Вирок від 07 червня 2026 р. у справі №525/709/26 — Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/709/26

Провадження № 1-кп/525/94/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 13.03.2026 за №12026175610000026 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Красногорівка Великобагачанського району Полтавської області, із середньою освітою, працюючої продавцем ФОП ОСОБА_7 , заміжньої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України,

у с т а н о в и в:

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами внесеними Указом Президента України від 12 січня 2026 року №40/2026, затвердженими Законом України від 14.01.2026 року №4757-ІХ) в Україні введено воєнний стан.

24 лютого 2022 року Указами Президента України №64/2022 та №69/2022 оголошено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб ЗСУ, НГУ, СБУ, ДПСУ та інших військових формувань.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.11.2025 №324, прапорщик ОСОБА_4 призначений на посаду командира другого відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 і є представником влади – службовою особою, наділеною спеціальними повноваженнями щодо оповіщення резервістів та військовозобов`язаних , які підлягають призову на військову службу за мобілізацією, відповідно до своїх функціональних обов`язків. Так, на ОСОБА_4 , як військовослужбовця розповсюджується дія Статутів Збройних Сил України.

Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено:

-статтею 16, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями;

-статтею 19, що Держава гарантує військовослужбовцям соціальний і правовий захист відповідно до законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Так, 12.03.2026 о 09 год. 00 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_8 знаходилися в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконуючи свої функціональні обов`язки, визначені ч. 5 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у тому числі діючи відповідно до письмового наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про організацію роботи спільних груп оповіщення, груп розшуку та перевірки військово-облікових документів №18 від 04.01.2026, тобто здійснювали свою службову діяльність та для проходження ВЛК їм було передано військовозобов`язаного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який мав при собі направлення на проходження ВЛК та медичну документацію, після чого вони попрямували до приміщення КНП «Великобагачанська ЦЛ», за адресою: вул. Каштанова, 21, селище Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область.

При цьому ОСОБА_8 перебував у форменому військовому однострої Збройних Сил України із шевронами і відповідними знаками розпізнання, а ОСОБА_4 перебував у цивільній формі одягу, однак у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 представився ОСОБА_9 та пред`явив службове посвідчення, що дозволяло стороннім особам усвідомлювати, що вище вказані особи є військовослужбовцями Збройних Сил України та вказувало на те, що вони перебувають на службі.

Так, під час несення служби, близько 11 год. 00 хв. 12.03.2026 військовослужбовці ОСОБА_4 та ОСОБА_8 разом з військовозобов`язаним ОСОБА_9 знаходилися на другому поверсі приміщення КНП «Великобагачанська ЦЛ», за адресою: вул. Каштанова, 21, селище Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область, поблизу кабінету лікаря невропатолога, де до них підійшла дружина військовозобов`язаного ОСОБА_9 громадянка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка помітила військовослужбовців ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , один з яких перебував у форменому одязі із шевронами і відповідними знаками розпізнання, усвідомлюючи, що дані особи являються військовослужбовцями Збройних Сил України, у неї виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння шкоди здоров`ю військовослужбовцю Збройних Сил України у зв`язку із його службовою діяльністю.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння шкоди здоров`ю військовослужбовцю Збройних Сил України у зв`язку із його службовою діяльністю, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, свідомо допускаючи та бажаючи припинення його законної діяльності, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки ОСОБА_6 , діючи умисно, відразу вихватила з рук ОСОБА_4 документацію для проходження ВЛК та кинула її на підлогу, після чого схопила обома руками ОСОБА_4 за шию та почала тримати використовуючи всю наявну силу, та викрикувала військовозобов`язаному ОСОБА_9 , щоб останній тікав.

Унаслідок даних умисних дій ОСОБА_6 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_4 , відповідно до висновку експерта №78 від 17.03.2026 у виді: саден, що розташовані на передній поверхні шиї справа (2), які могли утворитися не менше ніж від двох точок прикладання сили тупих твердих предметів та по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України.

29.05.2026 між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_6 , з участю захисника адвоката ОСОБА_5 , була укладена угода про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12026175610000026 від 13.03.2026. Потерпілий ОСОБА_4 надав прокурору письмову згоду на укладення між прокурором та підозрюваною ОСОБА_6 угоди про визнання винуватості.

Відповідно до змісту угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 350 КК України, обвинувачена ОСОБА_6 зобов`язується беззастережно визнати вину у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі підозри під час судового провадження. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди обвинуваченій ОСОБА_6 буде призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком установленим судом.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд приходить до наступних висновків.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав, що угода відповідає вимогам Закону та просив затвердити її.

Потерпілий ОСОБА_4 підтвердив, що надавав письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості, погоджується з умовами укладеної угоди, не заперечує проти її затвердження.

Обвинувачена ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні пояснила, що визнає себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України повністю, погоджується на призначення узгодженого покарання, згідно умов угоди про визнання винуватості укладеної між нею та прокурором від 29.05.2026, суть покарання їй зрозуміла, підтвердила, що вона дійсно укладала угоду з прокурором, її воля на укладення угоди є вільною.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та його підзахисною ОСОБА_6 , підтвердив добровільність укладення угоди.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_6 .

Судом установлено, що ОСОБА_6 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 та ч. 4 ст. 394 КПК України. Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу та Кримінального кодексу України, зокрема вимогам ст. ст. 470, 472 КПК України, відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Суд приходить до переконання, що дії обвинуваченої ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 350 КК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченої, зокрема те, що вона раніше не судима, до адміністративної відповідальності не притягалася, на утриманні має двох неповнолітніх дітей.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд ураховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, які встановлені Кримінальним кодексом України.

Згідно ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про визнання винуватості із призначенням обвинуваченій узгодженої в угоді міри покарання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не обирався, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили судом не встановлено, відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України,

у х в а л и в:

Угоду від 29 травня 2026 року по кримінальному провадженню №12026175610000026 від 13.03.2026 про визнання винуватості, укладену між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_6 , затвердити.

Визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 350 КК України та призначити узгоджене покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Великобагачанський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1