Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №927/184/24 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 927/184/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,

секретар судового засідання Зайченко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 (колегія суддів у складі: Тарасенко К. В. - головуючий, Тищенко А. І., Коробенко Г. П.) та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 (колегія суддів у складі: Тарасенко К. В. - головуючий, Тищенко А. І., Коробенко Г. П.)

за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації

до 1. Ріпкинської селищної ради Чернігівської області

2. Фермерського господарства "Полісся Агрогруп"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участю:

прокуратури: Ковальчук О. І. (посвідчення)

відповідача-2: Бовкун В. І. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації (далі - ОДА) до суду з позовом до Ріпкинської селищної ради Чернігівської області (далі - відповідач - 1), Фермерського господарства "Полісся Агрогруп" (далі - відповідач - 2), у якому просив усунути перешкоди власнику - державі в особі ОДА у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, площею 19,5512 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0212 (далі - земельна ділянка), шляхом:

- зобов`язання відповідача - 1 повернути земельну ділянку державі в особі ОДА (далі - вимога - 1);

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрації права власності за відповідачем - 1 на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2059599074244 (далі - вимога - 2);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 25.03.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та відповідачем - 2 (далі - вимога - 3);

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за відповідачем - 2 права оренди земельної ділянки (далі - вимога - 4);

- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки (далі - вимога - 5).

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами порушено вимоги законодавства, яке виразилося у здійсненні безпідставної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем - 1 та безпідставної передачі в оренду земельної ділянки на підставі спірного договору, що є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів ОДА, які підлягають захисту в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2024 (суддя Шморгун В. В.), позов задоволено повністю.

2.2 Рішення суду мотивовано тим, що земельна ділянка неправомірно передана у комунальну власність відповідача - 1, оскільки на ній розташована пам`ятка археології, що свідчить про її належність до категорії земель історико - культурного призначення, тому відповідач - 1 не вправі був реєструвати відповідне право на цю ділянку та земельна ділянка не могла передаватися в оренду.

2.3 Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 вказане рішення суду скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.4 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що прокурор не довів порушення вимог законодавства при передачі земельної ділянки у комунальну власність; господарська діяльність відповідача - 2 на земельній ділянці не перешкоджає доступу до пам`ятки архітектури, а в матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем - 2 вимог законодавства чи порушення обмежень, встановлених Законом України "Про охорону культурної спадщини"; прокурор не визначив Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, як відповідача у справі; прокурор не оспорює наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.03.2021 № 93 - ОТГ, як підставу виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про неефективність обраного прокурором способу захисту.

2.5 Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026, заяву відповідача - 2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з Чернігівської обласної прокуратури на користь відповідача - 2 40 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та 50 000,00 грн витрат на проведення експертизи.

2.6 Додаткова постанова суду мотивована тим, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи є надмірними, оскільки у повній мірі не відповідають вимогам щодо співмірності та розумності, тому підлягають зменшенню. Витрати понесенні відповідачем - 2 на проведення експертизи є підтвердженими, тому підлягають стягненню з прокуратури.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані постанови апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувані постанови апеляційного суду прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах:

- Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21, від 21.09.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21, де судом зазначено, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони". Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення;

- Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 04.03.2026 у справі № 922/264/24 та у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 751/1776/17 - відносно застосування положень статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та статті 54 Земельного кодексу України щодо визначення правового режиму земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно з Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності;

- Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 та у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 926/5615/23 щодо застосування норми статті 1481 та пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до яких до місцевої ради в порядку сингулярного правонаступництва та в силу прямої вказівки закону переходять всі права та обов`язки орендодавця за укладеним раніше з органом державної влади договором оренди;

- Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 809/1466/15, від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 щодо вирішення питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, згідно з якими суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

3.3 Відповідач - 2 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив відмовити у її задоволенні.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 18.08.1988 складено облікову картку пам`ятника історії та культури СРСР поселення "Мутичів-1", Х перша пол. ХІІІ ст. н. е., розташованого у Чернігівській області, Ріпкинський район, Даницька сільська рада, с. Мутичів, 2,5 км на північний схід від села.

4.2 18.08.1988 складено паспорт на пам`ятник історії та культури СРСР поселення "Мутичів-1", Х перша пол. ХІІІ ст. н. е., розташованого у Чернігівській області, Ріпкинський район, Даницька сільська рада, с. Мутичів, 2,5 км на північний схід від села.

4.3 20.12.1988 представником колгоспу ім. Калініна оформлено та видано охоронне зобов`язання щодо дотримання певних умов охорони поселення "Мутичів-1".

4.4 26.06.1989 Виконавчим комітетом Чернігівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення № 130 "Про взяття під державну охорону нововиявлених пам`ятників археології, архітектури, історії та культури», відповідно до якого взято під державну охорону пам`ятники історії та культури, археології, архітектури, зокрема, поселення "Мутичів-1", Х-ХІІІ ст. н. е., розташоване в Ріпкинському районі, Даницька сільська рада, за 2,5 км на пн-сх від села.

4.5 У 2019 році сертифікованими спеціалістами Київської обласної філії Центру ДЗК розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації сільськогосподарського призначення державної власності на території Задеріївської сільської ради Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, у якій вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об`єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643 відповідно до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, а саме щодо земельної ділянки № 3 Ріпкинської селищної ради, площею 19,5512 га охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

4.6 Додатками до вказаної технічної документації, зокрема, є:

- технічне завдання на здійснення заходу з інвентаризації земель державної власності з додатком. У додатку № 1 до технічного завдання міститься перелік земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка № 3 площею 19,5512 га, розташована на території Ріпкинської селищної ради;

- акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон від 08.10.2019, у якому вказано про наявність охоронної зони навколо об`єкта культурної спадщини щодо земельної ділянки № 3 (Ріпкинська селищна рада) 19,5512 га;

- викопіювання з плану землекористування Ріпкинської селищної ради про місце розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (Ділянка № 3 площею 19,5512 га);

- кадастровий план земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, згідно з яким земельній ділянці площею 19,5512 га, розташованій на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, присвоєно кадастровий номер 7424455100:05:001:0212;

- перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 08.10.2019, до якого внесена земельна ділянка № 3 (Ріпкинська селищна рада) площею 19,5512 га 01.02 охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини.

4.7 Відділом у Ріпкинському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області складено висновок від 09.10.2019 № 8-25-0.211-1425/118-19 про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Задеріївської сільської ради Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області.

4.8 12.11.2019 Держгеокадастр надав висновок державної експертизи землевпорядної документації № 4598-19, відповідно до якого зазначена технічна документація підлягала доопрацюванню. Відповідно до відмітки начальника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області зазначені у висновку зауваження були доопрацьовані 21.11.2019.

4.9 У довідці Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації до технічної документації від 25.11.2019 № 295-П, адресованій Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області, зазначено, що на земельній ділянці, яка знаходиться на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, - ділянка № 3 площею 19,5512 га - розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення "Мутичів-1".

4.10 25.11.2019 проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки та присвоєно їй кадастровий номер 7424455100:05:001:0212, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.09.2023. Згідно з витягом з ДЗК спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення має вид обмеження у використанні зона охорони пам`ятки культурної спадщини 19,5512 га.

4.11 26.11.2019 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області видано наказ № 25-9674/14-19-СГ, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про яких відсутні у Державному земельному кадастрі, на території Задреріївської сільської ради Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області загальною площею 259,8942 га.

4.12 25.03.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (орендодавець) та Фермерським господарством "Полісся Агрогруп" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого, орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 19,5512 га з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, яка розташована за межами населеного пункту на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, строком на 7 років.

4.13 У пункті 2.6.1 договору сторони погодили, що земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології місцевого значення поселення "Мутичів-1", Х-ХІІІ ст. н. е.) (№ 2588-Чр, взяте на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 26.06.1989 № 130).

4.14 Пунктом 2.6.2 договору визначено, що використання земельної ділянки, на якій встановлена охоронна зона здійснюється з дотриманням вимог, визначених проектом землеустрою: укладання користувачем охоронного договору на пам`ятку археології поселення "Мутичів-1" (площа 19,5512 га) впродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку; Здійснення оранки на глибину не більше 0,2 м; Обов`язкового погодження з Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації проекту землеустрою, в разі зміни цільового призначення земельної ділянки чи зміни користувача; Безперешкодного допуску представників органів охорони чи уповноважених ним осіб для здійснення контролю за виконанням умов погодження.

4.15 Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2024 державним реєстратором Ріпкинської селищної ради 14.04.2021 за відповідачем - 2 зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки.

4.16 Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 31.03.2021 № 93-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" згідно з актом приймання - передачі Ріпкинській селищній раді передано у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 40,4516 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Ріпкинської територіальної громади Ріпкинського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.

4.17 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області наказом від 31.03.2021 № 93-ОТГ передало із державної власності, а Ріпкинська селищна рада прийняла у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку площею 19,5512 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0212, з обмеженням охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини (19,5512 га).

4.18 Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.02.2024 державним реєстратором Ріпкинської селищної ради 05.01.2022 за Ріпкинською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 19,5512 га, кадастровий номер 7424455100:05:001:0212 (індексний номер рішення 62802494).

4.19 Відповідно до постанови Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 № 807 у Чернігівській області утворено Чернігівський район (з адміністративним центром у місті Чернігів) у складі територій, у тому числі, Ріпкинської селищної територіальної громади, затверджених Кабінетом Міністрів України.

4.20 Також встановлено, що прокурор звертався до Чернігівської обласної державної адміністрації з листом від 05.10.2023 № 55-75-10147вих-23, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки з державної у комунальну власність, а також просив повідомити про вжиті заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення цієї земельної ділянки у власність держави.

4.21 ОДА у листі від 19.10.2023 № 01-01-32/18211-вих, адресованому Чернігівській окружній прокуратурі, зазначила про те, що ОДА не вживала та не планує вживати заходи, зазначені у листі від 05.10.2023, з огляду на відсутність на те законодавчих підстав.

4.22 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо вимог - 2, 4, 5

4.23 За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.24 У підпунктах 11.82-11.85 постанови від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 та підпунктах 8.43-8.46 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

4.25 Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

4.26 Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

4.27 Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23) та від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 (підпункт 8.47)).

4.28 Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, пункті 23 постанови від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 та підпункті 8.49 постанови від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

4.29 Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (підпункт 8.46), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (підпункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

4.30 Прокурором заявлено позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за відповідачем - 1 на земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2059599074244; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 25.03.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та відповідачем - 2; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію за відповідачем - 2 права оренди земельної ділянки; скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки.

4.31 Однак, за змістом статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Реєстру.

4.32 До інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності. Самостійного значення для виникнення права власності факт державної реєстрації не має.

4.33 Системний аналіз положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, а державна реєстрація визначає лише момент, з якого право власності може виникнути за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

4.34 За змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

4.35 Отже, судове рішення про задоволення позову власника про повернення земельної ділянки від відповідача - 1 державі в особі ОДА, яке набрало законної сили, є підставою для державної реєстрації відомостей про припинення права комунальної власності.

4.36 З огляду на наведене заявлені прокурором у цій справі вимоги 2, 4, 5 задоволенню не підлягають, оскільки у цій частині ним обрано неналежний спосіб захисту порушеного права власника земельної ділянки.

4.37 Таким чином у задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити, проте з інших мотивів ніж виходив суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову.

4.38 Відтак наявні підстави для зміни оскаржуваної постанови апеляційного суду щодо суті спору у наведеній частині позовних вимог в її мотивувальній частині з викладенням її в редакції цієї постанови.

Щодо вимоги - 3

4.39 Заявляючи позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 25.03.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та відповідачем - 2, прокурор вказував на те, що спірний договір вчинений на порушення вимог законодавства, яке полягає в тому, що орган державної влади в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області не вправі був передавати в оренду земельну ділянку відповідачу - 2 на підставі спірного договору, оскільки було відсутнє погодження уповноваженим органом перед укладенням цього договору, що є підставою для визнання його недійсним.

4.40 Апеляційний суд встановив, що у пункті 2.6.2 договору оренди сторони зазначили, що використання земельної ділянки, на якій встановлена охоронна зона здійснюється з дотриманням вимог, визначених проектом землеустрою: укладання користувачем охоронного договору на пам`ятку археології поселення «Мутичів-1» (площа 19,5512 га) впродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку; здійснення оранки на глибину не більше 0,2 м; обов`язкового погодження з Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської облдержадміністрації проекту землеустрою, в разі зміни цільового призначення земельної ділянки чи зміни користувача; безперешкодного допуску представників органів охорони чи уповноважених ним осіб для здійснення контролю за виконанням умов погодження.

4.41 При цьому апеляційним судом встановлено, що відповідно до пункту 7 висновку експертів від 13.10.2025 № 4021/4022/25-41 за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, господарська діяльність відповідача - 2 на земельній ділянці з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212, пов`язана із вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код за КВЕД-2010 01.11), не створює перешкод для доступу до пам`ятки "Мутачів-1".

4.42 Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА у довідці до технічної документації від 25.11.2019 № 295-П, адресованій ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, Департамент погодив ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області технічну документацію, зокрема щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212 та зазначив, що на земельній ділянці, яка знаходиться на території Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області, - ділянка № 3 площею 19,5512 га - розташована пам`ятка археології місцевого значення поселення "Мутичів-1".

4.43 У вказаній довідці також було зазначено про можливість надання в оренду або постійне користування земельних ділянок за умови укладення охоронного договору на цю частину пам`яток (стаття 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини") і проведення охоронних археологічних досліджень у випадку планування будівництва (стаття 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

4.44 Відтак, маючи відповідне погодження, Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області проведено земельні торги (аукціон) з продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7424455100:05:001:0212 площею 19,5512 га переможцем яких визначений відповідач - 2.

4.45 Відносини у сфері найму (оренди) земельної ділянки регулюються ЦК України, ЗК України, Законом України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

4.46 Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Закон може передбачати особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

4.47 За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (частина перша статті 792 ЦК України).

4.48 Згідно із частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

4.49 Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону № 161-XIV).

4.50 Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

4.51 У пунктах 231, 232, 233 постанови від 04.03.2026 у справі № 922/264/24 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що держава як орендодавець погодила передачу земельної ділянки в суборенду, тобто погодила наявність суборенди, а тому суборендар є учасником спірних правовідносин. Оскільки право суборенди зареєстроване в Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", держава визнає таке право суборенди та надає йому статус охорони. Крім того, враховуючи те, що Харківська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації в позові визначила суборендаря як відповідача, держава сама фактично визначила його статус як учасника спірних правовідносин.

4.52 Відповідно до положень частини першої статті 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або повноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

4.53 Отже, оскільки із встановлених ним обставин справи вбачається, що наявність відповідного погодження на укладення договору оренди, його державна реєстрація в установленому законом порядку, свідчили про те, що цей договір укладений з дотриманням вимог законодавства, а господарська діяльність відповідача - 2 на спірній земельній ділянці не перешкоджає доступу до пам`ятки архітектури та в матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем - 2 вимог законодавства чи порушення обмежень, встановлених Законом України "Про охорону культурної спадщини", виходячи із доводів, викладених у касаційній скарзі у цій частині, правові підстави для задоволення вимоги - 3 відсутні.

Щодо вимоги - 1

4.54 Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

4.55 За змістом частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

4.56 Велика Палата Верховного Суду неодноразово висновувала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку [див. mutatis mutandis постанови від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)].

4.57 Залежно від обставин справи вимогу про повернення земельної ділянки суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного власника земельної ділянки (див. пункт 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

4.58 За змістом статті 391 Цивільного кодексу України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані із позбавленням володіння. Зайняття земельних ділянок, зокрема, фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки (див. пункт 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц з урахуванням його уточнення, наведеного у пункті 71 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

4.59 Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17.

4.60 З огляду на викладене, колегія суддів висновує, що володіючий власник земельної ділянки, який прагне усунути перешкоди у здійсненні правомочності самостійно користуватись та розпоряджатись своєю ділянкою, може ефективно захистити своє порушене право, звернувшись до суду з негаторним позовом.

4.61 Залежно від характеру стверджуваного порушення власник землі може пред`явити вимоги, спрямовані на усунення відповідних перешкод, зокрема, про повернення земельної ділянки.

4.62 Відповідно до частин першої та другої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

4.63 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/264/24 зазначила, що ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

4.64 У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала, що як у разі включення певного об`єкта до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, так і у випадку його включення до переліку пам`яток місцевого, загальнодержавного значення тощо особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що нерухоме майно, яке вона має намір набути у приватну власність, є нерухомим об`єктом культурної спадщини.

4.65 Встановивши, що спірна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення державної власності на якій знаходиться пам`ятка археології, суд першої інстанції задовольняючи вимогу - 1 дійшов правильного висновку про її повернення на користь ОДА, але помилився зі своїми мотивами.

4.66 Беручи до уваги те, що мета позову спрямована прокурором на усунення перешкод ОДА, яка не втратила володіння земельною ділянкою, у користуванні та розпорядженні останньою шляхом її повернення від відповідача-1, тому вимогу - 1 слід було розглядати суду, як вимогу про повернення цієї земельної ділянки ОДА за правилами негаторного позову.

4.67 Відтак, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у цій частині, оскільки його висновки не узгоджуються з наведеними правовими позиціями Верховного Суду та зміни рішення суду першої інстанції у наведеній частині позовної вимоги в її мотивувальній частині щодо протиправного вибуття земельної ділянки із державної власності з викладенням її в редакції цієї постанови.

Щодо касаційної скарги на додаткову постанову з приводу правничої допомоги

4.68 Пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

4.69 При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

4.70 Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

4.71 Судом враховано, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах ?Двойних проти України? (пункт 80) від 12.10.2006, ?Гімайдуліна і інші проти України? (пункти 34-36) від 10.12.2009, ?East/West Alliance Limited? проти України? (пункт 268) від 23.01.2014, ?Баришевський проти України? (пункт 95) від 26.02.2015 та інші.

4.72 У рішенні ?Лавентс проти Латвії? (пункт 154) від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

4.73 У касаційній скарзі заявник просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026.

4.74 Щодо вказаних доводів касаційної скарги про скасування додаткової постанови апеляційного господарського суду, якою вирішувалося питання стягнення професійної правничої допомоги та судових витрат на проведення експертизи, Суд зазначає, що за змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

4.75 За змістом частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

4.76 Верховний Суд також зауважує, що для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо законності та обґрунтованості цих судових рішень, а довести, що таке судове рішення прийнято із порушенням вимог законодавства.

4.77 Разом із тим скаржник не навів доводів, які б обґрунтовували неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні додаткової постанови, з урахуванням вимог частини другої статті 287 ГПК України.

4.78 За вказаних обставин правові підстави для скасування додаткової постанови відсутні.

4.79 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури у справі № 927/184/24 задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 в частині позовних вимог про: скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в частині зобов`язання повернути земельну ділянку скасувати, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 15.08.2024 у цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.

Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2026 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов