Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №131/765/26 — Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/765/26

Провадження № 3/131/207/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 року м. Іллінці

Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Шелюховський М.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, за ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Посадовою особою Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області Поліщуком В.М. складено протокол №460 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155-1 КУпАП від 01.05.20 року.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилась, однак подала до суду заяву, в якій просить слухати справу у її відсутність, вину у вчиненому адміністративному правопорушенні визнає повністю.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, вважаю, що провадження по даній справі підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.

Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що при складанні вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення № 460 від 01.05.20 року, посадовою особою не в повному обсязі та некоректно викладено суть адміністративного правопорушення з огляду на те, що фабула інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення виписана неналежним чином, без зазначення дати складання протоколу, при яких саме обставинах було вчинено правопорушення і в чому саме воно виразилося, а також не додано жодного доказу, що ОСОБА_1 відповідно до своїх функціональних (посадових) обов`язків мала право здійснювати розрахункові операції.

При цьому, у справі про адміністративне правопорушення взагалі відсутні в достатньому обсязі належні та допустимі докази вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки долучений до матеріалів справи Акт фактичної перевірки від 01.05.2026 року, не може вважатися достатнім та належним доказом вчинення адміністративного правопорушення у зв`язку із тим, що Податковим кодексом України передбачено апеляційний порядок оскарження в адміністративному порядку (до вищестоящого податкового органу) посадовою особи податкового органу, у випадку, якщо суб`єкт господарювання не погоджується з рішенням Державної податкової адміністрації України має право оскаржити його до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, однак з огляду на вимоги ст. 280 КУпАП, посадовою особою податкового органу не надано будь-якого підтвердження обставин того, чи скористався ФОП ОСОБА_2 чи сама ОСОБА_1 , наданим Податковим кодексом України, правом на оскарження рішення податкового органу, оскільки з`ясування цих питань має істотне значення для правильного вирішення справи та могло б свідчити про належне встановлення обставин порушення посадовою особою податкового законодавства.

Крім того, ч.1 ст. 155-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Допущенні посадовою особою ДПС порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення позбавляють суд можливості здійснити повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи, а отже досягти завдань провадження в справі про адміністративні правопорушення, що в свою чергу є перешкодою для розгляду адміністративної справи по суті, з`ясування її обставин та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Об`єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, є суспільні відносини у сфері здійснення розрахункових операцій. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: - порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; - порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. Суб`єктами правопорушень, передбачених ч. 1 коментованої статті можуть бути особи, які відповідно до своїх функціональних обов`язків здійснюють розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Закон виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за відсутності складу правопорушення, при цьому якщо відсутній хоча б один з елементів складу правопорушення відсутній склад правопорушення в цілому. Обов`язок доведення наявності в діях правопорушника складу правопорушення, передбаченого певною статтею КУпАП покладається на осіб, які відповідно до КУпАП уповноважені складати протокол про адміністративне правопорушення. Суд вважає, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП, оскільки суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 є особою, яка відповідно до своїх функціональних обов`язків може здійснювати розрахункові операції.

Крім того у акті фактичної перевірки зазначено, що проведення фактичної перевірки здійснювалось за допомогою нагрудного відеореєстратора з фото та відеофіксацією, однак до матеріалів справи таких долучено не було.

Приймаючи до уваги, що у справі відсутні в достатньому обсязі належні та допустимі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені правопорушення, у суду не має можливості встановити факт вчинення останньою інкримінованого їй адміністративного правопорушення та наявність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, з огляду на вищевикладене, а також те, що складення та оформлення даної справи про адміністративне правопорушення виконано неналежним чином, а зазначені вище недоліки та неповнота не можуть бути усунені в суді, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 247 ч. 1 п. 1, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя