Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №695/4694/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/4694/25

номер провадження 2-а/695/28/26

08 червня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання – Біліченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідачі) про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обгрунтування позову зазначено, що оскаржувана постанова винесена усупереч норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), оскільки у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відповідно до оскаржуваної постанови відсутні докази вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП.

Ухвалою суду від 24.10.2025 відкрито провадження у справі на підставі вказаного позову, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з особливостями встановленими параграфом 2 глави 11 КАС України, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, зобов`язано відповідачів надати суду до 03.11.2025 завірені належним чином копії та оригінали для огляду судом: постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.10.2025 №829 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу у сумі 17 000 грн, та документів, на підставі яких прийнято вказане рішення.

04 листопада 2025 року на адресу суду від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив, в якому відповідач просить замінити неналежного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 на належного ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки оспорювана постанова винесена саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 та у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні повноваження на її скасування.

На виконання ухвали суду від 24.10.2025, представником ІНФОРМАЦІЯ_1 16.02.2026 надано до суду завірену належним чином копію оскаржуваної постанови, протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі якого прийнято спірну постанову, повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 , акт відмови позивача від отримання повістки від 02.07.2025, напавлення позивача для визначення придатності до військової служби від 02.07.2025; та акт відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії від 02.07.2025.

Ухвалою суду від 16.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про заміну неналежного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 на належного – ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відзив на позов ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду не надав.

Ухвалою суду від 06.03.2026 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовими рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/644/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії.

19 травня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі, оскільки рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/644/26 від 30.03.2026, яке набрало законної сили 30.04.2026, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено.

Ухвалою суду від 29.05.2026 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання з розгляду справи на 15 год 30 хв. 08.06.2026.

Позивач у судове засідання не прибув, явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Згідно з наданою перед початком судового засідання заявою, представник позивача просить проводити судове засідання за його відсутності та за відсутності позивача, на задоволенні позову наполягає.

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи явку своїх представників не забезпечили, що згідно з положеннями ч.3 ст.268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для вирішення справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 з 12.10.2017.

Відповідно до відомостей, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 виданому 08 серпня 2013 року на сторінці 7 в пункті 15 вказано: «03.08.2023 призовною (медичною) комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр. II ст. 57а. 58а розкладу хвороб (наказ МО України від 2008 р. № 402) і знятий з військового обліку» зазначена дата 03.08.2023, підписано начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 та скріплено печаткою.

На сторінці 22 в розділі VI Відмітки про військовий облік міститься інформація «Знято з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_7 » дата 03.08.2023.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії, висновку лікаря від 02.08.2023 та картки обстеження медичного огляду №1203 ОСОБА_1 на підставі ст. 57а та 58а визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акта відмови від отримання повістки від 02.07.2025, ОСОБА_1 під час здійснення оповіщення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовився від отримання повістки про виклик на 14 год 00 хв. 05.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , у звязку з незгодою.

Згідно з наявним у матеріалах справи актом відмови від проходження військово-лікарської комісії від 02.07.2025, ОСОБА_1 о 15 год 20 хв. 02.07.2025 запропоновано пройти військово-лікарську комісію з метою визначення ступеня придатності до проходження військової служби у ЗС України та ОСОБА_1 відмовився від проходження військово-лікарської комісії, у звязку з небажанням.

09 жовтня 2025 року старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол про адміністративне правопорушення №829 відносно позивача.

Відповідно до вказаного протоколу 09.10.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК, що є порушенням вимог абз.3-5,6 ч.10 ст.1 Закону України «Про віськовий обовязок і військову службьу», п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобовязаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, після прибуття 02.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовився від прходження медичного огляду – військово-лікарської комісії, про що о 15 год 20 хв. 02.07.2025 був складений акт відмови від проходження військово-лікарської комісії вх.№7524, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, як порушення військовозобовязаним правил військового обліку, вчинене в особливий період.

ОСОБА_1 було розяснено права, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та повідомлено про дату та час розгляду справи, яку було призначено на 14.10.2025 о 15 год 45 хв., що стверджується його підписом у протоколі про адміністративне правопорушення №829 від 09.10.2025.

Згідно з наявними у протоколі про адміністративне правопорушення №829 від 09.10.2025 письмовими поясненнями, наданими ОСОБА_1 , він не вважає себе порушником військового обліку та законодавства про мобілізацію, оскільки з 03.09.2023 виключений з військового обліку, що стверджується записами у його військовому квитку.

Також у протоколі про адміністративне правопорушення №829 від 09.10.2025 наявний підпис позивача на підтвердження отримання ним другого примірнику протоколу.

Відповідно до витягу з додатку «Резерви+», сформованого 10.10.2025 ОСОБА_1 «перебуває на обліку» статус «військовозобов`язаний» та має порушення правил військового обліку, а саме, неявка за повісткою, при ньому дані щодо проходження на військово-лікарської комісії відсутні.

З метою актуалізації даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр), ОСОБА_1 було подано до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про внесення до Реєстру щодо нього відомостей про виключення з військового обліку, у зв`язку з непридатністю до несення військової служби на підставі постанови ВЛК від 03.08.2023.

13 листопада 2025 року ОСОБА_1 отримав відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до якої повідомлено, що згідно з протоколом обшуку від 22.08.2023 медичні документи, формовані з 24 лютого 2022 року по 21 серпня 2023 року, які стосуються визнання військовозобов`язаних військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, вилучені представниками відділу розслідування, особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Черкаській області на час розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 серпня 2023 року №42023252220000047, протокол вх. №4203 від 22.08.2023. До закінчення слідчих дій, які тривають, прийняття відповідного рішення та повернення медичної документації відсутня можливості внести будь-які зміни стосовно винесеної постанови військово-лікарською комісією від 03.08.2023.

Не погоджуючись з такими діями ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/644/26 від 30.03.2026, яке набрало законної сили 30.04.2026, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено: визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо повторної постановки ОСОБА_1 , на військовий облік, не зважаючи на наявність рішення про виключення такого з військового обліку; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не розгляду по суті заяви від 04.11.2025 та не внесенні актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно непридатності до військової служби та виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 з 03.08.2023; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, по суті заяву від 04.11.2025, та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку з 03.08.2023 ОСОБА_1 , на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Постановою №829 начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 14.10.2025 на позивача накладено адміністравтине покарання у виді штрафу у розмірі 17 000 грн 00 коп.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 у порушення вимог абз.3-5,6 ч.10 ст.1 Закону України «Про віськовий обовязок і військову службу», п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобовязаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, після прибуття 02.07.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовився від прходження медичного огляду – військово-лікарської комісії, про що о 15 год 20 хв. 02.07.2025 був складений акт відмови від проходження військово-лікарської комісії вх.№7524, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, як порушення військовозобовязаним правил військового обліку, вчинене в особливий період.

У вказаній постанові наявний підпис позивача про отримання ним 14.10.2025 копії постанови.

Вважаючи, що оскаржувана постанова винесена протиправно, позивач 17.10.2025 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.6 ст.55 Конституції України закріплено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі – Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Нормами п.12,13 Положення №154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 КУпАП, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно з ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі – територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники – особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники – особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці – особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців – відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі – добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку.

Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» направлення громадян України для проходження базової військової служби включає:

прибуття на медичний огляд, професійно-психологічний відбір та засідання комісії з питань направлення для проходження базової військової служби;

проходження медичного огляду (у тому числі, за необхідності, направлення на додаткове медичне обстеження);

проведення професійно-психологічного відбору;

засідання комісії з питань направлення для проходження базової військової служби;

прибуття за зазначеними в повістці районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки адресою та часом для відправлення у навчальну частину (центр) для проходження базової військової служби та знаходження у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (обласному збірному пункті) до відправлення у навчальну частину (центр).

Частиною 3 ст.16 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що на районні (міські) комісії покладається, зокрема організація медичного огляду та направлення громадян України для проходження базової військової служби з призначенням їх для служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні .

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі – також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

У відповідності до частин 5, 6 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію. Строк проведення загальної мобілізації продовжувався відповідними Указами Президента і триває на час розгляду справи судом

Абзацом четвертим частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов`язані, зокрема проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України – за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме – Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі – Положення).

Військово-лікарська експертиза – це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі – ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі – ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Відповідно до п.6.2 розділу VI Положення на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника).

Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання.

Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.

При вирішенні даного спору, суд також бере до уваги, що проходження військово-лікарської комісії є обов`язком кожного військовозобов`язаного, та чинним законодавством не передбачено право особи відмовитися від отримання направлення на проходження огляду військово-лікарською комісією.

Суд виходить з того, що проходження ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Суд зауважує, що нормами Положення передбачено, що у разі мобілізаційних заходів постанова ВЛК дійсна протягом 12 місяців, тобто військовозобов`язаний може бути викликаний для проходження ВЛК через 12 місяців.

З матеріалів справи встановлено, що позивач відмовився від проходження військово-лікарської комісії, про що було складено відповідний акт.

Факт відмови позивача від проходження ВЛК стороною позивача під час розгляду даної справи не заперечувався.

Частиною третьою статті 210 КУпАП у редакції Закону № 3696-IX від 09.05.2024, чинній з 19.05.2024 встановлено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період – тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/644/26 від 30.03.2026, яке набрало законної сили 30.04.2026, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено: визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо повторної постановки ОСОБА_1 , на військовий облік, не зважаючи на наявність рішення про виключення такого з військового обліку; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо не розгляду по суті заяви від 04.11.2025 та не внесенні актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно непридатності до військової служби та виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 з 03.08.2023; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_7 розглянути з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, по суті заяву від 04.11.2025, та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про непридатність до військової служби та виключення з військового обліку з 03.08.2023 ОСОБА_1 , на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.(ч.4 ст.78 КАС України).

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статей 7, 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 484 грн 48 коп.

Відтак, враховуючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у сумі 484 грн 48 коп.

Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити повністю.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення №829 від 14.10.2025, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом безспірного списання коштів з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська