Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №175/3546/14-к — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року

м. Київ

справа № 175/3546/14-к

провадження № 51-4159 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 року та Дніпровського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року стосовно засудженого ОСОБА_6 .

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року ОСОБА_6 засуджено до покарання:

- за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) - у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах й організаціях будь-якої форми власності, на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах й організаціях будь-якої форми власності, на строк 3 роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2016 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про перегляд вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 18 листопада 2024 року ухвалу місцевого суду залишив без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 року та Дніпровського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року стосовно ОСОБА_6 , призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд першої інстанції, надаючи оцінку доводам заяви засудженого та його захисника, вийшов за межі перевірки відповідності заяви вимогам ст. 462 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки:

- відмовляючи у відкритті провадження, фактично прийняв рішення по суті заяви, при цьому допустив суперечності, оскільки, залишаючи таку заяву без руху, зазначав про її повернення в разі неусунення недоліків;

- вирішення питання належності (чи неналежності) обставин до нововиявлених перебуває в компетенції суду, який ухвалив вирок, а не судді, який перевіряє заяву на відповідність вимогам закону,

а суд апеляційної інстанції, порушуючи положення ст. 419 КПК:

- не перевірив доводів апеляційної скарги сторони захисту щодо порушення суддею місцевого суду приписів ст. 464 КПК при вирішенні питання про відкриття провадження;

- залишив поза увагою, що на стадії відкриття кримінального провадження за нововиявленими обставинами суддя перевіряє заяву на відповідність її вимогам у частині дотримання заявником установленої форми та змісту заяви, проте не може давати оцінку обґрунтованості викладених у ній доводів, оскільки така оцінка надається за наслідками судового розгляду та прийняття судом відповідного рішення по суті заявлених вимог.

Як зазначає прокурор, аналогічна позиція висловлена, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі № 754/11100/22, на яку посилався прокурор у ході апеляційного розгляду, обґрунтовуючи необхідність скасування ухвали місцевого суду про відмову у відкритті провадження.

Крім того, стверджуючи про порушення права на захист, сторона обвинувачення вказує, що ОСОБА_6 був засуджений за ч. 4 ст. 190 КК, тобто за особливо тяжкий злочин (станом на час його вчинення та розгляду справи по суті), однак суд апеляційної інстанції провів розгляд за відсутності захисника, участь якого є обов`язковою в цьому провадженні (ч. 1 ст. 52 КПК).

При цьому прокурор у цій частині звертає увагу на те, що хоча засуджений і повідомив про запізнення захисника, проте суд апеляційної інстанції розпочав судовий розгляд, і навіть коли захисник увійшов до зали судового засідання наприкінці судових дебатів, суд видалився до нарадчої кімнати, не поновивши судового розгляду з метою надання йому можливості висловити свою позицію щодо апеляційної скарги.

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , а також засуджений ОСОБА_6 і його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, з-поміж іншого, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Під час вирішення питання про наявність зазначеної підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 КПК.

У касаційній скарзі прокурор посилається, зокрема, на те, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена за відсутності захисника, участь якого в цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, оскільки ОСОБА_6 був засуджений за вчинення особливо тяжкого злочину.

Перевіривши доводи касаційної скарги прокурора в цій частині, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.

За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому вона, безумовно, повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.

Статтею 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення обвинуваченому права на захист.

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 7 КПК регламентовано загальні засади кримінального провадження, у тому числі принцип забезпечення права на захист. Разом з тим розширене трактування поняття «право на захист» закріплено в ст. 20 КПК.

Так, згідно зі ст. 20 КПК підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника (ч. 4 цієї статті).

За приписами ст. 42 КПК обвинувачений, окрім іншого, має право на участь захисника в проведенні допиту та інших процесуальних діях.

Згідно із ч. 2 ст. 43 КПК засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.

Відповідно до ч. 3 цієї статті виправданий, засуджений має права обвинуваченого, передбачені статтями 42 і 533-1 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту.

Частиною 1 ст. 52 КПК регламентовано, що участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК).

Відповідно до п. 24 вказаної норми процесуального закону судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами.

Тобто участь захисника в судовому провадженні щодо обвинувачення особи у вчиненні особливо тяжкого злочину має бути забезпечено як під час розгляду кримінального провадження, так і при перегляді судових рішень за результатами судового розгляду, зокрема за нововиявленими або виключними обставинами.

Як убачається з матеріалів провадження, вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року ОСОБА_6 , серед іншого, також було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК.

Санкцією ч. 4 ст. 190 КК (у редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення) було передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим вказане кримінальне правопорушення відповідно до положень ч. 5 ст. 12 КК є особливо тяжким злочином.

Отже, згідно з вимогами наведеної вище норми процесуального закону участь захисника в цьому провадженні є обов`язковою.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 49 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов`язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

Крім того, положеннями ч. 2 ст. 46 КПК передбачено, що неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов`язковою.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 про перегляд вироку Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2016 року за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, засуджений ОСОБА_6 і його захисник ОСОБА_7 подали спільну апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року вказану вище ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Однак, перевіряючи ухвалу місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції розглянув провадження за відсутності захисника ОСОБА_7 .

Зокрема, як видно зі змісту технічного звукозапису судового засідання від 18 листопада 2024 року, засуджений ОСОБА_6 повідомив про запізнення захисника, натомість суд апеляційної інстанції, зазначивши про неможливість очікувати захисника, заслухавши думку засудженого ОСОБА_6 , який не заперечував проти розгляду апеляційної скарги без захисника ОСОБА_7 , ухвалив продовжити апеляційний розгляд за відсутності останнього.

Отже, дійшовши висновку про можливість продовжити розгляд провадження за відсутності захисника, участь якого в цьому провадженні є обов`язковою, суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 46, 52 КПК, чим порушив право засудженого на захист.

Згадане узгоджується з позицією колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, наведеною в постанові від 31 жовтня 2019 року (справа № 1-34/03, провадження № 51-2298 км 19).

Приписами п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК визначено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов`язковою.

З урахуванням наведеного колегія суддів не бачить підстав для надання оцінки доводам касаційної скарги в іншій частині, оскільки її може бути надано після усунення зазначених істотних порушень КПК, у зв`язку із чим касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК).

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи всі процесуальні можливості та керуючись вимогами процесуального закону щодо забезпечення прав засудженого ОСОБА_6 , ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 листопада 2024 року стосовно засудженого ОСОБА_6 скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3