Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №707/264/26 — Черкаський районний суд Черкаської області

707/264/26

2/707/618/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі :

головуючого судді – Морозова В.В.

за участі: секретаря судового засідання – Швидкої І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, –

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Черкаського районного суду Черкаської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, шляхом збільшення розміру стягуваних аліментів з 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення повноліття ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову посилалася на те, що згідно з рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.10.2016 у справі 711/16526/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно на утримання спільної неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На цей час відповідач заборгованості зі сплати аліментів не має, однак сума, яку він сплачує у рахунок аліментів, є занадто малою для утримання дитини, адже складає всього 2481, 80 грн.

Позивач зазначає, що її дочка має захворювання зору, неправильний прикус, тому потребує постійних значних витрат на підтримання та контроль стану здоров`я, лікування, оздоровчі процедури та відповідний відпочинок.

Крім цього, позивач звертає увагу суду на ту обставину, що дитина загалом потребує значних коштів на навчання, харчування, одяг та дозвілля.

Позивач вказує, що вона є особою з інвалідністю III групи унаслідок загального захворювання, їй протипоказана важка фізична праця, психоемоційне перенавантаження, рекомендовано лікування та нагляд ендокринолога та онколога, тому самостійно повноцінно забезпечити потреби дитини у повному обсязі, враховуючи малий розмір аліментів та пенсії по інвалідності, не може.

На даний час, відповідач, на думку позивача, не приймає належної участі у вихованні та утриманні спільної дитини зі специфічними вимогами через стан здоров`я.

На сьогоднішній день відповідач спроможний та зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дочки у більшому розмірі, адже позивач не має можливості самостійно повноцінно утримувати дитину та забезпечувати її усім необхідним, а дитина зростає та їй необхідні кошти для придбання одягу, ліків, продуктів харчування, належного відпочинку та оздоровлення.

Позивач вказує, що протягом поточного року нею витрачено значні кошти на проведення операції дитині у ротовій порожнині.

Через проблеми у дитини із зором, позивач постійно витрачає кошти на контактні лінзи та розчини, діагностику, окуляри, тощо. Наразі планується оперативне втручання, яке на цей час ще неможливо здійснити через малий вік дитини. Вона самостійно, без підтримки батька ініціює підтримку та покращення стану здоров`я дочки. Також, донька має художній талант, тому з вересня поточного року займається в Черкаській дитячій художній школі, в якій навчання платне.

Позивач вказує, що загалом додаткові витрати, понесені нею на покращення стану здоров`я дитини складають 44 167 грн.

Враховуючи, що необхідність у додаткових витратах та дитину викликана особливими обставинами, а саме хворобою дитини та розвитком її здібностей, а законом обов`язок з утримання дитини покладений на обох батьків, позивач змушена окрім зміни способу стягнення аліментів просити у суду ще й стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину. Відповідач є працездатним, має матеріальну можливість сплатити додаткові витрат на дитину.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Тептюка Є.П. від 09.02.2026 року, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 11 березня 2026 року.

02.03.2026 року від відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву з додатками та доказами його направлення позивачу, в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до нього про збільшення розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітньої дитини відмовити повністю, з наступних підстав. З пред`явленими в позові вимогами відповідач не може погодитися, адже вони не ґрунтуються на фактичних даних та протирічать вимогам законодавства. Внаслідок значного погіршення стану його здоров`я, 01.03.2021 р. йому встановлено 2 групу інвалідності безтерміново. Йому протипоказана важка фізична раця і він змушений був звільнитися з роботи за станом здоров`я. Внаслідок погіршення здоров`я та встановлення йому інвалідності, він змушений постійно лікуватися та витрачати значні кошти на своє лікування, придбання ліків, діагностичне обстеження, оперативне втручання. Це вимагає значних фінансових витрат, а інших доходів, крім пенсії по інвалідності, він не має. Тому, стверджувати, що його фінансове становище покращилося, у позивачки немає підстав. Навпаки, з часу прийняття рішення про стягнення з нього аліментів на користь позивачки для утримання неповнолітньої дитини, у нього суттєво погіршилося здоров`я та матеріальний стан, внаслідок того, що він став особою з інвалідністю 2 групи та має обмежені можливості щодо працевлаштування. Також, стан його здоров`я вимагає постійного лікування та значних фінансових витрат на організацію свого життя в умовах обмежених фізичних можливостей.

На даний час він отримує пенсію по інвалідності в розмірі 9 979, 84 грн., з якої сплачуються зліменти в розмірі 1/4 частини пенсії, що становить 2494 грн 96 коп.

Отже, враховуючи положення частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів (50%) на дитину від 6 до 18 років становить 1 756 грн.

Відповідач зазначає, що розмір аліментів, які він сплачує щомісяця, згідно довідки ГУ ПФУ в Черкаській області, становить 2494 грн 96 коп., що не є меншим як 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який встановлений чинним законодавством і такий розмір є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Крім того, з жовтня 2025 р., після того, як позивачка повідомила його про необхідність додаткових витрат на дитину, він почав надавати кошти для додаткових витрат на дитину: так, в жовтні він заплатив 8000, 00 грн та щомісяця сплачує додатково до аліментів по 2000,00 грн. Таким чином, в сумі щомісяця розмір сплачених мною коштів на утримання доньки становить 4 494, 96 грн., що знано перевищує прожитковий мінімум.

Також, спілкуючись із донькою, він завжди їй допомагає, купує одяг, речі, їжу, коли вона попросила - дав кошти на придбання мобільного телефону.

Витрати, про які позивачка зазначає у позові, витрачені нею на обстеження та лікування дитини, він вважає необгрунтованими, адже вона самостійно прийняла рішення обстежувати і лікувати доньку в приватних медичних закладах, витрачаючи значні кошти на це і не ставлячи його до відома. В той час, коли є можливість за направленням сімейного лікаря (педіатра) звернутися до державних або комунальних медичних закладів та лікарів і отримати лікування безкоштовно за рахунок НСЗУ в межах Програми медичних гарантій.

В Черкаській обласній дитячій лікарні є дитячі офтальмологи, які надають послуги дітям з консультування, діагностики і лікування безоплатно. Позивачкою не додано доказів того, що вона зверталася за допомогою в межах Програми медичних гарантій, але не отримала їх і змушена була звернутися до приватних медичних закладів.

Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 (справа №753/19306/16-ц), зазначив, що відповідно до змісту ст. 185 СК, участь у додаткових витратах батьків, які сплачують аліменти або до яких не заявлялися вимоги про сплату аліментів, може бути лише у випадках, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). У витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов`язковою.

Відповідач вважає, що позивачкою не надані належні та допустимі докази проведеного лікування. Так, медична довідка стоматології «Оксамит» видана 15.01.2025 р. про проведене лікування та послуги, які надані 24.01.2025 та 13.10.2025, тобто, довідка видана ще до проведеного лікування.

Акт виконаних робіт від 24.01.2025 р на суму 4700 грн. не підтверджений оплатою - відсутній чек, який би підтверджував фактичну оплату.

Фіскальний чек № 085527 від 13.10.2025 р. на суму 4505,00 грн. не містить ніяких відомостей, які конкретизують зазначений платіж. Хто, кому і за що заплатив 4505 грн. невідомо.

Зважаючи на зазначене, надані до позову документи не підтверджують факту необхідності надання певних (конкретизованих) послуг дитині, не доводять обставин щодо вартості таких послуг та того медзакладу, лікаря, спеціаліста, які надавши відповідні послуги, мали право на отримання оплати цих послуг і дійсно їх отримали.

На думку відповідача, ті рекомендації, які передбачені для дитини у обстеженнях центру “Новий зір” від різних лікарів, не підтверджені доказами про те, що саме вони були фактично (здійснені) і є саме тими «послугами лікаря», які вказані у фіскальних чеках про оплату. Крім того, певні оплати були здійснені без конкретизації, що жодним чином не підтверджує проведення певного лікування задля покращення здоров`я дитини.

На думку відповідача, позовна заява не містить належних та допустимих доказів невиконання ним своїх батьківських обов`язків, доказів покращення матеріального становища його як платника аліментів.

Правом на подачу відповіді на відзив позивач не скористалась.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 11.03.2026 року, змінено порядок розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та призначено судове засідання на 15 квітня 2026 року о 09 годині 45 хвилин.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 15.04.2026 року, призначено проведення процедури врегулювання спору у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали. Призначено проведення спільної наради на 22 квітня 2026 року о 12 год. 00 хв.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 05.05.2026 року, припинено врегулювання спору за участю судді у даній цивільній справі, провадження у справі поновлено. Цивільну справу постановлено передати до канцелярії Черкаського районного суду Черкаської області для подальшої передачі іншому судді, визначеному в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 05.05.2026 року, дану цивільну справу прийнято до провадження судді Морозова В.В. та розгляд справи постановлено проводити у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами 08 червня 2026 року.

01.06.2026 року представником відповідача – адвокатом Березенко Є.А. подано до суду письмові пояснення в яких, просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у повному обсязі. У письмових поясненнях зазначав про те, що з огляду на повідомленні підстави зміни розміру аліментів, жодних істотних змін матеріального становища ані позивача, ані відповідача не відбулось, як не відбулось критичних, потребуючих істотних та тривалих матеріальних затрат погіршень стану здоров`я учасників даної справи. Витрати, пов`язані з лікуванням дитини, судячи з наданих документів позовної заяви, носять одноразовий характер. Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження існування таких витрат у майбутньому, аж до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

За наведених обставин, не існує жодних об`єктивних підстав для збільшення розміру аліментів, що сплачуються відповідачем. Більше того, сам відповідач має істотні проблеми зі здоров`ям, є особою з інвалідністю та збільшення розміру аліментів тільки погіршить, і без того, складне матеріальне становище ОСОБА_2 .

Відповідач, жодним чином, не заперечує власного батьківського обов`язку щодо участі у витратах, пов`язаних з лікуванням спільної доньки та згідно квитанцій, наданих суду разом з матеріалами відзиву на позовну заяву, такі витрати компенсувались позивачу ОСОБА_2 .

Судячи з одноразового характеру витрат, пов`язаних з лікуванням ОСОБА_4 , вони являють собою додаткові витрати, пов`язані з лікуванням дитини, порядок стягнення та відшкодування яких врегульовано положеннями ст. 185 Сімейного кодексу України.

Отже, враховуючи зміст та правову природу позовної заяви ОСОБА_1 , на думку сторони відповідача, останньою обрано не вірний спосіб судового захисту, адже з метою захисту власного порушеного права їй варто було звертатись з позовною заявою про стягнення додаткових витрат, пов`язаних з лікуванням спільної доньки ОСОБА_4 в порядку ст. 185 Сімейного кодексу України,

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15.11.2016 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладений 21.06.2014 року розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище відповідача змінено на “ ОСОБА_6 ”.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.10.2016 року позовні вимоги ОСОБА_7 про стягнення аліментів із ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 липня 2016 року та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.01.2015 року, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Хутори Черкаського району Черкаської області, мати - ОСОБА_7 , батько - ОСОБА_2 .

Позивачу встановлено третю групу інвалідності 04.04.2013 року, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 10ААБ № 087216 від 08.04.2013 року, згідно з якою їй протипоказана важка фізична праця, психо-емоційне перевантаження, дія шкідливих речовин на організм, а також копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 01.03.2017 року.

Згідно копії договору про навчання/надання освітньої послуги у мистецькій школі від 01.09.2025 року, ОСОБА_3 зарахована до Черкаської дитячої художньої школи з 01.09.2025 року за освітньою програмою образотворче мистецтво з тривалістю навчання 5 років. Розмір плати за навчання за освітньою програмою 4050 грн на 2025/2026 навчальний рік. Згідно вказаного договору позивачем сплачено по 450 грн кожного місяця за період з вересня по січень 2026 року, на загальну суму 2700 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (а.с. 23-28).

З копії виписки № 22796 КНП “Черкаська обласна лікарня” ЧОР, вбачається позивач перебувала на стаціонарному лікуванні у ендокринологічному відділенні з 09.10.2023 р. по 20.10.2023 року.

Позивачем надано до суду копію договору № 796093 від 09.10.2025 року, який укладено між ОСОБА_1 , яка діє від імені неповнолітньої ОСОБА_3 та ТОВ “Офтамологічний Центр “Новий Зір”, предметом якого є підбір жорстих газопроникних контактних ортокератологічних лінз нічного використання Lucid, вартість якого складає 1500 грн.

Згідно копії консультаційного висновку спеціаліста ТОВ “Офтамологічний Центр “Новий Зір” лікаря-офтальмолога ОСОБА_8 від 14.04.2025 року ОСОБА_3 встановлено попередній діагноз: міопія середнього ступеню OU, міопічний астигматизм слабкого ступеню OU.

Також, позивачем надано ряд квитанцій ТОВ “Офтамологічний Центр “Новий Зір”, які свідчать про оплату позивачем: а саме від 14.04.2025 року на суму 770 грн 00 коп., 730 грн 00 коп. від 30.09.2025 року (діагностика та консультація лікаря-офтальмолога дитячого), на суму 1500 грн 00 коп. від 08.10.2025 р. (підбір ортокератологічних лінз), на суму 1200 грн 00 коп. (набір для догляду за ортокератологічними лінзами), на суму 13 400 грн за дві лінзи ЖКЛ, від 08.10.2025 р. на суму 1700 грн (огляд з консультацією офтальмолога після підбору ортокератологічних лінз).

Також, на підтвердження, зазначених у позовній заяві витрат позивачем надані копії квитанцій, які є нечитабельними (а.с.42), тому суд не приймає їх до уваги.

З копії медичної довідки стоматології “Оксамит” ТОВ ОСОБА_9 від 15.01.2025 року, копії акту виконаних робіт від 24.01.2025 р. вбачається, що ОСОБА_3 проведено хірургічне втручання – пластика вуздечки верхньої губи та позивачем сплачено 4700 грн.

З копії квитанції від 13.10.2025 року, виданої КНП Черкаська міська дитяча стоматологічна лікарня вбачається, що позивачем сплачено за стоматологічні послуги 4505 грн (а.с.43).

Відповідачу встановлено другу групу інвалідності 01.03.2021 року, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААБ № 777546 від 20.02.2021 року, згідно з якою висновок про умови та характер праці- працепристосування, а також копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 07.04.2021 року.

З довідки від 17.02.2026 року № 2300-0504-8/12565, яку видано ГУ ПФУ у Черкаській області вбачається, що за період з червня 2021 року по лютий 2026 року з пенсії по інвалідності відповідача вираховувались аліменти згідно постанови державного виконавця № 52777757 від 17.05.2021 р. на загальну суму 133 628 грн 48 коп., зокрема з них за березень-грудень 2025 року по 2 481 грн 80 коп., за січень-лютий 2026 року по 2 494 грн 96 коп.

На підтвердження надання додаткових коштів на утримання доньки ОСОБА_3 відповідачем до відзиву на позовну заяву долучені копії платіжних інструкцій на переказ готівки позивачу, а саме на суму 8000 грн 14.10.2025 р., на суму 2000 грн від 30.10.2025 р., на суму 2000 грн від 28.11.2025 р., на суму 2000 грн від 25.12.2025 р., на суму 2000 грн від 30.01.2026 р., на суму 2000 грн від 26.02.2026 р., всього за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року на суму 18 000 грн 00 коп.

З наданих відповідачем копій виписки денного стаціонару, результатів діагностичних обстежень, консультативних висновків та заключень спеціалістів, квитанцій про оплату послуг за період з 2023 по 2025 рік, вбачається, що відповідач має ряд хвороб, які потребують постійного лікування та витрат.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами у вказаній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1979 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 798XII (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З огляду на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка згідно з Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є обов`язковою для застосування національними судами, вбачається, що рішення суду повинне бути не тільки законним та обґрунтованим, але й справедливим.

Частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно із статтею 141СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

Зокрема, ст. 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є, як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Згідно із ст.273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів: а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як у бік погіршення так і у бік покращення.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Така ж позиція зазначена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц)

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа №759/22898/20) зазначено, що у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги для зменшення розміру аліментів. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліментиодержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на підставі рішення суду, посилаючись на те, що визначений до сплати попереднім рішенням суду розмір аліментів є недостатній для задоволення потреб дитини, збільшення витрат на утримання дитини у зв`язку із тим, що дитина має захворювання зору, неправильний прикус, тому потребує постійних значних витрат на підтримання та контроль стану здоров`я, лікування оздоровчі процедури та відповідний відпочинок, а також на те, що через її стан здоров`я вона не може самостійно повноцінно забезпечити потреби дитини у повному обсячзі, а відповідач, на думку позивача, не приймає належної участі у вихованні та утриманні спільної дитини.

Суд враховує, що у справах за позовом стягувача аліментів про збільшення розміру аліментів саме стягувач має надати докази на підтвердження тих обставин, на які посилається у своїх доводах у позові, зокрема, не лише про те, які доходи платник аліментів має на час розгляду питання про збільшення аліментів, а й які він мав доходи на час ухвалення рішення про стягнення аліментів для порівняльного аналізу.

При цьому, суд має виходити з матеріального становища обох сторін.

У даному випадку тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону, покладається саме на позивача, яка звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, повинна довести обставини, які мають істотне значення та є підставою для збільшення розміру аліментів.

Позивачем не доведено, що відповідач отримує дохід, який значно покращив його матеріальне становище з моменту ухвалення рішення суду про стягнення аліментів та надає йому можливість сплачувати аліменти у новому, більшому розмірі.

Крім того, з наданих відповідачем до суду доказів вбачається, що з моменту ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, стан його здоров`я значно погіршився внаслідок чого він у 2021 році став особою з інвалідністю другої групи, має ряд хвороб, які потребують лікування та обстеження.

Також, з наданих доказів вбачається, що джерелом доходів відповідача є пенсія по інвалідності у розмірі 9 979 грн 84 коп., з яких 1/4 частина сплачується на утримання дитини щомісячно. Крім того, відповідачем надано докази надання позивачу додаткових коштів на утримання дитини за період з жовтня 2025 року по лютий 2026 року на суму 18 000 грн 00 коп.

Доказів того, що змінилось матеріальне становище або сталися зміни в здоров`ї платника або одержувача аліментів, чи наявні інші випадки для збільшення розміру аліментів, передбачені СК України, суду не надано.

Суд вважає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки пояснення позивача щодо збільшення витрат на дитину, на думку суду, обумовлені додатковими витратами.

В свою чергу, аліментні платежі необхідні аби забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Суд звертає увагу, що позивач, посилаючись на понесення додаткових витрат, не позбавлена права звернутись до суду з позовом щодо стягнення таких витрат із відповідача.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи надані по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв`язку у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позивач від сплати судового збору звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у задоволенні позовних вимог було відмовлено, тому судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 180-181, 192, 273 СК України, ст. ст. 4, 12-13, 76, 77-82, 89, 141, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: В. В. Морозов