Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №757/45149/23-к — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року

м. Київ

справа № 757/45149/23-к

провадження № 51-2973 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

власників майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представника власників майна ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2024 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києвавід 05 листопада 2024 року:

- задоволено скаргу адвоката ОСОБА_11 та ОСОБА_8 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві (далі - ТУ ДБР у м. Києві), яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12021100440001539 від 19травня 2021 року;

- зобов`язано уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Києвіу кримінальному провадженні № 12021100440001539 від 19травня 2021 року повернути власникам - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 майно (перелік якого детально наведений в ухвалі слідчого судді), вилучене під час обшуків 01червня 2021 року та 03 жовтня 2023 року за адресою: вул. Гродненська, 11-В. м. Київ.

Не погоджуючись із таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_10 оскаржив його в апеляційному порядку.

Суддя-доповідач Київського апеляційного суду ухвалою від 24 квітня 2025 року на підставі ч. 4 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_10 , мотивуючи своє рішення тим, що апеляційну скаргу було подано на рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції, порушуючи статті 370, 419 КПК, лише формально зазначив про незгоду сторони обвинувачення з ухвалою слідчого судді, однак не навів частково або повно доводів його апеляційної скарги, при цьому не надав їм належної оцінки, зокрема про те, що слідчий суддя:

- постановив рішення без виклику слідчого або прокурора в цьому кримінальному провадженні, що призвело до того, що слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, оскільки на той час досудове розслідування вже було завершене;

- зобов`язав орган досудового розслідування повернути ті речі й предмети, що не вилучалися під час обшуку, що призвело до неможливості виконання ухвали слідчого судді.

Зокрема, прокурор звертає увагу на те, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2024 року у справі № 755/14322/24 про призначення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_12 до розгляду впідготовчому судовому засіданні, у зв`язку із чим, на думку сторони обвинувачення:

- навіть за допомогою даних, які знаходяться у відкритому доступі, можливо встановити, що досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні завершене, а тому повноваження слідчого судді на розгляд скарги на дії або бездіяльність органу досудового розслідування припиняються;

- суду апеляційної інстанції необхідно було звернути увагу на те, чи стосуються приписи ст. 309 КПК ухвали слідчого судді, що постановлена після завершення досудового розслідування, тобто з грубим порушенням.

На зазначену касаційну скаргу власники майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали заперечення, в яких, посилаючись на необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, просять касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- прокурори ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10 і просилиїї задовольнити;

- власники майна ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і їх представник - адвокат ОСОБА_9 заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора, просили оскаржуване судове рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, щокасаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Щодо меж перегляду судом касаційної інстанції

Положеннями ч. 2 ст. 424 КПК передбачено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що, з огляду на наведені вище положення кримінального процесуального закону, предметом касаційного перегляду в цьому провадженні може бути лише ухвала Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року про відмову у відкритті провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК.

Щодо доводів касаційної скарги про неможливість виконання ухвали слідчого судді

Як видно з матеріалів провадження, сторона обвинувачення, звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, не вказувала про неможливість її виконання.

Крім того, зі змісту оскаржуваної ухвали убачається, що суд апеляційної інстанції вирішував питання щодо наявності підстав для відкриття апеляційного провадження, а не здійснював розгляд апеляційної скарги по суті.

З огляду на зазначене такі доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а тому касаційна скарга із цих підстав задоволенню не підлягає.

Щодо доводів касаційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону

У касаційній скарзі прокурор, серед іншого, посилається на те, що суд апеляційної інстанції, порушуючи статті 370, 419 КПК, не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо постановлення ухвали слідчим суддею поза межами своїх повноважень.

Перевіривши доводи касаційної скарги прокурора в цій частині, колегія суддів уважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 1 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК при вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Водночас ухвала суду апеляційної інстанції - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому повинна відповідати вимогам ст. 370 КПК.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції, серед іншого, має міститимотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Однак, на переконання колегії суддів, суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону не дотримався.

Як видно з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2024 року задоволено скаргу адвоката ОСОБА_11 та ОСОБА_8 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Києві та зобов`язано уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Києвіу кримінальному провадженні № 12021100440001539 від 19 травня 2021 року повернути власникам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 майно (перелік якого детально наведений в ухвалі слідчого судді).

Не погоджуючись із таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_10 оскаржив його в апеляційному порядку.

Зі змісту апеляційної скарги прокурора вбачається, що останній, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, вказував, що слідчим суддею під час розгляду скарги на дії слідчого (05 листопада 2024 року) не викликано в належний спосіб слідчого або прокурора, що зумовило залишення поза увагою того, що на момент постановлення ухвали досудове розслідування було завершено, а 22 серпня 2024 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_12 був направлений до Дніпровського районного суду м. Києва для розгляду по суті.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 рокувідмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2024 року.

Мотивуючи своє рішення, суддя-доповідач суду апеляційної інстанції зазначив, що, оскільки слідчим суддею за результатами розгляду скарги, поданої в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 303 КПК, постановлено рішення, передбачене п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК, ухвала слідчого судді про задоволення скарги та зобов`язання вчинити дії,спрямовані на повернення тимчасово вилученого майна, в аспекті положеньст. 309 КПК не підлягає окремому апеляційному оскарженню.

Однак, на переконання колегії суддів, суддя суду апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження, порушуючи положення, передбачені п. 2 ч. 1ст. 419 КПК, не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення щодо постановлення слідчим суддею ухвали поза межами своїх повноважень, які, ураховуючи загальні засади кримінального провадженнята практику Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 і 243/6674/17, постанова об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 646/3986/19), мають значення для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для відкриття апеляційного провадження,та, з огляду на зазначене, свого рішення належним чином не мотивував.

Колегія суддів уважає, що наведене вище порушення перешкодило суду апеляційної інстанції ухвалити законне й обґрунтоване рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (ч. 1 ст. 412 КПК), а тому ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною, обґрунтованою та вмотивованою, у зв`язку із чим відповідно до положень, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК, така ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню зпризначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції (п. 2 ч. 1 ст.436 КПК).

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що вимоги касаційної скарги прокурора (ураховуючи предмет касаційного розгляду)підлягають частковому задоволенню, аоскаржувана ухвала судді суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого цей суд має врахувати наведене вище та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 квітня 2025 рокупро відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05 листопада 2024 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3