Суд: Рівненський районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про виселення (вселення)
Дата: 03 червня 2026 р.
Справа: №570/2236/25
Суддя: Штогун О.С.
Справа № 570/2236/25
Номер провадження 2/570/152/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2026 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.
за участю секретаря судового засідання Соломицької Л.М.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Муравської О.О.,
представника відповідача - адвоката Щербяк Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом вселення, -
в с т а н о в и в :
12 травня 2025 року представник позивача - адвокат Муравська О.О. звернулася в інтересах довірительки у Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні нерухомим майном, а саме будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення останньої до вказаного будинку, а також зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 будь-які перешкоди в користуванні даним будинком та передати ключі від його вхідних дверей.
В обґрунтування позовної вимоги представник позивача посилається на те, що позивачка та відповідач з 08 грудня 2020 року по 11 липня 2024 року перебували у шлюбі. За вказаний період ними набуто у спільну сумісну власність подружжя земельну ділянку кадастровий номер 5624685900:02:005:0936 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
В результаті усних домовленостей сторін щодо мирного (позасудового) розподілу зазначеного спільного майна колишнього подружжя було досягнуто домовленості щодо врегулювання спору шляхом реалізації (продажу) спірного будинку, для чого сторони вирішили в ньому не проживати, привести будинок в належний стан та подати оголошення про продаж.
ОСОБА_1 свої зобов`язання виконала, переїхала з будинку проживати в інше житло. Натомість відповідач, нехтуючи домовленістю, надалі проживаючи в спільному будинку, не допускає позивачку в будинок, чим чинить їй перешкоди у користуванні спільним майном.
26 травня 2025 року ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області вказану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.
22 липня 2025 року ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті.
Позивач, в судовому засіданні позов підтримала, однак надавати будь-які пояснення відмовилася.
Представник позивача - адвокат Муравська О.О., пославшись на обґрунтування викладенні в позовній заяві позовні вимоги підтримала та просила позовну заяву задовольнити повністю.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, уповноважив представляти свої інтереси адвоката – Щербяк Ю.В.
Представник відповідача - адвокат Щербяк Ю.В., в судовому засіданні повідомила, що її довіритель позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає. Вказала на те, що відповідач не чинить позивачці перешкоди у користуванні спільним майном та заперечила щодо задоволення позовної заяви.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
08 грудня 2020 року поміж позивачем та відповідачам було укладено шлюб, який розірвано 13 серпня 2024 року. Вказані обставини підтвердженні копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 08 грудня 2020 року та копією рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 липня 2024 року, яке набрало законної сили 13 серпня 2024 року (а.с. 6, 15-17).
Під час перебування у шлюбі, 02 жовтня 2021 року, відповідачем за згодою із позивачем укладено договір купівлі-продажу житлового будинку за яким придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 5624685900:02:005:0936. Право власності на вказане майно зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 (а.с. 8-10).
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Поряд з цим, з підстав визначених статтею 57 СК України, майно набуте за час шлюбу може бути визнане особистою приватною власністю дружини або чоловіка.
Аналізуючи зазначені норми суд приходить до висновку, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поки іншого не буде встановлено судом.
Зважаючи на те, що судом не встановлено підстав вважати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 5624685900:02:005:0936 особистою власністю будь-кого із подружжя, суд приходить до переконання, що на момент розгляду даної справи вони є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.1 ст. 63 СК України).
В силу положень ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
В позовній заяві представник позивача стверджує, що колишній чоловік позивачки – ОСОБА_2 , чинить її довірительці перешкоди у користуванні спільним майном, зокрема не допускає до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, кадастровий номер 5624685900:02:005:0936, чим порушує право користування позивачки вищевказаним спільним майном, на захист якого спрямоване її звернення до суду.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Незважаючи на вказані вимоги закону, вищеописані та зазначені в позовній заяві обставини не підтвердженні жодним доказом. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що позивачці чиняться перешкоди у користуванні вищеперерахованим нерухомим майном.
Отже, суд вважає обставину перешкоджання позивачу ОСОБА_1 , відповідачем ОСОБА_2 будинком за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою кадастровий номер 5624685900:02:005:0936 недоведеною, а відповідно позовну вимогу щодо усунення таких дій такою, що не підлягає задоволенню.
За встановлених обставин, суд вважає за необхідне відмовити по у задоволенні даної позовної заяви в зв`язку із недоведеністю.
Відповідно до п. 2 ч. 2ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13,76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 273, 354, 355ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом вселення - відмовити повністю.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 09 червня 2026 року.
Сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Штогун О.С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua