Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №922/937/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Харків Справа № 922/937/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.

від Боржника: ОСОБА_1. (самопредставництво);

від інших учасників справи не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.04.2026 р. у справі № 922/937/26

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА ПРОСЯНЕ"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ветсинтез-Трейд» (далі- Кредитор, Заявник) звернулося про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Просяне» (далі - Боржник), заявник просив суд (з урахуванням заяви про зменшення від 16.04.2026) визнати його грошові вимоги як ініціюючого кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА ПРОСЯНЕ" (код юридичної особи 31847986) в сумі: - 33 280,00грн. судових витрат (судовий збір за подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство); 77 823,00грн витрат на авансування грошової винагороди арбітражного керуючого; 80 298,39грн. процентів річних; 43 875,95грн. інфляційних втрат (інфляційного збільшення суми боргу); ввести процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА ПРОСЯНЕ" (код юридичної особи 31847986); призначити розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА ПРОСЯНЕ" (код юридичної особи 31847986) арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича (Свідоцтво на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1759 від 30.03.2016; АДРЕСА_1 ; телефон: НОМЕР_1 ; електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Ухвалою суду від 25.03.2026 вищезазначену заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання у справі, але ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2026 по справі № 922/937/26 відмовлено Заявнику у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Просяне».

Ухвала про відмову мотивована недоведеністю наведених Заявником обставин, яких було б достатньо для відкриття провадження у справі про банкрутство. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних договірних відносинах між сторонами вбачається необхідність встановлення належного виконання обов`язків за договором з боку обох сторін, моменту виникнення у Боржника грошового зобов`язання перед Заявником, у зв`язку з чим суд визнав наявність між сторонами спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження та відмовив у відкритті провадження у справі відповідно до ч. 6 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства.

Заявник, не погодившись з ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду скасувати та задовольнити його заяву.

Зокрема, скаржник вважав, що суд першої інстанції при розгляді даного питання дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про відкриття провадження про банкрутство Боржника, оскільки судом не було виконано завдання підготовчого засідання господарського суду по розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство шляхом перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет існування між сторонами грошового зобов`язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 КУзПБ, встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

На думку скаржника, суд першої інстанції обмежився констатацію нібито існування спору про право та необхідність встановлення дійсних правовідносин у позовному провадженні попри обов`язку самостійно надати з урахуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство оцінку обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора.

Апелянт зазначив, що суд не дослідив, що ним на виконання положень ст.35КУзПБ належним чином подано заяву ініціюючого кредитора із зазначенням підстав виникнення грошового зобов`язання, його характеру, моменту виникнення та розміру, із наданням відповідних доказів. Натомість, Боржником не зазначено загальної суму його заборгованості перед кредиторами за зобов`язаннями, що передбачають виплату грошових коштів, у тому числі, зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), з виплати заробітної плати та відомості про наявне у боржника майно, що свідчить про невиконання Боржником вимог частини 2 статті 36 КУзПБ та, на думку апелянта, не спростовано його вимоги та не здійснено їх погашення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 01.06.2026р. о 11:15.

Боржник у поданому відзиві заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав ухвалу суду обґрунтованою та законною, зокрема зазначив, що оскільки зобов`язання сторін виникли з договору поставки, то настання відповідальності за порушення виконання умов договору повинно відбуватися за нормами права, які регулюють договірні правовідносини та вирішуватися у порядку позовного провадження, проте заявником з цього приводу не направлялося жодної вимоги.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.06.2026 року представник Боржника заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Від апелянта в день розгляду справи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про визнання причин його неявки поважними з огляду на наявність небезпеки життю та здоров`ю.

Ухвалою судової колегії, занесеної до протоколу судового засідання, причини неявки визнано неповажними, оскільки будь-яких доказів наявності небезпеки життю та здоров`ю заявника на момент розгляду справи не надано, в задоволенні клопотання відмовлено.

За таких обставин судова колегія вважає, що апелянт з власної волі не скористався правом участі в суді апеляційної інстанції, не приєднався в режимі відеоконференції, отже судова колегія розглядає справу у його відсутності.

Також від арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через перебування на лікарняному.

Однак, судова колегія залишає означене клопотання без розгляду, оскільки означена особа не є учасником даного апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом розгляду у цій справі стало відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, зокрема, за наявності між сторонами спору про право щодо заявлених грошових вимог.

Відповідно до частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право в межах процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у вирішенні питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмета) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання, тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, щодо перебування на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора із зазначених питань.

Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

Поняття «спір про право» має розглядатися з його наповненням сутнісним, а не виключно формальним змістом.

Вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення/забезпечення належного виконання за зверненням до суду. Спір про право може проявлятися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за участю суду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 по справі № 911/299/21.

У постанові від 28.07.2022 у справі № 902/560/20 Верховний Суд зауважує, що поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Здійснюючи розгляд спорів про право, суд встановлює наявність чи відсутність певних обставин (юридичних фактів). За відсутності цих елементів не може бути спору про право.

Юридичні факти - це певні життєві обставини, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Таким чином, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі №910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, 31.05.2022 року у справі №917/1234/21.

У правових висновках Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених в постанові від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17 використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання детального правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.

Відповідно до висновків щодо застосування права, які викладено у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 904/6023/21, якщо у підготовчому засіданні буде з`ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов`язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об`єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов`язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних прав і обов`язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманні саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є:

- перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов`язання» боржника перед ініціюючим кредитором;

- встановлення наявності спору про право;

- встановлення можливості задоволення таких вимог боржником до проведення підготовчого засідання у справі.

Слід зауважити, що системний аналіз положень статей 36, 39 КУзПБ з урахуванням статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про покладення на кредитора обов`язку надати докази на підтвердження підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а на боржника, якому надана можливість подати відзив на заяву кредитора, - обов`язку надати суду докази, які спростовують або підтверджують вимоги заявника.

Судом першої інстанції встановлено, що між Боржником та Заявником було укладено Договір поставки №39 від 14.07.2023 за яким, за твердженням Кредитора, Боржник має заборгованість в розмірі 124 174,34 грн, з яких 80 298,39 грн річних та 43 875,95 грн інфляційних втрат, нарахованих за порушення строку оплати.

В обґрунтування цих обставин Кредитором до суду першої інстанції було подано Договір №39, видаткові та товарно-транспорті накладні від 28.07.2023, акт звіряння до цього договору, інформацію про зарахування коштів, розрахунок заявлених вимог.

Боржник у поданому суду першої інстанції відзиві зазначав про відсутність боргових зобов`язань перед Заявником, як необхідної передумови застосування наслідків у вигляді відкриття провадження у справі про банкрутство, Боржник зазначав про відсутність існування господарських правовідносин з Кредитором на момент звернення останнього з заявою до господарського суду.

Встановлено, що між сторонами був укладений Договір поставки №39 від 14.07.2023, який безпосередньо породжує негрошовий обов`язок Кредитора поставити товар, а Боржника- отримати товар та сплатити його вартість. Також з матеріалів справи вбачається, що правовідносини сторін, на яких базується вимога заявника-завершені шляхом виконання ними своїх обов`язків, що випливають з наведеного правочину.

Разом з тим, Заявник вимагає не виконання договірного обов`язку Боржника, а порушення справи з приводу неплатоспроможності останнього через встановлення факту порушення ним, як Покупцем за Договором, обов`язку зі своєчасної оплати за поставлений товар.

Так, за твердженням Заявника, Боржник сплатив поставлений товар, але з порушенням визначеного умовами п.3.3. Договору строку.

Боржником факт наявності заборгованості заперечується за мотивами своєчасного виконання відповідного обов`язку у повному обсязі та відсутності з цього приводу з боку Заявника будь яких вимог.

Отже, виходячи із встановлених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами існує спір у матеріально-правовій формі щодо належного виконання сторонами своїх зобов`язань з оплати товару за Договором, оскільки між сторонами існують суперечності з цього приводу.

За умовами п. 7.4. Договору, у випадку несплати, неповної або несвоєчасної оплати за товар Покупець на вимогу Постачальника сплачує заборгованість з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десять (10) процентів річних порядку ст. 625 ЦК України.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, якою заявник також обґрунтовує свої вимоги, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, будь яких доказів наявності такої вимоги до Боржника з боку Заявника -останнім не надано, отже строк виконання такого обов`язку, навіть якщо вважати таку вимогу безспірною - на момент звернення із заявою до суду - не настав.

Відповідно до частини 6 ст.39 Кодексу України з процедур банкрутства суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, або якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Отже, зважаючи на наявність фактичних обставин справи про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження щодо вимог ініціюючого кредитора, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

Доводи апеляційної скарги про невиконання судом першої інстанції завдання підготовчого засідання господарського суду по розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство шляхом перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Харківської області від 20.04.2026р. у справі № 922/937/26 ґрунтується на дотриманні норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати з розгляду апеляційної скарги відносяться на Заявника.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.04.2026 р. у справі № 922/937/26 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.04.2026 у справі № 922/937/26 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД".

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 09.06.2026.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков