Вирок від 08 червня 2026 р. у справі №554/3966/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 09.06.2026Справа № 554/3966/26

Провадження № 1-кп/554/833/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м.Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі

прокурора ОСОБА_2 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019170030000722 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Полтави, громадянки України, із вищою освітою, працюючої освітлювачем в Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М.В. Гоголя, одруженої, має на утриманні малолітню дитину 2018 р.н., зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (в редакції до 11.08.2023),

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2017 року ОСОБА_7 , яка була власницею будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки під вказаним будинком із кадастровим номером 5310136700:006:004:0727, площею 0,0545 га, виявила бажання продати вказаний будинок та земельну ділянку. З цією метою ОСОБА_7 звернулася за допомогою до ОСОБА_8 та 27.12.2017 надала довіреність №1070, якою уповноважила останнього на ведення справи з оформлення спадкових прав на майно, а також на продаж будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки під вказаним будинком.

19 квітня 2018 року на підставі вказаної довіреності між ОСОБА_8 , який діяв від імені ОСОБА_7 , та ОСОБА_9 укладено Попередній договір про те, що ОСОБА_10 має намір продати ОСОБА_5 будинок та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 не пізніше 01.06.2018.

Однак ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла. Після того як ОСОБА_9 дізналася про цей факт, у неї виник злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 та земельною ділянкою під вказаним будинком із кадастровим номером 5310136700:006:004:0727, площею 0,0545 га.

До події смерті ОСОБА_7 разом із нею в будинку за адресою: АДРЕСА_2 проживав її син, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Водночас ОСОБА_7 є матір`ю ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживала окремо.

06 липня 2018 року після смерті ОСОБА_7 її дочка, ОСОБА_12 звернулася до Першої Полтавської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини від своєї матері – ОСОБА_7 . На підставі заяви нотаріус зареєстрував спадкову справу № 232/2018 від 06.07.2018 щодо майна померлої ОСОБА_7 .

Надалі обвинувачена ОСОБА_5 , продовжуючи злочинну діяльність, на виконання свого умислу щодо заволодіння чужим майном шляхом обману, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, маючи корисливий мотив, достовірно знаючи про наявність спадкоємців ОСОБА_7 , а також усвідомлюючи, що фактично договір купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки під вказаним будинком із кадастровим номером 5310136700:006:004:0727, площею 0,0545 га, на підставі Попереднього договору від 19.04.2018 не відбувся через обставину смерті ОСОБА_7 , обвинувачена вирішила звернулася до суду з метою визнання за собою права власності на вказане вище майно, використовуючи при цьому завідомо підроблені документи.

Для реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 подала до Ленінського районного суду міста Полтави позовну заяву від 19.11.2018, а також уточнену позовну заяву від 06.12.2018 про визнання договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 дійсним та про визнання за нею права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки під вказаним будинком із кадастровим номером 5310136700:006:004:0727, площею 0,0545 га.

З метою забезпечення прийняття судом необхідного рішення на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_13 додала до вказаної позовної заяви підроблені нею особисто документи, а саме: розписку ОСОБА_7 від 12.04.2018 про отримання від ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 8000 доларів США (200 тисяч гривень) за продаж вказаного вище будинку, розписку ОСОБА_11 від 18.04.2018 про отримання від ОСОБА_9 8000 доларів США за рахунок продажу вказаного вище будинку та пояснення ОСОБА_11 від 12.04.2018 про визнання договору купівлі-продажу таким, що відбувся та про отримання ним та його матір`ю – ОСОБА_7 грошових коштів від ОСОБА_9 у сумі 8000 доларів США в рахунок продажу будинку за адресою АДРЕСА_2 .

На підставі поданих ОСОБА_5 підроблених документів суд, який не був обізнаний про протиправний характер дій ОСОБА_5 , позов останньої задовольнив.

27 травня 2019 року ОСОБА_5 , доводячи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, до кінця, після набрання рішенням суду законної сили, яким задоволено її позовні вимоги, діючи з прямим умислом, особисто звернулася до державного реєстратора, яка здійснювала свою діяльність за адресою: АДРЕСА_3 , із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки під вказаним будинком з кадастровим номером 5310136700:006:004:0727, площею 0,0545 га.

27 травня 2019 року на підставі поданих ОСОБА_5 документів, державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права приватної власності на житловий будинку за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки під вказаним будинком з кадастровим номером 5310136700:006:004:0727 площею 0,0545 га за ОСОБА_5 та внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_5 шляхом обману заволоділа чужим майном, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 та земельною ділянкою під вказаним будинком з кадастровим номером 5310136700:006:004:0727, площею 0,0545 га спричинивши збитки законним спадкоємцям в особі ОСОБА_12 на загальну суму 542574,00 грн, що згідно примітки до ст.185 КК України, на момент вчинення злочину, є великим розміром та кваліфікуючою ознакою скоєного.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно здійснила шахрайство, у великих розмірах, тобто вчинила злочин, передбачений ч.3 ст.190 КК України (в редакції до 11.08.2023).

30 квітня 2026 року між обвинуваченою та прокурором в даному кримінальному провадженні, укладено угоду про визнання винуватості.

Зі змісту угоди про визнання винуватості вбачається, що обвинувачена повністю визнала свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (в редакції до 11.08.2023).

Сторони угоди узгодили міру покарання обвинуваченій за вчинений злочин із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.

У підготовчому судовому засіданні прокурор та обвинувачена підтримали угоду про визнання винуватості та просили її затвердити.

Захисник просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Потерпіла надала згоду на укладення угоди про визнання винуватості, представник потерпілої в судовому засіданні просила затвердити зазначену угоду.

Враховуючи вищенаведене та розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Обвинувачена вчинила злочин, передбачений ч.3 ст.190 КК України (в редакції до 11.08.2023), який згідно зі ст.12 КК України належить до категорії тяжких злочинів.

Шкода завдана потерпілій відшкодована обвинуваченою в повному обсязі, про що свідчить розписка потерпілої від 16.03.2026 року та відповідне підтвердження в судовому засіданні представника потерпілої.

Зміст наданої суду угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачена пояснила, що вона повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вину у вчиненні злочину визнає повністю, щиро розкаюється, погоджується на призначення узгодженого покарання, обвинувачена цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, які були роз`ясненні судом, усвідомлює наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, які передбачені ч.2 ст.473 КПК України.

Суд установив, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Узгоджена між сторонами угоди міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст.65 КК України, та умовам, визначеним ст.53 КК України, в тому числі, щодо наявності підстав для застосування ст.69 КК України, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, повне відшкодування потерпілій завданної шкоди, наявність на утриманні малолітньої дитини, з урахуванням особи обвинуваченної, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, офіційно працевлаштована, позитивно характеризується, займає активну позицію щодо підтримки ЗСУ, зокрема, надала матеріальну допомогу військовій частині.

Згідно з ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд переконався, що наявні всі підстави для затвердження угоди про визнання винуватості.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої за угодою, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування обвинуваченою завданої потерпілій шкоди.

Суд також визнає обставинами, які пом`якшують покарання та передбачені угодою, наявність в обвинуваченої на утриманні малолітньої дитини. Крім того, 13 квітня 2026 року ОСОБА_5 перерахувала благодійну допомогу на спеціальний рахунок на підтримку Збройних Сил України.

Таким чином, відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, беручи до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (в редакції до 11.08.2023), яке відповідно до ст.12 КК України належить до тяжких злочинів, наявність декількох пом`якшуючих обставин, з врахуванням особи обвинуваченої, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.69 КК України і призначити покарання у виді штрафу, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, не встановлено.

Запобіжний захід до обвинуваченої не обирався.

Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року кримінальне провадження відносно обвинуваченої за ч.2 ст.384 КК України закрито відповідно до ст.49 КК України, процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта на проведення судової почеркознавчої експертизи віднесено на рахунок держави відповідно до правової позиції ОП ККС ВС у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 374-376, 394-395, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 квітня 2026 року, укладену між прокурором Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному 24 липня 2019 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019170030000722.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України (в редакції до 11.08.2023) і призначити їй узгоджене сторонами покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Речові докази:

- документи, оптичні та інші електронні носії інформації з аудіо- та відеозаписами слідчих та процесуальних дій, розписки та пояснення громадян ОСОБА_7 , ОСОБА_11 - зберігати в матеріалах досудового розслідування;

- мобільний телефон Xiaomi mi 8 Lite, повернути власнику, ОСОБА_8 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 28 січня 2026 року на мобільний телефон Xiaomi mi 8 Lite, скасувати.

Відповідно до ст.532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Полтави.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченій в порядку, визначеному ст.376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1