Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №906/12/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Справа № 906/12/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Романюк Ю.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.03.2026 (повний текст - 23.03.2026) у справі №906/12/26 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп"

про стягнення 102960,00 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.03.2026 у справі №906/12/26 задоволено позов Виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" про стягнення 102960,00 грн.

Стягнуто з відповідача на користь Тернопільської міської ради 38560,00 грн пені та 64400,00 грн штрафу. Стягнуто з відповідача на користь Тернопільської обласної прокуратури 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

У скарзі звертає увагу, що підставою спору став договір поставки від 12.09.2024, за яким відповідач мав поставити зарядні станції для потреб ЗСУ на суму 1365000 грн. Строк поставки був визначений до 26.09.2024, але згодом за додатковою угодою продовжений до 03.10.2024. Частину товару (Ecoflow Delta Pro) відповідач поставив вчасно, а решту - у листопаді 2024 року, тобто з порушенням строків. При цьому відповідач завчасно повідомляв замовника про об`єктивні труднощі: затримки виробника, високий попит і проблеми з митницею, а також неможливість поставки однієї з позицій (Qukitel P5000), що була знята з виробництва. У зв`язку з цим сторони навіть уклали додаткову угоду та зменшили суму договору до 1015000 грн.

Скаржник не погоджується з рішенням і вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки до відповідача фактично застосовано подвійне покарання одного виду - неустойку у вигляді і пені, і штрафу за одне й те саме порушення (прострочення поставки), що суперечить статті 61 Конституції України. Також зазначає, що суд неповно з`ясував обставини справи та не врахував об`єктивні причини порушення строків і факт зміни умов договору сторонами.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 19.03.2026 у справі №906/12/26 у повному обсязі та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" у повному обсязі. Стягнути з Тернопільської окружної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" судові витрати у вигляді судового збору.

14.04.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

20.04.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.03.2026 у справі №906/12/26. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: надати докази сплати 3633,60 грн судового збору.

Вказану ухвалу отримано апелянтом 22.04.2026 о 12:18 год, а тому останнім днем строку на усунення недоліків, враховуючи вихідні, є 04.05.2026.

04.05.2026 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" подало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучило докази сплати 3633,60 грн судового збору, а також просить поновити строк на усунення недоліків.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.03.2026 у справі №906/12/26. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано прокурору, позивачу у строк до 25.05.2026 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

15.05.2026 через систему «Електронний суд» перший заступник керівника Тернопільської окружної прокуратури подав письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві прокурор звертає увагу, що договір прямо передбачав відповідальність за порушення строків: пеню 0,1% за кожен день прострочення та додатково штраф 7% у разі прострочення понад 30 днів. На підставі цих умов прокуратура здійснила розрахунок санкцій (окремо по кожній позиції товару), що в сумі становить 102960 грн.

Заперечуючи доводи апелянта про подвійну відповідальність, прокурор зазначає, що одночасне стягнення пені та штрафу не порушує статтю 61 Конституції України, оскільки це не різні види відповідальності, а різні форми однієї - неустойки. Така правова позиція прямо підтверджена практикою Верховного Суду.

Крім цього, прокурор наголошує, що відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання, а відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України це є підставою для застосування передбачених договором санкцій. Суд першої інстанції повно і правильно встановив усі обставини справи та законно застосував норми права.

Також окремо прокурор обґрунтовує правомірність представництва прокурором інтересів держави, незважаючи на рішення Конституційного Суду від 03.12.2025 у справі №3-28/2024(59/24), оскільки відповідні норми залишаються чинними до 01.01.2027 і поширюються на ці правовідносини.

У підсумку прокурор просить апеляційний суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерс Еліт Солюшнс Груп» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19.03.2026 – без змін.

Також, 21.05.2026 через систему «Електронний суд» Тернопільська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Комерс Еліт Солюшнс Груп» та вважає її доводи необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції - законним і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм права .

Зазначає, що факт порушення строків поставки є доведеним і самим відповідачем фактично не заперечується. Відповідно до норм ЦК та ГК України таке порушення є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафних санкцій .

Договором прямо передбачено відповідальність за прострочення: пеня 0,1% за кожен день і додатково штраф 7% у разі прострочення понад 30 днів. На цій підставі позивач правомірно нарахував 102960 грн, і цей розрахунок відповідач не спростував та не подав жодного контррозрахунку .

Посилання відповідача на об`єктивні труднощі (попит, затримки постачання, митні проблеми) є безпідставними, оскільки такі обставини не є форс-мажором, а належать до звичайних ризиків господарської діяльності. Крім того, відповідач ігнорував претензії про добровільну сплату санкцій.

Позивач вважає, що доводи апеляційної скарги зводяться виключно до твердження про подвійну відповідальність, однак вони суперечать усталеній практиці Верховного Суду, який прямо допускає одночасне стягнення штрафу і пені як різних форм однієї неустойки . При цьому апелянт взагалі не заперечує ні факту порушення, ні розміру санкцій, ні доказів у справі.

Також позивач підкреслює, що предмет договору мав важливе значення для обороноздатності держави в умовах воєнного стану, що додатково підтверджує суспільну важливість належного виконання зобов`язань .

У підсумку Тернопільська міська рада просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Комерс Еліт Солюшнс Груп» у справі №906/12/26, а рішення Господарського суду Житомирської області від 19.03.2026 у справі №906/12/26 залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

12.09.2024 між Тернопільською міською радою (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" (постачальник, відповідач) був укладений договір №345 про закупівлю товару (а.с.32-35), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника зарядні станції, код 31680000-6 Електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (додаток 1) до договору, що є його невід`ємною частиною, а замовник прийняти товар та сплатити його вартість.

За умовами п.1.3 договору, товар, що є предметом даного договору, призначений для передачі кінцевому отримувачу, а саме: підрозділам Збройних сил України, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації проти України.

Пунктом 3.3 договору визначено, що сума договору становить 1365000,00 грн без ПДВ.

Розрахунок за товар здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дати поставки товару належної якості на місце поставки замовника на підставі видаткової накладної (п.4.2 договору).

Згідно з п.п.5.1, 5.2, 5.4, 5.5 договору, поставка товару здійснюється в термін по 26.09.2024 включно. Поставка товару здійснюється за адресою: вул.Листопадова, 5, м.Тернопіль, 46001. Датою поставки товару є дата, коли замовлений товар був переданий у власність замовника в місці поставки. Зобов`язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передання усієї кількості товару належної якості у власність замовника у місці поставки на підставі видаткової накладної.

Відповідно до пп.6.3.1 п.6.3 договору, постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у терміни, встановлені даним договором.

Зміни до цього договору про закупівлю можуть вноситись відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України і оформляються шляхом укладання відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) та є невід`ємною частиною цього договору (п.11.1 договору).

Пунктом 12.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2024. В частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань за цим договором.

У специфікації (додатку 1 до договору про закупівлю товару №345 від 12.09.2024) (а.с.35 (на звороті)) визначено асортимент, кількість та ціни товару, а саме:

1. Зарядна станція Ecoflow Delta 2 у кількості 3 шт., загальна вартість 120000,00 грн.

2. Зарядна станція Bluetti AC200MAX у кількості 10 шт., загальна вартість 800000,00 грн.

3. Зарядна станція Qukitel P5000 у кількості 5 шт., загальна вартість 350000,00 грн.

4. Зарядна станція Ecoflow Delta Pro у кількості у 1 шт., загальна вартість 95000,00 грн.

Зарядна станція Ecoflow Delta Pro у кількості у 1 шт. загальною вартістю 95000,00 грн була поставлена відповідачем позивачу у визначений договором строк - до 26.09.2024, що підтверджується видатковою накладною №255 від 12.09.2024 (а.с.40).

Листом №24/09-16 від 24.09.2024 (а.с.37) відповідач звертався до позивача у якому та просив продовжити строк поставки товару - зарядних станцій відповідно до договору №345 від 12.09.2024 у зв`язку з великим попитом на продукцію, неспроможністю виробника товару вчасно відвантажити продукцію та затримками під час проходження митного контролю.

Згідно з додатковою угодою №1 від 25.09.2024 у зв`язку з виникненням документально підтверджених об`єктивних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань в строки, передбачені договором, а саме: з великими попитом на продукцію та неспроможністю виробника товару вчасно відвантажити товар, сторони дійшли згоди п.5.1 розділу 5 договору викласти у новій редакції:

"5.1. Поставка товару здійснюється в термін по 03.10.2024 включно."

У подальшому відповідач звертався до позивача з листом №31/10-9 від 31.10.2024 (а.с.39), у якому повідомляв про неможливість поставки зарядної станції Qukitel P5000 у кількості 5 шт. у зв`язку зі зняттям з виробництва даного виду товару та просив позивача внести зміни до договору №345 про закупівлю товару від 12.09.2024 шляхом зменшення обсягів закупівлі позиції Зарядна станція Qukitel P5000 з 5 шт. до 0 шт.

Згідно з додатковою угодою №2 від 01.11.2024 до договору №345 від 12.09.2024 про закупівлю товару (а.с.38), у зв`язку з неможливістю поставки через зняття із виробництва товару (зарядна станція Qukitel P5000), сторони дійшли згоди п.3.3 розділу 3 договору викласти у новій редакції:

"3.3. Сума договору становить 1015000,00 грн без ПДВ", а також виклали додаток 1 "Специфікація" в новій редакції, що додається до цієї додаткової угоди, а саме:

1. Зарядна станція Ecoflow Delta 2 у кількості 3 шт., загальна вартість 120000,00 грн.

2. Зарядна станція Bluetti AC200MAX у кількості 10 шт., загальна вартість 800000,00 грн.

3. Зарядна станція Ecoflow Delta Pro у кількості у 1 шт., загальна вартість 95000,00 грн.

Суд встановив, що з порушенням терміну, визначеного п.5.1 договору (у редакції додаткової угоди №1 від 25.09.2024), тобто після 03.10.2024 (а.с.41-42) відповідач поставив позивачу наступний товар:

- згідно з видатковою накладною №487 від 04.11.2024 - зарядні станції Bluetti AC200MAX у кількості 10 шт. загальною вартістю 800000,00 грн;

- згідно з видатковою накладною №497 від 06.11.2024 - зарядні станції Ecoflow Delta 2 у кількості 3 шт. загальною вартістю 120000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією №29198/2024 від 18.11.2024 (а.с.43-45), у якій вимагав сплатити сума нарахованих штрафних санкцій у зв`язку з порушенням термінів поставки товару за договором №345 від 12.09.2024 у розмірі 102960,00 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем 11.12.2024, однак залишена без відповіді та без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Щодо представництва прокурора колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 NЗ-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Порушення інтересів держави у цій справі прокурор обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної поставки у визначений умовами договору термін товарів, які призначені для передачі підрозділам Збройних сил України, що беруть участь у здійсненні заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України. Вказує, що відповідачем фактично зірвано реалізацію замовлення для потреб оборони, у результаті чого підрозділам Збройних сил України вчасно не надійшов товар у період дії правового режиму воєнного стану.

Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п.13 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).

Так, рішенням сесії Тернопільської міської ради №8/34/27 від 15.12.2023 "Про затвердження Програми "Обороноздатність" на 2024 рік" затверджено програму "Обороноздатність" на 2024 рік, згідно з додатком, зокрема передбачена закупівля генераторів (а.с.21-30).

Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають у ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (пп.4, 6, 8 ч.1 ст.7 БК України).

Неефективне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т.ч. захищених.

У свою чергу, використання бюджетних коштів становить значний суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб, у даному випадку мешканців Тернопільської об`єднаної територіальної громади. Неефективне витрачання бюджетних коштів може порушувати економічні інтереси Тернопільської ОТГ.

Звернення прокурора з цим позовом спрямоване на захист як державних, так і суспільних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів за неналежне виконання договірних зобов`язань сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб Тернопільської ОТГ в умовах воєнного стану, дисциплінуватиме постачальника до належного виконання покладених на нього обов`язків, а отже, сприятиме укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресору.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 у справі №206/1198/19 прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", навівши відповідне обґрунтування цього.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 64 БК України визначено склад доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, зокрема в п.39 ч.1 цієї статті передбачено, що до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать штрафні санкції внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб`єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів відповідних бюджетів місцевого самоврядування.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що договір №345 про закупівлю товару від 12.09.2024 укладено між Тернопільською міською радою та ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп", відтак, Тернопільська міська рада є стороною договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

На території міста Тернополя таким органом місцевого самоврядування є Тернопільська міська рада.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Матеріалами справи підтверджується те, що витрати на оплату електричного обладнання за договором від 12.09.2024 №345, укладеним між Тернопільською міською радою та ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс", здійснювалися за рахунок коштів міського бюджету.

Враховуючи викладене, у даному випадку Тернопільська міська рада є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, порушених відповідачем.

За приписами ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що Тернопільською окружною прокуратурою листи направлено від 17.06.2025 за №50-89-5291вих-25, від 05.09.2025 за №50-89-7404вих-25 та від 08.12.2025 за №50-89-10093вих-25 до Тернопільської міської ради з повідомленням про виявлені порушення законодавства в частині прострочення виконання зобов`язання зі сторони постачальника по договору №345 від 12.09.2024, а також з проханням надати інформацію щодо вжитих заходів задля усунення порушень законодавства, у тому числі про звернення до суду із відповідним позовом та наведено розрахунок позовних вимог (а.с.46-48, 51-53, 60-61).

У відповідь на вказані повідомлення Тернопільська міська рада у листах від 14.07.2025 №20271-Ю/2025, від 29.09.2025 №26988-Ю/2025 та від 15.12.2025 №34811-Ю/2025 зазначила, що міська рада не володіє інформацією про причини прострочення виконання зобов`язання зі сторони постачальника, а також те, що міською радою надіслано на адресу відповідача претензію №25782/2025 від 10.09.2025 з проханням повідомити причину прострочення виконання зобов`язання та заходи, вжиті товариством з метою недопущення прострочення, однак відповіді не отримано.

Водночас міська рада вказала, що не буде пред`являти позов щодо стягнення з ТОВ "Комерс Еліт Солюшнс Груп" штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару (а.с.49-50, 54-59, 62).

При цьому Тернопільська міська рада, з дня отримання інформації щодо вчиненого порушення, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, позов на захист інтересів держави у спірних правовідносинах до суду не подала.

Таким чином, як правильно встановив суд першої інстанції, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив протягом розумного строку дій для захисту інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду, крім того вказав на відсутність намірів пред`являти такий позов, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій.

Матеріалами справи підтверджується те, що Тернопільська окружна прокуратура листом від 24.12.2025 №50-89-10532вих-25 (а.с.79) на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Тернопільську міську раду про те, що буде заявлено позов в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору у розмірі 102960,00 грн.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, прокурором дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та враховуючи не вчинення визначеним прокурором в якості позивача органом заходів щодо захисту порушених інтересів держави та те, що право на судовий захист в силу ст.64 Конституції України, ст.4 ГПК України не може бути обмежене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради.

По суті позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У статті 663 Цивільного кодексу України вказано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, за умовами пункту 5.1 договору №345 про закупівлю товару від 12.09.2024 (у редакції додаткової угоди №1 від 25.09.2024) кінцевим терміном поставки товару було визначено 03.10.2024.

Водночас, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останній у встановлений договором термін, поставив позивачу товар не у повному обсязі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним договором.

Згідно з п.7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань під час здійснення закупівлі товару, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, передбаченому чинним законодавством України, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У позовній заяві прокурор нарахував до стягнення з відповідача на підставі п.7.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання з поставки товару 102960,00 грн, з яких: 38560,00 грн пеня, 64400,00 грн штраф, а саме:

- за несвоєчасну поставку зарядної станції Bluetti AC200MAX у кількості 10 шт. загальною вартістю 800000,00 грн - 24800,00 грн пені за період з 04.10.2024 по 03.11.2024 та 56000,00 грн штрафу за протермінування більше 30 днів;

- за несвоєчасну поставку зарядної станції Ecoflow Delta 2 у кількості 3 шт. загальною вартістю 120000,00 грн - 3960,00 грн пені за період з 04.10.2024 по 05.11.2024 та 8400,00 грн штрафу за протермінування більше 30 днів;

- за несвоєчасну поставку зарядної станції Qukitel P5000 у кількості 5 шт. загальною вартістю 350000,00 грн - 9800,00 грн пені за період з 04.10.2024 по 31.10.2024, зважаючи на те, що 01.11.2024 між сторонами було укладено додаткову угоду №2, якою у зв`язку з неможливістю поставки через зняття із виробництва товару (зарядної станції Qukitel P5000) було зменшено суму договору та викладено додаток 1 "Специфікація" у новій редакції без зарядних станцій Qukitel P5000 у кількості 5 шт.

Перевіривши в апеляційному провадженні здійснені прокурором розрахунки пені та штрафу (а.с.5), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунки є обґрунтованими та арифметично правильними, тому позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 102960,00 грн, з яких: 38560,00 грн пеня, 64400,00 грн штраф.

Щодо доводів апелянта про неможливість стягнення одночасно пені та штрафу, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 у своїй постанові зазначила наступне:

« 8.1. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

8.2. При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

8.3. Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

8.4. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

8.5. Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі».

Наведеним вище спростовуються доводи апелянта про порушення судом першої інстанції ст.61 Конституції України.

Згідно з ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на користь Тернопільської міської ради 38560,00 грн пені та 64400,00 грн штрафу.

Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерс Еліт Солюшнс Груп" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.03.2026 у справі №906/12/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 09.06.2026.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Романюк Ю.Г.