Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №636/5518/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2026 року

м. Харків

справа № 636/5518/25

провадження № 22-ц/818/3457/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

Суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, постановленого під головуванням судді Малахова О.В., -

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №01.10.2024-100002002 від 01.10.2024 у розмірі 28346,01 грн, а також просить стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду є незаконним та необґрунтованим.

Зазначає, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Листом Товариства «Універсальні платіжні рішення» , з якого вбачається, що між підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/0102 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору, було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта 01.10.2024 року о 16:35:41 на суму 10000 грн., номер карти 5375411510767275, номер транзакції в системі iPay.ua – 525622923, призначення платежу: видача за договором кредиту №01.10.2024 – 10000202. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу - iPay. Вважає, що вказаний лист УПР є первинним платіжним документом у розумінні ЗУ «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності до вищезазначеного закону, а відтак, є належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

При оформленні заявки відповідачем було зазначено номер картки, до суду надані електронні докази в паперовій формі – роздруківка заявки кредитного договору №01.10.2024-100002002 від 01.10.2024, відповідь позичальника на прийняття пропозиції (акцепт) та підписання одноразовим ідентифікатором Е373, які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме - 537541хххххх7275, які відповідач зазначав самостійно в системі, інформацію щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею, якою володіє виключно Банк-емітент картки. Крім того, зі змісту договору вбачається, що відповідач самостійно зазначив номер платіжного засобу, на який повинні бути перераховані кредитні кошти, а також підтвердив власним підписом достовірність наданих відомостей. Зазначені обставини свідчать не лише про формальне укладення договору, а й про визначення сторонами конкретного способу виконання зобов`язання кредитодавця щодо надання кредиту.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів у зазначеному позивачем розмірі, а лист Товариства «Універсальні платіжні рішення» від 24.06.2025, який надав Позивач, не є первинним документом.

Такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 01.10.2024 ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 01.10.2024-100002002, за умовами якого останній отримує кредит у розмірі 10000,00 грн, строком на 140 днів з дати його надання (пункти 2, 3). Також вказаним кредитним договором визначено реквізит електронного платіжного засобу позичальника для перерахування коштів за цим договором, а саме №5375-41хх-хххх-7275.

Як вбачається з кредитного договору №01.10.2024-100002002, 01.10.2024 між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 , відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (Оферти), Заявки від 01.10.2024, Відповіді Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які підписані позичальником одноразовим ідентифікатором E373, який було відправлено на фінансовий номер позичальника 0968898947, укладено електронний кредитний договір №01.10.2024-100002002 від 01.10.2024 на наступних умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту - 01/10/2024;

2. Сума Кредиту: 10000 грн. 00 коп.

3. Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання.

4. Дата повернення (виплати) кредиту - 17.02.2025;

5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/строку договору не передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку договору та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує Позичальника про зміну строку повернення кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця, який є створеним на момент укладення цього Договору або створюється Позичальником при укладені ним даного договору та є обраним за згодою з Позичальником каналом для комунікації для відправлення повідомлень про зміну строку повернення кредиту та строку виплати кредиту . Ініціювання споживачем продовження (пролонгації) строку договору кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.

6. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

7. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 15% від суми Кредиту та дорівнює 1500 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

8. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплату кредиту у порядку, передбаченому договором.

9. Протягом строку дії договору тарифи та комісія за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

10.Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,82% (денна процентна ставка) = (11539,77 / 1-000) /140 * 100%.

11.Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Відповідно до п.4.1. договору, кредитодавець надає позивальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5375-41хх-хххх-7275 ( а.с.6).

Згідно довідки-розрахунку, складеної позивачем, заборгованість відповідача по кредитному договору від 01.10.2024 року №01.10.2024-100002002 відповідає заявленій до стягнення за даним позовом сумі. При цьому проценти по кредиту нараховані за період з 01.10.2024 по 17.02.2025 року. (а.с.17)

Також, в матеріалах справи наявна довідка про видачу 10000 грн за кредитним договором від №01.10.2024-100002002 від 01.10.2024 . Відповідно до зазначеного договору 01.10.2024 о 16:35:41 год. було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: НОМЕР_1 , з номером транзакції в системі iPay.ua – 525622923, з призначенням платежу: Видача за договором кредиту №01.10.2024-100002002 . (а.с.15)

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із положень статті 546 ЦК України слідує, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

Ураховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Заявка споживача ОСОБА_1 , відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором 5375-41хх-хххх-7275.

До матеріалів справи приєднано довідку про видачу 10000 грн. за кредитним договором від №01.10.2024-100002002 від 01.10.2024 . Відповідно до зазначеного договору 01.10.2024 о 16:35:41 год. було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: НОМЕР_1 , з номером транзакції в системі iPay.ua – 525622923, з призначенням платежу: Видача за договором кредиту №01.10.2024-100002002.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП тощо) були використані кредитором чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій позичальник не звертався.

Тому, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» зобов`язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 10000 грн., шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_2 хх-хххх-7275, зазначений відповідачем у договорі.

Довідка-розрахунок заборгованості сумнівів у апеляційного суду не викликає.

Разом з тим, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Апеляційний суд не може погодитися з аргументами скаржника про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, як зазначає скаржник у даній справі, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказує скаржник, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

З огляду на зазначене, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 5000,00 грн., відсутні.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 23 346,01 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10000 грн., комісії за надання кредиту – в сумі 746,01грн., заборгованості по процентам в розмірі 12600 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Частиною 1 та п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги та апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задоволено частково на 82,4%,тому судовий збір в розмірі 4 990,14 грн підлягає стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (2422,40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3633,60 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції *82,4% /100).

Керуючись ст. ст.367,368,374,376,381,382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість у розмірі 23 346,01 (двадцять три тисячі триста сорок шість) грн. 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 4 990 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто) грн. 14 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

Н.П. Пилипчук