Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №709/878/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/878/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12026250370000532, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 травня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області, громадянина України, освіта вища, працюючого бухгалтером в ПП «Імперіал плюс», одруженого, на утриманні має двох неповнолітніх доньок, є особою з інвалідністю ІІІ групи, депутатом, учасником бойових дій, АТО (ООС) чи ліквідатором аварії на ЧАЕС не являється, зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків - НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

09 травня 2026 близько 02 години, перебуваючи в приміщенні ВПД № 2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області за адресою: вул. Центральна, 216 селище Чорнобай Золотоніського району Черкаської області, під час виконання інспектором сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_6 та поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старшим сержантом поліції ОСОБА_7 своїх службових обов`язків, а саме на виконання вимог статті 12, п. З ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», а також ст. 255 КУпАП, щодо припинення та документування адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 126 КУпАП, вчинених 09 травня 2026 близько 00 годин 39 хвилин, за вище вказаною адресою, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, достовірно знаючи, що інспектор сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області молодший лейтенант поліції ОСОБА_6 та поліцейський сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області старший сержант поліції ОСОБА_7 знаходяться при виконанні своїх службових обов`язків, з метою уникнення адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 126 КУпАП, висловив усно інспектору сектору реагування патрульної поліції відділу поліцейської діяльності № 2 Золотоніського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області молодшомулейтенанту поліції ОСОБА_6 пропозицію надання неправомірної вигоди розміром 700 доларів США, яка станом на 09.05.2026 за офіційним курсом Національного банку України становила 30 662 гривні 31 копійка за не складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

ІІ. Позиція учасників провадження

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Обвинувачений не заперечував ні фактичні дані щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, ні правову кваліфікацію своїх дій.

Надав суду такі покази. 09 травня 2025 близько 01-00 год він керував автомобілем друга, марки Volkswagen Passat. Зупинили працівники поліції. Сказали, що чути запах алкоголю і запропонували пройти огляд на стан сп`яніння. Відмовився і у зв`язку з цим інспектор поліції здійснив оформлення протоколу за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вже відпустили їх з другом і сказали, що можна йти. Вони відійшли метрів на 500-600. Поліцейські попросили повернутися, і з`ясували, що протокол склали не на ту особу, бо були надані не його документи, а друга. Тому поліцейські сказали, що для складення іншого протоколу потрібно проїхати до відділку поліції. Вже у відділку поліції, коли складали документи на нього, зі страху бути притягнутим до адміністративної відповідальності, запропонував поліцейському гроші, щоб не оформляв протокол - 700 доларів США.

У судових дебатах обвинувачений просив призначити йому покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, оскільки на утриманні має дітей, у вчненому щиро розкаюється. Просив врахувати, що ним здійснено благодійний внесок на допомогу Збройним Силам України у розмірі 4000,00 грн.

Прокурор у судовому засіданні повністю підтримав пред`явлене ОСОБА_3 обвинувачення. Звернув увагу суду на характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, на дані про особу обвинуваченого, а саме: обвинувачений співпрацював зі стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, є раніше не судимим, має на утриманні двох непповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно. Прокурор висловив позицію щодо доцільності призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Захисник ОСОБА_5 також просила суд призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу мінімального розміру, оскільки він щиро розкаюється у скоєному, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має двох дітей, на спеціальних обліках не перебуває, характеризується позитивно, є особою з інвалідністю.

ІІІ. Оцінка суду

Визначаючи обсяг доказів, що підлягають дослідженню, порядок їх дослідження, суд з`ясував думки прокурора та сторони захисту.

Суд встановив, що обвинувачений правильно розуміє суть обвинувачення та обставини кримінального провадження. Як показав у судовому засіданні ОСОБА_3 , він повністю визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, не оспорює правову кваліфікацію своїх дій.

Обвинуваченому суд роз`яснив обмеження права на апеляційне оскарження вироку суду з підстав недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин.

У зв`язку з цим, після роз`яснення всім учасникам судового провадження наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою, при дослідженні доказів у справі суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів, оскільки немає жодного сумніву в добросовісності та істинності позиції обвинуваченого.

Прийняття судом рішення про проведення судового розгляду у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, вважаються встановленими в судовому засіданні і суд це враховує при постановленні вироку.

Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_3 у судовому засіданні не встановлено.

Із огляду на викладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 поза розумним сумнівом знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження. Суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Підстав, визначених ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки під час судового розгляду кримінального провадження обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3 .

ІV. Призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд керується вимогами ст. 50, 65-67 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Суд встановив, що ОСОБА_3 не перебуває на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх доньок, за місцем проживання характеризується позитивно, є особою з інвалідністю.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до статті 66 КК є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 не встановлено.

Суд позитивно оцінює добровільний внесок обвинуваченого на загальну суму 4 000 грн на потреби Збройних Сил України. Наведену обставину слід врахувати при призначенні покарання. Виклики сьогодення вказують на першочергову потребу у фінансовому забезпеченні оборонної сфери нашої країни, що відповідатиме суспільним запитам.

Із урахуванням установлених обставин кримінального провадження, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, зокрема, повне визнання вини, даних про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, характеру та ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, предмета посягання, способу, місця та часу вчинення злочину, форми вини, мотивів і мети кримінального правопорушення, оцінивши пропозиції прокурора та сторони захисту, котрі просили призначити покарання у виді штрафу, суд приходить до переконання про доцільність призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Суд дійшов висновку, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

VI Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Клопотання про обрання запобіжного заходу учасниками кримінального провадження не заявлялося.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

За цих підстав, керуючись ст. 349, 368, 370-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази: DVD-диск, де маються відеозаписи з портативного відео-реєстратора поліцейського СРПП ВПД №2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 та відеозаписи з портативного відео-реєстратора поліцейського СРПП ВПД №2 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_7 за 09 травня 2025 року, який зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12026250370000532 – залишити в матеріалах провадження.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Чорнобаївський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 КК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 394 КК України - судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1