Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №905/169/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Харків Справа № 905/169/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

за участю секретаря судового засідання Федорової Т.О.

за участю представників сторін,

апелянта – не з`явився;

кредиторів- не з`явились;

арбітражного керуючого - не з`явився;

боржника – не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 825Д)

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.03.2026 постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 02.03.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25, постановлену в приміщенні Господарського суду Донецької області (суддя Величко Н.В.), повний текст якої складено 01.04.2026

за заявою ініціюючого кредитора ОСОБА_2 , місто Покровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”, місто Краматорськ

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

02.03.2026 Господарський суд Донецької області у справі № 905/169/25 постановив ухвалу, якою визнав грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” (код ЄДРПОУ 32281519) в сумі 103139,59грн., а у визнанні решти грошових вимог відмовив.

Ухвалою від 30.03.2026 Господарський суд Донецької області визнав кредиторами у справі № 905/169/25 стосовно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” (код ЄДРПОУ 32281519) низку осіб, які мають право вирішального голосу на зборах (комітеті) кредиторів боржника. Цією ж ухвалою суд, серед іншого, зобов`язав розпорядника майна організувати проведення зборів кредиторів, а також визначив час і місце проведення зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів.

ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний Суд” з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 02.03.2026, яка оскаржується разом з ухвалою від 30.03.2026, у частині відмови у визнані грошових вимог посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити в цій частині нове рішення про визнання його грошових вимог щодо заборгованості з заробітної плати у повному обсязі.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає наступне.

Апелянт посилається на те, що ТОВ “Краснолиманське” не надало відповіді на адвокатський запит щодо розміру заборгованості перед заявником та не виконало ухвалу у справі № 208/14506/24 від 09.12.2024, якою відповідні докази були витребувані судом.

На думку апелянта, неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин є достатньою підставою для визнання встановленими обставин, для підтвердження яких такі докази витребовувалися.

Апелянт зазначає, що ТОВ “Краснолиманське” вказує на те, що розрахунок заборгованості ними проведено на підставі первинних бухгалтерських документів, особових рахунків працівників та відомостей нарахувань заробітної плати. Однак до пояснень таких документів не надано, тому суд першої інстанції безпідставно прийняв їх до уваги.

Апелянт також стверджує, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження повноважень Чеботенка Вадима Олександровича діяти від імені ТОВ “Краснолиманське”. На обґрунтування цієї позиції апелянт зазначає, що до пояснень товариства додано лише довіреність, видану на ім`я Чеботенка В.О., тоді як відповідно до частин першої та другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Оскільки матеріали справи не містять свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю чи інших доказів наявності у Чеботенка В.О. статусу адвоката, апелянт вважає, що ця особа не була належним чином уповноважена представляти інтереси ТОВ “Краснолиманське” під час розгляду справи.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду суддею-доповідачем у справі визначено суддю Жельне С.Ч. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Гребенюк Н.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 у справі витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи № 905/169/25.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 відкладено вирішення питань, пов`язаних із рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи. Цією ж ухвалою учасникам справи запропоновано з метою прискорення документообігу подавати документи через підсистему “Електронний суд” (за умови відповідної реєстрації) або надсилати їх на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua, засвідчивши кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи.

20.04.2026 до Східного апеляційного господарського суду з Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 905/169/25 про банкрутство.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.03.2026 та на ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25. Учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту. Справу № 905/169/25 призначено до розгляду на 08.06.2026 о 12:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №117.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду у зв`язку з перебуванням судді Гребенюк Н.В. у відпустці сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Представники учасників справи про банкрутство у судове засідання 08.06.2026 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник апелянта - адвокат Трун О.В., боржник та арбітражний керуючий були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку процесуальних документів до їхніх електронних кабінетів. Явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалася.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд надсилає судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, а також вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та положеннями, що регулюють функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували електронний кабінет, документи у справах надсилаються в електронній формі шляхом їх доставки до такого кабінету або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством. При цьому такі особи не позбавлені права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

27.04.2026 Східним апеляційним господарським судом складено акт, відповідно до якого ухвала суду від 24.04.2026 не була надіслана в установленому порядку на адреси учасників справи, зокрема, на адресу: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та на адресу: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що тимчасово відсутній обмін з відділенням поштового зв`язку № 85307, 85302 в умовах воєнного стану.

Крім того, учасники справи про банкрутство повідомлялися про розгляд справи шляхом розміщення відповідного повідомлення-оголошення на офіційному вебсайті Східного апеляційного господарського суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вжив усіх залежних від нього заходів для належного повідомлення учасників справи про банкрутство про рух справи та дату її розгляду.

Оскільки явка представників учасників справи про банкрутство у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а матеріали справи містять докази їх належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, з урахуванням засад рівності учасників судового процесу та змагальності сторін, а також того, що кожен учасник справи самостійно реалізує надані йому процесуальні права, зокрема право на участь у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, установлених главою 1 розділу IV цього Кодексу.

Суд першої інстанції встановив такі обставини справи.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі №905/169/25, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 та постановою Верховного суду від 24.09.2025, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” (№75623 від 26.03.2025).

В межах строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Трун О.В., в системі “Електронний суд” подані заяви про грошові вимоги до боржника, а саме: 25.04.2025 – на суму 243949,98 грн. (вх.№ 2899/25 від 28.04.2025), що є заборгованістю із заробітної плати за період з 01.03.2023 по 11.07.2024 року; 25.04.2025 – на суму 76129,99 грн. (вх.№ 2923/25 від 28.04.2025), що є розрахованою сумою допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплат за періоди з 30.04.2024 по 03.05.2024 у сумі 7930,82 грн, з 04.05.2024 по 08.05.2024 – 9968,91 грн; з 09.05.2024 по 20.05.2024 – 23925,39 грн.; з 24.06.2024 по 02.07.2024 – 18129,62 грн; з 03.07.2024 по 10.07.2024 – 16175,25 грн.

В обґрунтування грошових вимог заявник посилався на те, що він працював в ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”, 11.07.2024 звільнився. В порушення вимог ч.1 ст. 47, ст.ст. 115, 116 КЗпП України роботодавець з ним не розрахувався, заборгованість становить 243949,98 грн., з них: нарахована у період з 01.03.2023 по 11.07.2024 але не виплачена заробітна плата у розмірі 199468,05 грн., а також 44481,93 грн. компенсації за невикористану відпустку (22 дні).

Крім того заявник вказує, що ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” не виплачено йому допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплату у розмірі 76129,99, з яких за періоди з 30.04.2024 по 03.05.2024 у сумі 7930,82 грн, з 04.05.2024 по 08.05.2024 у сумі 9968,91 грн; з 09.05.2024 по 20.05.2024 у сумі 23925,39 грн; з 24.06.2024 по 02.07.2024 у сумі 18129,62 грн; з 03.07.2024 по 10.07.2024 у сумі 16175,25 грн.

На підтвердження вимог надано наступні документи: правовстановлюючі документи представника заявника, довідка ТОВ “Краснолиманське” від 05.01.2021, копія наказу №241к від 11.07.2024, паспортні дані та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , адвокатський запит від 18 вересня 2024 року з доказами направлення з описом вкладення, виписки АТ КБ “ПриватБанк” про рух коштів по рахунку, витяг з електронного реєстру листків непрацездатності №4981699205982912, довідка про підтвердження трудового стажу №388 від 26.04.2024, довідки, сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України від 02.12.2024, витяг з трудової книжки, ухвали суду по справам №208/14457/24 та 208/14506/24.

ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” подано до Господарського суду Донецької області додаткові пояснення про результати розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника (вх. № 01-41/10518/25), в яких вказує, що частково визнає грошові вимоги ТОВ “Краснолиманське” на загальну суму 103139,59 грн. заборгованості по заробітній платі, а заявлена кредитором сума у розмірі 243949,98 грн. значно перевищує фактичну заборгованість. Також ТОВ “Краснолиманське” частково визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 44993,73 грн. заборгованості з допомоги по тимчасовій непрацездатності.

У додаткових поясненнях ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” вказує, що 30.12.2025 боржником у добровільному порядку було повністю погашено заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності (з урахуванням даних бухгалтерського та фінансового обліку боржника) перед ОСОБА_1 на загальну суму 44993,73 грн., тому просив залишити без розгляду заяву з кредиторськими вимогами до ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”, що стосується заборгованості з допомоги по тимчасовій непрацездатності, у зв`язку з її відсутністю та не включати відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів у справі. На підтвердження аргументів надано відомість розподілу виплат.

Розпорядником майна подано до Господарського суду Донецької області повідомлення про результати розгляду грошових вимог кредитора до боржника (вх.№ 01-41/11528/25 від 15.12.25), в яких зазначено, що частково визнано грошові вимоги кредитора на суму 103139,59 грн. (заборгованість по заробітній платі) та на загальну суму 44993,73 грн. (заборгованість з допомоги по тимчасовій непрацездатності).

Оскаржувані ухвали Господарський суд Донецької області постановив відповідно 02.03.2026 та 30.03.2026, з підстав викладених вище.

Заслухавши доповідь головуючого у справі (суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

В розумінні цієї статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріях, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Заяви кредиторів за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, стосовно яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з цим Кодексом. (абзац шостий частини другої статті 45, частина 7 статті 45 КУзПБ).

Згідно з частиною 2 статті 47 КУзПБ, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Суд виходить з наведених вище норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону стосовно диспозитивності у господарському процесі, прав і обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, викладених в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в період з 30.03.2018 по 24.11.2020 перебував у трудових правовідносинах з ТОВ “Краснолиманське”, що підтверджується відомостями з трудової книжки НОМЕР_2 . Відповідно до довідки від 26.04.2024 ОСОБА_1 з 01.03.2023 по 24.04.2024 працював за сумісництвом прохідником підземним з повним підземним робочим днем в шахті.

Крім того, з довідки №1081700675032012, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 02.12.2024 вбачається, що в 2024 страхувальником ОСОБА_1 виступали дві самостійні юридичні особи – ДП “Вугільна компанія “Краснолиманська” (код ЄДРПОУ 31599557) та ТОВ “Краснолиманське” (код ЄДРПОУ 32281519).

Наказом ТОВ “Краснолиманське” №241к від 11.07.2024 ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням.

Як зазначає заявник, роботодавцем (боржником) не проведено виплат сум, що належать йому при звільненні, заборгованість із нарахованої але не виплаченої заробітної плати становить 199468,05 грн, а також заборгованість з компенсації за невикористані дні відпустки становить 44481,93 грн.

Відповідно до частин 4 та 7 статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

За змістом статей 47, 115, 116 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) вказано, що під “належними звільненому працівникові сумами” необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

За змістом статей 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед працівником має довести саме роботодавець, але це не звільняє працівника від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів.

До матеріалів справи не надано доказів виконання роботодавцем свого обов`язку як з повідомлення працівника про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), так і доказів фактичної виплати такому працівнику всіх сум, що йому належать від підприємства при звільненні у встановлений ч. 1 ст. 116 КЗпП України строк.

Крім того, роботодавець не надав суду первинних документів, зокрема, документів з обліку праці та її оплати, а також розрахункових документів щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період його роботи у ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ”.

Заявник у свою чергу не надав суду розрахункові листки (табуляграму) за весь час роботи на підприємстві боржника.

Зміст заяви не містить обґрунтованого детального розрахунку пред`явлених вимог із зазначенням вихідних даних для розрахунку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надана заявником довідка Пенсійного фонду України про індивідуальні відомості щодо застрахованої особи не є належним та достатнім доказом для самостійного встановлення розміру заборгованості із заробітної плати понад суму, визнану боржником. Зазначені відомості насамперед використовуються для підтвердження страхового стажу та обліку відомостей про застраховану особу, однак не замінюють первинних бухгалтерських документів роботодавця щодо нарахування та виплати заробітної плати конкретному працівникові. За відсутності інших належних доказів така довідка сама по собі не дає можливості достовірно встановити розмір невиконаного грошового зобов`язання роботодавця перед працівником. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19).

Відтак, сукупність долучених до заяви з грошовими вимогами документів не підтверджує обґрунтованість та розмір заявлених вимог. Рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору у матеріалах справи також відсутнє.

Відповідно до статті 74 КЗпП, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За змістом статті 83 КЗпП, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Заявник зазначає про наявність заборгованості з компенсації за невикористану відпустку у кількості 22 днів.

Однак, у заяві з грошовими вимогами не зазначено та не обґрунтовано, а також не надано будь-яких доказів, про те, що у конкретний період ОСОБА_1 дійсно не використав дні щорічної відпустки (основної чи додаткової), перебував на роботі і виконував покладені на нього посадові обов`язки.

Водночас згідно додаткових пояснень ТОВ “Краснолиманське” у цій справі (вх. № 01-41/10518/25) та повідомлення розпорядника майна, боржник частково визнає грошові вимоги кредитора на загальну суму 103139,59 грн (заборгованість по заробітній платі).

Згідно з частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У цій справі суд не має обґрунтованих підстав вважати надані ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” відомості недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Щодо вимог із допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка надається застрахованій особі у формі страхових виплат, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон) відповідно до основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Статтею 22 Закону передбачено, що страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 у період з 01.03.2023 по 24.04.2024 працював в ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” прохідником підземним за сумісництвом.

З наданого витягу з електронного реєстру листків непрацездатності № 4981699205982912 від 02.12.2024 слідує, що ОСОБА_1 перебував на лікарняному згідно листків непрацездатності: 12103936-2022647222-1 від 30.04.2024, 12103936-2022742405-1 від 03.05.2024, 12103936-2022844343-1 від 08.05.2024, 12752621-2023846432-1 від 25.06.2024, 12752621-2024012969-2 від 03.07.2024, які мають статус “готово до сплати”, страхувальником значиться Державне підприємство “Вугільна компанія “Краснолиманська”, код ЄДРПОУ 31599557.

За змістом пунктів 1, 2 Порядку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. № 440, оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).

Як убачається з роз`яснень Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного Фонду України у листі від 24.01.2023 р. № 2371-2159/Я-03/8-2800/23 сумісництво є окремим видом трудових відносин, які врегульовуються за однаковим принципом незалежно від знаходження основного місця роботи, у зв`язку з чим, реалізація права застрахованої особи на страхову виплату у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за сумісництвом здійснюється відповідно до норм частини першої статті 22 Закону України від 23.09.99 № 1105-XIV “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Реалізація права на страхову виплату у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за сумісництвом передбачена лише за одним місцем роботи за сумісництвом. Тому у разі наявності у застрахованої особи на момент настання страхового випадку декількох місць роботи за сумісництвом застрахована особа реалізує своє право на допомогу по тимчасовій непрацездатності шляхом подання до одного з місць роботи за сумісництвом рішення страхувальника або уповноважених ним осіб з основного місця роботи про відмову в призначенні страхової виплати.

Так, з матеріалів справи убачається, що основним місцем роботи (діяльності) Моршньова В.О. є Державне підприємство “Вугільна компанія “Краснолиманська”, код ЄДРПОУ 31599557, який і значиться у наданому витягу з електронного реєстру листків непрацездатності № 4981699205982912 від 02.12.2024 страхувальником.

Зміст наданого витягу з електронного реєстру листків непрацездатності не дає суду змоги визначити розмір суми, що підлягає виплаті заявнику.

Подана заява ОСОБА_1 (вх.№ 2923/25 від 28.04.25) не містить обґрунтування та належного детального розрахунку пред`явлених до визнання сум заборгованості ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” з оплати тимчасової непрацездатності, із зазначенням у ньому вихідних даних.

Листки непрацездатності та/або акти розслідування причин непрацездатності, звернення до роботодавця як і відмова виплати допомоги з тимчасової непрацездатності боржником до матеріалів справи також не надавались. Рішення компетентного органу, до повноважень якого віднесено вирішення такого спору, зокрема суду, до матеріалів справи також не надано.

30.12.2025 ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” виплачено ОСОБА_1 лікарняні у сумі 44993,73грн., на підтвердження чого надано відомості розподілу виплат від 30.12.2025 № 251230PB000052865182, № 251230PB000052866892, № 251230PB000052869478.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується заборгованість перед заявником з допомоги по тимчасовій непрацездатності у пред`явлений до визнання сумі, відповідно відсутні підстави для визнання вимог в цій частині.

Визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Системний аналіз статей 45-47 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника - потенційного кредитора, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 14, ч.4 ст. 74 ГПК України).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів.

А отже, сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи №905/169/25, свідчать про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника – ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства на суму 103 139,59 грн заборгованості з заробітної плати. В іншій частині вимог слід відмовити за недоведеністю.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що неможливість подання належного розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати була зумовлена ненаданням ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ” відповіді на адвокатський запит та невиконанням ухвали у справі 208/14506/24 від 09.12.2024, про витребування доказів щодо заборгованості із заробітної плати.

Відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України саме учасник справи несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням процесуальних дій, а обов`язок доказування обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог, покладається саме на цю сторону.

Самий лише факт ненадання боржником відповіді на адвокатський запит або невиконання ухвали іншого суду про витребування доказів не звільняє заявника від обов`язку належного обґрунтування та підтвердження заявлених кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Посилання апелянта на те, що неподання боржником витребуваних доказів мало наслідком визнання доведеними обставин, для підтвердження яких такі докази витребовувалися, колегія суддів відхиляє. Сам по собі факт неподання доказів не звільняє заявника від обов`язку довести належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. При цьому застосування процесуальних наслідків неподання витребуваних доказів є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи та сукупності наявних доказів.

Також, колегія суддів не погоджується з аргументами апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно врахував пояснення боржника без надання первинних бухгалтерських документів, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції визнав грошові вимоги апелянта у відповідній частині саме з підстав їх підтвердження належними доказами, при цьому відмовив у решті вимог через відсутність належного доказового підтвердження їх розміру та підстав виникнення.

Отже, на думку судової колегії, сам по собі факт надання боржником пояснень без додання первинних документів не вплинув на правильність вирішення питання про визнання кредиторських вимог, оскільки суд не поклав такі пояснення в основу відмови у задоволенні вимог, а виходив із оцінки доказів, поданих самим заявником.

Фактично доводи апелянта зводяться до довільного тлумачення мотивів судового рішення та не містять посилань на конкретні обставини, які б свідчили про неправильність висновків суду першої інстанції.

Так само не приймаються аргументи заявника апеляційної скарги щодо відсутності у Чеботенка В.О. права представляти інтереси ТОВ “Краснолиманське” у цій справі з підстав ненадання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Як убачається з наявної у матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Чеботенко Вадим Олександрович зазначений як представник ТОВ “Краснолиманське” та наділений повноваженнями вчиняти дії від імені товариства, зокрема підписувати документи та подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи. За таких обставин самий лише факт відсутності у матеріалах справи свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не свідчить про відсутність у Чеботенка В.О. належних повноважень на участь у справі від імені товариства.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про особу, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, є належним і достатнім доказом підтвердження відповідних повноважень. Якщо особа, яка підписала процесуальний документ, зазначена в Реєстрі як така, що має право діяти від імені юридичної особи без додаткового уповноваження, відсутні підстави ставити під сумнів її процесуальну дієздатність або вимагати додаткових доказів на підтвердження повноважень. Аналогічний підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 320/7566/23, у якій наголошено, що витяг з Єдиного державного реєстру, який містить відомості про особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи, є належним та достатнім доказом її повноважень на підписання процесуальних документів.

Усі інші доводи, обґрунтування, посилання враховані судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції викладених у постанові.

Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвал суду першої інстанції.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Моршньова Володимира Олексійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.03.2026 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.03.2026 у справі № 905/169/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.06.2026.

Головуючий суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов