Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №712/13776/24 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/13776/24

Провадження № 2/712/162/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Пономаря В.О.,

секретаря судового засідання Рясик Д.Д.,

представника позивачки Манзар Т.В.,

представника відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Черкаська міська рада про виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності та припинення права спільної часткової власності.

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

1.1. Короткий виклад позиції позивача, відповідачів

У листопаді 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , третя особа - Черкаська міська рада, про виділ частки в натурі з майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності та припинення права спільної часткової власності.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову позивачка просить виділити їй у натурі як окремий об`єкт нерухомості належну їй 4/25 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з припиненням ідеальних часток у праві спільної часткової власності.

Також позивачка просить визнати за нею право власності на виділену в натурі частину домоволодіння, а саме: частину житлового будинку з прибудовами під літ. «А-1, А1-1, а, а1, а2», зокрема житловий будинок під літ. «А-1» (50 %), кімнату № 2-2 площею 5,7 кв.м, кімнату № 2-3 площею 10,6 кв.м, прибудову під літ. «а2» (100 %) кухню № 2-1 площею 15,5 кв.м, а також вбиральню під літ. «Е», огорожу під «№ 3», огорожу під «№ 4» та 45 % огорожі під «№ 5». Крім того, позивачка просить припинити право спільної часткової власності між нею та відповідачами на домоволодіння за вказаною адресою, а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначає, що вона є співвласником 4/25 частини вказаного домоволодіння. Також їй на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0198 га, кадастровий номер 7110136700:03:009:0039, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за тією ж адресою. Відповідачі є співвласниками іншої земельної ділянки площею 0,0422 га, кадастровий номер 7110136700:03:009:0025, також розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження можливості виділу частки в натурі позивачка посилається на висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 14.11.2025 № 31-25, згідно з яким виділ у натурі часток співвласників домоволодіння можливий без втручання в несучі конструкції та інженерні системи будинку, без здійснення переобладнання, а лінія розподілу горища проходить по лінії розподілу будинку.

Зазначає, що відповідно до технічної інвентаризації житловий будинок фактично поділений на дві квартири: квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 70,8 кв.м та квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 31,8 кв.м, що відповідає загальній площі домоволодіння 102,6 кв.м. При цьому, за запропонованим експертом варіантом, відповідачам може бути виділено 69/100 частин житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, а позивачці - 31/100 частина житлового будинку з прибудовами та спорудами, які перебувають у її фактичному користуванні.

Позивачка вказує, що при посвідченні договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 19.06.2014 приватним нотаріусом помилково не було зазначено прибудову під літ. «а2», хоча загальна та житлова площа домоволодіння були зазначені правильно. Крім того, відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації за будівельною амністією прибудови під літ. «а2» та «а3» були введені в експлуатацію, однак право власності на збільшену частину прибудови під літ. «а2» та прибудову під літ. «а3» не зареєстровано та під час розрахунку часток й визначення можливості поділу не були включені.

З огляду на викладене, позивачка просить позов задовольнити, виділити їй у натурі належну частку домоволодіння як окремий об`єкт нерухомого майна, визнати за нею право власності на виділене майно, припинити право спільної часткової власності сторін на домоволодіння, а також стягнути з відповідачів судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу, проведення експертного дослідження та сплату судового збору.

Представник відповідачів ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем самочинно, без отримання відповідних дозволів та погоджень, здійснено часткову реконструкцію житлового будинку, який перебував у спільній частковій власності, а також самовільно добудовано прибудови літ. «а2» та «а3». Такі дії позивача унеможливили укладення між співвласниками договору про поділ або виділ частки з нерухомого майна в позасудовому порядку.

Позивач не зверталась до них у встановленому законом порядку з пропозицією укласти договір про поділ майна чи виділ її частки в натурі, не надавала їм відповідних варіантів розподілу та не запрошувала до нотаріуса для підписання договору про поділ нерухомого майна. З огляду на це відповідачі вважають, що спір між співвласниками фактично не виник, а позивач передчасно звернулась до суду.

Звернув увагу, що відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда чи інше нерухоме майно є самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проєкту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на таке майно.

У зв`язку зі знесенням або перебудовою прибудов літ. «а2», «а3» та самочинною реконструкцією частини житлового будинку змінилася фактична частка позивача у домоволодінні. За твердженням відповідачів, із нерухомого майна, яке позивач набула за договором купівлі-продажу від 19.06.2014, залишилась лише кімната 2-3 площею 16,2 кв. м у житловому будинку літ. «А-1», тоді як інше майно є самочинно перебудованим або збудованим і право власності на нього належним чином не оформлене.

Також представник відповідачів послався на Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, зазначивши, що для укладення договору про поділ або виділ частки необхідно звернутися до організації у сфері технічної інвентаризації нерухомого майна для отримання висновку про технічну можливість поділу та розрахунок часток співвласників. Водночас відповідно до пункту 2.3 цієї Інструкції поділу не підлягають об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані, реконструйовані або переплановані об`єкти. Питання щодо поділу таких об`єктів може розглядатися лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Окремо зазначив, що у позивача наявна декларація про готовність об`єкта до експлуатації, однак така декларація оскаржується відповідачами в судовому порядку. Також у провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває цивільна справа про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення зазначеної прибудови.

Відповідачі вважають, що фактично у власності позивача перебуває лише кімната 2-3 площею 16,2 кв. м у житловому будинку літ. «А-1», тоді як інше майно є самочинно перебудованим або збудованим, право власності на яке належним чином не оформлено. Крім того, відповідачі звернули увагу, що згідно з технічним паспортом від 05.07.2013 прибудова літ. «а2» мала площу лише 5 кв. м, тоді як у зміненій позовній заяві позивач зазначає площу прибудови літ. «а2» - 15,5 кв. м.

Представник позивачки ОСОБА_5 подала відповідь на відзив, у якій не погодилась із запереченнями відповідачів та просила задовольнити позовні вимоги.

На спростування доводів відзиву позивачка послалась на інформацію КП «ЧООБТІ» та технічний паспорт, відповідно до яких станом на 22.07.2014 домоволодіння мало загальну площу 102,6 кв. м та складалося з житлового будинку з прибудовами і господарськими спорудами. Позивачка вказала, що при посвідченні договору купівлі-продажу нотаріусом помилково не було зазначено прибудову літ. «а2», хоча загальна площа будинку зазначена правильно.

Також позивачка послалась на висновок судової будівельно-технічної експертизи від 14.11.2025 № 31-25, яким встановлено технічну можливість виділу часток співвласників у натурі без втручання в несучі конструкції та інженерні системи будинку.

Щодо доводів про самочинне будівництво позивачка зазначила, що прибудови літ. «а2» та «а3» здані в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, однак позовні вимоги не стосуються визнання права власності на самочинно збудовані приміщення.

Позивачка вважала, що відповідно до статей 364, 367 ЦК України має право на виділ частки в натурі, а за відсутності домовленості між співвласниками таке право підлягає судовому захисту. У зв`язку з цим просила задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачів судові витрати.

1.2. Рух справи в суді та процесуальні рішення

Позовна заява ОСОБА_2 18.11.2024 надійшла до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.11.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків.

Представником позивача ОСОБА_5 21.11.2024 подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито позовне провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідачів ОСОБА_1 06.02.2025 подано відзив на позовну заяву.

Представником позивача ОСОБА_5 24.02.2025 подано відповідь на відзив.

Також 05.06.2025 представником позивача подано клопотання про долучення доказів – копії відповіді з Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради та копію запиту адвоката.

Представником відповідачів ОСОБА_1 , 09.06.2025 подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з неможливість розгляду цією справи до вирішення справи № 712/6022/25.

Представником позивача 30.06.2025 подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради. Ухвалою суду від 23.10.2025 вказане клопотання задоволено.

У зв`язку з відрахуванням судді Ватажок-Сташинської А.В. із штату Соснівського районного суду м. Черкаси через закінчення строку відрядження 14.07.2025 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси Пономаря В.О. 31.07.2025 справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Представником позивача ОСОБА_5 28.09.2025 подано клопотання про долучення доказів – копії висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 10.07.2025 та копії інформації про реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта за амністією. Ухвалою суду від 20.11.2025 зазначене клопотання задоволено.

Також 18.11.2025 представником позивача ОСОБА_5 подано клопотання про зміну предмету позову та 19.11.2025 подано заяву про приєднання оригіналів доказів: висновку експерта від 14.11.2025 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи; висновку експерта від 10.07.2025 за результатами проведення судової земельно технічної експертизи; копія реєстрації декларації про готовність об`єкта за амністією. Ухвалою суду від 20.11.2025 задоволено клопотання про долучення документів та висновків експертів. Ухвалою суду від 05.01.2026 задоволено клопотання про зміну предмету позову.

Представником третьої особи Черкаської міської ради 19.11.2025 подано клопотання про долучення доказів – двох витягів з містобудівного кадастру міста Черкаси щодо спірної земельної ділянки. Ухвалою суду від 20.11.2025 зазначене клопотання задоволено.

Представником відповідачів ОСОБА_1 13.01.2026 подано відзив на позовну заяву з урахуванням заяви представника позивача про зміну предмету позову.

Представником позивача ОСОБА_5 подано відповідь на відзив.

Представником відповідачів ОСОБА_1 03.03.2026 подано клопотання про зупинення провадження у справі, у задоволенні якого 04.03.2026 ухвалою суду відмовлено.

Ухвалою суду від 04.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд 02.06.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

1.3. Позиції сторін в судовому засіданні

Представник позивачки ОСОБА_5 просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Наголосила, що позивачка фактично користується відокремленою частиною домоволодіння, яка має самостійний вихід та може бути виділена в натурі. Зазначала, що виділ частки не порушує прав відповідачів, оскільки кожному зі співвласників може бути виділена відокремлена частина майна відповідно до встановленого порядку користування та висновку експерта.

Представник позивачки вважала, що добудова не є об`єктом права спільної власності, не впливає на можливість виділу належної позивачці частки з домоволодіння та не порушує права інших співвласників. На її думку, питання щодо самочинного будівництва не є предметом розгляду у цій справі, оскільки позивачка не заявляє вимог про визнання права власності на такі об`єкти.

Представник відповідачів ОСОБА_1 заперечив проти задоволення позову та просив відмовити у його задоволенні повністю. Зазначив, що прибудови під літ. «а2» та «а3» мають ознаки самочинного будівництва, що підтверджується, зокрема, технічною документацією на домоволодіння. Висловив сумніви щодо висновку експерта від 14.11.2025 № 31-25, оскільки він був складений під час розгляду справи за зверненням позивачки, без участі відповідачів та без надання їм можливості поставити експерту питання. На думку представника відповідачів, позивачка не довела наявності правових і технічних підстав для виділу їй у натурі заявленої частини домоволодіння. Вважає, що з майна, право власності на яке належним чином набуте та зареєстроване за позивачкою, фактично залишилась лише кімната площею 16,2 кв.м, чого недостатньо для утворення самостійного об`єкта нерухомого майна відповідно до будівельних норм.

ІІ. Мотивувальна частина рішення

2.1. Фактичні обставини, встановлені судом

З довідки Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 05.08.2014 № 47660 вбачається, що станом на 01.01.2013 домоволодіння АДРЕСА_1 було зареєстровано у Черкаському обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_6 на 4/25 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину від 08.12.2009 № 1-1320, посвідченого Першою Черкаською державною нотаріальною конторою, та за ОСОБА_7 / ОСОБА_4 на 21/25 частини на підставі договору дарування від 14.01.1994 № 3199, посвідченого Першою Черкаською державною нотаріальною конторою, та рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.11.2008.

У цій же довідці наведено коротку технічну характеристику домоволодіння станом на 22.07.2014, згідно з якою житловий будинок з прибудовами мав загальну площу 102,6 кв.м, житлову площу 59,1 кв.м, а до складу домоволодіння входили також сарай, погріб, вбиральня, огорожа та замощення. У примітці до довідки зазначено про самочинне побудування частини прибудови літ. «а2» загальною площею 4,5 кв.м.

Між ОСОБА_8 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем 19.06.2014 укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. та зареєстрований у реєстрі за № 4295.

Відповідно до умов зазначеного договору продавець передала, а покупець прийняла у власність 4/25 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Зі змісту договору купівлі-продажу вбачається, що житловий будинок, частина якого відчужувалась, мав загальну площу 102,6 кв.м, житлову площу 59,1 кв.м, був позначений у технічній документації літ. «А-1, а, а1», а до складу домоволодіння також входили господарські будівлі та споруди: сарай літ. «Б», вбиральня літ. «Г», погріб літ. «В», сарай літ. «Д», вбиральня літ. «Е», огорожа № 1-6, замощення літ. «І». У договорі також зазначено, що земельна ділянка, на якій знаходиться частина житлового будинку, має площу 0,0195 га та кадастровий номер 7110136700:03:009:0039.

Право власності ОСОБА_2 на 4/25 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 19.06.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.05.2024 № НВ-1800309482024 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:009:0039 розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить до земель житлової та громадської забудови, має цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площа земельної ділянки становить 0,0198 га.

У зазначеному витягу також вказано, що державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:009:0039 проведено 16.06.2014 Управлінням Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі від 11.06.2014, розробленої ТОВ «ТІСМАП».

Рішенням Черкаської міської ради від 30.07.2024 № 61-79 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах існуючого домоволодіння по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_2 та передано їй безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,0198 га, кадастровий номер 7110136700:03:009:0039, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 14.08.2024 № 390819550 право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 7110136700:03:009:0039 площею 0,0198 га зареєстровано 12.08.2024. Підставою державної реєстрації права власності зазначено рішення Черкаської міської ради від 30.07.2024 № 61-79 про передачу земельної ділянки у власність.

Крім того, судом досліджено технічний паспорт на садибний індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений Приватним підприємством «Еліт-Партнер» станом на 05.07.2013. Замовником технічної інвентаризації у зазначеному технічному паспорті вказана ОСОБА_4 .

Згідно з указаним технічним паспортом, станом на 05.07.2013 до складу домоволодіння входили житловий будинок з прибудовами, сараї, погріб, вбиральні, огорожа та вимощення. У технічній документації наведено схематичний план земельної ділянки та план житлового будинку літ. «А-1».

Відповідно до експлікації приміщень у технічному паспорті 2013 року житловий будинок складався з двох квартир. До квартири АДРЕСА_2 входили: коридор площею 4,0 кв.м, санвузол площею 4,6 кв.м, коридор площею 8,6 кв.м, кімната площею 6,1 кв.м, кімната площею 20,7 кв.м, кухня площею 11,0 кв.м та кімната площею 16,0 кв.м. Загальна площа квартири АДРЕСА_2 становила 71,0 кв.м, житлова площа - 42,8 кв.м, допоміжна площа - 28,2 кв.м.

До квартири АДРЕСА_3 за даними цього технічного паспорта входили: веранда площею 5,0 кв.м, кімната площею 5,7 кв.м, кімната площею 10,6 кв.м та кухня площею 6,0 кв.м. Загальна площа квартири АДРЕСА_3 становила 27,3 кв.м, житлова площа - 16,3 кв.м, допоміжна площа - 11,0 кв.м.

Загальна площа житлового будинку за даними технічного паспорта, виготовленого станом на 05.07.2013, становила 98,3 кв.м, із яких житлова площа - 59,1 кв.м, допоміжна площа - 39,2 кв.м.

У характеристиці будинку, господарських будівель та споруд, наведеній у технічному паспорті 2013 року, зазначено житловий будинок з прибудовами літ. «А-1, а, а1», сараї літ. «Б» та «Д», погріб літ. «В», вбиральні літ. «Г» та «Е», огорожу № 1-6 і вимощення літ. «І». Житловий будинок з прибудовами зазначений як будівля 1937 року побудови, зі стінами дерев`яними, обкладеними цеглою, та покрівлею з шиферу.

З наданих документів також убачається, що 26.06.2024 ФОП ОСОБА_9 виготовлено технічний паспорт на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з технічним паспортом станом на 2024 рік до складу об`єкта нерухомого майна входять житловий будинок літ. «А-1», житлова прибудова літ. «А1-1», прибудови літ. «а», «а1», «а2», «а3», сарай літ. «Б», погріб літ. «В», вбиральні літ. «Г» та «Е», сарай літ. «Д», ворота з хвірткою № 1, огорожа № 2, 4, 5, хвіртка № 6 та замощення літ. «І».

З технічного паспорта вбачається, що житловий будинок фактично складається з двох груп приміщень. До приміщень № 1 віднесено: коридор площею 4,0 кв.м, санвузол площею 4,6 кв.м, коридор площею 8,6 кв.м, кімнату площею 6,1 кв.м, кімнату площею 20,7 кв.м, кухню площею 10,8 кв.м, кімнату площею 16,0 кв.м. Загальна площа приміщень № 1 становить 70,8 кв.м, із яких житлова площа - 42,8 кв.м, допоміжна - 28,0 кв.м.

До приміщень № 2 згідно з технічним паспортом віднесено: коридор площею 4,9 кв.м, комору площею 5,4 кв.м, кімнату площею 16,2 кв.м, кухню площею 12,6 кв.м, санвузол площею 1,7 кв.м, коридор площею 7,4 кв.м, коридор площею 4,7 кв.м. Загальна площа приміщень № 2 становить 52,9 кв.м, з яких житлова площа - 16,2 кв.м, допоміжна - 36,7 кв.м.

Загальна площа будинку за даними технічного паспорта 2024 року становить 123,7 кв.м, житлова площа - 59,0 кв.м, допоміжна площа - 64,7 кв.м.

У технічному паспорті також наведено характеристику конструктивних елементів будівель та споруд. Зокрема, житловий будинок літ. «А-1» зазначений як будівля 1937 року з реконструкцією у 2015 році; житлова прибудова літ. «А1-1» - 1937 року; прибудови літ. «а» та «а1» - до 1984 року; прибудови літ. «а2» та «а3» - 2015 року; погріб літ. «В» - до 1984 року; вбиральня літ. «Г» - до 1984 року; сарай літ. «Д» - 1986 року; вбиральня літ. «Е» - до 1984 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 12.11.2025 № 451789395, сформовану щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що загальна площа будинку становить 102,6 кв.м, житлова площа - 59,1 кв.м.

До складових частин житлового будинку за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно віднесено: житловий будинок літ. «А-1», прибудови «А{1}-1, а, а{1}, а2», сараї літ. «Б», «Д», вбиральні літ. «Е», «Г», погріб літ. «В», огорожу № 1-6 та замощення літ. «І».

З актуальної інформації про речове право на житловий будинок убачається, що 19.06.2014 за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 4/25 частини житлового будинку. Підставою державної реєстрації права власності зазначено договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 19.06.2014, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. за реєстровим № 4295.

Також з інформаційної довідки встановлено, що 30.07.2013 за ОСОБА_10 зареєстровано право спільної часткової власності на 21/50 частини житлового будинку. Підставою державної реєстрації цього права зазначено договір купівлі-продажу від 30.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А.О., серія та номер 4893.

У технічному описі майна, наведеному в архівних відомостях Реєстру прав власності на нерухоме майно, зазначено: «самовільно побудовано: частина прибудови літ. “а{2}”; самозахват земельної ділянки площею 136 кв.м зі зміною конфігурації».

З архівних відомостей про право власності також убачається, що 20.01.2004 за ОСОБА_7 зареєстровано право приватної власності на 21/25 частини будинку на підставі договору дарування від 14.01.1994 № 3199, посвідченого Першою Черкаською державною нотаріальною конторою.

Надалі 30.01.2009 за ОСОБА_4 зареєстровано право приватної власності на відповідну частку у будинку на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.11.2008.

Крім того, 15.12.2009 за ОСОБА_6 зареєстровано право приватної власності на 4/25 частини будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 08.12.2009 № 1-1320, посвідченого Першою Черкаською державною нотаріальною конторою.

Судом також досліджено висновок експерта № 100/25 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складений 10.07.2025. Експерт дійшла висновку, що земельна ділянка площею 0,0422 га з кадастровим номером 7110136700:03:009:0025, яка належить по 1/2 частині ОСОБА_10 та ОСОБА_4 і призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, відповідно до фактичного користування накладається (перетинається) на земельну ділянку ОСОБА_2 з кадастровим номером 7110136700:03:009:0039.

Площа такого перетину земельних ділянок, за висновком експерта, становить 0,0005 га, тобто 5 кв.м. Межі частини земельної ділянки, де має місце накладення, відображені експертом у додатках до висновку, зокрема на зведеному плані земельних ділянок.

Крім того, у висновку експерта № 100/25 зазначено, що згідно з містобудівною документацією «Внесення змін до Генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)», затвердженою рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 № 5-318, земельна ділянка по АДРЕСА_1 та будівлі, розташовані на ній, знаходяться поза зоною червоних ліній.

Експерт також зазначила, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:03:009:0039 розташована всередині кварталу, червоні лінії з цією земельною ділянкою не перетинаються та з нею не межують. Червоні лінії бульвару Шевченка знаходяться на відстані 53,2 м від найбільш виступаючої конструкції житлового будинку домоволодіння, зокрема прибудов під літ. «а2» та «а3». Отже, за змістом висновку експерта, порушення або перетину червоних ліній бульвару Шевченка у місці фактичного розташування прибудов під літ. «а2» та «а3» не встановлено.

Також судом досліджено висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 31-25 від 14.11.2025.

Експерт, аналізуючи планувальні рішення приміщень житлового будинку з прибудовами під літ. «А-1, А1-1, а, а1, а2» та господарськими будівлями і спорудами, дійшов висновку, що виділити в натурі 69/100 та 31/100 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд без відступу від указаних часток можливо без втручання в несучі конструкції будинку та інженерні системи, без здійснення переобладнання, а лінія розподілу горища проходить по лінії розподілу будинку.

Згідно з висновком експерта, відповідно до технічної інвентаризації житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 розділений на дві квартири: квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з приміщень 1-1 - 1-7, загальною площею 70,8 кв.м, та квартиру АДРЕСА_3 , яка складається з приміщень 2-1 - 2-3, загальною площею 31,8 кв.м. Загальна площа цих приміщень відповідає площі домоволодіння 102,6 кв.м, зазначеній у правовстановлюючих документах та відомостях Державного реєстру речових прав.

Експертом запропоновано варіант виділу в натурі часток співвласників згідно з правовстановлюючими документами, за яким 69/100 частин житлового будинку з прибудовами під літ. «А-1, А1-1, а, а1, а2» загальною площею 70,8 кв.м, а також відповідні господарські будівлі та споруди, зокрема сараї, погріб, вбиральня, ворота, хвіртка, частина огорожі та вимощення, підлягають виділу ОСОБА_4 та ОСОБА_10 у відповідних частках.

Водночас 31/100 частина житлового будинку з прибудовами під літ. «А-1, А1-1, а, а1, а2», а саме частина житлового будинку під літ. «А-1» із кімнатами № 2-2 площею 5,7 кв.м та № 2-3 площею 10,6 кв.м, прибудова під літ. «а2» - кухня № 2-1 площею 15,5 кв.м, загальною площею 31,8 кв.м, а також вбиральня під літ. «Е», огорожа № 3, огорожа № 4 та 45 % огорожі № 5, за висновком експерта, можуть бути виділені ОСОБА_2 .

У висновку експерта зазначено, що при виділі в натурі частки співвласників житлового будинку з прибудовами становитимуть: за ОСОБА_4 - 69/200 частин, за ОСОБА_10 - 69/200 частин, за ОСОБА_2 - 31/100 частин на їх окремі частини, тоді як за правовстановлюючими документами частки співвласників становлять: ОСОБА_4 - 21/50, ОСОБА_10 - 21/50, ОСОБА_2 - 4/25.

Крім того, з висновку експерта № 31-25 вбачається, що згідно з декларацією про готовність до експлуатації об`єкта за будівельною амністією від 28.08.2024 № ЧК161240823546 прибудови під літ. «а2» та «а3» здано в експлуатацію. Водночас право власності на збільшену частину прибудови під літ. «а2» та прибудову під літ. «а3» не зареєстровано.

Експерт зазначив, що загальна площа частини домоволодіння, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , з урахуванням збільшеної частини прибудови під літ. «а2» та прибудови під літ. «а3» становить 52,9 кв.м, однак ці приміщення до розрахунку часток та визначення можливості поділу не включались.

Також у висновку експерта зазначено, що прибудови під літ. «а2» та «а3» є добудовами до житлового будинку літ. «А-1», який перебуває у спільній частковій власності сторін, однак доступ до цих прибудов здійснюється з частини домоволодіння, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 , а самі прибудови розташовані в межах земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0198 га з кадастровим номером 7110136700:03:009:0039.

Отже, на підставі досліджених висновків експертів судом встановлено, що за технічними характеристиками домоволодіння можливий виділ у натурі часток співвласників за запропонованим експертом варіантом без втручання в несучі конструкції та інженерні системи будинку; водночас за результатами земельно-технічної експертизи встановлено наявність накладення земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:03:009:0025 на земельну ділянку ОСОБА_2 з кадастровим номером 7110136700:03:009:0039 площею 0,0005 га, а порушення червоних ліній бульвару Шевченка у місці розташування прибудов під літ. «а2» та «а3» не встановлено.

2.2. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).

Вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч. 1-3 ст. 358 ЦК України).

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок – один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок – два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності (ч. 1 ст. 364 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою – у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 у справі № 243/6275/16-ц.)

Тлумачення положень ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають право власності на зазначене майно пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен виділити його співвласнику таку частину житлового будинку та нежитлових будівель, яка відповідає розміру та вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина житлового будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1443цс16 та від 03.04.2013 у справі № 6-12цс13 від 30.09.2015 у справі № 6-286цс15.

У постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 495/8889/13-ц, від 03.03.2021 у справі № 295/451/16-ц, Верховного Суду України від 04.12.2013 у справі № 6-130цс13 указано, що норма ч. 1 ст. 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції). За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Власник може самостійно здійснювати такі переобладнання об`єкта нерухомого майна, які не підпадають під ознаки реконструкції або перебудови, не суперечать закону, не порушують прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є співвласником 4/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2014, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням поданої заяви про зміну предмета позову позивачка просить: виділити їй у натурі належну їй 4/25 частину домоволодіння як окремий об`єкт нерухомості, визнати за нею право власності на виділену частину, а також припинити право спільної часткової власності між нею та відповідачами.

Суд зобов`язаний розглянути позовні вимоги в межах заявленого предмета та підстав позову відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

Як установив суд, ідеальна частка ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності становить 4/25, що від загальної площі домоволодіння 102,6 кв.м становить 16,416 кв.м.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 31-25 від 14.11.2025 будинок фактично поділений на дві відокремлені частини: квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 70,8 кв.м та квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 31,8 кв.м. Єдиним технічно можливим варіантом виділу, як зазначено у висновку експерта, є передача позивачці квартири АДРЕСА_3 площею 31,8 кв.м, що становить 31/100 загальної площі домоволодіння.

Отже, між ідеальною часткою позивачки та розміром частини, яку пропонується виділити їй у натурі, існує суттєве розходження: ідеальна частка: 4/25 - 16,416 кв.м; частина, що пропонується виділити за висновком експерта: 31/100 - 31,8 кв.м, тобто майже вдвічі більше за ідеальну частку.

Відповідно до наведеної практики Верховного Суду, якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, поділ може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. У тих випадках, коли в результаті виділу співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на майно.

Виділ позивачці частини домоволодіння площею 31,8 кв.м при її ідеальній частці 16,416 кв.м означає, що їй передається майно, яке перевищує ідеальну частку на 15,384 кв.м, тобто майже вдвічі. Відповідно до вимог ст. 364 ЦК України та наведеної практики Верховного Суду у такому разі суд зобов`язаний стягнути з позивачки на користь відповідачів грошову компенсацію за відступ від ідеальних часток та зазначити в рішенні про зміну часток у праві власності.

Позивачка просить визнати за нею право власності на виділену частку як на 4/25 частину домоволодіння. Однак, як встановлено судом, виділ 4/25 частини у натурі є технічно неможливим: будинок конструктивно поділений лише на два відокремлені об`єкти, і виділити ізольовану частину, яка б відповідала саме 4/25 загальної площі, неможливо. Єдиний технічно можливий варіант виділу передбачає передачу позивачці частини площею 31,8 кв.м (31/100), що суттєво відрізняється від заявленої ідеальної частки 4/25 (16/100).

Отже, між позовною вимогою визнати право власності на 4/25 частину та єдиним технічно можливим результатом виділу передача 31/100 частини існує суттєва розбіжність.

Задовольнивши позов, суд фактично мав би визнати за позивачкою право власності не на 4/25 частину, про яку вона просить, а на 31/100 частину. Це означало б вихід за межі позовних вимог та зміну предмета позову судом, що прямо суперечить принципу диспозитивності, закріпленому у ст. 13 ЦПК України, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Крім того, задоволення позову в умовах передачі позивачці частини, яка вдвічі перевищує її ідеальну частку, є неможливим без одночасного вирішення питання про відповідну грошову компенсацію на користь відповідачів, частки яких при цьому зменшаться. Позивачка такої вимоги не заявляла, а матеріали справи не містять висновку про вартість частини домоволодіння, що перевищує ідеальну частку позивачки (тобто різниці між 31/100 та 4/25). Проведена у справі оціночна експертиза визначала вартість лише 4/25 частини домоволодіння. Без встановлення розміру компенсації, яку позивачка зобов`язана сплатити відповідачам за перевищення ідеальної частки, задоволення позову призвело б до порушення майнових прав відповідачів, гарантованих ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд відмовляє повністю, оскільки заявлені вимоги не можуть бути задоволені без виходу суду за межі предмета позову та без вирішення питання про компенсацію, яке позивачкою не порушувалось і докази цього у матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів відповідачів стосовно самочинного будівництва суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього. Представник відповідачів стверджував, що прибудови під літ. «а2» та «а3» є самочинним будівництвом, що перешкоджає виділу в натурі.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається: прибудови під літ. «а2» та «а3» введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації за будівельною амністією від 28.08.2024 № ЧК161240823546. Зазначена декларація є чинною та не скасована в судовому порядку на момент ухвалення цього рішення. Водночас висновком будівельно-технічної експертизи прямо встановлено, що прибудови під літ. «а2» та «а3» не включались до розрахунку часток та визначення технічної можливості поділу, а виділ проводиться на підставі правовстановлюючих документів у межах площі 102,6 кв.м.

Отже, доводи відповідачів щодо самочинного будівництва не впливають на результат вирішення справи, оскільки підставою для відмови у позові є не наявність самочинно збудованих об`єктів, а невідповідність заявленого позивачкою способу захисту реально можливому результату виділу та відсутність необхідних доказів для вирішення судом питання про компенсацію.

Суд також відхиляє доводи представника відповідачів про недопустимість або неналежність висновку експерта від 14.11.2025 № 31-25 лише з тих підстав, що він був складений за зверненням позивачки під час розгляду справи.

Відповідно до ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Такий висновок не має для суду наперед установленої сили, однак підлягає оцінці разом з іншими доказами у справі.

Відповідачі не надали суду іншого експертного висновку, який би спростовував висновки експерта № 31-25, не довели наявності істотних недоліків у проведеному дослідженні та не заявили належним чином обґрунтованого клопотання про призначення повторної чи додаткової судової експертизи.

2.3. Щодо розподілу судових витрат

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати у справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в розмірі 1 800 грн, та витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи від 14.11.2025 № 31-25 у розмірі 20 355,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, понесені позивачкою витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 800 грн та витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи від 14.11.2025 № 31-25 у розмірі 20 355,84 грн покладаються на позивачку та відшкодуванню з відповідачів не підлягають.

Доказів понесення відповідачами судових витрат, а також заяв про їх розподіл до суду не подано, тому підстави для стягнення судових витрат на користь відповідачів відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. 7, 9, 11-13, 81-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа Черкаська міська рада про виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності, визнання права власності та припинення права спільної часткової власності відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 09.06.2026.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач 2: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Черкаська міська рада, ЄДРПОУ 25212542, адреса: вул. Байди Вишневецького, 36, м. Черкаси.

Суддя В.О. Пономар