Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №705/3024/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3024/26

2/705/2911/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

До Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. Дана позовна заява мотивована тим, що 31.10.2025 року близько 17 год. 00 хв. на 201 км а.д. Київ-Одеса, відповідач, керуючи автомобілем Ореl-Zаfіrа д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з задньою частиною причепу «Саморобний» р.н. НОМЕР_2 , який був на зчіпці із автомобілем «Fіаt-Раnda» д.н.з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 (сина позивача). В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_4 , тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, перелому кісток носу, кровотечі носу, численних синців та забоїв голови.Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.01.2026 року, справа №705/7516/25, відповідача визнано винним в порушенні п.п.2.3.б, 13.1 ПДР, та притягнуто до відповідальності за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу. На момент скоєння ДТП відповідач не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та відповідно до вимог законодавства він є відповідальною особою за завдану позивачу шкоду. Відповідно до Висновку експерта № 07ВД від 07.03.2025 року, розмір матеріального збитку, завданого позивачу, як власнику автомобіля «Fіаt-Раnda» д.н.з НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП на момент проведення дослідження становить 183 346, 00 грн. Витрати на проведення експертизи становлять 6 300 грн. Після скоєного ДТП позивач дуже хвилювалась за здоров`я свого сина, яке повною мірою не відновилося навіть на момент подання цього позову, що призвело до тяжкого захворювання, а саме в результаті перенесеного позивачем інсульту 05 грудня 2025 року вона залишилась частково паралізованою. В зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 100000 гривень та майнову шкоду в розмірі 189646 гривень, що складається з майнової шкоди в розмірі 183346 гривень та витрат на проведення експертизи в розмірі 6300 гривень.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 12.05.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження рекомендованим повідомленням. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу ОСОБА_2 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, провадження № 14-507цс18.

Станом на день винесення рішення відзив від відповідача на позовну заяву не надходив.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області № 705/7516/25 від 27 січня 2026 року, 31.10.2025 року близько 17 год. 00 хв. на 201 км а.д. Київ-Одеса, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Ореl-Zаfіrа д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з задньою частиною причепу «Саморобний» р.н. НОМЕР_2 , який був на зчіпці із автомобілем «Fіаt-Раnda» д.н.з НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3б, 13.1 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в сумі 850,00 гривень.

Постанова Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.01.2026 року набрала законної сили 09.02.2026.

Відповідно до ч. 6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація за позивачем ОСОБА_1 транспортного засобу «Fіаt-Раnda» д.н.з НОМЕР_3 підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Відповідно до Висновку експерта № 07ВД за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 07.03.2025 року, складеного судовим експертом Музикою Павлом Володимировичем, вартість матеріального збитку, завданого (з технічної точки зору) власнику автомобіля FIAT PANDA, р.н. НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 в результаті його пошкодження при ДТП на момент проведення дослідження становить: 183346,00 грн. Ринкова вартість (С) FIAT PANDA, р.н. НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 в ушкодженому стані після ДТП складає 2804,99 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала

В ч. 2 ст. 1187 ЦК України зазначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України - шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У постановах по справах №753/4696/16-ц від 30.10.2019, №761/14285/16-ц від 22.04.2019, № 757/33065/18-ц від 21.07.2021, №757/54513/16 від 02.02.2022 Верховний Суд звернув увагу на те, що згідно п.1 ч. 2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, суд доходить до висновку, що вимога позивача про стягнення грошових коштів в розмірі 183346,00 грн. підлягає задоволенню.

При цьому суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача.

При вирішенні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн. суд виходить з наступного.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої 2 статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої статті 1167 Цивільного Кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц зроблено висновок, що «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 в справі № 487/6970/20).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» від 12.07.2007).

Судом встановлено, що позивач є власником автомобіля FIAT PANDA, р.н. НОМЕР_3 , який зазнав механічних пошкоджень внаслідок винних дій відповідача, який скоїв ДТП.

За таких обставин суд вважає, що позивач, як власник пошкодженого майна, має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із пошкодженням належного їй автомобіля.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує те, що ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача, сталась з вини відповідача та після ДТП позивач була змушена докласти додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з цим змінився звичний уклад її життя, що в свою чергу призвело до душевних страждань та переживань, які знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП та протиправними діями відповідача ОСОБА_2 ..

Враховуючи встановлені обставини та виходячи з засад розумності, справедливості і об`єктивності, суд вважає, що розмір завданої позивачу моральної шкоди пред`явлений до стягнення є завищеним та не доведеним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача 10000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Як вказано в позовній заяві, позивачем понесені витрати за проведення експертизи в розмірі 6300 грн., при цьому доказів оплати вказаних витрат до матеріалів справи не додано. Таким чином, позивачем необгрунтовано заявлено вимогу про стягнення з відповідача 6300 гривень витрат за проведення експертизи.

Таким чином, ураховуючи встановлені обставини та оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача 183346,00 грн. завданої матеріальної шкоди та 10000,00 грн. моральної шкоди, а всього 193346,00 грн. У іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з наведених вище мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку з тим, що позивач ОСОБА_1 відповідно до п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, так як є інвалідом другої групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 , та відповідач ОСОБА_2 відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, що встановлено постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27.01.2026 року, тому відповідно судові витрати слід віднести за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 141 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 1166, 1191 ЦК України, ст.ст. 76-78, 81-82, 133, 141, 259, 263-265, 268, 274-279ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_6 , адреса проживання: АДРЕСА_2 матеріальні збитки спричинені внаслідок ДТП у розмірі 183346 (сто вісімдесят три тисячі триста сорок шість) грн. 00 коп., та 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

В іншій частині вимог відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня

Суддя В.Л. Гудзенко