Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №940/851/26 — Тетіївський районний суд Київської області

09.06.2026 Провадження по справі № 3/940/272/26

Справа № 940/851/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2026 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Косович Т.П., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 , будучи батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання сина, який 08.05.2026 року о 11 год. 20 хв. до приміщення навчального закладу, що в м. Тетієві, по вул. Соборна, 32 Білоцерківського району Київської області, приніс перцевий газовий балончик, який погрожував застосувати до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судове засідання ОСОБА_1 не прибув, надав до суду письмове пояснення по суті складеного протоколу, в якому своєї вини у вчиненому правопорушенні не визнає, просить суд закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, так як його син ОСОБА_2 газовий балончик приносив до школи лише один раз більше року назад, 08.05.2026 року він його до школи не приносив та застосувати його нікому не погрожував, свої батьківські обов`язки щодо виховання сина він виконує належним чином.

Законний представник малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 суду пояснила, що газовий балончик вони з чоловіком придбали синові для захисту від собак, проте на даний час він його із собою не носить та 08.05.2026 року до школи не приносив.

Законний представник потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 суду пояснила, що її син ОСОБА_3 взимку повідомив їй, що ОСОБА_2 вдарив його шокером в руку, дана подія відбулася поза межами школи. 08.05.2026 року її син газового балончика у ОСОБА_2 не бачив, син сказав, що останній погрожував йому раніше. Заяву до поліції вона написала для того, щоб батьки ОСОБА_2 звернули увагу на дитину.

Класний керівник учнів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_6 суду пояснила, що рік назад ОСОБА_2 приносив до школи газовий балончик та складні ножики, на цю тему у неї була розмова з батьком дитини. За інцидент, який стався 08.05.2026 року, їй нічого відомо не було, діти їй не повідомили.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 184 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» та статтями 150, 180 Сімейного кодексу України.

Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).

Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст.150 Сімейного кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних, історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

При цьому у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Жорстоке поводження полягає у фізичному або психічному насильстві, застосуванні недопустимих методів виховання, приниженні людської гідності дитини тощо. Хронічний алкоголізм батьків і захворювання їх на наркоманію мають бути підтверджені відповідними медичними висновками. Як експлуатацію дитини слід розглядати залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією, злочинною діяльністю або примушування до жебракування.

Виходячи з наведеного, ухилення від виконання батьківських обов`язків (об`єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП) може проявлятись у різних формах.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 ставиться у вину ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо вихованнясина, а саме те, що його син 08.05.2026 року о 11 год. 20 хв. до приміщення навчального закладу, що в АДРЕСА_2 , приніс перцевий газовий балончик, який погрожував застосувати до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Проте, суть порушення, викладена у протоколі стосовно ОСОБА_1 не містить всіх ознак об`єктивної сторони даного правопорушення, які характеризують зовнішню сторону правопорушення, зокрема, не зазначені та не конкретизовані норми законодавства, якими ці обов`язки передбачені та вимоги яких порушено.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, матеріали справи містять лише протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 974326 від 14.05.2026 року, у якому викладена об`єктивна сторона обвинувачення, та письмові пояснення малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також письмові пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Проте дані докази не підтверджують факт вчинення неправомірних дій ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_3 , зокрема, самі малолітні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказують, що 08.05.2026 року між ними дійсно стався конфлікт, проте жоден із них не вказує про те, що ОСОБА_2 приніс до школи перцевий газовий балончик та погрожував його застосувати.

Допитані в судовому засіданні законний представник малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , законний представник потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , та класний керівник учнів ОСОБА_6 також спростували той факт, що малолітній ОСОБА_2 08.05.2026 року приніс до школи перцевий газовий балончик та погрожував його застосувати, самого конфлікту між дітьми останні не бачили, а свідки події опитані не були.

Вказані обставини не дають підстав для висновку про наявністьв діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, атому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 184 КУпАП, що згідно п.1 ст. 247 КУпАП є обставиною, яка виключає провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 184 ч. 1, 247 п. 1, 283, 284 КУпАП,

постановив:

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду на протязі десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя: Т.П.Косович