Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №145/528/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа номер 145/528/26

Провадження номер 2/145/679/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І. І.

за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.

представника позивача Дзюби Ю.А. (в режимі відеоконференції)

відповідача Проценка А.К.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Тиврів Вінницького району Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», місцезнаходження: вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, ЄДРПОУ 00034186

представник позивача Дзюба Юлія Анатоліївна,

до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Тиврів Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2026 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», подана та підписана представником позивача Дзюбою Юлією Анатоліївною, до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.04.2024 Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ-5524399, предметом якого є страхування транспортного засобу "SsangYong", д.н.з. НОМЕР_2 , згідно якого забезпеченою є цивільно правова відповідальність водія транспортного засобу марки "SsangYong", д.н.з. НОМЕР_2 . 08.11.2024 о 17-00 год с. Велика Вулига Тульчинського району Вінницької області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: 1. "SsangYong", державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 – далі Відповідач. 2. "Citroen" державний номерний знак НОМЕР_3 .

Відповідно до постанови Тиврівського районного суду Вінницької області № 145/2053/24 від 29.11.2024: «…08.11.2024 о 17:00 год в с. Велика Вулига Тульчинського району Вінницької області, на автодорозі Т-02-12 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "SsangYong", д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем "Citroen", д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги пункту 13.1 ПДР України.

Отже, ОСОБА_2 , порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП. В судовому засіданні ОСОБА_2 , вину визнав, у скоєному щиро розкаявся.

До ПАТ «НАСК «Оранта» звернувся власник пошкодженого автомобіля "Citroen" державний номерний знак НОМЕР_3 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 (власник - є ОСОБА_3 ), із Заявою щодо виплати страхового відшкодування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що є страховим випадком відповідно до умов Договору.

Відповідно до незалежної експертизи Висновок №97Е-11/2024, розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № ОЦВ-СП-24-02-22427/1 від 04.02.2025 розмір страхового відшкодування склав 160000,00 грн.

ПАТ «НАСК «Оранта» на підставі вище зазначених документів здійснила виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб – «Citroen», державний номерний знак НОМЕР_3 , у розмірі 160000,00 грн власнику ОСОБА_3 , що підтверджується платіжною інструкцією № 6972.

Водночас, згідно позиції позивача у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не є власником ТЗ "SsangYong", д.н.з. НОМЕР_2 (згідно свідоцтва НОМЕР_5 власником є ОСОБА_4 ), згідно п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відповідач зобов`язаний повернути ПАТ «НАСК «Оранта» 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, що складає: 160000,00 грн. – 50% = 80 000,00 грн.

ПАТ «НАСК «Оранта» неодноразово вживала заходи щодо досудового врегулювання спору. Зокрема, ОСОБА_5 , як представником Вінницької ОД ПАТ «НАСК «Оранта» неодноразово здійснювались переговори по мобільному телефону ( НОМЕР_6 ), який є діючий і на сьогоднішній день, та повідомляли про регресну заборгованість, надсилались листи. Спочатку ОСОБА_2 повідомляв про те що сплатить найближчим часом, але кошти на рахунок ПАТ «НАСК «Оранта» так і не надійшли, потім ОСОБА_2 приходив до Вінницької обласної дирекції ПАТ «НАСК «Оранта», погрожував, вживав нецензурні слова, але казав все одно що сплатить. Але жодних коштів ОСОБА_2 так і не перерахував на рахунок ПАТ «НАСК «Оранта» згідно договору страхування АТ- 5524399. На сьогоднішній день Відповідач. не сплатив регресну заборгованість перед ПАТ «НАСК «Оранта» у сумі 80000,00 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» як відшкодування шкоди суму в розмірі сумі 80000,00 грн та сплачений судовий збір в розмірі 3238,00 грн.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 01.04.2026 у даній справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб та призначено судове засідання. Крім того, даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.

Ухвалою Тиврівського районного суду від 28.04.2026 клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено та витребувано з архіву Тиврівського районного суду Вінницької області для дослідження в судовому засіданні цивільну справу № 127/6782/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

15.05.2026 від представника позивача через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення по справі, в яких вона зазначила, що в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 заявив клопотання, в якому просить витребувати в Тиврівському районному суді Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі належних відповідачу та третій особі транспортних засобів (справа № 127/6782/25), оскільки дана справа має значення для правильного вирішення даного спору та відкласти судове засідання. Згідно рішення Тиврівського районного суду Вінницької області у справі № 127/6782/25 від 05.05.2025 «….розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участі наземних транспортних засобів. Постановою судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.11.2024 по справі №145/2053/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, неправомірними діями якого було спричинено шкоду транспортному засобу "Сitroen", д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України. На підставі цієї ж Постанови, суд застосував до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Власником автомобіля "Сitroen", д.н.з. НОМЕР_3 , є ОСОБА_3 . На час ДТП за кермом іншого транспортного засобу перебував ОСОБА_2 . Після дорожньо-транспортної пригоди, позивачці стало відомо проте, що цивільно правова відповідальність відповідача ( ОСОБА_2 ) була застрахована в НАСК "ОРАНТА" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу серії АТ за № 005524399. 04.02.2025 НАСК "ОРАНТА" здійснила їй виплату страхового відшкодування у розмір 160000 грн. З метою визначення розміру шкоди заподіяної їй як власнику транспортного засобу, ОСОБА_3 звернулась з відповідною заявою досудового експерта ОСОБА_6 , який має експертну кваліфікацію за спеціальністю:12.2.Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» та має свідоцтво №2062МЮ України від 21.12.2020,з метою проведення незалежної оцінки визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу. 11.12.2024 експерт ОСОБА_6 , надав висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, відповідно до висновків якого: вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "Сitroen", модель С3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 складає 217771,96 грн. Отже, є підстави для стягнення з відповідача відшкодування завданої ним шкоди, а саме різниці між сумою збитків від ДТП та виплаченою сумою страхового Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.05.2026 2 відшкодування, що складає 57771,96 грн (збитки за висновком експерта 217771,96 грн 160000 грн сума виплаченого страхового відшкодування НАСК "ОРАНТА"). ОСОБА_3 просила сягнути з ОСОБА_2 на її користь майнову шкоду у розмірі 57771,96 грн, витрати на оплату висновку експерта у розмірі 5100 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2025 матеріали позовної заяви передано до Тиврівського районного суду Вінницької області за підсудністю. Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно (16.04.2025 та 01.05.2025) не з`явився, хоча про розгляд справи належно повідомлявся в силу приписів п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відзиву до суду не подав. Так, згідно з відповіддю з ЄДДР № 1166573 ОСОБА_2 . Рішенням суду № 127/6782/25 від 05.05.2025р. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 57771 (п`ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят одна) гривня 96 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на оплату послуг експерта в розмірі 5100 грн, судовий збір у розмірі 968,96 грн, всього стягнути 6068 (шість тисяч шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Відповідач ( ОСОБА_2 ) подав апеляційну скаргу на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області знаходиться справа № 127/6782/25 від 05.05.2025р.» Постановою Вінницький апеляційний суд № 127/6782/25 від 21 жовтня 2025 року було встановлено: «…Як вбачається із матеріалів справи, повне судове рішення не було вручено відповідачу у день його проголошення. Разом з тим, копію заочного рішення отримано Відповідачем ОСОБА_2 23.05.2025 року, що підтверджується розпискою про вручення судового рішення . Таким чином, оскільки повне заочне рішення суду не було вручене ОСОБА_2 у день його проголошення, відтак він мав можливість подати заяву про його перегляд разом із заявою про поновлення строку на подання такої заяви протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії заочного рішення суду, тобто до 12.06.2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 22 серпня 2025 року - без змін. Рішення суду першої інстанції № 127/6782/25 від 05.05.2025р набуло законної сили.»

Отже ОСОБА_2 особисто під розписку отримав рішення суду № 127/6782/25 від 05.05.2025р., дане рішення вступило в законну силу.

На сьогоднішній день відповідач намагається затягнути процес розгляду судової справи № 145/528/26 за позовом ПАТ «НАСК «Оранта» до ОСОБА_2 ПАТ «НАСК «Оранта» надала до суду Поліс АТ 5524399 (додаток 5 до позову), згідно якого Страховик несе відшкодування, що не може перевищувати ліміт відповідальності п. 4 (Полісу АТ 5524399) – ліміт становить 160000,00 грн., згідно експертизи № 97Е-11/2024 вартість матеріального збитку склала "Сitroen", модель С3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 складає 217771,96 грн., що також було перевірено та досліджено згідно рішення Тиврівського районного суду Вінницької області знаходиться справа № 127/6782/25 від 05.05.2025. Згідно викладеного ПАТ «НАСК «Оранта» правомірно здійснила страхове відшкодування у розмірі 160000,00 грн. згідно ліміту полісу страхування (п. 4 Полісу АТ 5524399).

Просить суд врахувати пояснення від 14.05.2026 по судовій справі № 145/528/26.

15.05.2026 відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначив, «Націоналка акціонерна страхова компанія «Оранта» звернулася до Тиврівського районного суду Вінницької області з регресним позовом до нього про стягнення з нього 80000 гривень, що складають 50% відшкодованої шкоди ОСОБА_3 в результаті ДТП. Крім того стягнути з нього 3328 грн. судового збору. Вважає, поданий позов не може бути задоволений з підстав: 1. Рішенням Тиврівського районного суду, справа №127/6782/25 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, завданої в результаті ДТП в розмірі 57771 грн. 96 коп., а також за оплату послуг експерта 5100 грн., судовий збір - 968,96 грн. по тому самому ДТП, що сплатив страховик потерпілій ОСОБА_3 . Тобто позов пред`явлений з тих самих підстав, що суд задовольнив позовні вимоги потерпілої.

2. Відповідно до ст. 1. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-ІУ, дається визначення основних термінів, які вживаються в цьому законі: « п.1.6. Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які, відповідно до Законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах». ОСОБА_2 користується транспортним засобом на підставі доручення власника транспортного засобу і відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху, користується технічним паспортом автомобіля власника. Отже, він є законним користувачем транспортного засобу.

3. При укладенні договору страхування, пред`явив технічний паспорт на автомобіль, в якому указана інша особа, та за вимогою працівників страховика, посвідчення інваліда 2-ї групи. Нічого не приховував і не порушував. Поліс страхування оформляв сам страховик. ОСОБА_2 є страхувальником.

4. Як вбачається з позовної заяви позивача, даний позов є регресним. Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV, страховик, після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника, який спричинив ДТП тільки у випадках, передбачених ст. 38 1.1. п.п. а); б); в); г); д). ОСОБА_2 не підпадає під указані пункти.

Вважає позовні вимоги позивача безпідставними та просить в позові ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» відмовити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позов підтримала, просила його задоволити у повному розмірі з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні. Додатково пояснили, що відповідачем було придбано транспортний засіб "SsangYong", д.н.з. НОМЕР_2 , в ОСОБА_4 , яка оформила на його ім`я довіреність на право розпоряджатись транспортним засобом, передала йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від нього, а також сам транспортний засіб. Переоформити автомобіль він не встиг та на сьогодні не має змоги, оскільки продавець виїхала за кордон.

В судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини.

08.11.2024 о 17:00 год в с. Велика Вулига Тульчинського району Вінницької області, на автодорозі Т-02-12 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "SsangYong", д.н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем "Сitroen", д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 13.1. ПДР України.

Постановою судді Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.11.2024 по справі №145/2053/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, неправомірними діями якого було спричинено шкоду транспортному засобу "Сitroen", д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України. На підставі цієї ж Постанови, суд застосував до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. (а.с.14).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , власником автомобіля марки «SSANG YONG», державний номерний знак « НОМЕР_8 », яким керував ОСОБА_2 , є ОСОБА_4 (а.с.43).

Відповідно до копії довіреності від 28.01.2020 із терміном дії до 28.01.2021 ОСОБА_4 для виконання договору доручення цією довіреністю уповноважила ОСОБА_2 або ОСОБА_7 розпоряджатися від її імені (продати, обміняти, здати в оренду, позичку) належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7 автотранспортним засобом марки «SSANG YONG», 2008 року випуску, шасі № НОМЕР_9 (а.с. 91).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_10 , власником автомобіля марки «Сitroen», державний номерний знак « НОМЕР_11 », яким керувала ОСОБА_3 , є ОСОБА_3 (а.с.13).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення траспортно-товарознавчого дослідження від 11.12.2024 № 97Е-11/2024 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "CITROEN", модель С3, ідентифікаційний номер НОМЕР_12 , станом на дату проведення експертизи, складає 217771,96 грн (а.с.15-33).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в НАСК "Оранта", що стверджується копією полісу №АТ/5524399 від 10.04.2024, із строком дії з з 10.04.2024 по 09.04.2025, згідно якого застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки «SSANG YONG», державний номерний знак « НОМЕР_8 », страхувальник - ОСОБА_2 , страховий платіж складає 50% за пенсійним посвідченням серії НОМЕР_13 (а.с.11).

Згідно заяви від 11.11.2024 ОСОБА_3 звернулася до страхувальника ПАТ «НАСК «Оранта» про виплату страхового відшкодування по збитку, спричиненому в результаті ДТП (а.с.12).

Згідно розрахунку страхового відшкодування по договору страхування №АТ-5524399 від 10.04.2024 сума страхового відшкодування становить 160 000 грн. (а.с.34).

На підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 04.02.2025 НАСК "ОРАНТА" здійснила позивачу ОСОБА_3 виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика у розмірі 160000 грн згідно з договором № АТ-5524399 від 10.04.2024, що стверджується платіжною інструкцією № 6972 (а.с.35).

27.02.2025 представником ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було направлено на адресу ОСОБА_2 досудову вимогу ОСОБА_2 , однак відповідачем відшкодування в добровільному порядку не проведено (а.с.37-38).

Згідно копії заочного рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 05.05.2025 у справі № 127/6782/25 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто майнову шкоду, завдану ДТП, яка не покрита страховим відшкодуванням в розмірі 57771,96 грн (а.с. 92-94).

Дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 11.12.2019 у справі №320/4938/17 наголосив, що преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частинами 1-3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 3, 6 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 628, ч. 1 ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 929 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Згідно з положеннями ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування може бути відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Відповідно до ч. 1 ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом).

Згідно ч. 1 ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені ст. 1166 ЦК України.

Так, частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент укладення між позивачем та відповідачем договору страхування від 10.04.2024 та на момент дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача 08.11.2024 було врегульовано Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1.1. страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

1.2. страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування";

1.3. потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу;

1.4. особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

1.5. наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах;

1.6. власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;

1.7. забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону.

Згідно п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Згідно з п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 35.1. ст. 35, п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Судом установлено та не заперечується учасниками справи, що 08.11.2024 о 17 год в с. Велика Вулига Тульчинського району Вінницької області сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів "SsangYong", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та "Citroen" державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Винуватцем даної ДТП згідно постанови Тиврівського районного суду Вінницької області від 29.11.2024 визнано ОСОБА_2 . Завданий збиток потерпілій ОСОБА_3 склав 217771,96 грн. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована згідно укладеного 10.04.2024 із ПАТ «НАСК «Оранта» договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, предметом якого є страхування транспортного засобу "SsangYong", д.н.з. НОМЕР_2 , який укладено із застосуванням 50% зменшення розміру страхового платежу на підставі наданого ОСОБА_2 пенсійного посвідчення. ПАТ «НАСК «Оранта» здійснено потерпілій ОСОБА_3 в межах ліміту страхування страхову виплату в розмірі 160000 грн. Різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою стягнуто з ОСОБА_2 рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 05.05.2025.

Оскільки згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу " НОМЕР_14 ", д.н.з. НОМЕР_2 , його власником є ОСОБА_4 , а не ОСОБА_2 , ПАТ «НАСК «Оранта» звернулось до суду про стягнення з ОСОБА_2 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування на підставі п. 38-1.1. ст. 38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Розглянувши позовні вимоги ПАТ «НАСК «Оранта» суд дійшов висновку що вони задоволенню не підлягають виходячи з такого.

Так, відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, було передбачено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Пунктом 38-1.1 ст. 38-1 Закону № 1961-IV в редакції, що діяла на момент ДТП, було визначено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Пунктом 2.1. ст. 2 Закону № 1961-IV в редакції, що діяла на момент ДТП, передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Пунктом 1.6. ст. 1 Закону № 1961-IV в редакції, що діяла на момент ДТП, передбачено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Оскільки, вказаний закон надає ширше тлумачення терміну власник, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються саме норми цього Закону.

Відповідно до п. 2.1. Правил дорожнього руху для правомірного керування транспортним засобом водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно з п. 2.2. Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Як вбачається із матеріалів справи страховиком було укладено договір страхування із застосуванням пільги. Відповідно до наданих відповідачем пояснень він придбав транспортний засіб "SsangYong", д.н.з. НОМЕР_2 , в ОСОБА_4 , яка оформила на його ім`я довіреність на право розпоряджатись транспортним засобом (копія міститься в матеріалах справи), передала йому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від нього, а також сам транспортний засіб.

Таким чином, в розумінні положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, ОСОБА_2 є власником транспортного засобу "SsangYong", д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки правомірно експлуатує транспортний засіб на законних підставах.

Водночас, суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20, згідно якої як положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно, так і спеціальним законодавством, що регулює порядок обліку та реєстрації транспортних засобів, не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статтей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Також Велика Палата Верховного Суду погоджується з подібним висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 278/3640/18 (провадження № 61-11481св20), в якій, аналізуючи положення статті 334 ЦК України та статті 34 Закону України «Про дорожній рух», суд зазначив: «…правовстановлюючим документом, який підтверджує набуття права власності, є саме договір комісії транспортного засобу та договір купівлі-продажу транспортного засобу. Видане за результатами проведення реєстраційних дій свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише підтверджує проведення реєстраційної процедури та внесення до Єдиного державного реєстру МВС відомостей про транспортний засіб і його власника, проте як самостійний документ право власності у особи не породжує». Подібні правові висновки щодо застосування положень статті 34 Закону № 3353-XII викладено Верховним Судом також у постановах від 13 грудня 2018 року у справі № 910/11266/17, від 21 травня 2019 року у справі № 912/1426/18 та від 30 липня 2019 року у справі № 905/1053/18.

Крім цього, як вбачається із положень ст. 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, що діяла на момент укладення договору, саме на страховика покладено обов`язок дотримання вимог закону під час укладення договорів страхування.

Спосіб укладення договору страхування є свідомо обраною страховиком моделлю здійснення господарської діяльності. Страховик самостійно визначає алгоритм перевірки відомостей, що вносяться страхувальником, а також технічні запобіжники для підтвердження або спростування права на пільгу. У разі встановлення неможливості застосування пільги у страховика була можливість відмовити в укладенні договору страхування із застосуванням пільги, що останнім зроблено не було. Відтак, неналежна організація такого процесу не може покладатися на страхувальника.

Окрім цього, саме страховик як професійний учасник ринку страхових послуг зобов`язаний забезпечити належну перевірку даних, які впливають на істотні умови договору, у тому числі щодо застосування пільг. Відтак ризик відсутності перевірки несе сторона, яка організувала відповідний сервіс.

Сам факт укладання полісу з пільгою підтверджує, що позивач вже перевірив та визнав необхідні обставини, зокрема те, що: відповідач є має право на пільгу, автомобіль "SsangYong", д.н.з. НОМЕР_2 , має об`єм двигуна до 2500 см3, а також те, що у відповідача відсутня мета надавати платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Крім цього, пунктом 38-1.1 ст. 38-1 Закону № 1961-IV в редакції, що діяла на момент ДТП, було визначено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Тобто, вказаною нормою передбачено обов`язок особи компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування не у разі порушення умов укладення договору, а лише у разі порушення умов вже укладеного договору із застосуванням пільги, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону, тобто порушення умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, або керування таким транспортним засобом з метою надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач умов договору не порушував, на момент ДТП особисто правомірно керував забезпеченим транспортним засобом, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу. Позивачем доказів зворотного не надано.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судові витрати у разі відмови в задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 76-82, 89, 141, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08.06.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», місцезнаходження: вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, ЄДРПОУ 00034186

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Тиврів Вінницької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Суддя Патраманський І. І.