Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №361/12527/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/12527/25

Провадження № 1-кп/359/575/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді

ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , представника ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025111130001131 від 28.05.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Київ, громадянки України, котра зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

27 травня 2025 близько 13 години 10 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «CHEVROLET» моделі «CRUZE» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Київська по нерегульованому перехрестю нерівнозначних доріг з вулицями Європейська та Преображенська, що в селі Гоголів, діючи з необережності, не була уважною та не стежила за дорожньою обстановкою, чим порушила п. 1.5 та п. б) п. 2.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі – Правила дорожнього руху України), яким передбачено, що: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків», «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», рухаючись в межах перехрестя почала змінювати напрямок свого руху ліворуч виїхавши на зустрічну смугу для руху не надала перевагу у русі мотоциклісту чим порушила п. 10.1, п. 16.12. та п. 16.14. Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються рівнозначною дорогою в зустрічному напрямку прямо чи праворуч», «На перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух», «Перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються рівнозначною дорогою в зустрічному напрямку прямо чи праворуч» внаслідок чого допустила зіткнення з мотоциклом марки «FORTE» без реєстраційного номеру під керуванням ОСОБА_6 який рухався головною дорогою в зустрічному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла марки «FORTE» без реєстраційного номеру ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої хребетно-спинномозкової травми, яка включає в себе: переломи поперечних відростків 3-4-го поперекових хребців справа, перелом тіла 4-го поперекового хребця, що призвела до порушення функції спинного мозку (порушення чутливості в нижніх кінцівках та порушення ходьби). Переломів 8-9го ребер зліва – що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Порушення водієм ОСОБА_4 , вимог п. 1.5, п.п. б) п. 2.3, п. 10.1, п. 16.12. та п. 16.14. Правил дорожнього руху України, перебувають у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчиненні злочину, не оспорює жодні фактичні обставини кримінального правопорушення, погоджується із правовою кваліфікацією дій. ОСОБА_4 в суді підтвердила, що дійсно 27.05.2025 близько 13:10 години, вона керувала автомобілем «CHEVROLET CRUZE» реєстраційний номер НОМЕР_1 на перехресті вул. Європейська та Преображенська, що в селі Гоголів Київської області. Рухаючись в межах перехрестя почала змінювати напрямок свого руху ліворуч, виїхавши на зустрічну смугу для руху та не надала перевагу у русі мотоциклісту внаслідок чого допустила зіткнення з мотоциклом марки «FORTE» без реєстраційного номеру під керуванням ОСОБА_6 який рухався головною дорогою в зустрічному напрямку. ОСОБА_8 визнає, що нею порушено п. 1.5, п. б) п. 2.3, п. 10.1, п. 16.12. та п. 16.14. Правил дорожнього руху України, внаслідок чого потерпілому спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Після дорожньої пригоди обвинувачена вибігла з машини, підбігла до потерпілого, намагалася всіляко допомогти та викликала карету швидкої допомоги. В подальшому добровільно відшкодувала завдані збитки.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив добровільне відшкодування йому завданих збитків внаслідок вчиненого ДТП, жодних майнових претензій до обвинуваченої не має. Просив призначити покарання ОСОБА_8 не пов`язане з позбавленням волі та не позбавляти її прав керування транспортними засобами.

Обвинувачена, її захисник, прокурор, потерпілий, його представник не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, у зв`язку із чим, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. На виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції та роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, судом визнається доведеним, що ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом порушила правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження. Тобто вона вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України. Таку правову кваліфікацію дій обвинуваченої суд вважає правильною.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню.

Суд звертає увагу на те, що щире каяття – це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди. Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (аналогічна думка викладена в Постанові ВП ВС № 629/847/15к).

У судовому засіданні ОСОБА_4 визнала свою провину, висловила щирий жаль з приводу вчиненого злочину, просила пробачення в потерпілого у зв`язку із чим щире каяття суд визнає обставиною, яка пом`якшує її покарання. Одразу після скоєння злочину обвинувачена на місці події надала допомогу потерпілому, відразу викликала швидку та поліцію і в подальшому активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, у зв`язку із чим вказана обставина також визнається такою, що пом`якшує її покарання. Крім того обвинувачена добровільно відшкодувала потерпілому завдану нею шкоду. Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив зазначені обставини, тому добровільне відшкодування завданого збитку визнається обставиною, яка пом`якшує покарання. Вищезазначені обставини, що пом`якшують покарання суд вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. У свою чергу, обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд виходить з того, що обвинуваченою вчинено необережний злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту та у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Обвинувачена раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності. Працює в ТОВ «Вебер та Сини» на посаді завідувача складів та за період роботи зарекомендувала себе як сумлінний та професійний фахівець. Демонструє високий рівень знань та навики своєї посади, є ініціативним творчим, здатним до швидкого прийняття рішень у складних ситуаціях. Дисциплінована, не має стягнень, активно бере участь у корпоративних заходах та навчаннях. За час проживання в с. Гоголів Броварського району громадський порядок не порушувала, спиртними напоями не зловживала, мірам адміністративного впливу не підлягала. Неодноразово нагороджувалася подяками та грамотами за волонтерську діяльність, вагомий особистий внесок по наданню всебічної допомоги ЗСУ під час військового стану в Україні. Згідно медичних довідок на обліку у психіатра та лікаря нарколога обвинувачена не перебуває. Також судом враховано внесення обвинуваченою добровільного внеску у розмірі 20000 гривень на підтримку Збройних Сил України.

Потерпілий та прокурор просили суд призначити покарання не пов`язане із реальним позбавленням волі та не позбавляти прав керування транспортними засобами.

Суд звертає увагу, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає можливість суду як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати такого покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування, і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд, залежно від конкретних обставин кримінального провадження.

Верховний Суд в Постанові від 08 лютого 2018 року № 361/2704/16-к виклав правову позицію, відповідно до якої, санкція ч. 2 ст. 286 КК, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи, оскільки це покарання у санкції носить альтернативний характер і не є обов`язковим для застосування судом.

Як убачається з матеріалів цього кримінального провадження у ОСОБА_4 відсутні відомості про притягнення її до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов`язані з керуванням транспортних засобів, автомобілем керувала у тверезому стані. Крім того згідно її посадової інструкції вона обов`язково повинна мати право на керування автомобілем, мати водійське посвідчення та категорію В. Крім того в неї на утриманні перебуває донька ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра навчається в 7 класі Гоголівського ліцею Броварського району Київської області та відвідує гурток.

З огляду на ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, визнання нею вини, наявність обставин, що пом`якшують покарання, доводи та позицію потерпілого, враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У судовому засіданні захисник і прокурор просили суд застосувати ст. 75 КК України, та звільнити обвинувачену від реального відбування покарання з випробуванням. В обґрунтування своєї позиції учасники провадження послалися на те, що ОСОБА_4 вчинила необережний злочин за відсутністю обтяжуючих обставин, повністю визнала свою вину, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, повністю відшкодувала завданні нею збитки, позитивно характеризується, здійснює волонтерську діяльність, має міцні соціальні зв`язки.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України. Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Враховуючи тяжкість та особливість цього злочину, зокрема характер діяння, наслідки які настали, обстановку, спосіб та місце його вчинення, зважаючи на індивідуальні особливості обвинуваченої, приймаючи до уваги думку учасників провадження, суд приходить до висновку про наявність обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства. На думку суду, виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування основного покарання, у зв`язку із чим на підставі ст. 75 КК України вона підлягає звільненню від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном два роки. Відповідно до ст. 76 КК України необхідно покласти на неї наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Документи, надані учасниками судового провадження на підставі ст. 100 КПК України слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2025 (справа 361/6181/25, провадження 1-кс/361/1038/25, 1-кс/361/1039/25) на мопед марки «Forte» (ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) НОМЕР_2 ) без реєстраційного номеру, що перебував у фактичному володінні ОСОБА_6 ; автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «CRUZE» реєстраційний номер НОМЕР_1 належний ОСОБА_4 – скасувати.

Речові докази, а саме: мопед марки «Forte» (ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) НОМЕР_2 ) без реєстраційного номеру повернути ОСОБА_6 ; автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «CRUZE» реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути ОСОБА_4 .

Крім того, слід стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні у сумі 23176,4 грн.

Клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не заявлялося.

Керуючись ст. 368, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном два роки. Відповідно до ст. 76 КК України необхідно покласти на нього наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2025 (справа 361/6181/25, провадження 1-кс/361/1038/25, 1-кс/361/1039/25) на мопед марки «Forte» (ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) НОМЕР_2 ) без реєстраційного номеру, що перебував у фактичному володінні ОСОБА_6 ; автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «CRUZE» реєстраційний номер НОМЕР_1 належний ОСОБА_4 – скасувати.

Речові докази, а саме: мопед марки «Forte» (ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) НОМЕР_2 ) без реєстраційного номеру, повернути ОСОБА_6 ; автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «CRUZE» реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернути ОСОБА_4 .

Стягнути із ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні у сумі 23176,40 гривень.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

На підставі ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому, захиснику, його законному представнику, потерпілому, його представнику, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1