Рішення від 18 лютого 2026 р. у справі №369/9878/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/9878/25

Провадження № 2/369/4326/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І. О.,

при секретарі Іларіонові І.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №369/9878/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що 10 листопада 2021 року між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) було укладено договір позики (далі – Договір), за яким відповідач отримав у борг від позивача 3500000,00 грн.

Відповідно до п.2 Договору сторони за цим договором домовились проте, що повернення позичальником суми позики має бути здійснено не пізніше 31 серпня 2022 року.

Згідно дублікату платіжної інструкції №3 від 11 листопада 2021 року на суму 1 750 000,00 грн та дублікату платіжної інструкції №1 від 16 листопада 2021 на суму 1 750 000,00 грн позичальник отримав від позикодавця 3 500 000,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, станом на сьогоднішній день ОСОБА_3 свої зобов`язання за договором позики від 10 листопада 2021 року не виконав та не вживає будь-яких дій, спрямованих на погашення заборгованості.

У зв`язку із наведеним, з метою захисту своїх майнових прав, позивач звертається до суду та просить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 3500000,00 грн та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 вересня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки не повідомив. Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не отримав, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 10 листопада 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до п. 1 якого, позикодавець перераховував позичальнику гроші в сумі 3500000,00 грн на рахунок позичальника в АТ «АЛЬФА-БАНК».

Згідно п. 2 Договору, сторони за цим договором домовились проте, що:

а) договір позики є безпроцентним.

б) Повернення позичальником суми позики має бути здійснено не пізніше 31 серпня 2022 року у гривні на поточний рахунок позикодавця.

в) Позичальник зобов`язується повернути суму позики на поточний рахунок позикодавця рівними частинами, починаючи з 01 березня 2022 року по 31 серпня 2022 року.

Перерахування позикодавцем коштів у розмірі 3500000,00 грн на рахунок позичальника в АТ «АЛЬФА-БАНК» підтверджується дублікатом платіжної інструкції №3 від 11 листопада 2021 року на суму 1 750 000,00 грн та дублікатом платіжної інструкції №1 від 16 листопада 2021 року на суму 1 750 000,00 грн.

Станом на час ухвалення рішення суду не надано доказів щодо виконання/часткового виконання ОСОБА_3 умов договору позики та повернення грошових коштів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Даних, які б свідчили про повернення відповідачем всієї суми заборгованості позивачу згідно з договором позики від 10 листопада 2021 року судом не встановлено.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не надано суду доказів того, що договір позики, який укладено між сторонами є нечинними, його дійсність не спростована. Позову про визнання правочину недійсним (удаваним) відповідач не подавав, відповідних судових рішень щодо встановлення таких обставин суду не надано. З огляду на положення цивільного законодавства даний правочин є укладеним, нікчемним законом не визнаний.

Відтак, у справі встановлено, що відповідач договірні зобов`язання не виконав, а тому за вимогою позивача суд вважає необхідним стягнути на його користь з відповідача борг у сумі 3500000,00 грн.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 15140,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму коштів у розмірі 3 500 000 (три мільйони п`ятсот тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04 березня 2026 року.

Інформація про позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА