Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №910/7759/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/7759/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Дуб С.І.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Трохимця О. П. (адвокат),

відповідача - Кирищука В. П. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025,

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025

(суддя Мудрий С. М.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026

(головуючий - Шапран В. В., судді: Андрієнко В. В., Буравльов С. І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-2"

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі"

про визнання протиправним та скасування рішення

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/600 від 14.05.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/7759/25 у зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 14.05.2026 про відставку судді ОСОБА_1 .

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2026 для розгляду справи № 910/7759/25 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуюча - Кондратова І. Д., судді: Вронська Г. О., Студенець В. І.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/760 від 27.05.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/7759/25 у зв`язку із відпусткою судді Студенця В. І.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2026 для розгляду справи № 910/7759/25 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуюча - Кондратова І. Д., судді: Вронська Г. О., Кролевець О. А.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліс-2" (далі - позивач, скаржник, ТОВ "Поліс-2") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (далі - відповідач, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") про визнання протиправним та скасування рішення комісії відповідача, оформленого протоколом № 221 від 21.03.2024 засідання комісії по розгляду акта про порушення № 003610 від 09.02.2024.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем вимог електротехнічного законодавства під час проведення перевірки позивача та складання акта про порушення.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

31.05.2006 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є ДТЕК, та позивачем (за текстом договору - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №40559 з о/р №40559019.

Згідно з актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток 6Б до договору) на балансі знаходиться:

- у основного споживача (ДЕЖ 901; ПдРКМ) на балансі знаходиться: ГРЩ ж/б №42 по просп. Повітрофлотський ДЕЖ-901; кл.- 0,4 кВ від ТП 1217 та ТП 1296 Пд РКМ; ТП 1217, ТП 1296;

- у субспоживача (ТОВ "Полісся-2", фітнес-клуб) на балансі знаходиться: кл 04 кВ від ГРЩ ж/б №42 до ВРУ фітнес клубу по просп. Повітрофлотський №42.

Пунктом 2 акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток 6Б до договору) межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок встановлена на наконечниках в ГРЩ ж/б №42:

1) в бік споживача між ДЕЖ - 901 та ТОВ "Поліс-2",

2) в бік ТП 1217 та ТП 1296 МІЖ Пд РКМ та ДЕЖ-901.

Згідно із пунктом 4 додатку 6Б до договору субспоживач несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію електрообладнання, що перебуває на його балансі: кл.- 0,4 кВ від ГРЩ ж/б №42 до ВРУ, фітнес-клубу та внутрішні мережі.

Уповноваженими представниками позивача зафіксовано порушення відповідачем Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), а саме порушення пунктів 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 5.5.5 Правил, що відповідає порушенню пункт 8.4.2 Правил: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів електропроводки до електромережі, що не є власністю ОСР, з порушенням схеми обліку. Підключення було виконано кабелем 2ПВС 3x6 від ГРЩ житлового будинку, яка знаходиться на території спорт (фітнес) клубу в підвальному приміщенні фітнес-клубу до струмоприймачів фітнес-клубу приховано, виявити яке при контрольному огляді можливості не було.

У результаті вказаного порушення уповноваженими представниками позивача, в присутності представника споживача/відповідача (Гавьюка М.П.), складено акт про порушення від 09.02.2024 № 003610 (далі - акт про порушення).

Згідно з пунктом 11 акта про порушення представник споживача/відповідача повідомлений про призначення засідання комісії з розгляду акта про порушення на 21.03.2024 о 10:15 за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 1а, каб. 119, про що свідчить підпис представника споживача/відповідача (Гавьюка М.П.) в акті про порушення.

В акті про порушення №003610 від 09.02.2024 зафіксовано відмову споживача (іншої особи, яка допустила на територію для перевірки) від підписання акта. Цей акт підписано п`ятьма представниками ДТЕК та запрошеною незаінтересованою особою (свідком), а саме майстром технічної дільниці житлово-експлуатаційної дільниці №901 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" ОСОБА_2.

У пункті 3 відповіді №108/383105 від 12.06.2025 Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" зазначило, що станом на 09.02.2024 ОСОБА_2 працювала майстром технічної дільниці житлово-експлуатаційної дільниці №901 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва".

У подальшому акт про порушення розглянутий на засіданні комісії, оформленому протоколом від 21.03.2024 №221 (за участю представника споживача/відповідача - Поліщука О.А. на підставі довіреності відповідача від 09.05.2022 №б/н).

За результатами розгляду комісією прийнято рішення провести нарахування за актом про порушення згідно з пунктом 8.4.12 та за формулою №8 порядку, визначеного главою 8.4 розділу VIII Правил.

Згідно із проведеним розрахунком у період нарахування з 09.02.2023 по 08.02.2024 вартість недоврахованої електроенергії склала 1 621 597,04 грн.

3. Короткий зміст судових рішень

21.10.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що акт про порушення №003610 від 09.02.2024 відповідає положенням абзаців 1, 2, 8, 11 пункту 8.2.5 ПРРЕЕ та пункту 6.5.13 ККОЕЕ, а тому, доводи скаржника щодо невідповідності акта вимогам ПРРЕЕ відхилено судом як необґрунтовані. Також суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію електрообладнання, що перебуває на його балансі: кл. 0,4 кВ від ГРЩ ж/б № 42 до ВРУ фітнес-клубу та внутрішні мережі, а тому й відповідальний за виявлене порушення. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що Товариство не позбавлене права та повинно доводити неправильність розрахунку вартості необлікової електроенергії у межах справи №910/13644/24.

06.11.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив додаткове рішення, яким заяву відповідача задовольнив повністю та стягнув з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення мотивоване тим, що враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, а також відсутність клопотань позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

27.01.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а оскаржувані судові рішення місцевого господарського суду - без змін.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 ухвалені з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення й додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає випадки, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 цього Кодексу.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при здійсненні розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії неправильно застосували пункт 8.4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) і не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми права, викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 906/585/17, від 01.11.2019 у справі № 922/2992/18.

На обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо врегулювання питання відсутності зобов`язання споживача нести відповідальність у вигляді відшкодування вартості необлікованої електричної енергії в разі виявлення порушення ПРРЕЕ під час проведення оператором системи розподілу технічної перевірки або контрольного огляду електроустановки, що знаходиться не на території (об`єкті) споживача; щодо питання застосування пункту 8.2.5 ПРРЕЕ у правовідносинах, де порушення виявлено в електроустановці (ГРЩ), яка знаходиться не на території (об`єкті) споживача, а на балансі та в зоні відповідальності основного споживача.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, не надали належної правової оцінки обставинам справи, не дослідили належним чином докази, зокрема, акт про порушення і дійшли помилкового висновку, що акт має незначні дефекти і такі недоліки акта не можуть спростувати порушення споживачем ПРРЕЕ (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), а також безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про проведення почеркознавчої експертизи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

Щодо оскарження додаткового рішення скаржник зазначає, що відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20), додаткове рішення є невід`ємною частиною основного акта, а оскільки основне рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права (за пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України), додаткове рішення про стягнення 15 000 грн витрат на правничу допомогу також є незаконним та підлягає скасуванню як похідне. Водночас скаржник вважає, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 у цій справі ухвалене без з`ясування фактичних обставин справи та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.07.2024 у справі № 369/12718/20, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, а тому задоволена судом сума, яка підлягає стягненню на витрати за правничі послуги, не відповідає принципу співмірності в цілому, у тому числі і щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт та складності справи.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У відзиві відповідач зазначив, що оскаржувані судові рішення у даній справі є законними, обґрунтованими та прийнятими з належним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а доводи позивача, на думку відповідача, є такими, що не мають відношення до реальних обставин справи та не повинні братися судом до уваги.

5. Позиція Верховного Суду

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовуються правила статті 300 ГПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

Як зазначалося раніше, касаційне провадження у справі відкрито, зокрема відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Наведене узгоджується із частиною четвертою статті 236 ГПК України, яка визначає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) відсутня постанова Верховного Суду про відступлення від такого висновку; (3) висновок Верховного Суду стосується правовідносин, які є подібними.

При цьому, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд також неодноразово зазначав, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства:

- термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші (пункт 24 постанови);

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями (пункт 25 постанови);

- подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. З огляду на значення слова "подібний" не завжди означає тотожність (пункт 28 постанови);

- у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини) (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19).

Здійснена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови).

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 906/585/17, від 01.11.2019 у справі № 922/2992/18, від 17.07.2024 у справі № 369/12718/20, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, з огляду на таке.

У справі № 906/585/17 (постанова Верховного Суду від 10.04.2018) Верховний Суд залишив без змін судові рішення про задоволення позовних вимоги про визнання протиправним та скасування рішення у зв`язку із встановленням обставин стосовно того, що відповідачем під час обрахунку необлікованої електричної енергії невірно визначено кількість днів у періоді, за який має здійснюватися перерахунок, в результаті чого невірно визначено обсяг та вартість необлікованої електричної енергії, що в свою чергу, за висновками Суду, є безумовною підставою для визнання недійсним рішення комісії ПрАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією, оформлене протоколом від 14.12.2016 № 925, про нарахування позивачу необлікованої електричної енергії.

У справі № 922/2992/18 (постанова Верховного Суду від 01.11.2019) Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, зокрема у зв`язку із встановленням обставин того, що відповідачем невірно визначено кількість днів у періоді, за який має здійснюватися обрахунок необлікованої електричної енергії.

Натомість у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доводам позивача щодо необґрунтованості розрахунку обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, перевірив розрахунок за формулою, наведеною у пункті 8.4.12 ПРРЕЕ для порушень, зазначених у підпунктах 6-8 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ, та не встановив обставин, на які посилався позивач. Тобто, судом апеляційної інстанції не було встановлено, а судом касаційної інстанції в силу положень статті 300 ГПК України не переоцінюється, обставин того, що відповідачем під час обрахунку необлікованої електричної енергії невірно визначено кількість днів у періоді, за який має здійснюватися перерахунок.

Таким чином, відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін. Наведене свідчить про неподібність справ №№ 922/2992/18, 906/585/17 зі справою, що переглядається, за змістовим критерієм.

Крім того, у справі № 369/12718/20 Верховний Суд дійшов висновку, що хоча суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу не містила жодного анонсування гонорару успіху в розмірі 14 000 грн, і саме із цих підстав зменшив визначену судом першої інстанції суму відшкодування витрат на правничу допомогу (30 000 грн) на суму неанонсованого гонорару успіху адвоката відповідачки (30 000 грн - 14 000 грн), в цілому висновок апеляційного суду щодо розміру такого відшкодування відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

У справі № 911/2737/17 Верховний Суд погодився із доводами скаржника про невідповідність заявлених ТОВ "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 та 7 020,00 грн вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, та для запобігання зловживанням ТОВ "Ніко-Тайс" правом на компенсацію правничої допомоги, дійшов висновку про зменшення цих сум на 90%. При цьому, Верховний Суд врахував, що відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суди перших інстанцій постановили ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ "Ніко-Тайс" у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн до 10 000,00 грн та часто у декілька разів перевищували розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ "Ніко-Тайс" зверталось до суду.

Разом з тим, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи складність справи, розумну необхідність витрат для даної справи у суді, зважаючи на обсяг наданих адвокатських послуг, а також відсутність клопотань позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, дійшов висновку, що співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Таким чином, з огляду на відмінність фактичних обставин справ, доказової бази і доводів сторін щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, хоч і за схожого правового регулювання, колегія суддів дійшла висновку про неподібність справ №№ 369/12718/20, 911/2737/17 зі справою, що переглядається, за змістовим критерієм.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, що, в свою чергу, є підставою для закриття касаційного провадження в цій частині відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно встановити відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а також наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо врегулювання питання відсутності зобов`язання споживача нести відповідальність у вигляді відшкодування вартості необлікованої електричної енергії в разі виявлення порушення ПРРЕЕ під час проведення оператором системи розподілу технічної перевірки або контрольного огляду електроустановки, що знаходиться не на території (об`єкті) споживача; щодо питання застосування пункту 8.2.5 ПРРЕЕ у правовідносинах, де порушення виявлено в електроустановці (ГРЩ), яка знаходиться не на території (об`єкті) споживача, а на балансі та в зоні відповідальності основного споживача.

Пунктом 1.1.1 ПРРЕЕ встановлено, що учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Відповідно до пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, не допускати безоблікового використання електричної енергії.

Пунктом 8.2.5 ПРРЕЕ передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки, оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 9 цих Правил.

Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред`явлення ними службових посвідчень.

Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- згідно із пунктом 4 додатку 6Б до договору ТОВ "Поліс-2" (субспоживач споживач) несе відповідальність за технічний стан та експлуатацію електрообладнання, що перебуває на його балансі: кл.- 0,4 кВ від ГРЩ ж/б №42 до ВРУ, фітнес-клубу та внутрішні мережі;

- акт про порушення складено на місці виявлення порушення у присутності Гавьюка М.П., як особи, яка допустила представників відповідача на об`єкт (територію) та до електроустановки позивача, чого не може зробити неуповноважена особа;

- акт про порушення підписано п`ятьма представниками відповідача та однією незаінтересованою особою (свідком);

- самовільне підключення виконано кабелем 2ПВС 3x6 від ГРЩ житлового будинку, яка знаходиться на території спорт фітнес-клубу в підвальному приміщенні фітнес-клубу до струмоприймачів фітнес-клубу приховано, виявити яке при контрольному огляді можливості не було;

- для виявлення місця підключення було використано сигналізатор прихованої проводки "Дятел" та показник напруги. При включенні навантаження (струмоприймачів) імпульси відсутні, лічильний механізм розрахункового лічильника не враховує електричну енергію, покази лічильника не змінюються - спожита електрична енергія не враховується;

- виявлене порушення відповідає підпункту 7 пункту 8.4.2 ПРРЕЕ.

Враховуючи встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно позивачу в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій встановили фактичні обставини справи, що стали підставою для відмови у задоволенні позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

Проте з огляду на визначені у статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду, а отже, відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Отже, зважаючи на викладене, а також межі розгляду справи судом касаційної інстанції та підстави для відмови у позові, колегія суддів визнає недоведеною наведену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Стосовно підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

Скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, не надали належної правової оцінки обставинам справи, не дослідили належним чином докази, зокрема, акт про порушення і дійшли помилкового висновку, що акт має незначні дефекти і такі недоліки акта не можуть спростувати порушення споживачем ПРРЕЕ (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Однак, підстави касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, у зв`язку із чим такі доводи як неналежне дослідження зібраних у справі доказів відхиляються судом касаційної інстанції.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про проведення почеркознавчої експертизи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України).

Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, позивачем під час розгляду даної справи у суді першої інстанції було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, виходив, зокрема, з такого:

- в обґрунтування клопотання зазначено про необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме: чи дійсно акт про порушення №003610 від 09.02.2024 підписаний ОСОБА_2 ;

- відповідач, заперечуючи щодо клопотання позивача, зазначає, зокрема, що ОСОБА_2 є незацікавленою особою представником житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку. А отже доведення чи спростування дійсності її підпису не мають значення для розгляду справи та жодним чином не вплине на дійсність оскаржуваного акта про порушення, а задоволення клопотання позивача про призначення експертизи призведе лише до бажаного позивачем затягування часу розгляду справи;

- відповідно до частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Враховуючи наведене, принцип пропорційності, предмет позову та обставини, які мають значення для справи, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, виходив, зокрема, з такого:

- згідно з частиною першою статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів;

- Верховний Суд неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Наведений правовий висновок є усталеним у судовій практиці Верховного Суду (постанови від 12.05.2021 у справі №922/1791/20, 14.01.2021 у справі №905/1055/19 та 25.05.2021 у справі №912/1735/19);

- водночас, в даному випадку позивачем не наведено вагомих підстав для наявності сумнівів щодо справжності підпису ОСОБА_2 в акті про порушення №003610 від 09.02.2024. При цьому, в матеріалах справи наявні інші докази, дослідження яких в сукупності дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для задоволення позову, а отже і ухвалити судове рішення по суті позовних вимог без призначення судової експертизи;

- крім цього, позивачем на виконання приписів частини першої статті 99 ГПК України не доведено неможливості самостійно надати висновок експерта з запропонованих питань, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З огляду на викладене вище, суди першої та апеляційної інстанцій надали обґрунтування та міркування, з яких виходили, відмовляючи у задоволенні клопотань позивача.

Слід зазначити, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування судового рішення, у тому числі, стосовно розгляду клопотання про призначення судової експертизи, може бути різною залежно від характеру такого судового рішення.

Непогодження скаржника з відмовою судів попередніх інстанцій стосовно призначення судової експертизи не свідчить про відсутність відповідного обґрунтування та наявність підстав для скасування судового рішення в силу приписів пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 910/4542/20.

Отже, доводи скаржника щодо наявності підстав для скасування судових рішень відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України не підтвердились.

Стосовно підстав для скасування додаткового рішення

У касаційній скарзі Товариство просить скасувати додаткове рішення та постанову суду апеляційної інстанції в частині, якою таке додаткове рішення залишено без змін, у випадку скасування судових рішень попередніх інстанцій, ухвалених по суті позовних вимог. Також скаржник зазначив підставою для скасування додаткового рішення та постанови суду апеляційної інстанції в частині, якою таке додаткове рішення залишено без змін, пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Як було зазначено вище у цій постанові, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, в тому числі додаткового рішення, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Крім того, враховуючи те, що також підставою для скасування додаткового рішення, як невід`ємної частини рішення, скаржником зазначено наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого по суті позовних вимог, які свого підтвердження не знайшли, то наразі відсутні підстави для скасування додаткового рішення.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (пункт 5 частини першої статті 296 ГПК України).

Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/7759/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та залишення касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі № 910/7759/25 з підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України без задоволення, а рішення і додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

7. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

1. Касаційне провадження у справі № 910/7759/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліс-2" в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі № 910/7759/25 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2025, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 у справі № 910/7759/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді Г. Вронська

О. Кролевець