Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №911/1132/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2026 р. Справа№ 911/1132/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Мінченко Я.В.

від відповідача - Шевченко Я.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

на рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 р. (повний текст складено 04.03.2026 р.)

у справі № 911/1132/25 (суддя - Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення 866543,43 грн

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп"

про стягнення 697387,98 грн,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 866543,43 грн, з яких: 783582,00 грн основного боргу, 13245,76 грн 3 % річних, 69715,67 грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору про закупівлю (поставку) товарів № 121/28 від 13.04.2023 р. не здійснив повну оплату за поставлений товар, у зв`язку з чим нього виникла заборгованість.

У травні 2025 року Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" про стягнення штрафних санкцій в розмірі 697387,98 грн, з яких: 642537,24 грн пені за недопоставку продукції, 54850,74 грн штрафу за недопоставку продукції понад двадцять днів.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що постачальник повинен був виконати свій обов`язок по поставці продукції за договором № 121/28 від 13.04.2023 р. в тридцятиденний термін, а саме до 25.05.2023 р., однак поставку було здійснено у період з травня по жовтень 2023 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2025 р. у справі № 911/1132/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" та зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "Центренерго" задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволенння позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що на підтвердження позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" не надало докази, на підставі яких у Публічного акціонерного товариства "Центренерго" настав обов`язок по оплаті за поставлену продукцію. Також наявні у матеріалах справи документи жодним чином не свідчать про те, що адвокатом позивача дійсно надавалася правнича допомога вартістю 20000,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 р. апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Центренерго" у справі № 911/1132/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 р. апеляційну скаргу у справі № 911/1132/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" та призначено розгляд справи на 05.05.2026 р.

У судовому засіданні 05.05.2026 р. представник позивача не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату та час розгляду апеляційної скарги. Судом було розпочато розгляд скарги і після надання представником відповідача усних пояснень стосовно апеляційної скарги було оголошено перерву до 02.06.2026 р.

У судовому засіданні 02.06.2026 р. представник позивача надав усні пояснення стосовно апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

13.04.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" (далі - постачальник) та Публічним акціонерними товариством "Центренерго" (далі - покупець) було укладено договір про закупівлю (поставку) товарів № 121/28 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору.

Згідно з п. 1.2 договору покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору.

Як передбачено п. 3.1 договору, постачальник здійснює поставку продукції за умовами згідно додатку до договору.

За п. 5.2 договору постачальник зобов`язаний у письмовій формі (лист, факс) у розумний строк до дати поставки сповістити покупця про дату та час надходження продукції в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття продукції.

У відповідності до п. 5.3 договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. В разі, якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання-передачі не співпадають - до підписання акту приймання-передачі продукції (в тому числі в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідне зберігання.

При поставці продукції постачальник зобов`язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: рахунок-фактуру; відповідні товаросупроводжувальні накладні; іншу документацію на продукцію згідно умов договору (п. 5.8 договору).

Відповідно до п. 5.10 договору, у разі відсутності в залізничній накладній інформації про належність продукції постачальнику, остання приймається вантажодержувачем на відповідальне зберігання і вважається поставленою тільки з дати передачі покупцеві документів, що підтверджують належність продукції даному постачальнику та після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі продукції.

За п. 5.11 договору покупець має право не приймати та не оплачувати продукцію, поставлену без його письмової заявки.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний передати (поставити) покупцеві продукцію, якість, номенклатура, асортимент, кількість, комплектність та інші характеристики якої відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства України.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеному у додатку до договору (п. 12.1 договору).

Також сторони уклали додаток № 1 до договору про закупівлю (поставку) товарів № 121/28 від 13.04.2023 р., яким узгодили найменування, асортимент, кількість і ціну товару (продукції): 18130000-9 спеціальний робочий одяг (плащ для захисту від води; халат жіночій: темний, білий; костюми: зварника, з вогнегасним просякненням, кислотолугостійкий, брючний медичний, для прибиральників, брезентовий; фартух прогумований з нагрудником, жилет сигнальний.

Загальна вартість продукції відповідно до додатку № 1 склала без ПДВ 1309917,20 грн, а з ПДВ: 1571900,64 грн.

Відповідно до п. 3 додатку № 1 розрахунки між сторонами здійснюються протягом 30 календарних днів після підписання акту приймання-передачі продукції.

Згідно з п. 5 додатку № 1 строк поставки товару протягом 30 днів після надання письмової заявки з правом дострокової поставки у період з дати укладання договору по 31.12.2023 р.

Відповідно до п. 11 додатку № 1 строк дії договору по 31.12.2023 р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.

На виконання умов укладеного договору 04.07.2023 р. позивач поставив відповідачу продукцію на суму 783582,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 78 від 04.07.2023 р. та товарно-транспортною накладною від 04.07.2023 р. № Р83

Також 06.07.2023 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі товару на загальну суму 783582,00 грн.

Вказаний акт приймання-передачі підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений їх печатками.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

За змістом ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як було встановлено вище, 04.07.2023 р. позивач поставив відповідачу продукцію на суму 783582,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 78 від 04.07.2023 р., товарно-транспортною накладною № Р83 від 04.07.2023 р. та актом приймання-передачі товару.

Відповідач вищевказану видаткову накладну, товарно-транспортну накладну та акт приймання-передачі підписав, однак за поставлений товар не розрахувався.

Отже доводи скаржника про те, що відповідачем не надано доказів, на підставі яких у Публічного акціонерного товариства "Центренерго" настав би обов`язок по оплаті за поставлену продукцію, судова колегія вважає необґрунтованими.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 783582,00 грн основної заборгованості за договором про закупівлю (поставку) товарів № 121/28 від 13.04.2023 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 13245,76 грн 3 % річних та 69715,67 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2024 р. по 25.03.2025 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Враховуючи викладене, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 13245,76 грн 3 % річних та 69715,67 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2024 р. по 25.03.2025 р.

Також позивач просив відшкодувати йому витрати з надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у розмірі 20000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги № 23-01/5/24 від 23.01.2024 р. (далі договір), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Текстиль Груп» (далі клієнт) та Адвокатським бюро «Мінченко і партнери» (далі адвокатське бюро);

- додаток № 25-03/1/25 до договору (замовлення № 25-03/1/25) від 23.03.2025 р. (далі - додаток до договору);

- акт надання послуг № 176 від 31.03.2025 р. на суму 20000,00 грн;

- платіжну інструкцію № 246 від 03.04.2025 р. на суму 20000,00 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язаний оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Згідно з додатком до договору загальна вартість наданих послуг складає 20000,00 грн та включає в себе: вивчення та аналіз документів, наданих клієнтом, пошук актуальної судової практики; надання юридичної консультації; підготовка та складання позовної заяви; формування доказів, оформлення і надсилання позовної заяви; підготовка відповіді на відзив, відповіді на апеляційну та касаційну скаргу - за потреби; підготовка та складання усіх необхідних клопотань, заяв, пояснень та інших процесуальних документів, які необхідні для захисту прав та законних інтересів клієнта, в судах всіх інстанцій; участь у судових засіданнях, в судах усіх інстанцій - за потреби; супровід виконання судового рішення.

31.03.2025 р. між позивачем та адвокатським бюро було підписано акт надання послуг № 176 на суму 20000,00 грн.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Як передбачено ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 р. у справі № 911/2737/17).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р.

Отже питання про відшкодування витрат на правничу допомогу вирішується судом виходячи із наданих у сукупності доказів, зокрема детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з якого вбачається обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та вартість окремо кожної послуги.

Вбачається що у п. 2 додатку до договору сторони погодили, що фіксований розмір гонорару (винагороди) за надання правових (правничих) послуг визначено сторонами з врахуванням вимог ст. 126 ГПК України в судах усіх інстанцій, складності питань, виходячи із принципів розумності та з урахуванням часу (строку) виконання складає 20000,00 грн, які включають в себе перелік виконаних робіт, який зазначений у замовленні.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" про стягнення з відповідача вартість витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 20000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на положення ст. 269 ГПК України колегія суддів не переглядає рішення в частині зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Текстиль Груп" про стягнення 697387,98 грн, оскільки рішення суду першої інстанції скаржником у цій частині не оскаржується.

За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 р. у справі № 911/1132/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.11.2025 р. у справі № 911/1132/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Центренерго".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.06.2026 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко