Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №727/3913/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3913/25

Провадження № 2/727/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

03 червня 2026 року

Шевченківський районний суд міста Чернівців у складі:

головуючої судді Бойко М.Є.,

за участю:

секретаря судових засідань Васківчук В.В.,

представника позивачки – адвоката Рожок Л.П.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки – адвоката Петрунько І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , поданого в його інтересах адвокатом Рожок Лідією Петрівною, до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Рожок Л.П. у березні 2025 року звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання земельних ділянок, житлового будинку, квартири та транспортних засобів спільним майном подружжя, його поділ та стягнення компенсації частки вартості одного з автомобілів.

На обґрунтування таких позовних вимог посилається на те, що позивач перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі з 01.03.2010 року, від якого у них народилося двоє дітей. За час шлюбу у спільну сумісну власність подружжя було придбано: чотири земельні ділянки в с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області, з кадастровими номерами: 7321086700:01:001:0510; 7321086700:01:001:0162; 7321086700:01:001:0029;7321086700:01:001:0511; житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; причіп BEYERLAND VITESSE 4.00DD, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також автомобіль марки Mitsubishi Pajero Wagon, 2003 року випуску, днз НОМЕР_2 .

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Шевченківського районного суду від 18.09.2024 року, яке на даний час набрало законної сили. Діти на теперішній час проживають з батьком – позивачем по справі.

Після розірвання шлюбу наявний спір щодо майна, придбаного за час перебування в ньому, а тому позивач звертається до суду та просить визнати зазначені в позовній заяві земельні ділянки, житловий будинок, квартиру та транспортні засоби спільним сумісним майном подружжя та провести його поділ шляхом виділення у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по частині вказаного нерухомого майна, виділити у приватну власність ОСОБА_2 причіп BEYERLAND VITESSE 4.00DD, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також виділити автомобіль марки Mitsubishi Pajero Wagon, 2003 року випуску, днз НОМЕР_2 у приватну власність ОСОБА_1 зі стягненням з останньої на користь позивача грошової компенсації половини його вартості. При цьому, розраховуючи розмір такої компенсації, позивач виходить з того, що середня пропозиція продажу автомобілів марки Mitsubishi Pajero Wagon, 2003 року випуску на сервісі «АвтоРіа» становить 572 679,45 грн., а ринкова вартість причіпу BEYERLAND VITESSE 4.00DD, 1988 року випуску - 139 677,92 грн., отже, з урахуванням виділу йому при поділі майна цього причіпу, різниця, тобто сума належної йому до виплати компенсації, дорівнюватиме сумі 216 500,77 грн. ((572 679,45 грн.- 139 677,92 грн.) : 2) .

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Чернівці від 23 квітня 2025 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23.07.2025 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до судового розгляду, а також задоволено клопотання представника відповідачки - адвоката Мандзюка В.Б. про призначення судової товарознавчої експертизи, проведення якої доручено експертам Спільного підприємства "Західно-Український Експертно-Консультативний Центр (м. Чернівці, вул. Головна, 119, 58001). На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

25.08.2025 року до суду надійшов лист експерта Спільного підприємства "Західно-Український Експертно-Консультативний Центр про неможливість проведення цією установою призначеної ухвалою від 23 липня 2025 року експертизи .

Ухвалою судді від 08 вересня 2025 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 10.10.2025 року задоволено відповідні клопотання представника відповідачки - адвоката Мандзюка В.Б. про призначення судових: транспортно-товарознавчої, будівельно-оціночної та земельно-оціночної експертиз, проведення яких доручено експертам Спільного підприємства "Західно-Український Експертно-Консультативний Центр (м. Чернівці, вул. Головна, 119, 58001). Витрати на проведення цих експертиз покладено на відповідачку ОСОБА_1 . Роз`яснено сторонам положення ст.109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі. Провадження у справі на час проведення експертиз зупинено.

13.11.2025 року до суду надійшов лист експерта Спільного підприємства "Західно-Український Експертно-Консультативний Центр про уточнення питань, поставлених на вирішення експертизи, та надання додаткових матеріалів, у зв`язку із чим, ухвалою від 17.11.2025 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання для вирішення зазначеного клопотання експерта.

Ухвалою від 21.11.2025 року вказане клопотання судового експерта судом було задоволено; провадження у справі зупинено на час проведення експертиз.

05.03.2026 року до суду надійшов лист експерта Спільного підприємства "Західно-Український Експертно-Консультативний Центр про неможливість виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівців та проведення призначених судом судових експертиз у зв`язку із відсутністю їх оплати та повернуто матеріали цивільної справи .

Враховуючи зазначене, ухвалою від 12.03.2026 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 23.03.2026 року.

23.03.2026 року відповідачкою ОСОБА_1 подано до суду письмові пояснення (по суті – відзив на позов), в яких зазначено про невизнання нею позовних вимог, оскільки спірне майно, яке є просить поділити позивач, крім причіпу BEYERLAND VITESSE 4.00DD, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не є спільним сумісним майном подружжя та не підлягає поділу.

При цьому відповідачка зазначає, що спірні земельні ділянки, а також житловий будинок, розташовані в с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області, є її особистою власністю з огляду на наступне.

Власником цих об`єктів була її подруга ОСОБА_3 , яка спірні земельні ділянки та будинок шляхом укладення між ними договорів купівлі-продажу 31.12.2021 року та 20.01.2022 року передала їй на виконання своїх боргових зобов`язань в загальному розмірі 13 000 доларів США згідно письмових розписок, датованих 2008 та 2009 роками, тобто ці кошти були позичені нею ОСОБА_3 ще до реєстрації шлюбу з позивачем та є її особистими коштами, за рахунок яких і було фактично придбано вказане нерухоме майно.

Вказує, що квартиру АДРЕСА_2 вона також купила за особисті кошти, які були отримані в позику від її матері – ОСОБА_4 , що підтверджується відповідною розпискою від 16.09.2021 року, а тому це майно також не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,

Автомобіль марки Mitsubishi Pajero Wagon, 2003 року випуску, днз НОМЕР_2 був придбаний 28.10.2016 року також за її особисті кошти, які вона заощадила ще до шлюбу, а тому він теж належить їй на праві особистої власності.

Щодо причіпу BEYERLAND VITESSE 4.00DD, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 відповідачка зазначає, що вона не заперечує проти визнання на нього права власності за позивачем у порядку поділу спільного майна подружжя зі сплатою їй останнім компенсації його вартості.

Крім того, у своїх поясненнях ОСОБА_1 зауважує про те, що позивач у своєму позові не вказав інше спільно нажите ними за час шлюбу майно, а саме: мотоцикл марки SENKE державний номер НОМЕР_3 , техніку, меблі та інші рухомі речі, вартість ремонтних робіт квартири АДРЕСА_3 , в якій вони разом проживали, що свідчить, на її думку, про його намір отримати частку в майні, яке йому не належить та до якого він не має відношення , шляхом введення суду в оману.

Також відповідачка звертає увагу суду на те, що ОСОБА_2 під час перебування з нею в шлюбі не працював та будь-яких доходів не мав, тоді як вона, навпаки, мала постійну заробітну плату та особисті заощадження.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року заяву адвоката Рожок Л.П. про зміну предмета позову та повернення до стадії підготовчого провадження залишено без розгляду в зв`язку із не підтриманням відповідного письмового клопотання стороною позивача в судовому засіданні; у задоволенні клопотань відповідачки ОСОБА_1 про витребування та долучення доказів, про допит свідків відмовлено в зв`язку із пропуском процесуальних строків для вчинення відповідних дій (подання та витребування доказів), а також відмовлено в повторному призначенні судової товарознавчої експертизи, оскільки таке клопотання було заявлене відповідачкою для вирішення його судом у випадку ненадання позивачем відповідних доказів, проте у витребуванні таких доназів судом було відмовлено, а також - у зв`язку із тим, що за клопотанням ОСОБА_1 відповідні експертизи вже у справі призначалися, проте не були проведені в зв`язку з невиконанням відповідачкою покладеного на неї судом обов`язку з їх оплати.

У судовому засіданні 14.05.2026 року протокольною ухвалою суду задоволено заявлене стороною відповідача клопотання про долучення до справи письмових доказів на підтвердження заперечень ОСОБА_1 проти позовних вимог, а саме: копій договорів купівлі-продажу майна, яке є предметом спору, копій боргових розписок від 28.08.2008, від 05.09.2009, від 16.09.2021, копій трудової книжки відповідачки, відомостей про її доходи, записів про зберігання коштів.

Також, ухвалою від 14.05.2026 року судом прийнято часткову відмову представника позивача – Рожок Л.П. від частини позовних вимог, а саме щодо визнання спірного майна спільним сумісним майном подружжя та про виділення його частки та автомобілю Mitsubishi Pajero Wagon, 2003 року випуску, днз НОМЕР_2 у приватну власність відповідачки та закрито провадження у справі в цій частині.

З урахуванням вищезазначеної часткової відмови від позову, у відповідній письмовій заяві, адвокат Рожок Л.П. просить суд задовольнити наступні позовні вимоги :

у порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності ОСОБА_2 на його частину, а саме: на частку земельної ділянки сільськогосподарського призначення в с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області з кадастровим номером 7321086700:01:001:0510; на частку земельної ділянки для громадської та житлової забудови в с. Тарашани Глибоцького району Чернівецької області з кадастровим номером 7321086700:01:001:0511; на частку земельних ділянок з кадастровими номерами:7321086700:01:001:0162; 7321086700:01:001:0029; на частку житлового будинку загальною площею 38 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; на частку квартири АДРЕСА_4 . Також просить визнати право власності ОСОБА_2 на причіп BEYERLAND VITESSE 4.00DD, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та стягнути на його користь з відповідачки компенсацію вартості частки автомобілю Mitsubishi Pajero Wagon, 2003 року випуску, днз НОМЕР_4 у розмірі 216 500,77 грн.

У судові засідання по справі позивач, будучи належним чином про них повідомлений, не з`явився, а тому суд вважав за можливим розглядати справу за його відсутності, проти чого всі її інші учасники не заперечували.

Представник позивача – адвокат Рожок Л.П. в ході судового розгляду просила задовольнити вимоги позову з підстав, у ньому зазначених.

Відповідачка та її представник – адвокат Петрунько І.П. проти задоволення позову заперечували, надавши пояснення, аналогічні викладеним ОСОБА_1 письмово.

Заслухавши представника позивача, відповідачку та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних, встановлених судом фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частинами першою, третьою статті 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності майна подружжя може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Частиною третьою статті 61 СК України визначено, що, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частин другої, третьої статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони з 01.03.2010 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18.09.2024 у справі № 727/8771/24, що набрало законної сили.

У цьому шлюбі народилися діти: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають на даний час з батьком – ОСОБА_2 , що відповідачкою не заперечується та визнано нею в судовому засіданні.

За договором купівлі-продажу від 31.12.2021 року, зареєстрованим у реєстрі за № 5507, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 за 29 000 грн. земельну ділянку площею 0,2500 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 7321086700:01:001:0511, що розташована на території Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Право власності на вказану вище земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_1 , номер записів про право власності: 46044822; , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2243007273210.

За договором купівлі-продажу від 31.12.2021 року, зареєстрованим у реєстрі за № 5508, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 за 16 000 грн. земельну ділянку площею 0,3546 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 7321086700:01:001:0510, що розташована на території Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Право власності на вказану вище земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 46045133; , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2243049873210.

За договором купівлі-продажу від 20.01.2022 року, зареєстрованим в реєстрі за № 46, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 за 22 724, 78 грн. земельну ділянку площею 1,3749 га в межах згідно з планом, кадастровий номер7321086700:01:001:0029, що розташована на території Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності на вказану вище земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 46262470; , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 993521473210.

За договором купівлі-продажу від 20.01.2022 року, зареєстрованим в реєстрі за № 47, ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_3 за 22 747,52 грн. земельну ділянку площею 1,375 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 7321086700:01:001:0162, що розташована на території Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності на вказану вище земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 462624703; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1992605873210.

Згідно із договором купівлі – продажу від 31.12.2021 року, зареєстрованим у реєстрі за № 5506, ОСОБА_1 , придбала у ОСОБА_3 за 233 000 грн. житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 38,00 кв.м, житловою площею 14,80 кв.м, який складається з однієї житлової кімнати, гараж літ.Б, сараї літ.В та Г, вбиральня літ. Д, огорожа № 1-2, на земельній ділянці площею 0,2500 га з кадастровий номером -7321086700:01:001:0511, право власності на яку переходить на підставі окремого договору, який посвідчується одночасно.

Право власності на вказаний вище житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 46044726; , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2242967673210.

Відповідно до пунктів 1.8, 8 вищевказаних договорів купівлі-продажу до їх укладення надана згода чоловіка Покупця, ОСОБА_2 , на продаж вказаного майна, викладена в заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Литвинчук О.В. 31.12.2021 року за р № 5505.

Також, відповідно до договору купівлі – продажу від 16.09.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 971, ОСОБА_1 купила у ОСОБА_7 за 840 537,00 грн. квартиру АДРЕСА_5 .

Право власності на вказану вище квартиру зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 44001085; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 999131773101.

Відповідно до пункту 12 вищевказаного договору купівлі-продажу квартири від 16.09.2021 року цей договір укладається зі згоди чоловіка Покупця ОСОБА_2 , що підтверджується заявою від його імені, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г.П. 16.09.2021 року за реєстровим № 970.

Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів за ОСОБА_1 зареєстровано такі транспортні засоби: 28.10.2016 року - марки Mitsubishi моделі Pajero Wagon, 2003 року випуску та 31.05.2017 року - марки BEYERLAND моделі VITESSE 4.00DD, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно з наданими ОСОБА_1 письмовими розписками ОСОБА_3 остання отримала від відповідачки в борг 28.08.2008 року 7 000 доларів США та 6 000 доларів США 05.09.2009 року та зобов`язалася їх повернути протягом п`яти місяців з моменту отримання письмової або усної вимоги або у термін, визначений за спільною згодою.

Також, відповідно до наданої відповідачкою письмової розписки, ОСОБА_1 16.09.2021 року отримала від своєї матері - ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 30 000 доларів США на придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_6 та зобов`язується їх повернути повністю у термін до п`яти років або у термін, визначений спільною згодою.

Отже, судом встановлено, що спірні земельні ділянки, житловий будинок, квартира та транспортні засоби були набуті ОСОБА_1 під час шлюбу з позивачем, а тому діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Водночас зазначена презумпція , за якою частки подружжя є рівними, відповідачкою не спростована, оскільки нею не надано достатніх, достовірних та належних доказів на підтвердження тієї обставини, що спірне майно набуте за рахунок її особистих грошових коштів .

Так, як вбачається зі змісту укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договорів купівлі-продажу від 31.12.2021 року та від 20.01.2022 року, продавець - ОСОБА_3 одержала повністю від Покупця - ОСОБА_1 зазначені в них суми грошових кошти за продаж спірних земельних ділянок та житлового будинку, розташованих на території Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, до підписання цих договорів.

Вказані договори купівлі-продажу у судовому порядку недійсними не визнано, тому їх правомірність презюмується (стаття 204 ЦК України).

Посилання відповідачки на те, що у пунктах 1.8 цих договорів купівлі-продажу нею земельних ділянок та у п.8 договору купівлі –продажу житлового будинку вказано про надання згоди її чоловіка ОСОБА_8 на продаж цього майна, що свідчить, на її думку про визнання ним права її особистої власності на нього, є помилковими, оскільки така висловлена згода одним з подружжя не є доказом придбання майна не за спільні кошти.

Наявність у відповідачки боргових документів (розписок) ОСОБА_3 в силу положень статті 1047 ЦК України може підтверджувати лише укладення договорів позики та факт передачі грошових коштів певної кількості від кредитора боржнику, але жодним чином не свідчать про придбання відповідачкою майна за кошти, які належали їй особисто.

Повернення позики грошових коштів нерухомим майном правовідносинами позики не передбачено.

Крім того, наявність оригіналів цих розписок, які безпосередньо були пред`явлені відповідачкою для огляду в судовому засіданні, взагалі ставить під сумнів її твердження про повернення боржником цих грошових коштів.

Виходячи з зазначеного, у суду відсутні підстави для висновку про придбання вищезазначеного майна: земельних ділянок, житлового будинку ОСОБА_1 лише за її особисті кошти за недоведеністю та необґрунтованістю таких тверджень.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка також посилається на те, що нею згідно з письмовою розпискою від 16.09.2021 року одержано від матері - ОСОБА_4 30 000 доларів США, за які в цей же день і було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , а тому вказане майно є її особистою приватною власністю.

Разом з тим, умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не особисті, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Водночас, сам факт передачі коштів родичем одного із членів сім`ї на купівлю спільного майна в інтересах сім`ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному конкретному з подружжя.

Будь-яких правочинів, зокрема, договору дарування коштів відповідачці її матір`ю, що в розумінні вимог статті 57 СК України могло б свідчити про те, що ці кошти є особистим майном обдарованого, як встановлено судом, укладено не було.

Слід зазначити і про те, що зафіксована у п. 12 договору купівлі-продажу спірної квартири від 16.09.2021 року наявність письмової згоди чоловіка – ОСОБА_2 на його укладення також свідчить про придбання цього майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя ( постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду і від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22).

Оскільки відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), доводи відповідачки про те, що позивач не мав особистих доходів під час шлюбу суд до уваги не бере.

Як вже зазначалося вище, згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з нормами статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). У разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі ( постанова Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 711/2195/20).

Верховний Суд у постанові від 04 жовтня 2023 року у справі № 691/1240/18 також вказав на те, що визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З урахуванням викладеного, оскільки сторони не дійшли згоди щодо поділу майна, наявні підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частину вказаного у позові нерухомого майна, а тому відповідні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про поділ між сторонами транспортних засобів суд виходить з наступного.

На момент придбання автомобілю марки Mitsubishi Pajero Wagon, 2003 року випуску, днз НОМЕР_2 та транспортного засобу - причіпу BEYERLAND VITESSE 4.00DD, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідачка не заперечує проти того, що причіп BEYERLAND VITESSE 4.00DD, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя, погодилась з його вартістю, визначеною позивачем згідно з інформацією з сайту «Авто. Ріа» в сумі 139 677,92 грн. та з позовними вимогами про його залишення позивачу в порядку поділу їх майна .

Надані ОСОБА_1 докази на спростування презумпції спільності майна подружжя – автомобілю марки Mitsubishi Pajero Wagon, 2003 року випуску, днз НОМЕР_2 , як то рукописні записи із зазначенням грошових сум, позначених як «зарплата», «подарунки», які за твердженням позивачки є її особистими заощадженнями, не дають підстав для висновку про те, що набуття цього автомобілю відбулося виключно за рахунок цих коштів. При цьому суд також враховує, що з 2010 року сторони перебували у шлюбі, мали спільний бюджет, спірний автомобіль придбано у 2016 році.

Отже, цей транспортний засіб є спільною сумісною власністю сторін як подружжя.

Крім тверджень про належність вказаного автомобілю ОСОБА_1 на праві особистої власності, відповідачка та її представник у судовому засіданні заперечували проти стягнення на користь позивача грошової компенсації і з тих підстав, що поділ цього рухомого майна навіть у разі доведеності позовних вимог повинен бути проведений шляхом визнання за кожним з подружжя права власності на його частку.

Однак у даному випадку такі підстави відсутні , оскільки позивач заявив позов саме про грошову компенсацію та надав докази на підтвердження її розміру. В свою чергу відповідачка зустрічний позов із своїм варіантом поділу спільного майна не подала, у відзиві на позов відповідні аргументи не висловлювала, а тому суд, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу, не може здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя на власний розсуд, поза межами позовних вимог у даній справі .

У позовній заяві позивач, виходячи з того, що середньостатистична ринкова вартість подібних за своїми технічними характеристиками автомобілів на підставі відомостей сайту "Авто.Ріа" становить: марки Mitsubishi Pajero Wagon, 2003 року випуску - 572 679,45 грн., причіпу BEYERLAND VITESSE 4.00DD, 1988 року випуску - 139 677,92 грн., з урахуванням виділу йому при поділі майна цього причіпу, просив стягнути з відповідачки компенсацію за належну іншому частку автомобілю марки Mitsubishi Pajero Wagon, 2003 року випуску, днз НОМЕР_2 в сумі 216 500, 77 грн.

06 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №199/291/21 вказав, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі №753/1902/21.

У правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 08 червня 2022 року в справі №753/15538/20, від 09 серпня 2023 року в справі №175/1025/20, від 20 грудня 2023 року в справі №127/21002/21, суд дійшов висновку про допустимість визначення вартості спільного майна подружжя при вирішенні питання стягнення компенсації за належну іншому подружжю частку, виходячи з аналізу ринку аналогічного майна на час розгляду справи, в тому числі з інформації з сайту"Авто.Ріа" .

Прийняття судом цих доказів як допустимих на підтвердження ринкової вартості автомобілів узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною також і в постанові Верховного суду від 28 липня 2025 року у справі №766/6626/24.

Автомобіль марки Mitsubishi Pajero Wagon, 2003 року випуску, днз НОМЕР_2 є неподільною річчю. Відповідачка на спростування розміру його ринкової вартості доказів суду не надала.

Також, судом встановлено, що вказаний вище транспортний засіб на теперішній час фактично перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_1 , що останньою не заперечуться.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову в цій частині та наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача грошової компенсації частки вартості цього майна у розмірі 216 500,77 грн. з врахуванням визнання за останнім права власності на причіп BEYERLAND VITESSE 4.00DD, ринкова вартість якого складає 139 677,92 грн., та позиції відповідачки щодо визнання таких вимог позову щодо останнього.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю.

Твердження відповідачки про наявність у сторін іншого майна не є предметом даного позову та не доведено нею належними доказами.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід також стягнути сплачений останнім при подачі позову судовий збір у розмірі 12 112 грн.

Керуючись ст. ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю. У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право власності ОСОБА_2 : на частку земельної ділянки площею 0,2500 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 7321086700:01:001:0511, що розташована на території Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, з цільовим призначенням – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); на частку земельної ділянки площею 0,3546 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 7321086700:01:001:0510, що розташована на території Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, з цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства; на частку земельної ділянки площею 1,3749 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 7321086700:01:001:0029, що розташована на території Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

на частку земельної ділянки площею 1,375 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 7321086700:01:001:0162, що розташована на території Тарашанської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; на частку житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 38,00 кв.м, житловою площею 14,80 кв.м, який складається з однієї житлової кімнати, гараж літ.Б, сараї літ.В та Г, вбиральня літ. Д, огорожа № 1-2, на земельній ділянці площею 0,2500 га з кадастровим номером 7321086700:01:001:0511; на частку квартири АДРЕСА_7 ; на транспортний засіб (причіп) BEYERLAND VITESSE 4.00DD, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки Mitsubishi Pajero Wagon, 2003 року випуску, днз НОМЕР_2 , у розмірі 216 500, 77 грн. як різницю у вартості поділеного майна. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 112 грн. Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Повне рішення складено 08.06.2026 року. Учасники справи: Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_8 . Представник позивача - адвокат Рожок Лідія Петрівна, РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса:м. Чернівці, вул. Університетська, буд.20, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю N? 000308 від 28 лютого 2019 р. видане Радою адвокатів Чернівецької області на підставі рішення N? 14/30 від 26 жовтня 2018 р. Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_6 . Представник відповідачки - адвокат Петрунько Ірина Андріївна, РНОКПП: НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_9 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю N? 549 від 26 червня 2009 р. видане Тернопільською обласною КДКА на підставі рішення N? 22 від 26 червня 2009 р.

СУДДЯ М.Є.Бойко