, 22, 91, 92, 94, ч. 5 ст. 128 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), статей 1 - 3, 5, 11, 12, 16, 23, ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167, ст. 1177 ЦК, статей 8, 9, 55, 124, 129 Конституції України, правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У касаційній скарзі захисник також зазначає про те, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду не відповідають вимогам статей 370, 418, 419 КПК, оскільки:

- апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у провадженні істотних порушень вимог кримінального процесуального закону;

- суди попередніх інстанцій не взяли до уваги вказаних вище обставин та не надали їм достатньої і належної правової оцінки, що свідчить про недотримання положень статей 8, 9, 19, 55, 124, 129 Конституції України, є істотним порушенням вимог статей 2, 7 - 10, 22, 91, 92, 94, 128, 129 КПК, статей 12, 76 - 81 ЦПК та неправильним застосуванням норм матеріального права, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 3, статтями 11 - 16, 23, 1167, 1177 ЦК, оскільки зазначене перешкодило ухваленню належним чином вмотивованих, законних та обґрунтованих судових рішень щодо стягнення завданої моральної шкоди.

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення в частині вирішення цивільного позову потерпілого залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 , кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 122 КК та призначення покарання в касаційній скарзі захисника не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Що стосується доводів касаційної скарги щодо незаконності судових рішень в частині вирішення цивільного позову потерпілого про відшкодування моральної шкоди, то Верховний Суд вважає їх необґрунтованими, виходячи з такого.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Так, згідно з ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в тому числі вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Зокрема, моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями, відповідно до ст. 1167 ЦК, відшкодовується особою, яка її заподіяла, при наявності вини вказаної особи.

Положеннями ч. 1 ст. 23 ЦК передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням.

Частиною 3 ст. 23 ЦК встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, змісту заявленого потерпілим цивільного позову й викладених місцевим судом у вироку обґрунтувань позову, з урахуванням змісту заяви про збільшення позовних вимог (т. 1, а. п. 57- 61, 133-139), потерпілий ОСОБА_8 , крім іншого, просив стягнути з ОСОБА_6 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, при цьому зазначав про те, що:

- моральна шкода виразилася у фізичних і душевних стражданнях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, порушенням нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенням стосунків зі знайомими і близькими йому людьми, відмовою ОСОБА_6 компенсувати завдану йому матеріальну шкоду, а саме внаслідок заподіяних ОСОБА_6 ударів у ділянку голови йому було завдано сильного фізичного болю, що спричинило фізичні та душевні страждання;

- у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_6 він вимушений був докладати зусилля для лікування в закладі охорони здоров`я,оскільки багато часу витрачав на лікування та оформлення необхідних документів, отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, внаслідок яких не відчуває половину правої сторони обличчя і верхніх зубів з правого боку, а постійний біль, який супроводжував його протягом першого стаціонарного лікування, і до цього часу постійно спричиняє фізичні та душевні страждання, у нього порушився устрій життя та виробничі відносини, вимушений докладати більше зусиль для організації свого життя, втратив душевний спокій, порушені його стосунки з близькими та знайомими йому людьми, що також спричиняє душевні страждання;

- до моменту отримання тілесних ушкоджень він займався спортом, відвідував секцію «Футбол», однак у зв`язку із травмою не має можливості повною мірою займатися улюбленим видом спорту, а для відновлення фізичного стану йому необхідні додаткові продукти харчування, для купівлі яких він, у зв`язку з відсутністю коштів, вимушений був позичати гроші в близьких і знайомих, що також спричинило йому душевні страждання;

- невідомість того, скільки ще часу потрібно для відновлення його фізичного стану і чи не призведуть заподіяні йому внаслідок винних дій ОСОБА_6 тілесні ушкодження до більш тяжких наслідків, постійно спричиняє йому великі душевні страждання, що також посилилися відмовою ОСОБА_6 компенсувати завдані йому фізичні й душевні страждання, який не наважився жодного разу відвідати його в лікарні та попросити вибачення за вчинений злочин, не поцікавився станом його здоров`я і не запропонував жодної допомоги в лікуванні.

З матеріалів провадження також вбачається, що на підтвердження обґрунтувань щодо витрат на лікування та характеру, обсягу й тривалості завданих фізичних і душевних страждань, тяжкості вимушених змін у життєвих, шкільних і виробничих стосунках, потерпілий ОСОБА_8 до позовної заяви та заяви про зміну позовних вимог додав відповідні докази, зокрема:

- квитанції про оплату медичних послуг, фіскальні чеки, призначення лікарів;

- акти виконаних робіт ТОВ «Сінево Схід», Центру сімейного здоров`я і реабілітації «Геліос» № 12318, ПП «Доктрина» № 01;

- розшифровку дослідження діагностичного центру «Медікум»;

- консультативний висновок Центру сімейного здоров`я і реабілітації «Геліос»;

- огляд ОСОБА_8 Центром медичної і психологічної допомоги «Tal-Medikal»;

- ультразвукові дослідження Центру медичної і психологічної допомоги «Tal-Medikal», ПП «Узі Центр»;

- заключення лікаря-невролога, огляд лікаря-терапевта ПП «Узі Центр»;

- довідки про відвідування спортивних секцій та листок непрацездатності (т. 1, а. п. 62-89, 140-162).

У ході касаційного розгляду колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції, серед іншого, задовольняючи частково позовні вимоги потерпілого ОСОБА_8 у частині відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн, дотримався зазначених вище вимог процесуального та матеріального закону.

Так, як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд урахував судову практику Європейського суду з прав людини, послався на роз`яснення Верховного Суду України та, встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, виходив з того, що:

- потерпілому ОСОБА_8 в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_6 дійсно спричинено моральну шкоду, яка виразилася через фізичний біль і страждання, яких потерпілий зазнав у зв`язку з ушкодженням його здоров`я; моральні переживання за своє здоров`я та життя під час вчинення злочину; душевні страждання потерпілого у зв`язку зі спричиненими тілесними ушкодженнями, які вимагали тривалого часу для лікування; порушення нормальних життєвих зв`язків і необхідність відшукувати додаткові зусилля у зв`язку з лікуванням та необхідністю відвідувати правоохоронні та судові органи;

- з огляду на принципи розумності та справедливості, заявлений потерпілим позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 150 000 грн є занадто великим, тому ця вимога підлягає частковому задоволенню;

- ураховуючи характер та обсяг фізичних, душевних і психічних страждань позивача, завданих внаслідок злочину, характер немайнових втрат - порушення нормальних життєвих зв`язків, тривалість немайнових втрат, принцип диспозитивності відповідно до статей 13, 23, 1167 ЦК, ст. 128 КПК, заявлені вимоги, а також те, що відшкодування моральної шкоди не може бути способом збагачення або проявом помсти з боку потерпілої особи, тому розумним і справедливим розміром моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому ОСОБА_8 , є 100 000 грн.

ОСОБА_6 , не погоджуючись із вказаним вироком суду в частині стягнення з нього на користь потерпілого ОСОБА_8 моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити вирок у частині вирішення цивільного позову, розмір стягнутої моральної шкоди зменшити зі 100 000 до 10 000 грн.

На підтвердження своїх апеляційних вимог обвинувачений зазначав обґрунтування, які за змістом у цілому є аналогічними з доводами касаційної скарги сторони захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За вимогами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких її визнано необґрунтованою.

У ході касаційного розгляду колегією суддів установлено, що, перевіривши вирок місцевого суду в апеляційному порядку, у тому числі в частині вирішення цивільного позову, суд апеляційної інстанції дотримався згаданих вище норм кримінального процесуального та цивільного законодавства.

Перевіривши доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та зазначив, зокрема, що:

- згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення (заява № 60750/00, ECHR, 2004, п. 62);

- моральна шкода полягає в тому числі в приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні інших цивільних прав;

- у ході визначення розміру моральної шкоди необхідно враховувати характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення.

При цьому суд апеляційної інстанції взяв до увги обґрунтованість доводів потерпілого ОСОБА_8 про:

- фізичний біль та страждання, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням його здоров`я;

- моральні переживання за своє здоров`я і життя під час вчинення кримінального правопорушення щодо нього;

- душевні страждання через спричинені тілесні ушкодження, що потребувало тривалого лікування;

- порушення нормальних життєвих зв`язків і необхідність відшукувати додаткові зусилля для лікування;

- необхідність відвідувати правоохоронні та судові органи, що є безумовним свідченням тривалості моральних страждань.

З огляду на вказане в оскаржуваній ухвалі, суд апеляційної інстанції виснував про те, що характер та обсяг страждань потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках є беззаперечними, а вказані вище обставини дійсно призвели до погіршення емоційного стану та морального здоров`я потерпілого; виходячи із принципів розумності, співрозмірності та справедливості, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог і стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_8 в розмірі 100 000 грн, а також про те, що доводи сторони захисту щодо ненадання потерпілим доказів та міркувань стосовно суми зазначеної моральної шкоди не заслуговують на увагу.

Водночас апеляційний суд врахував те, що обвинувачений впродовж майже чотирьох років не відшкодував потерпілому завданої матеріальної та моральної шкоди.

Не погоджуючись із доводами в апеляційній скарзі про те, що відвідування потерпілим правоохоронних органів, на думку обвинуваченого, не може бути додатково віднесено до складу завданої моральної шкоди та відшкодовується як судові (процесуальні) витрати, суд апеляційної інстанції визнав їх неспроможними, оскільки в цьому випадку місцевий суд взяв до уваги не фінансові витрати потерпілого ОСОБА_8 , пов`язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, що є саме судовими витратами, а душевні і психічні страждання потерпілого, пов`язані з необхідністю відвідування ним саме зазначених установ.

Такі висновки апеляційного суду на доводи обвинуваченого є належним чином вмотивованими, а тому з урахуванням зазначеного колегія суддів вважає необґрунтованими аналогічні посилання сторони захисту в касаційній скарзі в цій частині.

Отже, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо відшкодування на користь потерпілого моральної шкоди в розмірі 100 000 грн обґрунтованими з огляду на таке.

Розмір відшкодування моральної шкоди тісно пов`язаний з обставинами справи, оскільки різні протиправні дії призводять до неоднакових наслідків емоційно -психологічного характеру для різних потерпілих залежно від їхніх фізичних та психологічних особливостей тощо. Обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан потерпілого, серед іншого, можуть бути: відчуття фізичного болю, душевні страждання у зв`язку зі спричиненням тілесних ушкоджень, неможливість продовжувати активне суспільне життя, втрата певних навичок та здібностей, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, втрата роботи, погіршення відносин з оточенням тощо.

За правилами ст. 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

При цьому, згідно з вироком, встановлений судом факт наявності в ОСОБА_8 фізичного болю і страждань, моральних переживань за своє здоров`я та життя під час вчинення ОСОБА_6 протиправних дій, підтверджувався наданими в судовому засіданні показаннями потерпілого, який, обґрунтовуючи моральну шкоду, послідовно зазначив обставини, під час яких ОСОБА_6 без будь-яких сварок і попереджень неодноразово заподіяв йому удари кулаком і ногою в ділянку правої сторони обличчя.

Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, встановлюючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, зазначили, що ОСОБА_6 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_8 у ході конфлікту з ним на ґрунті раніше виниклих неприязних стосунків.

Водночас, посилаючись у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не врахували причини завдання тілесних ушкоджень потерпілому, чому передував обопільний конфлікт між потерпілим і ОСОБА_6 , як критерію визначення моральної шкоди, захисник не навела належних обґрунтувань про те, яким чином зазначене істотно знижує ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення та наслідків, у тому числі заподіяної моральної шкоди.

Крім того, посилання захисника на те, що, не зважаючи на бажання ОСОБА_6 примиритися з потерпілим, між ними були відсутні порозуміння щодо способу і розміру відшкодування завданої шкоди через тривалу невизначеність потерпілого стосовно розміру вимог та відсутні докази на підтвердження заявленої суми, колегія суддів не враховує як такі, що спростовують законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, адже, постановляючи вирок, суд першої інстанції врахував позицію потерпілого, який зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, оскільки обвинувачений на час судового розгляду заподіяну шкоду не відшкодував.

На думку Суду, наведена позиція сторони захисту в цілому не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності в потерпілого зазначених вище душевних страждань внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, які вимагали тривалого часу для лікування, спричинених протиправними діями ОСОБА_6 , з урахуванням судами першої та апеляційної інстанцій наявних у матеріалах провадження заяви про зміну позовних вимог щодо розміру моральної шкоди та доказів, наданих потерпілим на підтвердження характеру і тривалості немайнових втрат.

Посилання в касаційній скарзі на безпідставність відхилення апеляційним судом доводів у частині того, що обвинувачений впродовж майже чотирьох років не відшкодував потерпілому завданої матеріальної і моральної шкоди та не мав наміру будь-яким чином впливати на характер і обсяг заподіяної шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в касаційній скарзі захисник не наводить належних обґрунтувань того, яким чином, навіть з урахуванням аргументів потерпілого під час судового розгляду щодо невизначення розміру відшкодування саме матеріальної шкоди на час звернення ОСОБА_6 до родичів ОСОБА_8 , зазначене могло виплинути або вплинуло на можливість відшкодування обвинуваченим заподіяної моральної шкоди потерпілому як під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду.

Колегія суддів не вважає обґрунтованими доводи сторони захисту про те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки збільшенню розміру заявлених потерпілим позовних вимог, оскільки такі спростовуються мотивами в цій частині, наведеними у вироку місцевого суду та в ухвалі апеляційного суду.

Так, суд першої інстанції, перевіривши вимоги потерпілого в цій частині цивільного позову, урахував обґрунтування заяви ОСОБА_8 про збільшення ним позовних вимог, однак, не погодившись із розміромвідшкодування моральної шкоди, визначеним в сумі 150 000 грн, визнав його надмірно великим, із чим погодився і суд апеляційної інстанції.

За таких обставин Верховний Суд не вбачає підстав для зміни вироку суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції в частині задоволення цивільного позову і визначення потерпілому відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн, про що захисник просить у касаційній скарзі.

З урахуванням зазначеного вище і наведених висновків суду першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях, інші доводи касаційної скарги, на думку Суду, у цілому не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій у частині вирішення цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, з огляду на об`єктивно з`ясовані обставини в провадженні, які підтверджено доказами, перевіреними як під час судового розгляду кримінального провадження, так і в ході апеляційного розгляду, з дотриманням положень КПК, ЦПК, норм матеріального права.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що постановлені вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції відповідають приписам статей 370, 419 КПК.

Оскільки норми матеріального закону застосовано правильно, а тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили судам попередніх інстанцій ухвалити законні й обґрунтовані рішення, не встановлено, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2025 року стосовно ОСОБА_6 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3