Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №910/12602/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2026 р. Справа № 910/12602/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Жарський І.Р. (у режимі відеоконференції)

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Каленська М.А.

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 (повний текст рішення складено та підписано 07.04.2026) (суддя Пукшин Л.Г.)

у справі № 910/12602/25 Господарського суду міста Києва

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСТАРТТРЕЙД",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД СТАРТ АГРО",

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У жовтні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (далі - ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОСТАРТТРЕЙД" (далі - ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД", відповідач-2) про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу № 8045/2025/5392607 від 05.06.2025, зареєстрований в ТСЦ за № 0541 (далі також - Договір), за яким транспортний засіб RENAULT T, 10837, (2014), № шасі НОМЕР_1 , був відчужений ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" на користь ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД". Позивач вважає, що даний Договір був укладений із метою уникнення відповідальності відповідача-1 перед позивачем, яка виникла за кредитним договором № 40750856-КД-2 від 09.08.2023 у загальному розмірі 1 541 931,26 грн, що було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі № 910/15502/24, а відтак такий правочин (Договір) є фраудаторним (удаваним), що є підставою для визнання його недійним у судовому порядку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/12602/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем, окрім посилання на факт відчуження майна відповідачем-1 за наявності в нього простроченої заборгованості перед банком та після пред`явлення позову про стягнення цієї заборгованості, не наведено жодних підстав, які б свідчили про фраудаторний характер оспорюваного правочину, і судом таких не встановлено; позивачем не доведено, що транспортний засіб RENAULT T, 10837, (2014), № шасі НОМЕР_1 , було відчужено на користь пов`язаної особи (відповідача-2), або що майно було відчужено за явно заниженою ціною; у матеріалах справи відсутні докази відсутності у боржника будь-якого іншого майна, за рахунок якого можна було б погасити заборгованість перед позивачем, і такі відомості не вбачаються з відкритих, станом на момент розгляду справи, виконавчих проваджень № 78827919 та № 78829035.

Також суд першої інстанції виснував, що позовна вимога про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору без застосування наслідків його недійсності не відновить становище, яке існувало до цього, без необхідності повторного звернення до суду, а отже, не є ефективним способом захисту прав позивача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Крім того, суд зауважив, що транспортний засіб RENAULT T, 10837, (2014), № шасі НОМЕР_1 , був переданий відповідачем-1 у заставу третій особі за договором застави від 10.09.2024 № 2700, право вимоги за яким було відступлено на користь відповідача-2 за договором про відступлення права вимоги від 05.06.2025 № 05/06/2025-1, відтак переважне право на задоволення кредиторських вимог за рахунок транспортного засобу RENAULT T, 10837, (2014), № VF611F164FD005996, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД СТАРТ АГРО" (далі - ТОВ "ТД СТАРТ АГРО", третя особа), а не АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/12602/25, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти постанову, якою задовольнити позовну заяву АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Зокрема, скаржник вказує про помилковість висновку суду першої інстанції щодо недоведеності фраудаторності оспорюваного правочину, наголошуючи на тому, що ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП", розуміючи, що АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, із метою уникнення відповідальності за вказаним договором, 05.06.2025 здійснив відчуження в інтересах ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" рухомого майна - транспортного засобу RENAULT T, 2014 року випуску, об`єм двигуна 10 837 см3, номер шасі НОМЕР_2 , за договором купівлі-продажу № 8045/2025/5392607 від 05.06.2025, укладеним у ТСЦ № 8045; станом на день укладення оспорюваного договору 05.06.2025 у відповідача-1 перед ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" відсутні невиконані грошові зобов`язання та, відповідно, припинено 04.06.2025 зобов`язання за договором застави, зареєстрованим у реєстрі за № 2700 від 10.09.2024 приватним нотаріусом Разумовою О.І., Київського міського нотаріального округу. Відтак, на переконання, скаржника, "такий договір є оспорюваними, суперечать нормам цивільного законодавства та таким, що вчинені в супереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), та на уникнення відповідальності за власними зобов`язаннями".

Разом із тим, цитуючи правові висновки Верховного Суду, скаржник наголошує на тому, що відмова в задоволенні позову через помилкове правове обґрунтування позовних вимог розцінюється як перешкода в доступі до правосуддя, а відтак - порушення ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та ст. 55, 124 Конституції України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Євсікова О.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/12602/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.05.2026 об 11:20 в режимі відеоконференції; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 01.05.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці 19.05.2026, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026 для розгляду справи № 910/12602/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 апеляційну скаргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/12602/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за раніше визначеними датою та часом - 19.05.2026 об 11:20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.06.2026 об 11:00 в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи

Відповідач-2 подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вказуючи, зокрема, що як Договір, так і договір застави від 10.09.2024 та договір про відступлення права вимоги від 05.06.2025 мали певну правову і фактичну мету, спрямовану на задоволення вимог кредитора, що засвідчує факт відсутності в діях ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" порушення принципів добросовісності, недопустимості зловживання правом та уникнення відповідальності за власними зобов`язаннями; виконавчі провадження щодо стягнення заборгованості з ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" та поручителя ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" тривають, а отже, твердження скаржника про відсутність іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, не підтверджена належними та допустимими доказами.

Також відповідач-2 наголошує на тому, що Договір є відплатним (за автомобіль сплачено 641 960,00 грн, що перевищує його балансову вартість); автомобіль не відчужувався родичам, близьким особам або пов`язаним юридичним особам; відчуження автомобіля відбулося з метою погашення заборгованості забезпеченого кредитора - ТОВ "ТД СТАРТ АГРО", відтак Договір не містить ознак фраудаторного правочину, на які посилається АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Разом із тим, відповідач-2 вказує, що згідно з укладеним договором застави від 10.09.2024 ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" мало переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок транспортного засобу RENAULT, модель Т, № шасі НОМЕР_2 , перед іншими кредиторами ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП"; припинення обтяження вказаного транспортного засобу відбулося саме з метою погашення існуючої заборгованості ще одного кредитора ТОВ "ТД СТАРТ АГРО", що доводять лист ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" від 20.05.2025 № 03/05 та лист ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" від 02.06.2025 № 02/06-2; саме по собі припинення обтяження рухомого майна у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не означає автоматичну недійсність будь-якого правочину з ознак нібито його фраудаторності за відсутності будь-яких інших ознак, які дають можливість кваліфікувати правочин як такий, що вчинений з метою уникнення від виконання зобов`язань.

За доводами відповідача-2, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не було заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, при цьому визнання Договору недійсним не призведе до повернення його сторін у первісний стан до моменту укладення такого договору, і, як наслідок, визнання Договору недійсним не відновить нібито порушені, на думку скаржника, його права.

Позивачем, у свою чергу, подано до Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач-2, своєю чергою, подав до Північного апеляційного господарського суду заперечення (на відповідь на відзив на апеляційну скаргу).

Позивач, у свою чергу, подав до Північного апеляційного господарського суду спростування заперечень ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" на відповідь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" на відзив ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" на апеляційну скаргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК".

Відповідач-1 та третя особа не скористались своїм правом, відзиви на апеляційну скаргу не подали, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 02.06.2026 взяли участь представник позивача (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) та представник відповідача-2 (в залі суду).

Представники відповідача-1 та третьої особи в судове засідання не з`явились.

Усі учасники справи належним чином повідомлені судом про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представників відповідача-1 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі в судовому засіданні представників відповідача-1 та третьої особи.

У судовому засіданні представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник відповідача-2 проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, у грудні 2024 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 40750856-КД-2 від 09.08.2023 з ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (позичальник) та ОСОБА_1 (поручитель).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі № 910/15502/24 задоволено позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та стягнуто солідарно з ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" та ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла з кредитного договору № 40750856-КД-2 від 09.08.2023, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 715 029,35 грн, заборгованість за процентами в розмірі 111 872,55 грн та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією в розмірі 715 029,36 грн, витрати на оплату судового збору в розмірі 9 251,59 грн з кожного відповідача.

22.07.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі № 910/15502/24 видано відповідні накази.

11.08.2025 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Цермолонською Г.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78827919 (ідентифікатор доступу: 6В758ВБ09687) на примусове виконання рішення у справі № 910/15502/24 від 21.05.2025. У той самий день арештовано всі рахунки та винесено постанову про арешт майна ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП".

З відповідей Міністерства внутрішніх справ України від 17.08.2025 та 18.08.2025 вбачається, що дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутні.

Також 11.08.2025 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Цермолонською Г.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78829035 (ідентифікатор доступу: 4Б2ГВ40Д6АД6) на примусове виконання рішення у справі № 910/15502/24 від 21.05.2025. У той самий день арештовано всі рахунки та винесено постанову про арешт майна ОСОБА_1.

З відповідей Міністерства внутрішніх справ України від 16.08.2025 та 17.08.2025 вбачається, що дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби відсутні.

Як зазначає позивач, станом на сьогоднішній день заборгованість ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" за кредитним договором, який був предметом розгляду в Господарському суді міста Києва у справі № 910/15502/24, не погашена.

При цьому, 01.05.2025 АТ КБ "ПРИВАТБАНК" було зроблено запити до Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України стосовно зареєстрованих транспортних засобів та виявлено транспортний засіб марки RENAULT T, 10837, (2014), № шасі НОМЕР_2 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 , та транспортний засіб TRAILOR SYY 3KE, (1999), № шасі НОМЕР_4 , номер державної реєстрації НОМЕР_5 , які належали ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП".

05.06.2025 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (продавець) та ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 8045/2025/5392607 транспортного засобу (Договір), за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві транспортний засіб: марка RENAULT, модель T, 2014 року випуску, колір білий, VIN НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_7 , зареєстрований за продавцем 09.07.2022 підрозділом МВС ТСЦ 8044.

Відповідно до п. 2.1 Договору передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна.

Згідно з п. 2.2 Договору право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного Договору.

За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 641 960,00 грн (п. 3.1 Договору).

За актом прийому-передачі від 05.06.2025 до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8045/2025/5392607 від 05 червня 2025 р. продавець передав покупцю вантажний автомобіль марки Renault, особливі відмітки спеціалізований вантажний сідловий тягач, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата першої реєстрації в Україні 09.07.2022, рік випуску 2014, колір білий.

Також, 05.06.2025 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (первісний кредитор) та ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" (новий кредитор) було укладено договір № 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1 якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, що виникло на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8045/2025/5392607 від 05.06.2025 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" та боржником ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД".

Відповідно до п. 1.2 договору № 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025 сторони погодили, що за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 641 960,00 грн згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8045/2025/5392607 від 05.06.2025.

Згідно з п. 2.3 договору № 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025 сторони передбачили, що оскільки первісний кредитор ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (ЄДРПОУ 40750856) має заборгованість перед новим кредитором ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" (ЄДРПОУ 42439740) за договором поставки № ДТ/05-07-6 від 05.07.2022 в сумі 1 150 000,00 грн, за відступлення права вимоги за цим договором сума боргу за договором поставки № ДТ/05-07-6 від 05.07.2022 зменшується на суму відступленої вимоги. На день підписання даного договору, сума боргу ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" перед ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" за договором поставки № ДТ/05-07-6 від 05.07.2022 складає 508 040,00 грн.

У п. 3.2 договору № 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025 визначено, що боржник зобов`язаний здійснити оплату грошових коштів у розмірі, зазначеному в п. 1.2 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок нового кредитора.

Згідно з повідомленням ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" про відступлення права вимоги № 05/06/2025-1 від 05.06.2025, ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" (відповідача-2) було повідомлено про те, що ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" за договором про відступлення права вимоги від 05.06.2025 відступило компанії ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" вимогу, що виникла на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8045/2025/5392607 від 05.06.2025 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" та ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД".

26.08.2025 ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" перерахувало ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" 641 960,00 грн за договором № 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 26.08.2025 № 4153 (т. 1, а.с. 137).

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що договір купівлі-продажу № 8045/2025/5392607 від 05.06.2025 був укладений з метою уникнення відповідальності за кредитним договором № 40750856-КД-2 від 09.08.2023 перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК", яке станом на 05.07.2022 вважалося простроченим, тобто Договір, яким було відчужено транспортний засіб - RENAULT T, 2014 року випуску, об`єм двигуна 10 837 см3, номер шасі НОМЕР_2 , є наслідком зловживанням відповідачем-1 своїми правами та є фраудаторним (удаваним) правочином.

Відтак позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу № 8045/2025/5392607 від 05.06.2025, укладений в ТСЦ № 8045 в інтересах ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" із ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" рухомого майна - транспортного засобу RENAULT T, 2014 року випуску, об`єм двигуна 10 837 см3, номер шасі НОМЕР_2 .

Відповідачі та третя особа, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказували, що укладення договору купівлі-продажу № 8045/2025/5392607 від 05.06.2025 мало певну правову і фактичну мету, не порушило прав та законних інтересів позивача, відповідачі не є пов`язаними особами, за Договором було здійснено оплату, та транспортний засіб було реалізовано за вартістю, яка перевищувала його балансову залишкову вартість. Крім того, відповідачі та третя особа послалися на ті обставини, що транспортний засіб RENAULT T, 10837, (2014), № шасі НОМЕР_1 , був переданий відповідачем-1 у заставу третій особі за договором застави від 10.09.2024 № 2700, право вимоги за яким було відступлено на користь відповідача-2 за договором № 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025, а відтак заставодержатель (третя особа) має переважне право перед іншими кредиторами одержати задоволення вимог із вартості заставленого майна.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частини перша статті 202 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, у момент вчинення якого сторонами (стороною) не було додержано вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника.

Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. При кваліфікації дій як таких, що свідчать про зловживання правом, суд надає оцінку наявності негативних наслідків для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах із цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувати); правовому статусу особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття і здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.

Суд зауважує, що у ЦК України відсутнє окреме визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами правочину дій з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.

Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

У разі невідповідності фраудаторного правочину загальним принципам цивільного права та його вчинення з виходом за межі цивільних прав суди можуть визначити юридичну кваліфікацію такого правочину із застосуванням загальних положень ЦК України.

Як наслідок, може бути визнаний недійсним договір, спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша підстава, наприклад, передбачена статтею 228 ЦК України.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 317/3272/16-ц, від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18, від 24.02.2021 у справі № 757/33392/16, від 14.12.2022 у справі № 372/437/20.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Отже, за усталеною судовою практикою Верховного Суду, особа (не сторона правочину), чиї майнові інтереси порушує правочин, може оскаржити такий (фраудаторний) правочин, якщо доведе, що власник майна уклав договір та відчужив за ним майно, свідомо погіршивши свій майновий стан з метою уникнення відповідальності перед кредитором, і належним способом захисту прав чи інтересів відповідного кредитора є повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення ситуації, яка існувала до цього.

Правові підстави для визнання правочинів недійсними, як фраудаторних, можуть бути різними.

У постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала підхід, відповідно до якого допускається кваліфікація правочину як фраудаторного у випадках: фіктивних правочинів (стаття 234 ЦК України); порушення принципу добросовісності та зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України); правочину, який порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).

Водночас критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення із цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (із цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Саме ці питання і є вирішальними та необхідними для з`ясування при доведенні фраудаторності, а отже, й недійсності договору з настанням відповідних наслідків, адже це свідчитиме про укладення правочину внаслідок недобросовісної поведінки та зловживання цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Водночас слід враховувати, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло.

У свою чергу, пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини.

Оскаржуючи правочин з підстав його фраудаторності, позивач повинен навести вагомі докази того, що майно було відчужене, наприклад, за явно заниженою ціною або взагалі безвідплатно, тобто що відчужувач не набув у зв`язку з таким продажем майнових благ.

Разом із тим, кредитор не може вимагати від боржника, щоб останній з моменту виникнення будь-якої заборгованості чи потенційного спору щодо зобов`язання до вирішення такого спору утримувався від здійснення своєї господарської діяльності та пов`язаних із цим операцій, адже таке становитиме надмірне та непропорційне втручання в майнові права боржника (постанова Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/3706/23).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі № 910/15502/24 задоволено позовні вимоги АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та стягнуто солідарно з ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" та ОСОБА_1 заборгованість, яка виникла з кредитного договору № 40750856-КД-2 від 09.08.2023, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 715 029,35 грн, заборгованість за процентами в розмірі 111 872,55 грн та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією в розмірі 715 029,36 грн, витрати на оплату судового збору в розмірі 9 251,59 грн з кожного відповідача.

22.07.2025 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2025 у справі № 910/15502/24 видано відповідні накази.

Разом із тим, 05.06.2025 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (продавець) та ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 8045/2025/5392607, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві транспортний засіб: марка RENAULT, модель T, 2014 року випуску, колір білий, VIN НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_7 , зареєстрований за продавцем 09.07.2022 підрозділом МВС ТСЦ 8044.

За умовами п. 2.1, 2.2 Договору передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна. Право власності на транспортний засіб переходить до покупця з моменту підписання даного Договору.

За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 641 960,00 грн (п. 3.1 Договору).

За актом прийому-передачі від 05.06.2025 до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8045/2025/5392607 від 05.06.2025 продавець передав покупцю вантажний автомобіль марки Renault, особливі відмітки спеціалізований вантажний сідловий тягач, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата першої реєстрації в Україні 09.07.2022, рік випуску 2014, колір білий.

Крім того, 05.06.2025 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (первісний кредитор) та ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" (новий кредитор) було укладено договір № 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги, згідно з яким первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, що виникло на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8045/2025/5392607 від 05.06.2025 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" та боржником ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД".

Відповідно до п. 1.2 договору № 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025 новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 641 960,00 грн згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу № 8045/2025/5392607 від 05.06.2025.

Згідно з п. 2.3 договору № 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025, оскільки первісний кредитор ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" має заборгованість перед новим кредитором ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" за договором поставки № ДТ/05-07-6 від 05.07.2022 в сумі 1 150 000,00 грн, за відступлення права вимоги за цим договором сума боргу за договором поставки № ДТ/05-07-6 від 05.07.2022 зменшується на суму відступленої вимоги. На день підписання даного договору, сума боргу ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" перед ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" за договором поставки № ДТ/05-07-6 від 05.07.2022 складає 508 040,00 грн.

У п. 3.2 договору № 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025 визначено, що боржник зобов`язаний здійснити оплату грошових коштів у розмірі, зазначеному в п. 1.2 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок нового кредитора.

Згідно з повідомленням відповідача-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025 № 05/06/2025-1, відповідача-2 було повідомлено про те, що ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" за договором про відступлення права вимоги від 05.06.2025 відступило компанії ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" вимогу, що виникла на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8045/2025/5392607 від 05.06.2025 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" та ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД".

26.08.2025 ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" перерахувало ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" 641 960,00 грн за договором № 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 26.08.2025 № 4153.

Доводи скаржника про фраудаторність оскаржуваного правочину з мотивів укладення відповідачами Договору після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі № 910/15502/24, яке набрало законної сили, а також, що такий правочин суперечить нормам цивільного законодавства та є таким, що вчинений усупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України), колегія суддів відхиляє з огляду на недоведення позивачем, що транспортний засіб RENAULT T, 10837, (2014), № шасі НОМЕР_1 , було відчужено на користь пов`язаної особи (відповідача-2), або що його було відчужено за явно заниженою ціною, а також за відсутності в матеріалах справи доказів відсутності у солідарних боржників за судовим рішенням у справі № 910/15502/24 будь-якого іншого майна, за рахунок якого можна було б погасити заборгованість перед позивачем, отже, за непідтвердження обставин погіршення ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" свого майнового стану шляхом укладення оспорюваного договору саме з метою уникнення відповідальності перед позивачем, а також те, що вимога до боржника утримуватися від здійснення будь-яких господарських операцій, у тому числі реалізації майна, за умов існування невиконаних зобов`язань лише з метою запобігання можливим його зловживанням є непропорційною, надмірною та такою, що призводить до втручання в господарську діяльність боржника.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що саме лише посилання скаржника на факт відчуження майна відповідачем-1 за наявності в нього простроченої заборгованості перед банком та після пред`явлення позову про стягнення цієї заборгованості в даному конкретному випадку не є достатньою обставиною для кваліфікації спірного правочину як фраудаторного та визнання його недійсним, оскільки обставини, що дають змогу кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, мають перевірятися в сукупності, а кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність.

Таким чином, є недоведеними доводи скаржника про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу № 8045/2025/5392607 транспортного засобу від 05.06.2025 має всі ознаки фраудаторності.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання Договору недійсним.

Щодо обраного позивачем способу захисту, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340.

Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Такий правовий висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20.

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Суди повинні встановити, настання яких дійсних правових наслідків прагне досягнути позивач шляхом подання позову, і чи за встановлених обставин обраний позивачем спосіб захисту призведе до поновлення його прав та інтересів.

Дослідивши зміст позовної заяви та матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про звернення позивача до суду з неефективним способом захисту, оскільки вимога про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу без застосування наслідків його недійсності не відновить становище, яке існувало до цього, без необхідності повторного звернення до суду, що, як правильно виснував суд першої інстанції, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду щодо необхідності самостійного підбору судом правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегією суддів відхиляються, оскільки підставою для відмови в задоволенні позовних вимог було незаявлення позивачем похідної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину для відновлення становища, яке існувало до цього, а не, як помилково вказує скаржник, зазначення ним інших норм права.

Отже, скаржник помилково ототожнює можливість застосування судом до спірних правовідносин правильних норм права з необхідністю звернення саме позивача з ефективним та належним способом захисту.

Перевіряючи доводи скаржника, що станом на день укладення оспорюваного договору 05.06.2025 у відповідача-1 перед ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" були відсутні невиконані грошові зобов`язання, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб RENAULT T, 10837, (2014), № шасі НОМЕР_1 , був переданий ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (заставодавцем) у заставу ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" (заставодержателю) за договором застави від 10.09.2024 № 2700, право вимоги за яким було відступлено на користь відповідача-2 за договором № 05/06/2025-1 про відступлення права вимоги від 05.06.2025.

Пунктом 3 договору застави від 10.09.2024 № 2700 сторони погодили, що відповідно до даного договору заставодержатель у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов`язань за основним договором та невиконання заставодавцем своїх зобов`язань за цим договором має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна, заставленого на нижчевказаних умовах, які визначено сторонами в договорі застави від 10.09.2024.

Відповідно до п. 9 договору застави від 10.09.2024 № 2700 з моменту посвідчення цього договору та його державної реєстрації заставодавець має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, у спільну діяльність, у безоплатне користування іншим особам транспортний засіб марки Renault, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , або іншим чином розпоряджатися ним, виключно за письмовою згодою заставодержателя.

ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" 20.05.2025 звернулося до ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" з листом № 03/05, в якому повідомило про наміри реалізувати транспортний засіб RENAULT, модель Т, № шасі НОМЕР_2 , з метою погашення заборгованості перед ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" та просило надати згоду на відчуження транспортного засобу, який є предметом застави, а також припинити обтяження вказаного автомобіля в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Листом від 02.06.2025 № 02/06-2 ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" надало свою згоду на відчуження транспортного засобу марки Renault, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , виключно за умови, що грошові кошти від продажу предмета застави будуть перераховані на користь ТОВ "ТД СТАРТ АГРО".

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що з об`єкта обтяження: автомобіль вантажний, вантажний сідловий тягач (номер об`єкта: НОМЕР_2 , номер державної реєстрації: НОМЕР_3 ), було знято обтяження 04.06.2025 реєстратором: Приватний нотаріус Разумова О.І., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ на підставі: заяви, серія та номер: 2325, виданий: 04.06.2025, видавник: від ТОВ "ТД СТАРТ АГРО", підпис засвідчено ПН КМНО Разумовою О.І.

Надалі, 05.06.2025 між ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" (продавець) та ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 8045/2025/5392607 транспортного засобу, за яким продавець зобов`язався передати у власність покупцеві транспортний засіб: марка RENAULT, модель T, 2014 року випуску, колір білий, VIN НОМЕР_2 , номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_7 , зареєстрований за продавцем 09.07.2022 підрозділом МВС ТСЦ 8044.

Отже, припинення обтяження вказаного транспортного засобу відбулося саме з метою погашення частини існуючої заборгованості перед ще одним кредитором - ТОВ "ТД СТАРТ АГРО".

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що переважне право на задоволення кредиторських вимог за рахунок транспортного засобу RENAULT T, 10837, (2014), № шасі НОМЕР_1 належить ТОВ "ТД СТАРТ АГРО".

Щодо доводів скаржника про відсутність у матеріалах справи платіжної інструкції № 4153 від 26.08.2025, згідно з якою, як вказав суд першої інстанції, ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" перерахувало на користь ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП" оплату по договору у розмірі 641 960,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів від 26.08.2025 № 4153 ТОВ "НАФТОСТАРТТРЕЙД" перерахувало ТОВ "ТД СТАРТ АГРО" грошові кошти в розмірі 641 960,00 грн за договором про відступлення права вимоги від 05.06.2025 № 05/06/2025-1 (т. 1, а.с. 137).

Натомість суд першої інстанції, крім вказаного правильного платіжного доручення, по тексту рішення за даними платіжними реквізитами від 26.08.2025 № 4153 помилково зазначив іншого отримувача платежу - ТОВ "ФАЛКОН ОЙЛ ГРУП".

Колегія суддів зауважує, що допущена судом першої інстанції описка в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення щодо найменування отримувача платежу, за умови зазначення правильного отримувача такого платежу, не є підставою в розумінні ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/12602/25.

З урахуванням зазначеного вище, висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2026 у справі № 910/12602/25 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 08.06.2026.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко