Вирок від 04 червня 2026 р. у справі №125/1079/26 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/234/2026

125/1079/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка в режимі відеоконференції власними технічними засобами із прокурором, в залі №3 Жмеринського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026020140000050 від 17.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з професійною технічною освітою, не одруженого, військовослужбовця Збройних сил України (посада солдат, стрілець – помічник гранатометника військової частини НОМЕР_1 другого стрілецького батальйону), не одноразово раніше судимого, востаннє вироком Вінницького апеляційного суду від 21.06.2021 року засуджений за ч.3 ст.185, ст.70 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, та звільненого із 25.11.2024 року Стрижавською ВК Вінницької області №81 на підставі ухвали Вінницького районного суду Вінницької області умовно достроково, на невідбутий термін: 1 (один) рік, 4 (чотири) місяці 6 (шість) днів, має не зняту і не погашену судимість, у вчиненні кримінальних злочинів відповідальність за які передбачена ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

Солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, згідно до ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).

Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Водночас, у порушені зазначених вище норм законодавства України, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1,2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.

Крім цього, згідно до указаних вище положень захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Пунктами 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією.

Встановлено, що солдат ОСОБА_3 , у період часу з 03.03.2025 по 27.05.2025 перебував на лікуванні у КНП «Миколаївський регіональний фтизіопульмонологічному медичний центр» за адресою: Миколаївськоа область, Миколаївський район, село Надбузьке, вулиця Веселинівська, 4.

В подальшому, 27.05.2025 року ОСОБА_3 , із вище вказаного медичного закладу був виписаний та направлений до військової частини для подальшого проходження військової служби, про те у встановлений термін до місця дислокації не прибув.

Так, солдат ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів га з метою ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, 28.05.2025 не повернувся після завершення лікування у військову частину НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, до моменту виявлення та затримання працівниками поліції.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_3 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, в правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Окрім цього, 25.01.2026, близько 22:00 години, ОСОБА_3 перебуваючи в одній із кімнат будинку за адресою: АДРЕСА_3 , користувачем якого являється ОСОБА_6 , спільно з останньою та ОСОБА_7 , розпивали спиртні напої.

Під час розлиття спиртних напоїв ОСОБА_3 побачив належний ОСОБА_7 мобільний телефон торгової марки «ХІАОМІ» суббренда «Redmi Note 14 (24117RN76E)» блакитного (Ocean Blue) кольору, об`ємом пам`яті 6/128 Гб, ІМЕН : НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 який ОСОБА_8 , залишив без нагляду, внаслідок чого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на вчинення крадіжки особистих речей ОСОБА_7 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 25.01.2026 близько 22:10 години впевнившись, що ОСОБА_7 , заснув та, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, повторно під час дії воєнного стану в Україні, що запроваджений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на підставі Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ та який неодноразово продовжувався, з корисливих мотивів, вчинив крадіжку мобільного телефона торгової марки «ХІАОМІ» суббренда «Redmi Note 14 (241 17RN76E)» блакитного (Ocean Blue) кольору, об`ємом пам`яті 6/128 Гб, ІМЕН : НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , вартість якого, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи, складає 4625, 60 грн.

В подальшому, ОСОБА_3 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, завдавши матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на суму 4625,60 грн.

Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи допитаним під час судового розгляду, в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому злочинах, котрі передбаченні ч.5 ст.407 та ч.4 ст.185 КК України і викладені в обвинувальному акті від 18.05.2026 року, щиро розкаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що злочини вчинив за обставин, викладених вище, а саме що у період часу з 03.03.2025 по 27.05.2025 перебував на лікуванні у КНП «Миколаївському медичному центр», але в подальшому, 27.05.2025 року він із вказаного медичного закладу був виписаний та направлений до військової частини для подальшого проходження військової служби, про те у встановлений термін до місця дислокації не прибув, не повернувся після завершення лікування у військову частину НОМЕР_1 та проводив час на власний розсуд за місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_2 .

Також 25.01.2026, близько 22:00 години, обвинувачений перебуваючи в одній із кімнат будинку за адресою: АДРЕСА_3 , користувачем якого являється ОСОБА_6 , спільно з останньою та ОСОБА_7 , розпивали спиртні напої.

Під час розлиття спиртних напоїв ОСОБА_3 побачив належний ОСОБА_7 мобільний телефон, який той залишив без нагляду, внаслідок чого у обвинуваченого виник умисел на вчинення крадіжки та впевнившись, що ОСОБА_7 заснув та, що за його діями ніхто не спостерігає викрав вказаний телефон.

Обвинувачений ОСОБА_3 виявляє жаль з приводу вчинених злочинів, запевнив суд, що готовий нести покарання за вчинені злочин і в подальшому не вчинятиме кримінальних правопорушень.

Прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому злочинах, які передбачені ч.5 ст.407 та ч.4 ст.407 КК України і викладений в обвинувальному акті від 18.05.2026 року, та беручи до уваги думки прокурора ОСОБА_4 , показання обвинуваченого ОСОБА_3 , позицію захисника ОСОБА_5 за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з`ясував, чи правильно обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 розуміють зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності їх позиції у суду немає.

Суд також роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_3 та його захиснику ОСОБА_5 , що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.

Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної провадження за правилами ч.3 ст.349 КПК України.

За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 , у вчинені інкримінованих йому злочинах при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Слід зазначити, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Так, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й неупередженого з`ясування усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи докази та надані суду відомості з точки зору належності, допустимості, достовірності, суд «поза розумним сумнівом» дійшов висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 а саме: не з`явленні вчасно на службу з лікувального закладу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненні в умовах воєнного стану та таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненої повторно, в умовах воєнного стану, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.5 ст.407 та ч.4 ст.185 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є тяжкими злочинами, особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, на обліку в психіатра та на обліку в нарколога не значиться, ці обставини суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 з врахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та наслідків діяння, покарання в межах санкції інкримінованої статті, а саме позбавлення волі із застосуванням ч.1 ст.70, 71 та 81 КК України. Оскільки на думку суду за конкретних обставин, таке покарання буде відповідати його загальній меті, а застосування більш м`якшого покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства буде не достатнім для його виправлення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою продовжений терміном на 60 шістдесят днів тобто до 20 липня 2026 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 373, 374, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.5 ст.407 КК України, ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання а саме: за кримінальні правопорушення передбачені ч.5 ст.407 КК України у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення позбавлення; за кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у виді 5 (п”яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, визначити остаточне покарання у виді 5 (п”яти) років 1 (одного) місяці позбавлення волі.

Згідно вимог ч.4 ст.81 КК України, відповідно до положень ч.1 ст.71 КК України до покарання за цим вироком суду приєднати частково не відбуту частину покарання за вироком Вінницького апеляційного суду Вінницької області від 21.06.2021 року остаточне покарання ОСОБА_3 призначити у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання на виконання вироку, що набрав законної сили.

Згідно ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_3 в строк покарання, строк його попереднього ув`язнення за період з 30.03.2026 по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою продовжений строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 липня 2026 року залишити без змін.

Скасувати арешт накладений на речовий доказ, ухвалою слідчого судді Барського районного суду Вінницької області від 20.02.2026 року.

Речовий доказ, а саме:мобільний телефон торгової марки «ХІАОМІ» суббренда «Redmi Note 14 (24117RN76E)» блакитного (Ocean Blue) кольору, об`ємом пам`яті 6/128 Гб, ІМЕН : НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , що знаходяться в камері зберігання речових доказів відділення поліції №1 (м.Бар) Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області, повернути власнику ОСОБА_7 .

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати в кримінальному провадженні за проведення експертами судово – товарознавчої експертизи на суму 1696 (одна тисяча шістсот дев`яносто шість) гривень 32 копійки.

Вирок суду, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1