Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №541/394/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/394/26

Номер провадження 2/541/819/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 червня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в обґрунтування зазначивши, що 11.11.2025 він отримав у месенджері Telegram повідомлення з акаунту свого знайомого ОСОБА_3 з проханням терміново надати в борг грошові кошти у сумі 8 800,00 грн. Вважаючи, що спілкується саме зі своїм знайомим та діючи з метою надання йому фінансової допомоги, позивач здійснив переказ зазначеної суми зі свого банківського рахунку на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Після здійснення переказу позивачу стало відомо, що акаунт ОСОБА_3 у месенджері Telegram був зламаний невстановленою особою, яка від його імені зверталася до третіх осіб із проханням про надання коштів. Одразу після виявлення шахрайських дій позивач звернувся до банківських установ та правоохоронних органів із повідомленням про незаконне заволодіння його коштами. За даним фактом 13.11.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Зважаючи на відсутність будь-яких договірних відносин між позивачем та відповідачем (власником картки № НОМЕР_1 ) щодо переказу коштів, а також на те, що перерахування було здійснено внаслідок спотворення реальності через введення Позивача в оману (видавання третьою особою себе за ОСОБА_3 ), Відповідач набув і продовжує утримувати кошти в сумі 8 800 гривень без достатньої правової підстави, що суперечить суті права власності та принципу недопустимості безпідставного збагачення, який закладений у нормах статей 1212-1215 ЦК України. Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 8 800,00 грн., та сплачений судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

Станом на сьогодні досудове розслідування триває, кримінальне провадження не закрито.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просив провести розгляд справи без його участі. Заперечень проти винесення заочного рішення не висловив. (а.с. 62).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, місце та час розгляду справи належно повідомлена за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України та шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади. Причину своєї неявки суду не повідомила, як і не надіслала заяв чи клопотань про розгляд справи у її відсутність або перенесення розгляду. Відзив на позовну заяву не направила (а.с. 55,57,59).

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не відомі (а.с. 58).

В зв?язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 05.06.2026 р. суд вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності із положеннями частини другої статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно із статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи,які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пункти 1, 2, 3, 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що11.11.2025 приблизно о 22 год. 30 хв. позивач отримав у месенджері Telegram повідомлення з акаунту ІНФОРМАЦІЯ_3, який належить ОСОБА_3 . Під час листування особа, яка використовувала зазначений акаунт, повідомила про термінову потребу у позиці в сумі 8 800,00 грн та попросила здійснити переказ грошових коштів.

Відповідно до копії платіжної інструкції № 218787616 від 11.11.2025 р. позивач перерахував зі своєї банківської картки № НОМЕР_2 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК», грошові кошти в сумі 8 800,00 грн.

Згідно копії довідки ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» № БТ-6273-01120302-2025 від 27.11.2025 року картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_2 (а.с. 9 на звороті, 34 на звороті).

З наданих позивачем доказів вбачається, що після здійснення переказу він зв`язався із сестрою ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_6 , яка повідомила про можливе несанкціоноване заволодіння акаунтом її брата в месенджері Telegram (а.с. 8 на звороті, 24 на звороті, 25).

Крім того, під час листування через соціальну мережу Instagram ОСОБА_3 повідомив позивачу, що грошових коштів не просив та не отримував, оскільки після 22 год. 03 хв. 11.11.2025 втратив доступ до свого акаунту Telegram внаслідок дій невстановлених осіб. Вказані обставини підтверджуються протоколом огляду соціальної мережі від 08.02.2026 (а.с. 40).

Судом також встановлено, що о 22 год. 58 хв. 11.11.2025 позивач звернувся на гарячу лінію АТ «Сенс Банк» із повідомленням про шахрайські дії, а о 23 год. 10 хв. того ж дня здійснив повідомлення про кримінальне правопорушення за номером 102. За результатами звернення подію зареєстровано в журналі єдиного обліку за № 246207426 .

12.11.2025 позивач звернувся до Відділу поліції № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а 13.11.2025 відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226250000261 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 11 на звороті, 16). Досудове розслідування триває.

З відповіді ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» та матеріалів справи вбачається, що грошові кошти були зараховані на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я відповідача.

11.12.2025 позивач звернувся до ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» із заявою про повернення безпідставно отриманих коштів, однак листом від 15.01.2026 № 394-2026-012401 у задоволенні звернення було відмовлено (а.с. 13).

Будь-яких доказів існування між позивачем та відповідачем договірних, позадоговірних або інших цивільно-правових відносин, які б могли бути підставою для переказу грошових коштів у сумі 8 800,00 грн, матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Частинами 2, 3 вказаної статті визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом вказаної норми зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах наявні всі передбачені законом умови для застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Так, факт надходження на рахунок відповідача грошових коштів у сумі 8 800 грн підтверджується банківськими документами та сторонами не спростований. Зазначені кошти були перераховані саме ОСОБА_1 , а отже набуті відповідачем за його рахунок. При цьому правова підстава для такого набуття відсутня.

Судом встановлено, що позивач здійснив платіж під впливом обману з боку невстановленої особи, яка, використовуючи зламаний акаунт у месенджері Telegram, видавала себе за особу, з якою позивач особисто знайомий, та створила у нього помилкове уявлення щодо дійсних обставин переказу коштів. Отже, волевиявлення позивача було сформоване внаслідок введення його в оману щодо особи одержувача та підстав здійснення платежу.

Сам по собі факт добровільного введення реквізитів для переказу коштів не свідчить про наявність правової підстави їх набуття відповідачем, оскільки між сторонами не існувало жодних правовідносин, які б обумовлювали виникнення у відповідача права на отримання спірних коштів.

Дана позиція узгоджується і з позицією викладеною в постанові Верховного суду у справі №495/2442/169-ц від 14.04.2020 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Доказів, які б підтверджували правомірність набуття або подальшого утримання відповідачем грошових коштів у сумі 8 800 грн, матеріали справи не містять, а відповідачем таких доказів суду не надано.

Правовідносини, що склалися між сторонами, не врегульовані на рівні правочину (довіреності), що не виключає застосування положень статті 1212 ЦК України.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Тобто, в розумінні статті 177 ЦК України гроші є майном, відповідно при застосуванні норми статті 1212 ЦК України підлягають поверненню я безпідставно набуте.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин суд доходить висновку, що грошові кошти у сумі 8 800 грн були набуті відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави, а тому відповідно до статті 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, та при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1 064,96 грн., дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст.ст. 12, 13, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, ст.ст. 273, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , безпідставно набуті грошові кошти в сумі 8 800 (вісім тисяч вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський