Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №369/5417/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5417/26

Провадження № 3/369/4579/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01.06.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Патієвич А.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.02.2026 серії ВАД

№ 970057, 13.12.2025 року, близько 10 год. 00 хв, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила сварку зі своєю дитиною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та вдарила її, при цьому була присутня молодша дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який почав хвилюватися за дану подію, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_3 .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не визнала, та пояснила, що між нею та її колишнім чоловіком на даний час існує спір щодо місця проживання дітей та старша донька на даний час проживає із чоловіком. Щодо подій, які мали місце 13.12.2025, то зазначила, що ніякого домашнього насильства відносно своїх дітей не вчиняла, та вказує, що старша донька знаходиться під впливом чоловіка. У той день із донькою виник словесний конфлікт з приводу участі доньки ОСОБА_4 у побуті родини та ніяких ударів доньці вона не наносила та відповідно, син ОСОБА_5 не переживав будь-якого хвилювання. Повідомила суд, що її син ОСОБА_5 неодноразово розповідав їй, що, перебуваючи за місцем проживання свого батька, був насварений за свою поведінку.

У судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що його старша донька ОСОБА_4 проживає разом із ним та 13.12.2025 вона поїхала до своєї матері ОСОБА_1 , яка через деякий час зателефонувала та сказала, щоб він забрав доньку. Коли він побачив доньку, то помітив на обличчі подряпину та коли запитав, що сталось, то остання сказала, що її вдарила матір та при цьому був присутнім молодший син ОСОБА_5 , який намагався захистити сестру і дуже хвилювався за цей конфлікт. Відразу після цього, він звернувся із заявою до поліції. У судовому засіданні не заперечував щодо наявності спору щодо проживання дітей та просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні адвокат Конюшко Д.Б., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просив закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення, так як матеріали справи не містять жодних доказів щодо винуватості ОСОБА_1 .

У судовому засіданні адвокат Лагода О.А., яка діє в інтересах ОСОБА_6 , просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи, суддя приходить до наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Також стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звинувачується у тому, що 13.12.2025 року, близько 10 год. 00 хв, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила сварку зі своєю дитиною – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та вдарила її, при цьому була присутня молодша дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який почав хвилюватися за дану подію, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_3 .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, що тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Відповідно до ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Тобто, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції даної норми КУпАП, орган поліції зобов`язаний був при складанні протоколу про адміністративне правопорушення зазначати конкретно, в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати, яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов`язковим.

Відповідно до положень Закону України «Про попередження насильства в сім`ї» насильство в сім`ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу, повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.

Так, ОСОБА_1 звинувачується у вчинені домашнього насильства психологічного характеру відносно свого сина.

Разом з тим, матеріали адміністративної справи та вивчені судом докази не містять даних, які б давали підстави дійти висновку, що з боку ОСОБА_1 на час інкримінованого їй правопорушення мали місце дії або бездіяльність психологічного характеру, які б становили об`єктивну сторону домашнього насильства, як зазначено в протоколі.

Таким чином, суд не визнає протокол про адміністративне правопорушення як доказ у цій справі, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, без підтвердження його іншими доказами у справі.

Відповідно до Рішення ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року, Суд зазначив, що у випадку коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Сам протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.

Окрім того, у судовому засіданні було долучено та досліджено відеозапис, на якому в присутності працівника поліції (дільничого офіцера громади), ювенального інспектора, соціального працівника-психолога було опитано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який повідомив, що не пам`ятає обставин конфлікту між його мамою та сестрою, ніяких хвилювань він не відчував.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Національну поліцію» проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Саме за присутності матері проводилося опитування малолітнього ОСОБА_7 , що за умови обопільного звинувачення батьків одне одного в неналежному вихованні та поводженні з власними дітьми, суд вважає, що при такій процедурі опитування малолітнього ОСОБА_7 не було порушено прав дитини.

Наведене вище спростовує заперечення представника ОСОБА_6 , адвоката Лагоди О.А., щодо недопустимості цього відеозапису з огляду на те, що при опитуванні малолітнього ОСОБА_7 була присутня його мати, ОСОБА_1 (потенційний кривдник, на думку ОСОБА_6 та адвоката Лагоди О.А.).

Враховуючи вищевикладене, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять.

При цьому суд зазначає, що у даній ситуації фактично має місце конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 стосовно розірвання сімейних відносин та подальших відносин між колишнім подружжям.

Відтак, враховуючи обставини справи, а також враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, саме стосовно малолітнього її сина – ОСОБА_7 .

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 1, 23, ч. 3 ст. 173-2, 247, 283-284, 287-291 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 173-2 КУпАП , закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського Апеляційного суду через Києво- Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Андрій ПАТІЄВИЧ