Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №916/5481/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5481/24

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Діброви Г.І.,

Ярош А.І.,

секретар судового засідання – Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Бондар А.Г., у порядку самопредставництва;

від відповідач-1: Опаренко О.В., за ордером;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці “Порятунок”

на рішення Господарського суду Одеської області

від 07 листопада 2025 року (повний текст складено 17.11.2025)

у справі № 916/5481/24

за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідачів:

1. Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці “Порятунок”;

2. Громадської організації “МІР”;

3. Громадської організації “Асоціація жінок України “ДІЯ”

про: виселення

суддя суду першої інстанції: Рога Н.В.

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 03.06.2026. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», Громадської організації (далі - ГО) «МІР», Громадської організації (далі - ГО) «Асоціація жінок України «ДІЯ» про виселення з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір оренди від 20.08.2003 № 9/56 припинив свою дію 20.08.2023 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. У зв`язку з припиненням дії зазначеного договору, відсутні правові підстави для подальшого користування об`єктом оренди, що зумовлює необхідність виселення відповідачів із займаного нежитлового приміщення. Разом з тим, орендоване приміщення за актом приймання-передачі орендодавцю добровільно не повернуто. Таким чином, відповідачами порушено вимоги статті 759 Цивільного кодексу України щодо користування майном на підставі Договору оренди. Одеський міський благодійний фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загиблих воїнів, ветеранів праці «Порятунок», Громадська організація «МІР» та Громадська організація «Асоціація жінок України «ДІЯ» продовжують використовувати спірне нежитлове приміщення без належних правових підстав, у зв`язку з чим підлягають виселенню з нього.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 у справі №916/5481/24 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок», Громадської організації «МІР», Громадської організації «Асоціація жінок України «ДІЯ» про виселення з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 – задовольнити повністю. Виселено Одеський міський благодійний Фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Виселено Громадську організацію «МІР» з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської. Виселено Громадську організацію «Асоціація жінок України «ДІЯ» з нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 135,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Стягнуто з Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. Стягнуто з Громадської організації «МІР» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. Стягнуто з Громадської організації «Асоціація жінок України «ДІЯ» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що після припинення дії договору оренди відповідачі не виконали обов`язок щодо повернення орендованого майна та продовжили користування спірним приміщенням без належних правових підстав. При цьому використання приміщення для здійснення благодійної діяльності та видачі гуманітарної допомоги не звільняє від обов`язку дотримуватися вимог законодавства щодо користування об`єктами комунальної власності та не створює права на подальше володіння і користування майном після закінчення строку дії договору оренди.

Матеріалами справи також підтверджено факт використання спірного приміщення не лише Одеським міським благодійним фондом соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загиблих воїнів, ветеранів праці «Порятунок», а й ГО «МІР» та ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ», при цьому докази погодження орендодавцем передачі приміщення у користування зазначеним організаціям відсутні.

За таких обставин суд вважає доведеним факт безпідставного використання відповідачами нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 135,4 кв. м за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, що порушує права та законні інтереси територіальної громади міста Одеси як власника майна. У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом виселення всіх відповідачів із зазначеного нежитлового приміщення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 08.12.2025 Одеський міський благодійний Фонд соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 у справі №916/5481/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на наступні обставини:

- Договір оренди від 20.08.2003 № 9/56 зі строком дії до 20.08.2023 є продовженим на період дії воєнного стану, протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, відповідачі продовжують на законних підставах користуватися спірним нежитловим приміщенням;

- ухвалене судом несправедливе рішення фактично припиноло благодійну і гуманітарну діяльність відповідача у місті Одесі.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 08.12.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 вирішенно питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів вищезазначеної справи до суду апеляційної інстанції.

18.12.2025 матеріали справи №916/5481/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 у справі №916/5481/24. Продовжено розгляд апеляційної скарги Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці «Порятунок» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 на розумний строк. Призначено справу №916/5481/24 до розгляду на 25 березня 2026 року об 11:00 год. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. До відзиву мають бути додані докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам процесу.

20.01.2026 від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив апеляційну скаргу Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки будучих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувши воїнів, ветеранів праці «Порятунок» залишити без задоволення, оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 у справі №916/5481/24 – залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що 19.11.2024 в ході реалізації покладених на Департамент функцій, під час обстеження нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 135,4 кв.м., було встановлено та зафіксовано, що вказаний об`єкт без належних правових підстав використовується під пункт надання гуманітарної допомоги переселенцям. Крім того, Громадська організація «МІР» та Громадська організація «Асоціація жінок України «ДІЯ» також без належних правових підстав , чим порушені законні права та інтереси територіальної громади міста Одеси.

23.02.2026 від представника апелянта до суду надійшло клопотання про перенесення розгляду даної справи на іншу дату, з посиланням на відрядження до міста Херсон.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2026 відкладено розгляд справи на 03.06.2026 року об 11:00 год.

У судовому засіданні 03.06.2026 представник відповідача-1 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив останню задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та, виклавши свою позицію у справі, просив залишити оскаржуване рішення без мін.

Представники відповідача-2 та відповідача-3 у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення; зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представників ГО “МІР” та ГО “Асоціація жінок України “ДІЯ”.

У судовому засіданні 03.06.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши з`явившихся у судове засідання представників сторін, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено судом апеляційної інстанції, 20.08.2003 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та Одеським міським благодійним фондом соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загиблих воїнів, ветеранів праці «Порятунок» (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 9/56.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 135,4 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1, для розміщення організації.

На виконання умов договору того ж дня сторонами було підписано акт приймання-передачі приміщення, що підтверджує фактичну передачу об`єкта оренди орендарю.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Оскільки спірний об`єкт належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси, правовідносини сторін регулюються не лише положеннями Цивільного кодексу України, а й Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону в редакції, чинній на момент укладення договору, оренда є заснованим на договорі строковим платним користуванням майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, між сторонами виникли орендні правовідносини, що випливають із договору оренди нежитлового приміщення № 9/56 від 20.08.2003.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що строк його дії встановлюється з 20.08.2003 по 20.08.2013.

Надалі, 02.10.2013 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради як правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та орендарем було укладено додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди. Цим додатковим договором, зокрема, уточнено найменування орендодавця, змінено порядок розрахунку орендної плати та продовжено строк дії договору до 02.09.2016.

Відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.03.2021 № 137-VIII, Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради та уповноваженим орендодавцем майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, за винятком випадків, коли такі повноваження покладено на інший виконавчий орган міської ради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2014 у справі №916/3052/14, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанцій, у задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості було відмовлено. Водночас зустрічний позов Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загиблих воїнів, ветеранів праці «Порятунок» було задоволено, а пункти 1.3 та 1.4 додаткового договору № 1 від 02.10.2013 визнано недійсними.

Під час розгляду зазначеної справи судами було встановлено обставини, які свідчать про продовження строку дії договору оренди № 9/56 на десять років, тобто до 20.08.2023 року. Вказані обставини мають преюдиційне значення для вирішення цього спору та повторному доказуванню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що балансоутримувач спірного майна — Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» — у межах наданих законом повноважень прийняв рішення про відсутність наміру продовжувати договір оренди у зв`язку з необхідністю використання спірного приміщення для власних потреб в умовах воєнного стану, а саме як резервного місця розташування установи. Вказане рішення було належним чином доведене до відома орендаря та стало підставою для прийняття орендодавцем рішення про відмову у продовженні договору оренди.

Матеріалами справи підтверджується, що Орендар був своєчасно повідомлений про припинення договірних відносин та необхідність повернення об`єкта комунальної власності за актом приймання-передачі після закінчення строку дії договору.

Водночас доказів оскарження наказу балансоутримувача від 13.07.2023 № 78, наказу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 352 або доказів продовження дії договору оренди після 20.08.2023 матеріали справи не містять.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджуєтьмся, що договір оренди нежитлового приміщення від 20.08.2003 № 9/56 припинив свою дію 20.08.2023 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а відповідачі після припинення договірних правовідносин не звільнили та не повернули спірне майно його власнику у встановленому порядку.

Таким чином, саме неповернення об`єкта оренди після припинення дії договору, продовження фактичного користування комунальним майном без належної правової підстави та необхідність відновлення порушених прав територіальної громади міста Одеси на володіння і користування належним їй майном стали підставою для звернення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до суду з даним позовом про виселення відповідачів із спірного нежитлового приміщення.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Спірні правовідносини виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 9/56 від 20.08.2003, укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Одеським міським благодійним фондом соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загиблих воїнів, ветеранів праці «Порятунок». Предметом договору було нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 135,4 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 12/1.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.12.2014 у справі № 916/3052/14, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення для даної справи, було встановлено факт продовження строку дії зазначеного договору оренди до 20.08.2023. Отже, обставина щодо кінцевої дати дії договору не підлягає повторному доказуванню відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Згідно зі статтею 631 цього Кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права та виконувати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною другою статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції, чинній на момент укладення договору) було передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено. Аналогічна підстава припинення договору передбачена пунктом 7.9 самого договору оренди.

Разом із тим, апелянт посилається на положення пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», відповідно до якого договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на весь період його дії та протягом чотирьох місяців після його припинення або скасування.

Однак наведена норма містить виняток із загального правила. Так, автоматичне продовження договору не відбувається у випадку, коли балансоутримувач не пізніше ніж за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця та орендаря про непродовження договору з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

З матеріалів справи вбачається, що балансоутримувачем спірного майна є Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради». Наказом від 13.07.2023 № 78 зазначена установа прийняла рішення про відсутність наміру продовжувати договір оренди № 9/56 у зв`язку з необхідністю використання спірних приміщень для власних потреб, а саме як резервного місця розташування установи в умовах воєнного стану.

На виконання вимог пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 балансоутримувач листом від 14.07.2023 повідомив орендаря про прийняте рішення та навів підстави непродовження договору. У подальшому Департамент комунальної власності Одеської міської ради як орендодавець прийняв відповідний наказ про відмову у продовженні договору та звернувся до орендаря з вимогою повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі.

Колегія суддів звертає увагу, що необхідність використання орендованого майна для власних потреб балансоутримувача прямо передбачена пунктом 2 частини першої статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» як самостійна підстава для відмови у продовженні договору оренди.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що законодавство не покладає на балансоутримувача обов`язку доводити доцільність майбутнього використання майна або підтверджувати документально кожен аспект такого використання. Вирішальним є належне обґрунтування потреби у використанні майна для виконання власних функцій та завдань. У даному випадку балансоутримувач обґрунтував необхідність використання спірного приміщення для забезпечення безперервної діяльності органу місцевого самоврядування в умовах воєнного стану, що відповідає його статутним завданням та вимогам чинного законодавства.

Крім того, судом встановлено, що наказ Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» від 13.07.2023 № 78 та наказ Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про відмову у продовженні договору оренди відповідачем не оскаржувалися та залишаються чинними. Відтак вони є обов`язковими для виконання та породжують відповідні правові наслідки для сторін орендних правовідносин.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір оренди від 20.08.2003 № 9/56 припинив свою дію 20.08.2023 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та відсутністю правових підстав для його подальшого продовження.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві майно у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу. Аналогічний обов`язок встановлено статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з якою орендар повинен повернути орендоване майно протягом трьох робочих днів з дати припинення договору.

Умовами пункту 4.7 договору оренди сторони також погодили обов`язок орендаря після закінчення строку дії договору передати приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі.

Проте матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем спірного майна після припинення дії договору. Навпаки, наявними у справі доказами підтверджується подальше використання нежитлового приміщення відповідачами після 20.08.2023.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що договір оренди від 20.08.2003 № 9/56 є продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців після його припинення чи скасування, а відтак відповідачі продовжують користуватися спірним приміщенням на законних підставах, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується під час воєнного стану, вважаються продовженими на період його дії та протягом чотирьох місяців з дати його припинення чи скасування.

Разом із тим зазначена норма не встановлює безумовного та автоматичного продовження усіх без винятку договорів оренди. Навпаки, цією ж нормою передбачено виняток, відповідно до якого договір не вважається продовженим у разі, якщо балансоутримувач не пізніше ніж за тридцять календарних днів до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця та орендаря про непродовження договору з підстав, визначених статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, балансоутримувач спірного майна — Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» — наказом від 13.07.2023 № 78 прийняв рішення про відсутність наміру продовжувати договір оренди у зв`язку з необхідністю використання спірного приміщення для власних потреб, а саме як резервного місця розташування установи в умовах воєнного стану.

На виконання вимог пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 балансоутримувач листом від 14.07.2023 № 01-13/303-КУ повідомив орендаря про прийняте рішення та підстави непродовження договору. У подальшому Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було прийнято наказ про відмову у продовженні договору оренди та повідомлено орендаря про необхідність повернення об`єкта оренди після закінчення строку його дії.

Матеріалами справи також підтверджується, що рішення балансоутримувача про непродовження договору було обумовлено необхідністю забезпечення безперервної діяльності органів місцевого самоврядування в умовах воєнного стану та прийняте на виконання відповідних розпорядчих документів органів державної влади та місцевого самоврядування, які передбачали резервування приміщень для розміщення установ у разі виникнення надзвичайних обставин.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої положення статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не покладають на балансоутримувача обов`язку доводити економічну доцільність або нагальність майбутнього використання майна для власних потреб. Достатнім є належне обґрунтування таких потреб у межах повноважень та функцій балансоутримувача.

Скаржником не надано жодного доказу того, що наказ Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» від 13.07.2023 № 78 або наказ Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про відмову у продовженні договору оренди були скасовані, визнані незаконними чи оскаржені у встановленому законом порядку. Відтак зазначені акти є чинними та породжують відповідні правові наслідки для сторін спірних правовідносин.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передбачені пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України № 634 умови для автоматичного продовження договору оренди у даному випадку були відсутні, а тому договір оренди № 9/56 припинив свою дію 20.08.2023 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо наявності у відповідачів законних підстав для подальшого користування спірним майном після 20.08.2023 не відповідають встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим відхиляються судом апеляційної інстанції.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що ухвалене судом першої інстанції рішення є несправедливим, оскільки фактично припиняє благодійну та гуманітарну діяльність відповідача на території міста Одеси.

Суд апеляційної інстанції не ставить під сумнів суспільну значимість діяльності Одеського міського благодійного фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загиблих воїнів, ветеранів праці «Порятунок», а також важливість здійснюваної ним гуманітарної допомоги в умовах воєнного стану.

Разом із тим предметом розгляду у даній справі є не оцінка суспільної корисності діяльності відповідача, а наявність або відсутність правових підстав для подальшого користування об`єктом комунальної власності після припинення дії договору оренди.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України, статей 319, 321 Цивільного кодексу України та положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» комунальне майно належить територіальній громаді та може використовуватися виключно на підставах і в порядку, визначених законом.

Сам по собі факт здійснення благодійної, волонтерської або гуманітарної діяльності не створює у особи речового чи зобов`язального права на комунальне майно та не може бути підставою для безстрокового користування ним всупереч волі власника або після припинення договірних правовідносин.

Колегія суддів також враховує, що чинне законодавство не містить положень, які б звільняли благодійні чи громадські організації від обов`язку повернути орендоване майно після припинення договору оренди або надавали їм право продовжувати користування комунальним майном без відповідного правового титулу.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що виконання рішення про виселення унеможливлює подальше здійснення відповідачем статутної діяльності взагалі. Відповідач не позбавлений права звернутися до органів місцевого самоврядування щодо отримання іншого приміщення в оренду або здійснювати свою діяльність в інших приміщеннях на законних підставах.

За наведених обставин посилання апелянта на несправедливість рішення через можливі наслідки для благодійної діяльності не спростовують встановленого факту припинення договору оренди та не можуть бути самостійною підставою для відмови у захисті прав власника комунального майна.

Враховуючи викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків місцевого господарського суду, ґрунтуються переважно на власному тлумаченні апелянтом норм законодавства та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Решта доводів апеляційної скарги не беруться до уваги, тому що їх суть не має значення для ухвалення законного та об`єктивного судового рішення.

Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий перевантажний комплекс «Інзерноекспорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 03.11.2025 у справі №916/1564/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишається без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеського міського благодійного Фонду соціальної підтримки бідуючих інвалідів ВВВ, учасників бойових дій, удовиць та родин загинувших воїнів, ветеранів праці “Порятунок” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 у справі №916/5481/24 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 08.06.2026.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Ярош А.І.