Суд: Садгірський районний суд м. Чернівців
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 07 червня 2026 р.
Справа: №726/1749/26
Суддя: Байцар Л. В.
САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ
Справа № 726/1749/26
Провадження №3/726/323/26
Категорія 156
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2026 м. Чернівці
Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Байцар Л. В. , розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ВСТАНОВИВ :
04.05.2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№657251, відповідно до якого 04.05.2026 року о 20:39 год. в м. Чернівці, вул. Хотинська, 40 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці), від огляду на стан сп`яніння у медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, проте надав суду письмове заперечення, у якому заперечив проти обставин, викладених у протоколі. Пояснив суду, що перебував у тверезому стані, на що неодноразово наголошував поліцейському, зазначив, що був згідний пройти огляд на місці, але, поспішаючи до дітей, які погано себе почували і знаходились за 6 метрів від місця зупинки авто поліцейськими, не подумавши вирішив відмовитись від проходження огляду на місці. Зазначає, що пояснював поліцейським, що він хворіє та є інвалідом, що могло викликати думку у поліцейського про наявність нібито ознак сп`яніння. Наголошує, що після роз`яснення поліцейського щодо наслідків відмови від проходження огляду, зрозумів серйозність становища та повідомив, що бажає пройти огляд в мед.закладі на підтвердження його тверезого стану, проте поліцейський категорично відмовив, вказуючи, що вже оформив протокол про адміністративне правопорушення. Звертає увагу суду також на те, що поліцейським з самого початку не було роз`яснено належним чином його права та процедуру огляду на стан сп`яніння та наслідки відмови. Також звертає увагу суду на те, що він був зупинений працівниками поліції з підстав здійснення ним руху ліворуч при наказному знаку «Рух праворуч», зазначає, що такого знаку він не бачив та жодних доказів того, що на вказаному місці наявний дорожній знак «рух праворуч» працівник поліції не пред`яви та не міг пред`явити, адже такий знак відсутній. Тобто доказів правомірності зупинки т/з та зупинки як такої, а також належних доказів порушення ним ПДР суду також не надано. Також зазначає, що діяв в стані крайньої необхідності через стан здоров`я дітей та не підлягав адмінвідповідальності на підставі ст. 17 КУпАП. Крім того зазначив в письмових поясненнях також те, що він має на утриманні доньку 2016 р.н., є регіональним керівником ТОВ «ТЕХНОТОРГ», волонтером та за власний рахунок забезпечує військову частину НОМЕР_2 та як наслідок керування транспортним засобом є складовою єдиного джерела його доходу та здійснення волонтерської діяльності з допомоги ЗСУ, що має вагоме значення під час дії військового стану на території України.
На підставі наданих документів просить закрити провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності та у відповідності до 245, 252 КУпАП суддя встановив.
Відповідно до довідки № 691252 серії 12 ААГ ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи.
Відповідно до Грамот від 21.03.2025 р. та 03.05.2026 р. в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_1 здійснює вагомий внесок у боєготовність в/ч НОМЕР_3 , допомагає ЗСУ.
Так, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, у судовому засіданні оглянуто відеозапис з бодікамер поліцейських, на вказаному відеозаписі зафіксовано підтвердження наданих письмових пояснень ОСОБА_1 , а саме те, що він дійсно наголошував поліцейському на тому, що він бажає пройти огляд на стан сп`яніння і ще не пройшло 2 годин з моменту зупинення, проте поліцейський йому відмовив, мотивуючи це тим, що він вже склав постанову та огляд проходити вже пізно. Крім того, з переглянутого судом відео не вбачається порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 , що в розумінні ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» могло стати підставою його зупинки та перевірки документів. Крім того підтверджуються також пояснення ОСОБА_1 щодо того, що він діяв в стані крайньої необхідності, а саме на відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 пояснює поліцейському, що дітям погано та йому потрібно терміново до них прибути, що підтверджує також і пасажир автомобіля марки «Renault Duster», державний номер НОМЕР_1 , яка згодом змушена була пішки піти до хворих дітей, що також підтверджується наявним відеозаписом.
Отже, ОСОБА_1 відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП мав право пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції.
Крім того, ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях посилаються на те, що у поліцейського не було законних підстав для зупинки транспортного засобу під його керуванням.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
З урахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що працівником Національної поліції було порушено норми процесуального права при встановленні обставин події та складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП з наступних підстав.
Так, Законом України Про Національну поліцію від 2 липня 2015 року № 580-VIII визначено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби.
Зокрема, статтею 35 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Проте, аналіз матеріалів справи свідчить про відсутність у працівників поліції підстав, які регламентовані статтею 35 Закону України Про Національну поліцію, щодо зупинки транспортного засобу, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в контексті положень ст.251 КУпАП, які б свідчили про наявність підстав у працівників поліції, за обставин відображених у матеріалах справи, для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображена у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України» будь-яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили.
Тобто, це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня, а також зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, оскільки визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.
Оскільки ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими без належних на те підстав, тому і протокол щодо ОСОБА_1 є недопустимим доказом.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що працівниками Національної поліції не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом та відмовився від проходження медичного огляду з метою його виявлення, натомість, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення спростовуються доказами, наданими ОСОБА_1 у судовому засіданні та відеозаписом події.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. ст.251 КУпАП). Винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд не має права самостійно відшукувати докази на підтвердження вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, керуючись 247, 283, 294 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ :
Провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяЛ. В. Байцар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua