Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №554/17875/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 02.06.2026Справа № 554/17875/25

Провадження № 2/554/551/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2026 року м. Полтава

Шевченквівський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Чуванової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

за участю учасників справи:

представник позивача: адвокат Євграфова О.О.,

представник відповідача ОСОБА_1 : адвокат Лучко Т.І.,

представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Бабенко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про повернення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 у грудні 2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про повернення боргу, в якому просить стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на свою користь борг в рівних частинах за договором позики в сумі 5 148 400 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що в 2016 році фірма ПП будівнича компанія «Промтехцентр» працювала в Україні. В цій компанії працював монтажником сталевих конструкцій ОСОБА_1 . На початку лютого 2016 року він звернувся до позивача з проханням надати йому грошовий займ в сумі 150 000 доларів США на придбання будинку для сім`ї. Так як ОСОБА_1 був старанним працівником і працював у нього з 2011 року, він вирішив йому допомогти.

05.02.2016 року ОСОБА_1 разом з цивільною дружиною ОСОБА_2 приїхали до квартири позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Між позивачем та ОСОБА_1 був укладений усний договір позики, за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 05.02.2016 року. Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язався повернути гроші частинами без відповідного терміну, але за першою вимогою позивача.

Через кілька місяців ОСОБА_1 повідомив, що купили будинок в с.Щербані і почав робити капітальний ремонт. Факт придбання відповідачами будинку підтверджується договором купівлі-продажу від 02.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , земельної ділянки, кадастровий номер 5324087701:01:001:0021, НАІ 174709, договором купівлі-продажу від 02.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Протягом років, до цього часу, відповідач частинами повертав кошти, загальна сума повернутих коштів становить 28 000 доларів США. В квітні 2025 року позивач телефонував відповідачу і просив прискорити їх повернення. В липні 2025 року зателефонував відповідач та повідомив, що вони з дружиною посварилися і збираються розлучатися. Дружина переїхала від нього, забрала речі і кошти в сумі 69 000 доларів США, які він приготував віддати позивачу в рахунок погашення боргу. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути борг, проте незважаючи на досягнуту домовленість ОСОБА_1 по сьогоднішній день взяті на себе зобов`язання так і не виконав.

Позивач наполягає щоб сума грошових коштів, визначена у зобов`язанні, була повернута йому у грошовій одиниці України – гривні за курсом на день подачі позовної заяви 05.12.2025 року.

Станом на день подання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 становить 5 148 400 грн., тобто 122 000 доларів США (сума позики) – 42,20 (за 1 долар США).

Ухвалою суду від 18.12.2025 року було відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.

14.01.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Бабенко Я.В., в якому сторона відповідача просить у задоволенні позову про стягнення боргу в частині стягнення боргу з ОСОБА_2 – відмовити. Відповідач зазначила, що позивачем долучено розписку від 05.02.2016 року, однак шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано лише 31.12.2021 року. Також, матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтвердили перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в цивільному шлюбі в момент укладання розписки від 05.02.2016 року. Отже, ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі та не може відповідати за зобов`язаннями, взятими на себе відповідачем ОСОБА_1 . Надана позивачем розписка є фіктивною, ОСОБА_2 ніколи не знала про існування даного боргового зобов`язання.

Вказує на те, що Шевченківським районним судом міста Полтави розглядається справа №554/17360/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 , про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Звертає увагу суду, що в рамках справи про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя позивач ОСОБА_1 не заявляв вимоги про визнання боргового зобов`язання спільним. Також, ОСОБА_2 ніколи не була обізнана про укладання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору позики та розписки від 05.02.2016 року, зокрема матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували протилежне. Попри те, що позивач у позовній заяві зазначає, що кошти ОСОБА_1 позичав начебто з метою придбання будинку для сім`ї, жодних доказів, які б підтверджували дані обставини, позивачем до суду не подано (а.с.29-32).

Ухвалою суду від 22.01.2026 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 – адвоката Євграфової О.О. про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 03.03.2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 30.03.2026 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Лучко Т.І. про витребування доказів – залишено без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Євграфова О.О. позов підтримала, просила вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що відповідачі на момент укладення розписки мешкали разом і в подальшому ОСОБА_2 стала стороною по договору купівлі-продажу нерухомості. Відповідачі приїхали разом, тому позивач вирішив, що вони живуть разом і про це вони йому повідомили. Зі слів ОСОБА_1 відомо, що ці кошти були потрачені на купівлю будинку. Земельна ділянка коштувала 35 000 грн., а будинок – 152 208 грн. Суми поверталися в готівковому еквіваленті, додаткових розписок про повернення не збережено.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лучко Т.І. в судовому засіданні позов визнала. Зазначила, що з 2014 року ОСОБА_1 жив без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , в цивільному шлюбі. Вирішили придбати нерухомість, бо створилась сім`я. Позику брали на придбання, ремонт будинку, облаштування території, на це брались кошти, а не тільки на придбання будинку. Відповідач визнає, що брав цю суму. Разом з ОСОБА_2 вони приїздили до позивача, ОСОБА_2 перераховувала ці кошти. Борг віддавав частинами, коли і якими не пам`ятає. В 2021 році зареєстрували шлюб з ОСОБА_2 , з червня 2025 року не живуть разом. ОСОБА_1 визнає позов в рівних частинах з відповідачкою. На ОСОБА_2 був оформлений будинок, однак вона не працювала і коштів у неї на нерухомість не було. Віддав борг у сумі 28 000 доларів США за цей період, ця сума 5 148 400 грн. правильна.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Бабенко Я.В. в судовому засіданні позов не визнала з підстав, вказаних у відзиві. Зазначила, що не підтверджено яка і коли сума повернута позивачу, що є досить дивним. Відповідачці відомо, що позивач та відповідач ОСОБА_1 є двоюрідними братами, і їй незрозуміло поява розписки лише в 2025 році. Будинок не є предметом спору, в матеріалах справи відсутні дані, що боргові кошти були використані на купівлю нерухомості; у відповідачки були свої кошти для придбання будинку.

Заслухавши представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у справі, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти у розмірі 150 000 доларів США, що підтверджується розпискою від 05.02.2016 року (а.с.14).

Відповідно до умов договору, відповідач зобов`язався повернути гроші частинами без відповідного терміну, але за першою вимогою позивача.

Згідно з матеріалами справи, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано 31.12.2021 року (а.с.34-зворот – копія свідоцтва про шлюб).

Відповідно до матеріалів справи, в квітні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 про повернення суми позики. ОСОБА_1 повідомив позивача про скрутний матеріальний стан та те, що вони з дружиною розлучаються, і вона забрала кошти в сумі 69 000 доларів США, які він приготував в рахунок погашення боргу.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, що підтверджує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього Кодексу).

Враховуючи те, що умови договору позики щодо своєчасного повернення боргу позичальником не виконувались, то суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення грошових коштів саме з позичальника ОСОБА_1 .

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу своїх позовних вимог посилався на те, що борг за договором позики є спільним боргом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які разом приїжджали за коштами, перебуваючи в цивільному шлюбі, та за які придбали нерухомість для сім`ї.

Однак, враховуючи те, що при укладенні договору позики, оформленого розпискою, не встановлено участі ОСОБА_2 в його укладенні, а правочин виходить за межі дрібно-побутового, використання коштів в інтересах сім`ї та цільового використання коштів позивачем не доведено, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення боргу за договором позики в рівних частинах з обох відповідачів.

При цьому суд приймає до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 489/1101/21 (провадження № 61-11382св22), де колегія суддів відхилила доводи касаційної скарги про те, що суди не встановили тієї обставини, на що позичальником були витрачені отримані у борг кошти: в інтересах сім`ї, чи у власних інтересах, що є основним для правильності визначення солідарного обов`язку колишнього подружжя, оскільки відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, у цьому випадку, саме на позивача покладено обов`язок доведення таких обставин, так як саме позивачка звернулася до суду з позовом та заявила відповідні позовні вимоги, які повинна була довести, що було її процесуальним обов`язком. Інше тлумачення цієї обставини буде свідчити про безпідставний перерозподіл тягаря доказування, що не узгоджується з нормами процесуального права.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом і у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 522/16362/16-ц (провадження № 61-10426св22).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 607/3973/18 (провадження № 61-12628св19).

Доводи відповідача ОСОБА_1 , які фактично зводяться до отримання позичальником разом із цивільною дружиною грошей від позикодавця, не заслуговують на увагу, оскільки на підставі вищевикладених обставин справи встановлено, що саме відповідач ОСОБА_1 отримав в борг від ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики та не виконав своє зобов`язання щодо повернення цих коштів за договором позики у строк, визначений вказаним договором.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання, сума позики ним досі не повернута, суд вважає, що права позивача порушені і підлягають судовому захисту.

При викладених обставинах, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про повернення боргу - задовольнити частково.

Слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі 5 148 400 грн. та судовий збір в сумі 15 125 грн. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення боргу – відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509,525,530,629,1049 ЦК України, ст.ст.4,10,12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про повернення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , борг за договором позики в сумі 5 148 400 гривень та судовий збір в сумі 15 125 гривень.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення боргу – відмовити.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцяти денний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 09.06.2026 року.

Суддя А.М.Чуванова